Діяльність соціального педагога з сім’єю, яка має дитину з обмеженими функціональними можливостями

У першу чергу соціальний педагог при діяльності з сім’єю, яка має дитину с обмеженими моливостями повинен: Змінити погляд на свою проблему - сприймати її не як «хрест», а як «особливе призначення»; Озброїти батьків різними способами комунікації;
Навчити допомагати і підтримувати один одного; Допомогти позбутися почуття відособленості і брошенности у своєму горі;
Допомогти у формуванні адекватної оцінки психологічного стану дітей; Зняття тривоги і страху відкидання; Формування адекватного уявлення про суспільні процеси та місце «особливих» людей в структурі суспільства; Допомогти позбутися комплексу провини і неповноцінності себе і своєї сім'ї; Провести психотерапевтичну роботу.

Психотерапевтична робота може бути здійснена на декількох рівнях:
Мотиваційному - підвищення активності, песимістично налаштованих членів сім'ї, актуалізація потреби в саморозкриття;
Емоційному - корекція, стану батьків та ін членів сім'ї і формування умінь саморегуляції, зняття емоційної напруги;
Поведінкових - формування ефективних навичок і вмінь, переоцінка життєвої ситуації.

Організація соціально -педагогічної роботи здійснюється поетапно.
На початковому етапі відбувається діагностика мікросоціуму та виховного потенціалу сім'ї. Сюди відносяться матеріальні та побутові умови, чисельність і структура сім'ї, емоційно - психологічний клімат і характер взаємин між її членами, життєвий досвід і культурно- освітній рівень, розподіл обов'язків і наявність вільного часу, характер організації спільної діяльності, стиль спілкування, рівень педагогічної компетенції дорослих членів сім'ї, сімейні традиції.
Основна мета на початковому етапі - формування у батьків адекватних уявлень про структуру порушень психофізичного розвитку дитини і про можливості його утворення та соціалізації. Початковий етап є найбільш значущим, оскільки від рівня його реалізації у вирішальній мірі залежить ефективність подальших етапів.
Наступний етап роботи можна охарактеризувати як організаційний. На даному етапі вирішуються такі завдання: навчання батьків специфічним способам і прийомам роботи з дитиною на основі індивідуальної програми; активізація участі одного з членів сім'ї як організатора реабілітації; підбір дидактичного матеріалу для спеціальних занять, виготовлення наочних посібників, пристосувань; відпрацювання організаційних форм роботи, умов навчання; налагодження стилю сімейного спілкування. На організаційному етапі проводяться спеціальні заняття, ігри, відпрацьовуються різноманітні режимні моменти, побутової працю, дозвілля і т.д. Через всі види цих заходів проходять такі форми спільної з дитиною діяльності, які згодом допоможуть сформувати основні навички та вміння, що розширюють діапазон можливостей, доступних дітям різного віку. Це навички спілкування, навички загальної і тонкої моторики, навички сенсорного (чуттєвого) пізнання світу, культурно- гігієнічні навички, навички самообслуговування, мовні та соціальні навички. Заключний етап включає оцінку ефективності виконаної роботи. В результаті роботи з батьками необхідно виробити загальну позіціюв нормалізації сімейних відносин, визначити причини порушень батьківської поведінки, якщо такі є, знайти оптимальні шляхи виходу з проблемної ситуації. Основними критеріями ефективності соціально - педагогічної проблеми на заключному етапі можна вважати: стійкість психоемоційного стану дитини і батьків; рівень сформованості спільної діяльності; рівень розвитку навичок спілкування.
Форми і зміст роботи з батьками, які виховують дитину з обмеженими можливостями визначаються ступенем їх готовності до співпраці, наявністю зворотного зв'язку. Найбільші труднощі викликають батьки з низьким рівнем мотивації.
Найпродуктивніша форма роботи з такими сім'ями (з низьким рівнем мотивації) - індивідуальна робота, зокрема, індивідуальне консультування.
Індивідуальне консультування проводиться в кілька етапів. Завдання першого етапу - створення довірчих, відвертих відносин. Наступний етап - обговорення проблем батьків, планування подальших зустрічей.
Програма групової роботи може включати різні прийоми сучасної практичної психології: тренінги з елементами креативної терапії, з елементами тілесно орієнтованої терапії, методів «пісочної терапії», тренінги ситуацій з використанням прийомів психодрама, гештальт- терапії.
Групова робота проходить кілька етапів. Мета першого етапу групового процесу - встановлення довірчих відносин. Найскладнішим процесом має бути зняття тривоги і страху відкидання. Спеціальні вправи допоможуть батькам усвідомлювати почуття самотності.
На наступному етапі роботи можна переходити до формування у батьків, які виховують дітей з обмеженими можливостями, адекватного уявлення про суспільні процеси та місце «особливих» дітей у структурі суспільства.
Участь батьків у групах зустрічей заохочує їх до розкриття самих себе.
Є сенс організувати зустрічі братів і сестер хворих дітей. Адже діти та підлітки інакше сприймають проблеми, у них виникають певні страхи і побоювання, з якими потрібно поділитися. Не завжди такого роду зустрічі повинні проходити з батьками, важливо знати, що подібні труднощі відчувають не тільки вони.
Тому, приступаючи до роботи, особливу увагу необхідно приділити формуванню у батьків, які виховують дітей з обмеженими можливостями, мотивації на подальшу спільну роботу в групі зустрічей і підтримки. Робота знаходиться на стадії усвідомлення батьками необхідності спільної роботи, на зниження тривоги і формування необхідності отримання нової інформації.