Пропозиція грошей визначається банківською системою, і в значній мірі залежить від емісії банкнот.
В умовах ринкової економіки центральним банком належить монопольне право банкнотної емісії. Згідно положення Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, шо “Національний банк є центральним баеком республіки, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг”.
Відомо, шо банкнотна емісія має кредитний характер і здійснюється через відповідні канали. Це означає, що кожному випуску в обіг банкнот на рахунку в центральному банку має відповідати певна кредитна позиція кредит комерційного банку, позика уряду, зарубіжні активи. Центральний банк в любий час може випустити “свої” гроші, а тому для нього не існує прблеми внутрішньої ліквідності. Зараз для центральних банків законом не встановлюються жорсткі обмеження емісії банкнот або умови їх покриття. Таким чином вже в законодавстві закладено передумови для інляційного розбухання грошової маси. Тільки у Швейцарії центральний банк зобовязаний тримати 40% це золоте забезпечення банкнот, що знаходяться в обігу.
Провідна роль центрального банку заключається у перетворенні безготівкових грошей (що знаходяться на рахунках у центральному банку) у банкноти. Це можливо завдяки тому, що центральний банк виконує функцію кредитора останьої інстанції, не тільки випускаючи банкноти, але і зараховуючи ліквідні кошти на рахунки своїх клієнтів: комерційних банків, державної скарбниці, фінансових небанківських установ. Для досягнення рівноваги на грошовому ринку він вимушений перетворювати значну кількість грошей, що розміщені на банківських рахунках у банкноти. Тому центральний банк не стільки займається емісією грошей, скільки слугує посередником у процесі міжбанківського обігу грошей на банківських рахунках.
Причиною збільшення грошової маси в обігу може бути також зміни в поведінці населення, наприклад, коли вони намагаються заощаджувати гроші. Тоді приходиться випускати більше грошових знаків, щоб компенсувати вилучені із каналів обігу гроші. У даному випадку загальна кількість грошей збільшується, але натомість відбувається сповільнення їх обігу, оскільки вони осідають на вкладах, депозитах.
Однак банкнотною емісією пропозиція грошей, що формується на державному рівні, не обмежується. Другим каналом формування пропозиції грошей це система обслуговування бюджетного боргу. Вона грунтується не на випуску в обіг нових грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобовязань. Продаючи цінні папери, держава позичає (як правило на пільгових умовах) гроші у субєктів фінансового ринку. Ці позики оформляються офіційно як державний борг країни. Залежно від того, де розміщуються державні цінні папери, він може бути внутрішнім або зовнішнім. Купуючи державні зобовязання, центральний банк створює “базу” для наступної депозитної емісії комерційних банків, що безпосередньо призводить до зростанння в обігу грошової маси. Якщо ж переважну частку своєї поточної заборгованості державній скарбниці вдається розмістити поза емісійними установами, то приріст державного боргу не спричиняє прямого впливу на пропозицію грошей. В цьому випадку відбувається лише перерозподіл кредитних ресурсів і позичкового капіталу.
Нарешті центральний банк здійснює емісію грошей при покупці іноземної валюти, коли на валютному ринку значно підвищується на неї попит. Такі покупки складають певну частку валютних операцій.
Комерційні банки. Для них притаманна функція емісія депозитних (банківських) грошей. Їх випуск це банківська операція, що повязана з перетворенням боргових зобовязань у платіжні засоби, які можна безпосередньо використати на грошовому ринку. Цей процес ще називають терміном “монетизація” боргових зобовязань. Наприклад, постачальники часто реалізують свої товари з відстрочкою платежу, але отриманий вексель як боргове зобовязання можна продати (дисконтувати) комерційному банку і отримати відповідну суму грошей, яка буде йому зарахована на поточний рахунок (депозит). У більшості випадків гроші повертаються до банку, коли боржник за банківською позикою або за векселем, що знаходиться у портфелі банка, погашає борг.
Таким чином, обіг грошей представляє собою результат взаємодії двох протележних потоків: один потік випуск грошей (платіжних засобів) через банки для задоволення господарських потреб економічних агентів; другий потік це повернення грошей боржникам при погашенні боргових зобовязань. Оскільки випуск платіжних засобів, як правило, відбуваєтьсяя активніше, ніж їх повернення, грошова маса має тенденцію до зростання.
Світові гроші
Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грішми руху вартості в міжнародному економічному обороті і забезпеченні реалізації взаємовідносин між державами. Економічні відносини між суб'єктами економіки різних держав і самими державами виникають у зв'язку із зовнішньою торгівлею, міжнародним туризмом, кредитними, культурними, політичними та іншими зв'язками між державами.
Якщо національна валюта країни вільно конвертується (конвертація - гарантована можливість обміну національної валюти на іноземну за реально існуючим курсом), то вона здатна обслуговувати платежі не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. У цьому випадку для зовнішніх зв'язків не потрібна якась особлива форма грошей, крім національної валюти.
Якщо ж національна валюта в країні вільно не конвертується, то зовнішні зв'язки цієї країни обслуговуються вже не нею, а іноземною валютою, що виступає в ролі світових грошей. Це й дає підставу для виділення світових грошей як самостійної функції грошей.
Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і засіб перенесення багатства з однієї країни до іншої.
Якщо світові гроші використовуються для погашення боргів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, міжнародними банківськими та фінансовими позиками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу.
Як загальний купівельний засіб, світові гроші функціонують при оплаті міжнародної товарної угоди готівкою, наприклад, при негайній закупівлі країною в надзвичайних умовах зерна, зброї тощо.
Якщо світові гроші переміщуються з однієї країни до іншої без зустрічного переміщення товарного еквівалента, наприклад, в разі переведення підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, під час надання зовнішніх позик чи допомоги, то це означає переміщення багатства з однієї країни до іншої.
Отже, світові гроші - це комплексна функція, що включає, за суттю, майже всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.
Протягом тривалого часу функцію світових грошей виконувало золото. При цьому приймання золотих монет у платежі здійснювалося за масою, а не за кількістю національних монет. У 50-60-х роках XX ст. функцію світових грошей поряд із золотом усе частіше виконували вільноконвертовані валюти, насамперед долар США.
Із 70-хроків ХХ ст. у зв'язку з демонетизацією золото перестало обслуговувати міжнародні платежі. Ця функція остаточно закріпилася за вільно конвертованою валютою провідних країн світу, регіональними валютами, які держави використовують для врегулювання міжнароднихрозрахунків або як резерви національних валют. Резервні валюти - це офіційні запаси іноземної валюти, що призначені для використання в зовнішньоекономічних та внутрішніх операціях.
Для здійснення міжнародних платежів кожна країна потребує певного запасу золота. Тому золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світових грошей.
Функціонування в сучасних умовах світових грошей, передусім як платіжного і купівельного засобів, у вигляді національних грошових одиниць, що не мають золотого забезпечення, зумовлено самим розвитком світової економіки й відповідними йому змінами міжнародних платіжних відносин. Це виявляється в тому, що сформувався єдиний широкий світовий ринок, система взаємозв'язків і взаємозалежностей між його суб'єктами характеризується розвитком кредитних відносин і банківського обслуговування. У зв'язку з цим світові гроші в більшості випадків функціонують миттєво і немає потреби використовувати для цього повноцінні гроші, бо вимоги світового ринку цілком задовольняються знаками вартості.
Самі відносини між державами докорінно змінилися, доповнивши економічне протистояння співробітництвом з метою спільного регулювання світового економічного простору і грошових відносин між собою.
Економічний потенціал окремих країн досяг величезних розмірів, що створило можливість для деяких держав забезпечити на міжнародних ринках довіру до своїх національних грошей як реальних носіїв мінової вартості. Спільними зусиллями країни вибудували механізми забезпечення високої довіри до деяких з найбільш сталих національних валют, наприклад долар США, а також створили нові міжнаціональні валюти з такими самими якостями - євро тощо.
Однак золото й нині відіграє значну роль у виконанні грішми функції світових грошей. Це функція централізованого резерву країни. Він зосереджується в центральних банках і може використовуватися в міжнародних розрахунках опосередковано. Спочатку відбувається продаж золота на світових ринках золота, а вже потім його обмінюють на національні валюти інших країн.
