Особливе місце в механізмі валютного регулювання займають платіжний баланс та золотовалютні резерви. Ця особливість полягає в тому, що саме через них реалізується внутрішній зв'язок стану валютного ринку країни зі станом її національної економіки та забезпечується суто економічне регулювання валютної сфери.
Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж; країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).
Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв'язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості за звітний рік дають можливість визначити причини погіршення кон'юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх на перспективу. Якщо, наприклад, звітний платіжний баланс пасивний і розмір від'ємного сальдо мав тенденцію до зростання, це негативно впливало на курс валюти у звітному році і давало підстави очікувати його падіння в наступному році. Якщо така тенденція не відповідає цілям загальноекономічної та монетарної політики, її слід переломити на стабілізаційну. Підходи до вирішення цього завдання теж можна визначити на основі платіжного балансу, зокрема його структурної збалансованості.
Якщо, наприклад, торговий баланс (співвідношення експорту та імпорту) має хронічний і всезростаючий дефіцит, то для оздоровлення національної валюти потрібно визначити шляхи скорочення його від'ємного сальдо. Це можуть бути заходи щодо стимулювання розвитку вітчизняного виробництва, зростання його якості й ефективності, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, збільшенню експорту і скороченню імпорту. Якщо дефіцитним є баланс послуг, відповідні заходи слід спрямовувати на розвиток усіх видів послуг для нерезидентів, стабілізації чи навіть скорочення зовнішніх послуг для резидентів.
З теоретичного погляду, економічна роль платіжного балансу визначається тим, що відображені в ньому обороти безпосередньо впливають на попит і пропозицію на валютному ринку: надходження валюти створює передумови для формування пропозиції її, а платежі - для формування попиту на валюту. Цей зв'язок можна виразити кількісно у вигляді таких формул:
1) ПрВ = ЗВ1 + НВ – ЗВ2
де ПрВ - пропозиція інвалюти протягом звітного періоду,
ЗВ1 - залишки інвалюти в суб'єктів ринку на початок періоду; НВ - надходження інвалюти протягом звітного періоду по
платіжному балансу;
ЗВ2 - залишки інвалюти в суб'єктів ринку на кінець періоду.
Якщо залишки інвалюти на початок і кінець звітного періоду однакові, то пропозиція валюти буде збігатися з надходженнями її по платіжному балансу, тобто ПрВ = НВ;
2) П0В = БВ1 + ПВ – БВ2
де ПоВ - попит на інвалюту протягом звітного періоду;
БВ1 - боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами
на початок періоду;
ПВ - валютні платежі протягом періоду по платіжному балансу;
БВ2 - боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами
на кінець періоду.
Якщо боргові зобов'язання на початок і кінець звітного періоду однакові, то попит на інвалюту буде збігатися з валютними платежами, визначеними по платіжному балансу, тобто ПоВ = ПВ.
З наведених формул можна зробити висновок, що попит (ПоВ) і пропозиція (ПрВ) на валютному ринку будуть урівноважуватися за умови збалансованості надходжень (НВ) та платежів (ПВ) платіжного балансу. Похибки можуть спричинюватися лише на величину розбіжностей між обсягами залишків валюти та валютних боргових зобов'язань економічних суб'єктів на початок і кінець періоду.
У механізмі платіжного балансу важливе місце займають офіційні золотовалютні резерви (ЗВР), що враховуються по статті "Резервні активи" і слугують офіційним механізмом урегулювання його сальдо. Активне сальдо платіжного балансу сприяє зростанню.золотовалютних резервів, а пасивне - їх зменшенню. Проте економічна роль цих резервів не обмежується балансуванням платіжного балансу, а значно виходить за його межі. Тому управління ними можна розглядати як самостійний інструмент валютного та грошово-кредитного регулювання.
Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів. Основними з них є:
- забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями. Це так зване трансакційне призначення золотовалютних резервів, спрямоване на обслуговування зв'язків національної економіки зі світовою. У цьому призначенні вони слугують запасом ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку;
- забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти. Це так зване інтервенційне призначення резервів,
Поняття валюти та її види
Валюта - грошова одиниця країни з відкритою економікою, яка використовується для вимірювання величини вартості товарів.
Валюти або світовий грошовий матеріал можна класифікувати за певними ознаками і виділити основні відповідні види.
Види валют
Критерій класифікації
Емітентська належність:
- національна валюта - грошова одиниця, що емітується національною банківською системою і використовується у зовнішньоекономічних зв'язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами;
- іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях;
- колективна (наднаціональна) валюта - умовна розрахункова одиниця, яка не має матеріальної форми (існує у вигляді не монет, банкнот, а проводок за банківськими рахунками), не має власної вартісної основи (її ціна, або курс розраховується на базі валютного кошика країн-засновників), не має кінцевого кредитора (банківської установи, яка зобов'язується підтримувати курс у певних межах за допомогою валютних інтервенцій), функціонує на основі міждержавних угод і не підпорядкована законодавству жодної держави окремо:
1) СДР - Спеціальні права запозичення (англ. зресіаі drawing rights) - міжнародні платіжні і резервні засоби, що випускаються Міжнародним валютним фондом (МВФ) і використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках і як розрахункова одиниця МВФ. СДР виконує ряд функцій світових грошей по регулюванню платіжних балансів, поповненню офіційних валютних резервів, порівнянню вартості національних валют;
2) арабський розрахунковий динар, андське песо, переводний рубль тощо;
- регіональна валюта - самостійна єдина валюта у межах інтеграційного утворення (євро в межах Європейського валютного союзу);
- євровалюта - конвертована валюта будь-якої країни, переведена на рахунки іноземних банків та використовується ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну емітента цієї валюти (євродолар тощо)
Режим використання:
- вільно конвертована валюта - національна валюта, яка використовується резидентами та нерезидентами країни за всіма видами операцій за відсутності будь-яких законодавчих обмежень на здійснення валютних угод і реалізується на головних світових валютних ринках;
- частково конвертована валюта - національна валюта країн, де існують обмеження та / або спеціальні узго-джувальні процедури на обмін валют за окремими видами операцій, суб'єктами валютних угод або зонами;
- неконвертована валюта - це національна валюта, що функціонує в межах однієї країни і не підлягає обміну на інші іноземні валюти
Функціональна роль:
- валюта ціни (валюта операції) - грошова одиниця, в якій виражена ціна товару в зовнішньоторговельному контракті або встановлюється сума наданого міжнародного кредиту (зазвичай вільно конвертовані валюти);
- валюта платежу - валюта, в якій відбувається фактична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашення міжнародного кредиту (може виступати будь-яка валюта, узгоджена між контрагентами);
- валюта кредиту - грошова одиниця, в якій надаються експортні кредити;
- валюта клірингу - використовується при здійсненні міжурядових угод при обов'язковому заліку зустрічних вимог і зобов'язань, які виникають з вартісної рівності товарних постачань і послуг, що надаються (кліринг);
- валюта векселя - грошова одиниця, в якій виставлений вексель. Зазвичай у внутрішньому обороті векселя виставляють у валюті країни, а в міжнародному обороті - у валюті країни-боржника, кредитора або третьої країни
Характер застосування у валютній практиці:
- дорогоцінні метали (за винятком ювелірних виробів) - золото, срібло, платина;
- природне дорогоцінне каміння;
- грошові кошти у вигляді законних платіжних засобів (готівки) чи депозитів тієї чи іншої країни, які можуть слугувати міжнародними засобами обігу чи платежу;
- платіжні документи, які виражені у тій чи іншій національній валюті та застосовуються у міжнародних розрахунках (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви тощо);
- фондові цінності, які виражені у тій чи іншій національній валюті та використовуються у міжнародних операціях (акції, облігації)
Зовнішня (матеріальна) форма:
- металеві валютні кошти (монетарне золото);
- неметалеві валютні кошти (паперові, кредитні)
Ступінь стійкості щодо власного номіналу та курсу інших валют:
- сильна або тверда валюта;
- слабка або м'яка валюта
Можливість резервування (нагромадження):
- резервна (ключова) валюта
- вільно конвертована валюта, яка використовується для формування золотовалютних резервів світової банківської системи, проведення міжнародної та національної валютної політики та приймається МВФ для погашення кредитів і сплати процентів (долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська йєна, СДР)
