Із запровадженням у грудні 1992 р. купона в обіг (не лише в готівковий, а й у безготівковий) почалося офіційне визначення його валютного курсу. Згідно з Декретом, прийнятим Кабінетом Міністрів України, було визначено ринковий режим встановлення валютного курсу українського карбованця. Цей режим містив такі положення:
1. Офіційний курс українського карбованця, використовуваний суб'єктами господарських операцій та банками для здійснення поточних операцій, встановлювався НБУ на підставі результатів торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).
2. Для здійснення власних операцій з іноземною валютою НБУ було надано право встановлювати курс покупця і курс продавця, за якими установи банку могли купувати і продавати валютні цінності поза межами валютної біржі.
3. Було надано також право уповноваженим комерційним банкам встановлювати власні курси покупця і продавця іноземної валюти для забезпечення здійснення платежів торговельного і неторговельного характеру з відхиленням від офіційного курсу НБУ в межах 2,5 %.
4. Було визначено, що НБУ може встановлювати окремий курс українського карбованця для операцій, пов'язаних із рухом капіталу.
Як показала практика, встановлення ринкового режиму визначення валютного курсу українського карбованця не дало позитивних результатів. Це пояснюється, по-перше, повною відсутністю в держави необхідних валютних резервів, що їх можна було б застосовувати у стабілізаційних цілях; по-друге, інтенсивним розвитком внутрішньої інфляції; по-третє, значним дефіцитом платіжного балансу і високою часткою товарів критичного імпорту (сировинних ресурсів і комплектуючих машинобудівної промисловості) та їх подорожчанням у зв'язку з переходом на розрахунки за світовими цінами; по-четверте, відсутністю ринкового середовища у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ринкових регуляторів макроекономічних процесів.
Перелічені чинники вказують на те, що економіка України фактично не була готовою до запровадження режиму «плаваючих» курсів. Забігання наперед без створення необхідних економічних передумов спричинило подальше прискорення темпів падіння валютного курсу українського карбованця.
Не можна однозначно оцінювати і проведену 12 серпня 1993 р. НБУ на підставі рішень уряду фіксацію валютного курсу українського карбованця відносно долара, марки і рубля, а звідси — роздвоєння валютного ринку України. Внаслідок цього зросла незбалансованість останнього. Система фіксованого валютного курсу існувала в Україні більше року — до жовтня 1994 р.
Фіксація офіційного курсу карбованця забезпечила обмеження впливу курсового чинника на динаміку цін за критичними для України статтями імпорту, зокрема імпорту нафти й газу. В той же час система фіксованого валютного курсу мала істотні недоліки. Це по суті був відхід від логіки ринкової трансформації економіки України, який завдав великої шкоди економічному процесу.
Основною ознакою валютного регулювання за цієї системи була фактично повна заборона вільного ціноутворення на валютному ринку. Отримана резидентами валюта мала в обов'язковому порядку продаватися за офіційним (фіксованим) курсом у такому співвідношенні:
40 % від надходжень — на валютному тендері;
10 % — обов'язковий продаж в резерви НБУ;
50 % залишалося в розпорядженні підприємств, однак єдиним покупцем і цієї частки заробленої валюти міг бути лише НБУ.
Фіксація в Україні валютного курсу призвела до:
* зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті і збільшення частки бартерних операцій. Якщо в цілому за 1993 р. бартерні операції становили 23,2 % загального обсягу експорту, то у 1994 р. їх частка збільшилася до 50 %;
* зменшення надходжень валюти на внутрішній валютний ринок України;
* зростання зовнішнього боргу України:
* зниження обсягу виробництва на імпортозалежних підприємствах;
* «втечі» капіталу за кордон.
У відповідності з Указом Президента України «Про вдосконалення валютного регулювання» з 1 жовтня 1994 р. офіційний курс українського карбованця, який до цього визначався адміністративне, почав визначатись на підставі відновлених торгів на УМВБ. Водночас було розформовано тендерний комітет, який виконував продаж частини заробленої резидентами валюти за завищеним валютним курсом карбованця з метою оплати контрактів «критичного імпорту». З 17 листопада 1994 р. резиденти отримали доступ на біржу для закупівлі валюти з метою переказу за кордон прибутку, отриманого іноземними інвесторами від іноземних інвестицій в Україні, та здійснення проліцензованих Національним банком України валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу.
Важлива подія в сфері валютних відносин сталася 1 серпня 1995 р. Відповідно до Указу Президента України на території України припинено використання іноземної валюти як засобу платежу. Цим винятково важливим кроком започатковано реальне обмеження доларизації національної економіки та подальше зміцнення національної грошової одиниці.
Курсова політика в Україні після уніфікації у жовтні 1994 року валютного курсу базувалася на застосуванні керованого валютного курсу, протягом 1996-97 років — у межах коридору, спочатку неофіційного, а з другого півріччя 1997 року — оголошеного (1,7—1,9 грн. за 1 дол. США). Номінальний обмінний курс гривні за 1996—1997 рр. девальвував на 3,7 %; з урахуванням рівня інфляції (49,8 %) реальне його значення зросло на 46,1 %.
Велику роль у розвитку валютного курсу України в 1997 році відігравав ринок державних облігацій. Завдяки цьому обсяги операцій з купівлі-продажу валюти у 1997 році збільшилися майже вдвічі і сягнули рівня 32,4 млрд. дол. США. Приплив капіталу з-за кордону та ефективна монетарна політика вплинули на подальший розвиток сегментів валютного ринку, основними з яких є український міжбанківський валютний ринок (УМВР) і біржовий ринок (УМБР).
Приплив капіталу позитивно вплинув і на зростання валютних резервів НБУ. За даними НБУ, його міжнародні валютні резерви на кінець 1997 року становили близько 2,3 млрд. дол. США, тоді як на кінець 1996 року - дорівнювали 1,76 млрд. дол., а в 1995 році — лише 906,3 млн. доларів США.
Важливим етапом у розвитку валютної політики стало прийняття у 1997 році Урядом і Національним банком міжнародних зобов'язань по зняттю обмежень на конвертованість гривні за поточними операціями в рамках VIII статті Статуту Міжнародного валютного фонду, що сприяло залученню на український ринок капіталів іноземних інвесторів.
