Регіон – це певна територіальна одиниця, що відрізняється серед інших одиниць такого ж рівня специфічними рисами (географічними, геологічними, економічними, етнографічними тощо) та має певну цілісність, взаємопов’язаність елементів, які її формують. Слово «регіон» – латинського походження (від кореню «regio»), в перекладі означає країна, край, область. Синонімом поняття «регіон» є «район». Зараз термін «район» вживається для позначення типів регіонів:
- адміністративний район;
- внутриміський район;
- крупний економічний район.
Введене поняття є досить абстрактним, тому регіони виділяються з території відповідно до певних цілей та завдань. Для позначення комплексу знань про регіони використовуються також терміни регіонознавство, регіонологія, регіоналістика. Відповідно до типового визначення регіонології, її об'єктом є регіон як відносно самостійне цілісне природно-соціальне явище. Термін «регіоналістика» розуміється як синтез підходів різних наук до регіональних досліджень; сукупність дисциплін і наукових напрямків, що досліджують різноманітні регіональні проблеми:
- внутрішньополітичні»;
- зовнішньополітичні;
- економічні;
- соціальні;
- військові та ін.
Зазначені проблеми є об'єктивними проявами регіоналізму у внутрішньому та міжнародному житті. При цьому під регіоналізмом розуміється та частина суспільних відносин, яка у центр уваги ставить відносини регіонів з державою, або регіонів держави між собою і відносини між різними системами усередині них.
Регіоналістика, як міждисциплінарна наука, має наступну структуру:
- теорія фізико-географічного районування (частина географії);
- регіонологія (дослідження закономірностей розвитку і функціонування конкретних регіонів, включаючи їхню інфраструктуру);
- регіональна економіка (вивчення економічних районів і регіонів), включаючи теорію виробничої інфраструктури;
- регіональна соціологія, включаючи теорію соціальної інфраструктури.
Невід'ємною частиною загальної науки про регіони є географія, у тому числі економічна географія. Дискусія в радянській науці про пріоритетність економічної географії, або регіональної економіки закінчилася визнанням права на існування обох галузей знань, що мають багато загального в предметі та об'єкті вивчення, і констатацією компромісу: відбувається одночасно «географізація економіки» і «економізація географії».
Соціально-економічна географія – комплекс наукових дисциплін, що вивчають закономірності розміщення суспільного виробництва і розселення людей; іншими словами – територіальну організацію суспільства, особливості її прояву в різних країнах, районах, місцевостях.
Регіональна економіка – це географічний (регіональний) напрямок в економіці, наукова дисципліна, що вивчає в інтересах господарського комплексу планування особливості і закономірності розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів.
Термін «регіональна наука» був введений американським вченим У. Айзардом, завдяки якому у 1954 році в США була заснована асоціація тієї ж назви «Regional Science Association» з центром у Філадельфії. У його розумінні «регіональна наука» – це нове міждисциплінарне поле в системі соціальних наук. Її увага сконцентрована на просторових вимірах людської діяльності...».
Термін «регіональні дослідження» виник у 1965 році у зв'язку із заснуванням у Великобританії Асоціації регіональних досліджень, почав видаватися і журнал "Regional Studies". Дослідження регіонального розвитку набувають практичного спрямування. Завдяки працям таких дослідників як І. Г. Тюнен, А. Вебер, Т. Паландер, Г. Хоутеллінг, В. Кристаллер, А. Льош, А. Кукінський, П. Робсон, Г. Річардсон зросло значення регіонального планування. Особлива увага приділялася вивченню ресурсного потенціалу кожного регіону.
Серед радянських економістів слід згадати М. М. Некрасова, який у 1975 році випустив книгу «Регіональна економіка», що містила традиційні характеристики регіонів країни та проблем їхнього розвитку. З українських дослідників найбільш помітний внесок у розробку регіональної економіки зробив В. А. Поповкін, який у 1993 році видав книгу «Регіонально-цілісний підхід в економіці».
У сучасних європейських регіональних дослідженнях виділяють такі рівні регіональної політики:
- відносини між органами центральної влади та регіонами;
- державне втручання в розвиток окремих територій з метою подолання суттєвих регіональних відмінностей в умовах життя та підприємництва;
- власна політика регіонів: соціальна, економічна, промислова, демографічна та ін.
Термін «регіональна політика» західноєвропейськими спеціалістами використовується при розв'язанні проблеми подолання серйозних регіональних відмінностей. У 50-х роках в Європі посилюється розвиток регіональної науки, активізується регіональна політика, здійснюються фундаментальні дослідження регіонального розвитку, спрямовані на розв'язання соціально-економічних проблем.
