ГОСТ 2. 304-81 ЕСКД. Шрифти креслень

СТП 01-11 Єдині вимоги

до оформлення дипломних і курсових проектів,

курсових, лабораторних і практичних робіт

Запорізького металургійного коледжу

Запорізької державної інженерної академії

Розроблено:

Головою служби

стандартизації ЗМК ЗДІА

___________ О.В. Таран

“___” __________ 2011р.

Схвалено на засіданні

методичної ради ЗМК ЗДІА

протокол № _____ від_____

“____” _____________ 2011

Запоріжжя 2011

Оформлення пояснювальної записки курсового і дипломного проектів

Курсовий проект (робота), дипломний проект (робота) є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру.

Метою курсового та дипломного проектування є: поглиблення, узагальнення, закріплення та систематизацію знань студентів із природничо-наукових та спеціальних дисциплін, розвиток навичок самостійної роботи і практичного застосування отриманих теоретичних знань та набутих фахівцем умінь при вирішенні конкретних фахових завдань і вироблення вмінь самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби і технології.

Курсовий і дипломний проекти складаються із двох частин: пояснювальної записки і графічної частини.

Єдині вимоги по оформленню КП і ДП розроблені на основі вимог, викладених в нормативних документах:

ДСТУ 1.5-93 Державна система стандартизації України.

Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів.

ДСТУ 3008-95 Документація, звіти у сфері науки і техніки

Структура і правила оформлення

ГОСТ 2.105-95 Єдина система конструкторської документації.

Загальні вимоги до текстової документації

ГОСТ 2.301-68 ЕСКД. Формати

ГОСТ 2.302-68 ЕСКД. Масштаби

ГОСТ 2.303-66 ЕСКД. Лінії

ГОСТ 2.304-81 ЕСКД. Шрифти креслень

ГОСТ 2.201-80 ЕСКД. Позначення виробів та конструкторських документів

ГОСТ 2.701-84 ЕСКД. Схеми. Види и типи. Загальні вимоги та виконання

Нормативні документи по стандартизації розділяють на такі категорії:

- державні стандарти України - ДСТУ;

- галузеві стандарти України - ГСТУ;

- стандарти науково-технічних і інженерних товариств і спілок України -СТТУ;

- технічні умови України - ТУУ;

- стандарти підприємств - СТП.

Рекомендований зміст пояснювальної записки ДП:

1. Титульний знак Додаток Л

2. Титульний лист Додаток Х

3. Завдання на ДП

4. Реферат Додаток М

5. Зміст Додаток Н

6. Вступ

7. Загальна частина Додаток А

8. Розрахункова частина

9. Спеціальна частина

10. Організація виробництва

11. Економіка виробництва

12. Охорона праці і навколишнього середовища

13. Література Додаток П

14. Додаток (специфікації)

Структура пояснювальної записки КП:

1.Титульний знак Додаток Л

2.Титульний лист Додаток Ц

3.Зміст Додаток Н

4.Реферат Додаток М

5.Вступ

6.Загальна частина Додаток А

7.Розрахункова частина

8.Спеціальна частина

9. Охорона праці і навколишнього середовища

10.Література Додаток П

11.Додаток (специфікації)

Об’єм пояснювальної записки повинен бути у межах:

Курсового проекту – не перевищувати 50 аркушів

Курсової роботи – не перевищувати 30 аркушів

Дипломного проекту – 50-70 аркушів

Графічна частина складається з:

КП – не перевищувати трьох листів формату А1

КР – не перевищувати 1,5 листа формату А1

ДП – не перевищувати 3-6 листів паперу формату А1.

Пояснювальну записку допускається виконувати комп’ютерним набором або рукописним способом. При комп’ютерному наборі заголовки розділів набирати шрифтом 16 жирний, всі букви великі, назви підрозділів 14 жирний, перша буква велика інші шрифт 14 одинарний інтервал або полуторний, а основний текст шрифт 14 (Times New Roman). Для виконання таблиць використовувати 10-14 шрифт.

При рукописному способі літери і цифри пишуться чітко, висотою не менше 2.5 мм, туш чорного кольору, чорнилами, пастою або синьою, або фіолетовою.

Аркуші пояснювальної записки повинні бути формату А4. Заповнюються з однієї сторони в рамці: ліворуч 20мм, праворуч, зверху і знизу по 5мм, при комп’ютерному наборі дотримуватись рамки 20х5х5 мм.

Рисунки, таблиці виконуються чорними чорнилами, тушшю, пастою або олівцем. Відстань від рамки форми до меж тексту з початку і в кінці рядка – не менше 3мм, зверху, знизу – 10мм.

Абзаци у тексті починають відступом 4 – 5 знаків або 12,5 мм.

Помилки, описки і графічні недоліки, виявлені у процесі виконання документу, допускається виправляти підчисткою або замальовувати білою фарбою із нанесенням на тому ж місці виправленого тексту.

Пошкодження аркушів текстових документів, помилки і сліди не повністю виправленого колишнього тексту не допускаються.

Текст пояснювальної записки при необхідності розділяють на розділи і підрозділи.

При великому об’ємі документа припускається розділяти його на частини.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах всього документа, позначені арабськими цифрами без крапок і записані з абзацного відступу. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу розміщені по центру аркуша. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатись з одного або кількох пунктів, розділених крапкою і складатись із номера розділу і пункту. Крапка в кінці не ставиться.

Наприклад:

1 Типи і основні розміри

1.1

1.2

1.3

2 Методи випробувань

2.1

2.1.1

2.1.2

2.1.3 (дивись додаток А)

Якщо розділ і підрозділ складається з одного пункту, він також нумерується.

Пункти можуть бути розділені на підпункти. В середині пунктів або підпунктів може бути приведено перелік обладнання або методи контролю та інше.

Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або при необхідності посилання у тексті документа на один з переліків ставиться мала літера, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис проводиться з абзацного відступу.

Наприклад:

До основних методів контролю якості металу відносять:

а) магнітний;

б) ультразвуковий;

1) тіньовий;

2) ехо – метод;

в) люмінесцентний;

г) електроіндуктивний

Кожний пункт, підпункт і переліки записують з абзацу.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти заголовків не мають. Заголовки мають чітко і коротко відображати зміст розділів, підрозділів.

Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається із кількох речень, то їх розділяють крапкою.

Межа між заголовком і текстом – 15мм одинарний інтервал, між заголовками розділу і підрозділу – 8мм. Заголовки не підкреслюються.

Кожний розділ пояснювальної записки слід починати з нового аркуша. Не допускається писати назву підрозділу в кінці сторінки, якщо текст починається з наступної сторінки.

Сторінки пояснювальної записки повинні мати наскрізну нумерацію і проставляються в правому верхньому кутку сторінки.

Сторінки, на яких розміщені “Титульний лист”, “Зміст”, “Реферат”, “Вступ” враховуються в загальну кількість аркушів пояснювальної записки, але нумерація не проставляється.

Текст пояснювальної записки повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

Використані науково-технічні терміни, визначення і позначення повинні бути у відповідності діючих стандартів. У пояснювальній записці використовують літерні позначення, згідно ГОСТ 2.321-84 (Додаток Б), а стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і визначення згідно з ГОСТ 8.417-81(Додаток В).

Поряд з одиницями системи СІ, за необхідності, в дужках зазначають одиниці раніш використаних систем, дозволених до застосовування. Застосування у пояснювальній записці різних систем позначення фізичних величин не допускається.

У тексті числові значення величин із позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунку слід писати числами, а числа без визначення одиниць фізичних величин і одиниць рахунку від одиниці до дев’яти – словами.

Наприклад:

Здійснити випробування п’яти труб, кожна завдовжки 5м. Відібрати 15 труб для випробувань на тиск.

Якщо у тексті наведено ряд числових значень, які виражені однією і тією самою одиницею фізичної величини, то її зазначають тільки після останнього числового значення. Наприклад: 1,50; 1,75; 2,00м.

У приведеному діапазоні числових значень одиниці фізичної величини вказують після числового значення діапазону.

Приклади:

Від 1 до 5мм

Від 10 до 100кг

Від плюс 10 до мінус40⁰С

Не допускається відділяти одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки).

Наводячи найбільші і найменші значення величин слід застосовувати словосполучення “можливо буде не більше” (“не менше”).

Наводячи допустимі значення відхилень від вказаних норм, вимог слід застосовувати словосполучення “не повинно бути більш / менш”.

Наприклад, масова доля вуглекислого натрію в технічній кальцинованій соді повинна бути не менше 99,4 %.

Округлення величин при переліках і розрахунках в ПЗ повинно бути однаковим, тобто до першого, другого, третього десятинного знаку. Дробові числа необхідно наводити у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів в дюймах, які слід записувати ¼”, ½”.

За неможливості відобразити числове значення у вигляді десяткового дробу, дозволяється записувати у вигляді звичайного дробу в один рядок, через похилу риску, наприклад: 5/32; (50А-4С)/(40Б+20).

2. Формули

Формули мають нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які пишуть на рівні формули праворуч у круглих дужках.

Посилання у тексті на порядкові номери формул дають у дужках.

Приклад:

... у формулі (1)

У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, що встановлені відповідними стандартами і (або) іншими документами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснені раніш у тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою.

Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися словом “де”

Приклад:

Густина кожного зразка в кілограмах на кубічний метр обчислюється за формулою:

, (1)

де m – маса зразка, кг;

v – об’єм зразка, м³.

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відділяють комою.

Приклад:

, (2)

, (3)

Переносити формули на наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. В разі перенесення формули на знаку операції множення застосовують знак “х”.

У тексті пояснювальної записки, за винятком формул, таблиць і рисунків, не дозволяється:

- вживати математичний знак мінус (–) перед від’ємними значеннями величин (слід писати слово “мінус”);

- вживати знак “Æ” для позначення діаметра (слід писати слово “діаметр”). При зазначенні розміру або граничних відхилень діаметра на кресленнях перед розмірним числом слід писати знак “Æ”;

- вживати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), = (рівне),³ (більше або дорівнює), £ (менше або дорівнює),¹ (не дорівнює), а також № (номер) і % (відсоток).

3. Рисунки

Усі графічні матеріали (креслення, малюнки, графіки, ескізи, схеми, діаграми, фотознімки) повинні мати одинаків підпис «Рисунок». Їх слід розміщувати у документі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі рисунки мають бути посилання у документі.

Кількість рисунків повинна бути достатньою для пояснення викладеного тексту. Вони повинні бути розташовані згідно тексту ПЗ і виконані згідно ЕСКД. Їх нумерують арабськими цифрами, нумерація наскрізна.

При посиланні на рисунок слід писати “... згідно з рисунком 1”.

Рисунок повинен мати назву і при необхідності пояснювальні дані (текст під рисунком), які розміщують під рисунком.

Позиції на рисунку розміщують за годинниковою стрілкою і в такій послідовності розміщують під рисунком. Графічний матеріал позначається словом “Рисунок ___”, яке разом з назвою рисунка розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 1 – Деталі приладу”. Додаток Д

Рисунок розміщують так, щоб його було зручно роздивлятись без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Не допускається розривати рисунок, його пояснювальні дані і назву. Їх слід розміщувати на одній сторінці.

Допускається розміщувати рисунки в додатках, але тоді необхідно писати номер додатка і рисунка. Виконання рисунків має відповідати вимогам стандартів на конструкторську документацію.

4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць.

Таблиці застосовують для кращого унаочнення і зручності порівняння показників. Назва таблиці повинна відображати її зміст, бути точною й короткою. Її розміщують над таблицею. Ліворуч пишеться слово таблиця, номер і її назва. Таблиці нумерують арабськими цифрами, нумерація в межах розділу наскрізна. При переносі частини таблиці на другу сторінку назву розміщують над першою її частиною, на другій пишеться “Продовження таблиці 2” й приводиться головка таблиці з продовженням цифрового матеріалу. Якщо таблиця розривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять. Цифри в таблицях повинні розміщуватись так, щоб розряди чисел по всій графі були розташовані одна під одною.

Заголовки колонок та рядків таблиці треба друкувати з великої літери, підзаголовки колонок – з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком колонки, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовка чи підзаголовка крапку не ставлять Переважна форма іменників у заголовках - однина. Розділяти заголовки та підзаголовки боковика і колонок діагональними лініями заборонено.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і розташовувати одну частину поряд з другою на одній сторінці, при цьому необхідно повторювати головку таблиці і розділяти таблиці подвійною лінією або лінією товщиною 2. Графу “Номер за порядком” в таблицю включати не допускається. На всі застосовані таблиці повинно бути посилання в тексті, при посиланні слід писати слово “таблиця” і вказувати її номер. Приклади оформлення таблиць наведені в додатках Ж, К.

5. Схеми

Схема – графічний конструкторський документ, на якому представлені складові частини виробу і зв’язки між ними у вигляді умовних зображень і графічних позначень. Схема є складовою частиною конструкторської документації, вона містить необхідні дані для проектування, регулювання, контролю, ремонту й експлуатації виробу, роз’яснює основні принципи дії і послідовність процесів при роботі механізму, приладу, пристрою, установки, спорудження і т. ін.

Залежно від видів елементів і зв’язків, що входять до складу виробу, схеми підрозділять на види.

Таблиця 1 – Види і шифри схем.

Вид схеми	Шифр
Електрична Гідравлічна Пневматична Кінематична Оптична Вакуумна Газова Автоматизації Комбінована	Э Г П К Л В Х А С

Залежно від основного призначення схеми поділяють на типи.

Таблиця 2 – Типи і шифри схем

Тип схеми	Щифр
Структурна Функціональна Принципова (повна – для електричних схем) З’єднань (монтажна – для електричних схем) Підключення Загальна Розташування Об’єднана

Схеми виконують на аркушах стандартних форматів; при цьому основні формати є найбільш доцільними. Обраний формат повинен забезпечити як компактне виконання схеми, так і її наочність і зручність користування нею. Допускається виконувати схему визначеного виду і типу на кількох аркушах або замість однієї схеми визначеного виду і типу виконувати сукупність схем того ж виду і типу, причому кожна схема повинна бути оформлена як самостійний документ.

Кожній схемі привласнюють код що складається з букви, яка визначає вид схеми, і цифри, що позначає тип схеми.

Перелік елементів записують у специфікацію після схеми, до якої він випущений.

Перелік елементів оформлюють у вигляді таблиці (рис. 1), яка заповнюється зверху вниз. При виконанні переліку на першому листі схеми його розташовують, як правило, над основним написом на відстані не менш 12 мм від неї. При необхідності продовження переліку елементів його розміщують ліворуч від основного напису, повторюючи головку таблиці. При розбивці поля схеми на зони перелік елементів доповнюють графою «Зона» (рис. 2), вказуючи в ній позначення зони, у якій розташований даний елемент (пристрій).

Рисунок 1 – Таблиця специфікації

Перелік елементів у вигляді самостійного документа виконують на аркушах формату А4.

У графах переліку вказують наступні дані: у графі «Поз. позначення» - позиційне позначення елемента; у графі «Найменування» - найменування елемента у відповідності до документа, на підставі якого він застосований, і позначення цього документа (для функціональної групи – найменування); у графі «Кіл.» - кількість однакових елементів; у графі «Примітка» (за необхідності) – технічні дані елемента, що не містяться в його найменуванні.

Рисунок 2 – Таблиця специфікації при розбивці схеми на зони

Елементи в перелік записують групами за алфавітом буквених позиційних позначень, причому в межах кожної групи, що має однакові буквені позиційні позначення, їх розташовують у порядку зростання порядкових номерів. Елементи одного виду з однаковими параметрами, що мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати в перелік одним рядком. У цьому випадку в графу «Поз. позначення» вписують позиційні позначення тільки з найменшим і найбільшої порядковими номерами, а в графі «Кіл.» вказують загальне число цих елементів. При виконанні на схемі цифрових позначень у перелік їх записують у порядку зростання.

6. Додатки

Матеріал, який доповнює ПЗ містять в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури і приладів, опис алгоритмів і програм, специфікації креслень.

Додаток оформлюють як продовження пояснювальної записки на послідуючих його аркушах.

Кожен додаток починають з нової сторінки з вказівкою зверху посередині сторінки слова “Додаток”. Він повинен мати назву, яка пишеться симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком. Додатки позначають великими літерами української абетки починаючи з А, за винятком Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Допускається додатки позначати латинськими літерами за винятком І та О.

У разі повного застосування літер української і латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами. Додатки розміщають на аркушах формату А4. Допускається розміщувати додатки на аркушах формату А3; А2; А1; згідно ГОСТ 2-301-68.

У тексті ПЗ на всі додатки повинні бути подані посилання. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті ПЗ.

Вони мають загальну з рештою ПЗ наскрізну нумерацію сторінок. Всі додатки повинні бути перелічені в змісті ПЗ з вказівкою їх номерів і назв.

7. Титульний знак ПЗ.

Оформлюється згідно ЕСКД в рамці (115х115мм) креслярським шрифтом, чорною пастою, або виконаний на комп’ютері.

Зразок титульного знаку наведено в додатку Л.

8. Титульний лист ПЗ.

Титульний лист ПЗ включається в загальну нумерацію сторінок документа. Номер сторінки на титульному листі не ставиться. Зразок оформлення титульного листа КП – додаток Ц.

ДП – додаток Х.

9. Реферат

Реферат розміщують на окремому аркуші, де зазначають кількість сторінок, рисунків, таблиць...

Вказують мету курсової роботи, курсового чи дипломного проекту.

Зразок виконання реферату додаток М.

10. Аркуш “Зміст”

На аркуші “Зміст” приводять назву розділів, підрозділів, пунктів... із вказівкою сторінок. Сторінки розміщують праворуч дотримуючись розміщення цифр згідно розряду.

Зразок “Зміст” наведено в додатку Н.

11. Аркуш розділу ПЗ

Кожний розділ розпочинають з нового аркуша. Назву розділу виконують креслярським шрифтом. Зразок виконання наведено в додатку А.

12. Аркуш “Література”

При виконанні курсових і дипломних проектів студенти застосовують різні літературні джерела: підручники, довідники, каталоги, статті, стандарти і т.і. На всю літературу складається список, в якому джерела розташовують в порядку їх використань. Список використаної літератури позначають словом “Література” і розміщують в кінці пояснювальної записки перед додатками. Зразок використаної літератури приведено в додатку П.

13. Посилання

Посилання на літературне джерело приводять згідно зразка: [2], с-158, де 2 – номер, під яким записано літературне джерело у переліку використаної літератури; с 158 – номер сторінки літературного джерела, на котре є посилання.

Посилання на раніш згадуване літературне джерело дають зі скороченим словом “дивись”, наприклад: див. [2], с 158.

14. Специфікація

Згідно з ДСТУ 3321-96 специфікація – основний конструкторський документ для складальних одиниць, комплексів і комплектів. Вона визначає їх склад і необхідна для виготовлення, комплектування конструкторських документів та планування запуску об’єктів у виробництво.

Форму та порядок заповнення специфікації встановлює ДСТУ 3321-96 Специфікація складається на окремих аркушах формату А4.

Графи специфікації заповнюють у такій послідовності:

1) у графі “Формат” вказують формати документів, позначення яких записують у графі “Позначення”. Для деталей, на які не виконані креслення, у графі вказують БК (без креслення). У розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби” та “Матеріали” графу не заповнюють;

2) у графі “Зона” вказують позначення зони, в якій знаходиться номер позиції тієї складової частини вибору, що записується (при розподілі поля креслення на зони відповідно до ГОСТ 2.104-68);

3) у графі “Поз.” вказують порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до складу виробу, в послідовності їх запису в специфікації. У розділах “Документація” та “Комплекти” графу не заповнюють;

4) у графі “Позначення” вказують позначення конструкторських документів і виробів відповідно до ГОСТ 2.201-80. У розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби” та “Матеріали” графу не заповнюють;

5) у графі “Кільк.” вказують:

для складових частин виробу, що записані в специфікації, - їх кількість на один специфікований виріб; у розділі “Матеріали” – загальну кількість матеріалів на один виріб з позначенням одиниць фізичних величин. Дозволяється одиниці фізичних величин записувати у графі “Примітки” безпосередньо біля графи “Кількість”. У розділі “Документація” цю графу не заповнюють;

6) у графі “Примітки” наводять додаткові дані, які стосуються записаних у специфікації виробів, матеріалів та документів, наприклад, для деталей, на які не виконані креслення. Для електротехнічних виробів, що є елементами принципової схеми, - їх літерно-цифрові позиційні позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81.

Приклад заповнення специфікації до складального креслення наведено у додатку Р.

Креслення і інші конструкторські документи виконуються на форматах, визначених ГОСТ 2.301-68. Основні і додаткові формати та їх позначення подані в таблиці 3 та таблиці 4 відповідно.

Таблиця 3 - Розміри основних форматів.

Позначення формату	Формат, мм
А0	841х1189
А1	594х841
А2	420х594
А3	297х420
А4	210х297

Таблиця 4 - Розміри додаткових форматів

Кратність	Формат
А0	А1	А2	А3	А4
	1189х1682	-	-	-	-
	1189х2523	841х1783	594х1261	420х891	297х630
	-	841х2378	594х1681	420х1189	297х841
	-	-	594х2102	420х1486	297х1051
	-	-	-	420х1783	297х1261
	-	-	-	420х2080	297х1471
	-	-	-	-	297х1682
	-	-	-	-	297х1892

Масштаби зображень (ГОСТ 2.302-68) на кресленнях слід вибирати з таблиці 5.

Масштаб у відповідній графі основного напису слід позначати так:

1:1; 1:2; 2:1; 5:1 і т. д.

На полі креслення масштаб указують у дужках поряд з умовним позначенням зображення.

Наприклад:

А-А(2:1); Б1(5:1); В(1:4).

Таблиця 5 - Масштаби зображень

Натуральна величина	1:1
Масштаби зменшення	1:2 1:2.5 1:4 1:5 1:10 1:15 1:20 1:25 1:40 1:50 1:75 1:100 1:200 1:400 1:500 1:800 1:1000
Масштаби збільшення	2:1 2.5:1 4:1 5:1 10:1 20:1 40:1 50:1 100:1

Креслення виконуються на ватмані.

Приклади штампів аркуша креслення, специфікації та штамп послідуючих аркушів специфікації виконані в додатку С. На кресленні в лівому верхньому куті виконується рамка розміром 14 Х 70 мм, де вказується шифр креслення, який приводиться в основному надпису креслення. Умовні позначення матеріалів наведено в додатку Т. Перелік шифрів спеціальностей ЗМК ЗДІА наведено в додатку У.

Закінчену пояснювальну записку необхідно зброшурувати, для цього всі листи складають у відповідній послідовності і віддають в майстерню для переплітання.

Обкладинка пояснювальної записки повинна бути жорсткою. На титульну обкладинку наклеюють титульний знак розміром 115х115мм, виповнений креслярським шрифтом чорною тушшю, чорнилом або пастою, приклад виконання наведено в додатку Л.

15.Оформлення лабораторної (практичної) роботи.

Для оформлення звіту лабораторної (практичної) роботи використовують звичайний папір формату А4, або писальний папір у клітинку формату А4 (210x297).

Титульний лист на лабораторну (практичну) роботу оформлюють згідно додатку Ф.

На всіх аркушах лабораторної (практичної) роботи виконується рамка 20х5х5х5мм.

Тема роботи пишеться на титульному листі (Додаток Ф). Лабораторна (практична) робота починається з мети роботи.

Рисунки і таблиці слід оформляти згідно додатків Д, Ж, К і відповідно

лабораторна робота повинна мати:

Титульний лист; (додаток Ф1)

Мету роботи;

Хід роботи;

Звіт по роботі;

Висновок.

Для оформлення папки з лабораторними або практичними роботами слід виконати загальний титульний лист згідно додатку Ф1, де замість теми написати; наприклад:

Звіти

з практичних робіт з предмета: «Основи стандартизації»

На цій титульній сторінці викладач проставляє залік, якщо всі роботи студент здав, дату і підпис.

10 Додаток А