Причини кровотечі - пошкодження цілості кровоносних судин унаслідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров і внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.
Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або просочується з усієї поверхні рани.
| Рис. 82. Найбільш типові місця притискання артерій: 1 - підколінної; 2 - черевної аорти, З - плечової; 4 - сонної; 5 - підглючичної; 6 -підпахової; 7 - стегнової; 8 - променевої; 9 -великоїберцьової |
Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, або спиртом, горілкою, одеколоном. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і спричинити ускладнення. Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, накласти стисну пов'язку і забинтувати.
Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі притискають артерію до кістки вище від місця поранення (рис. 83). Притискування здійснюють, як правило, в тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком (рис. 84, 85).
Скроневу артерію притискають перед мочкою вуха до виличної кістки.
При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, по можлиеюсті, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.
Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна - різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо (рис. 86).
5. Надання першої долікарської допомоги
Рис.84. Зупинка кровотечі шляхом притискання артерії і накладання тугої по-в 'язки
Рис. 85. Приклади притискання сонної, підключичної, плечової артерії, та стегнової в паху
Рис. 86. Фіксація кінцівки у визначеному положенні з метою зупинки кровотечі з: 1 - підколінної артерії; 2 - підключичної і підпахової; З - плечової чи ліктьової артерії; 4 - стегнової артерії
Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки) (рис. 87).
Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки (рис. 88). Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з гачком, а в разі їх відсутності - зв'язують. Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає.
Тривалість використання джгута обмежується 1-1,5 годинами, а взимку - однією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1-1,5 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими мето-
5. Надання першої долікарської допомоги
дами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.
Рис. 86. Типові місця накладання джгута чи стисної повязки при кровотечі з артерій: 1 - стопи; 2 - гомілки чи колінного суглоба; З - передпліччя і ліктьового суглоба; 4 - плеча; 5 - кисті; 6 - стегна; 7 - шиї
Рис. 87. Техніка накладання гумового джгута: 1 -розтягнення джгута; 2 - накладання джгута з постійним його розтягуванням; 3 - записка із зазначеним часом накладення джгута
5. Надання першої долікарської допомоги
|
У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки (рис. 89). У петлю вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під закрутку потрібно підкласти бинт чи іншу тканину.
| Рис. 89. Накладання закрутки |
Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно
якомога швидше доставити в медичний заклад.
| Рис. 90. Положення хворого при внутрішній кровотечі: 1 - поранення в черевну порожнину, 2 - поранення у грудну порожнину |
Часто кровотечі виникають через пошкодження м 'яких тканин унаслідок удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м'яких тканин є болі в місці удару, розлита припухлість (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.
При внутрішній кровотечі треба потерпілого розмістити в положення, показане на рис. "0.
Перша допомога у випадку пошкодження м 'яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху - холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, пузир з льодом чи снігом) і туга пов'язка на місце крововиливу і спокій ушкодженій частині тіла (див. рис. 91).
При забої м'яких тканин шкіряні покриття залишаються неушкоджені, а в м'яких тканинах стається розрив кров'яних судин. Результатом є синяк (крово-підтьок), припухлість, біль. Щоби ослабити біль, зняти набряк, зменшити крововилив необхідно прикласти до місця забою чисту салфетку чи рушник, змочений холодною водою, і по мірі зігрівання змочувати знову. Можна також використовувати поліетиленовий пакет наповнений льодом чи снігом. Добре допомагає туга пов'язка.
Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене.
Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди - холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити і рухатися, необхідна госпіталізація.
Удар живота з пошкодженням органів черевної порожнини супроводжується значними болями, блюванням. У разі пошкодження печінки чи нирок з'являється
5, Надання першої долікарської допомоги
внутрішня кровотеча. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася.
Допомога. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легень, але ноги згинають в колінах. Потерпілого треба негайно відправити до лікарні.
Удар голови. У разі пошкодження м'яких тканин голови спостерігаються припухлість, крововиливи (гематома) та болі в місці удару. Потрібно пам'ятати, що сильні удари здатні спричинити і закриті пошкодження головного мозку. Поранення м'яких тканин на голові супроводжується сильними і тривалими кровотечами.
Допомога. Холод на місце удару, а в разі сильної кровотечі слід накласти бинт навколо голови.
Стискання м 'яких тканин може стати причиною розвитку загапьного тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.
Ознаки. Кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку. Пульс у нижній частині кінцівки не відчувається. Спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний, але через 6-8 год настає різке погіршення загального стану, підвищується температура тіла, відбувається розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання. Кінцівки холодні, набрякають, синього кольору, на шкірі з'являються крововиливи, пухирі. Кінцівка втрачає чутливість.
Допомога в таких випадках повинна бути надана на місці. Кінцівку після звільнення потерпілого туго бинтують від пальців до верху і накладають транспортні шини. По можливості необхідно тримати її в холоді. Потерпілому давати в необмеженій кількості воду з додаванням питної соди. Негайно, до появи загально го тяжкого стану, доставити потерпілого до медичного закладу.
У випадках, коли потерпілий потрапив у снігову лавину, спостерігається непритомність, різке переохолодження організму, розлад, а іноді й зупинка дихання. Після витягнення потерпілого, потрібно звільнити порожнину рота та ніс від снігу, поклавши його на товсту підстилку. Якщо потерпілий дихає самостійно, то послабити комір та верхній одяг, які заважають диханню (роздягати потерпілого не треба). Коли потерпілий не дихає, негайно приступити до штучного дихання і водночас розти-
264 5. Надання першої долікарської допомоги
рати вовняною ганчіркою кінцівки та тулуб потерпілого. В разі зупинки серця -приступити до зовнішнього масажу серця. Ці процедури потрібно робити до повного відновлення дихання та роботи серця. Давати потерпілому зігріваючі напої (гарячий чай, горілку тощо) можна лише тоді, коли він прийшов до тями.
Транспортування потерпілих до медичного закладу допустиме тільки після повного відновлення самостійного дихання та роботи серця.
5.3.2. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розриваз: зв 'язок та при переломах кісток
Вивих - це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок та виходом однієї з кісток з сумки.
Вивихи можливі внаслідок різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті сильного удару в ділянку суглоба. Часто вивихи супроводжуються переломами.
Ознаки: біль у ділянці ушкодженого суглоба, втрата звичайної рухливості в суглобі, вимушене положення кінцівки, зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.
Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не треба вправляти вивих самостійно.
Розтягування та розривання зв 'язок найчастіше буває в ділянці гомілковоступе-негово суглоба.
Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв'язки; рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значним болем; припухлість в ділянці суглоба (крововилив в порожнину суглоба).
Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов'язка, цілковий спокій кінцівки (в разі необхідності - накладання транспортної шини на кінцівку).
Перелом - це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.
Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в місці перелому.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.
Потрібно пам'ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.
Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому.,Цля цього потріб-
5. Надання першої долікарської допомоги
но іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її нерухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або ще краще - транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев'яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами (рис. 92), в разі їхньої відсутності шини виготовляють самі. їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку -палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету, куски фанери чи картону, парасольки, лижі, пучки пруття тощо. Наприклад, при переломах кісток передпліччя після накладання двох шин руку фіксують хусткою (рис. 93, 1). Якщо немає шини, хвору ногу прибинтовують до здорової, а руку - до тулуба. При переломі передпліччя можна підвісити руку, використовуючи підгинання піджака (рис. 93, 2) Головна вимога - достатня довжина та міцність шини.
|
| Рис. 92. Стандартна дротяна шина Крамера |
Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає болю чи створює інші проблеми, можна накласти шину поверх одягу. У випадку накладання на оголену частину тіла, шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла. Наприклад, на рис. 93, 3. зображено спосіб бинтування шини Крамера у разі перелому плеча, при цьому рука повинна бути зігнута у лікті.
1 2 З
Рис. 93. Різні види іммобілізації: 1 - імпровізованою шиною; 2 - за допомогою подолу піджака; З - стандартною шиною Крамера
Шину накладають з таким розрахунком, щоб її центр розмістився у місці перелому, а кінці захоплювали два сусідні суглоби - вище і нижче місця перелому. На руку і ногу накладають по дві шини - з зовнішнього і внутрішнього боку. Руку завжди фіксують зігнутою у лікті, пальці кисті повинні бути напівзігнуті, нога -витягнена.
| 266 __________________________________ 5. Надання першої долікарської допомоги |
|
У разі відкритого перелому місце навколо рани змазують йодом, на рану накладають стерильну пов'язку і шину. Тільки після накладання тоанспоотної шини потерпілого з переломом кісток можна перевозити в медичний заклад.
Переломи деяких кісток потребують особливого підходу до надання першої допомоги.
При переломі кисті чи пальців її фіксують за допомогою рулончика вати чи площини (рис. 94).
Переломи ключиці виникають від удару, а
також від падіння вперед чи на витягнуту рис. 94. Фіксування пальців руки
РУКУ-
Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука
приспущені донизу, рухи руки обмежені.
Допомога. У пахвову ямку кладуть великий жмут скрученої вати, руку згинають у лікті під прямим кутом і прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на хустці до шиї.
Переломи ребер виникають унаслідок ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.
Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). У таких випадках під час промацування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.
|
Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому знеболювальний засіб. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.
| Рис. 95. Положення потерпілого при переломі кістки стегна і гомілки |
При переломі кістки стегна і гомілки їх фіксують так, щоб шини захоплювали три суглоби: кульшовий, колінний, гомілковоступеневий (рис. 95).
Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.
Ознаки: різкий біль в ділянці виступаючих позаду відростків, неможливість рухів в ділянці хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця перелому, розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).
Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Найважливіше - забезпечити нерухомість хребта (рис. 96). Для цього потерпі-
5. Надання першої долікарської допомоги
лого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та голову підкладають валик. Для того, щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.
|
Рис. 96. Положення потерпілого при пе- Рис. 97. Положення потерпілого приуш-
реломі хребта ■ кодженнях шийного відділу хребта
При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов'язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.
Голову можна фіксувати також двома валиками зі згорнутого одягу, ковдри, подушок (рис. 97).
Переломи кісток тазу виникають від сильного його стискання, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).
|
|
Ознаки. Потерпілий не може стояти, ходити, а лежачи - не може підняти витягнуту ногу; в місці перелому з'являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову ділянку та порожнину. Як правило, потерпілий лежить у позі "жабки" - на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).
Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші (рис. 98) обличчям догори, його ногам надати положення "жабки", для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.
Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкодженням м'яких тканин голови та головного мозку.
Допомога. При переломі костей черепа потерпілого вкладають на спину, голову фіксують так само, як при допомозі у випадку ушкодженя шийного відділу хребта (рис. 99).
При переломі щелеп на підборіддя накладають марлеву пов'язку, контури якої ідуть навколо голови і під підборіддям. При переломі верхньої
268 5. Надання першої долікарської допомоги
щелепи між верхніми і нижніми зубами прокладають шину (дощечку), а потім пов'язкою через підборіддя фіксують щелепи.
Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розла дом, треба обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.
