Всі ми знаємо, як температура і вологість повітря впливають на наш настрій, працездатність і фізичне самопочуття. Деяким більше подобається холодна погода, при якій вони активніші, інші, навпаки, віддають перевагу жарі. Одних людей дощі пригноблюють, а інші ледве помічають їх. Більшість з нас працюють в таких приміщеннях, в яких і температура, і вологість контролюються. Проте будівельники будівель і кораблів і представники інших спеціальностей нерідко піддаються дії екстремальних температур.
Результати опиту, що проводився протягом 10 років Центром проектування і експлуатації виробничих і офісних будівель (Center for Building Performance and Design), свідчать про те, що що працюють в офісах найчастіше скаржаться на те, що в приміщеннях підтримується дуже низька температура (Napoli, 1998). А яка, на вашу думку, претензія "зайняла" друге місце? Так, ви абсолютно маєте рацію - на другому місці скарга на те, що в приміщенні дуже жарко.
Системи контролю клімату здатні вплинути на кількість і якість вироблюваної продукції. Відомо, що температура, рівна приблизно 90° F [25] не робить помітного впливу на здійснення розумової діяльності, але корелює з нижчою продуктивністю праці, що вимагає перцептивно-моторної активності, яким, зокрема, є праця людей, керівників різними машинами (Ramsey, 1995). Негативний вплив високої температури виявлений і при порівняльному вивченні виконання напружених моторних операцій (підйому тяжкості) і сидячої роботи (друкування на клавіатурі комп'ютера). У обох групах випробовувані переживали однаковий тепловий стрес, а ця означає, що результативність навіть менш важкої фізичної роботи теж може залежати від температури (Chad & Brown, 1995).
Якщо за несприятливих кліматичних умов випуск готової продукції і залишається на колишньому рівні, то тільки тому, що робочі витрачають на виконання виробничих операцій більше енергії. Зазвичай в таких умовах їм потрібно частіше влаштовувати перерви. Певну роль грає і мотивація. Робочі з яскраво вираженою мотивацією краще справляються із завданням не знижувати рівня виробництва при екстремальній температурі, чим робочі у яких немає достатньої мотивації.
Встановлено, що автоматизоване офісне устаткування впливає на системи контролю клімату. Один працюючий комп'ютер виділяє не багато тепла, але коли в одному приміщенні працюють дюжина комп'ютерів, принтери і факси, рівень статичної електрики і температура підвищуються. Якщо в приміщенні дуже сухе повітря, працівники, які носять контактні лінзи, скаржаться на різь в очах.
Режим роботи
Робоча обстановка, життєво важлива для всіх працюючих людей, характеризується загальною кількістю часу, який вони проводять на виробництві. Стандартного універсального режиму роботи не існує. Традиційний 5-денний 40-годинний робочий тиждень, для якого був характерний одночасний прихід на роботу і відхід з роботи всіх співробітників, змінився різноманітністю альтернативних форм організації праці і робочих графіків. Нижче ми розповімо про стандартний робочий тиждень, про змінну роботу і про такі альтернативні форми організації праці, як постійна неповна зайнятість, 4-денний робочий тиждень і гнучкий робочий графік.
Робочий час
Колись в США всі працювали по 6 днів в тиждень, а робочий день продовжувався 10 годин. Так було аж до 1938 року, до ухвалення Закону про справедливі умови праці (Fair Labor Standards Act of 1938). США - перша країна, яка формально ввела 5-денний 40-годинний робочий тиждень, але це зовсім не означає, що подібний графік - найефективніший. Робочі сприйняли його як норму, але у минулому вони так само сприймали і 60-, і 48-годинні робочі тижні.
Існує принципова різниця між номінальним робочим часом (наказаною кількістю часу, який працівник повинен проводити на роботі) і реальним робочим часом (кількістю часу, який працівник приділяє виконання службових обов'язків). Ці дві величини рідко співпадають. Результати деяких досліджень свідчать про те, що працюючі люди дійсно працюють не більше 20 годин в тиждень. Частина "втраченого" часу - це законні перерви на відпочинок, передбачені організацією, але велика його частина - самовільні перерви і відсутність, не підвладні контролю з боку адміністрації. Прийшовши на роботу, співробітники ще довго "розгойдуються": перекладають з місця на місце папери, заточують олівці і змащують машини (незалежно від того, потрібно це робити чи ні). Під час робочого дня вони обмінюються візитами з колегами, витрачають на ланч більше часу, чим належить, або неспішно п'ють каву в кафетерії. Менеджери або втрачають час в очікуванні, коли почнуться збори або коли потрібна ним людина закінчить телефонну розмову, або розсилають по електронній пошті особисті листи.
Доведено, що зв'язку між номінальним і реальним робочим часом властива одна цікава особливість: при збільшенні номінального робочого часу реальний робочий час зменшується. Іншими словами, чим довший робочий день або робочий тиждень, тим нижче продуктивність. Це твердження справедливе навіть по відношенню до тих працівників, рівень мотивації праці яких дуже високий. У Великобританії патріотизм досяг свого піку на самому початку Другої світової війни. Нація, рівень технічної оснащеності якої був небезпечно низький, боролася за своє виживання. Ухвалою уряду тривалість робочого тижня на оборонних підприємствах була збільшена з 56 до 69,5 години. Спочатку продуктивність праці зросла на 10 %, але незабаром впала на 12 %, тобто опустилася нижче за ті показники, які були до введення нововведення. Результати дослідження, виконаного Бюро статистики праці США під час Другої світової війни, свідчили про те, що заміна 6-денного робочого тижня 7-денний, зроблена у військовий час багатьма компаніями, не привела до помітного зростання виробництва. Один день з семи виявився втраченим часом.
Сказане про зв'язок номінального і реального робочого часу справедливо і відносно наднормової роботи, тобто ситуації, коли персонал просять працювати понад покладений час за значно вищу оплату. Значна частина наднормативного часу виявляється непродуктивною, бо люди, прагнучи пристосуватися до тривалішого робочого дня, починають трудитися менш напружено. Якщо при збільшенні тривалості робочого дня результативність праці падає, то що відбудеться при зменшенні тривалості робочого дня? Чи зросте при цьому продуктивність праці? Результати деяких досліджень підтверджують це припущення, але є і дані, що говорять про те, що зменшення номінальної тривалості робочого дня ніяк не позначається на реальному робочому часі. У 1930-і роки, в період Великої депресії (цей приклад має чисто історичний інтерес), один завод зменшив номінальний робочий час більш ніж на 9 годин в тиждень, проте тривалість реального робочого часу скоротилася лише на 5 годин; на іншому заводі при зменшенні номінального робочого тижня на 10,5 години кількість готової продукції, вироблюваної за 1 годину, зросла на 21%!
