До мастильних матеріалів належать речовини, які зменшують тертя й захищають метал від корозії. Мастильні матеріали можуть бути рідкими, твердими та консистентними. Рідке мастило {олива) буває мінерального, рослинного та тваринного походження. Найпоширенішою є мінеральна олива — продукт, добутий з нафти або кам'яного вугілля: вазелінова, машинна, циліндрова.
Рослинна олива — бавовняна, касторова, льняна, ріпакова. До тваринних олив належать жири: риб'ячий, тюленячий, китовий, сало різних тварин. Ці оливи мають малу в'язкість і найкращу маслянистість, тому застосовують суміш мінеральних олив з тваринними та рослинними оливами.
Рідке мастило застосовують для деталей, що працюють на високих швидкостях. Поряд з рідкими застосовують тверді мастила, що складаються з мінеральних олив змішаних з милом; звичайно це солідол, тавот, технічний вазелін тощо. Наприклад, мазями називаються суміші мінеральних олив з невеликим додаванням олив тваринного та рослинного походження, згущеними кальцієвими (консталіни) або натрієвими (солідоли) милами.
Консистентні мастила можуть містити, крім мила, наповнювачі, наприклад графіт, тальк, слюду. До них належать приладне мастило АФ-70 (мастило УНМА), техніч-ний вазелін УН (універсальне низькоплавке мастило), консерваційне мастило.
Вид мастильних матеріалів вибирають залежно від умов роботи, виду тертя, конструкції тертьових деталей, їх навантаження, нагрівання, а також від матеріалу частин, що піддаються тер-
тю. Наприклад, індустріальні мастильні матеріали застосовують для змащування верстатів і механізмів; суднові — ходових частин суден; турбінні — підшипників турбін; моторні — двигунів внутрішнього згоряння стаціонарного типу; авіаційні — авіаційних двигунів; циліндрові — парових машин; мастильний мазут, напівгудрон, гудрон — букс вагонів та інших механізмів.
Основними характеристиками рідких мінеральних олив є в'язкість, температура спалаху та застигання, стабільність, вміст домішок. Мінеральна олива має різну в'язкість: рідка — (17...22), густа — (60...75) Пас. Це стосується і температури спалаху та застигання, чим і пояснюється їх поширення. В'язкістю оливи називають його властивість чинити опір пересуванню одного шару відносно іншого. Температуру, за якої виділяється пара оливи і утворюють з навколишнім повітрям спалахуючі суміші, називають температурою спалаху. Температурою застигання називають температуру, за якої олива стає нерухомою. Здатність оливи чинити опір окисленню на повітрі за підвищених температур називають стабільністю оливи. Вміст механічних та інших домішок визначається в відсотках, чим їх менше в оливі, тим вища її якість.
Основними характеристиками консистентних мастил є пенет-рація, температура краплепадіння, корозійні дії та вміст домішок. Пенетрація — число сотих часток санти-метра занурювання в мастило градуйованого конуса протягом 5 с за певної температури. Температурою краплепадіння називають температуру, за якої з'являється перша крапля мастила під час нагрівання її в певних умовах. Корозійна дія мастила — це дія нагрітої оливи на металевий зразок, який знаходиться в мастилі протягом певного часу. За втратою зразком маси визначається корозійна дія мастила.
Допоміжні матеріали. У машинобудуванні застосовують шкіру, азбест, повсть, текстильні та паперові матеріали. Для забезпечення щільності та герметичності механізмів використовують прокладні та ущільнювальні матеріали, наприклад шкіру, пароніт, повсть, клінгерит, картон, гуму. Шкіра може бути цупкою завтовшки (3...7) мм і м'якою завтовшки (1,5...3,5) мм. Цупку шкіру використовують для виготовлення манжет, прокладок, приводних пасів тощо. М'яку шкіру застосовують для потреб текстильної промисловості, для виготовлення мембран, фільтрів тощо.
Пароніт — прокладний матеріал для металевих з'єднань, які
працюють за температури до (400...450) °С у воді та в парі і в нафтових продуктах. Пароніт — композиція азбесту, каучуку та на-
повнювачів. Композиція з азбесту, сурику, графіту, гуми та оксиду заліза називається клінгерит. Його застосовують як прокладний матеріал, що витримує нагрівання до температури 180 °С.
Азбест (гірський льон) — речовина волокнистої будови мінерального походження, використовують як вогнетривкий матеріал у вигляді прокладок і ущільнювальної жаростійкої речовини і як компонент, який входить у композиції прокладних жаростійких матеріалів.
Широке застосування мають прокладні матеріали для звуко-і теплоізоляції; наприклад, одним з кращих звуконепроникних матеріалів є повсть. Вона використовується для виготовлення прокладок, сальників, фільтрів для очищення масел, полірувальних кругів. Повсть застосовують як ізолятор і для виготовлення прокладних кілець, які захищають підшипники від попадання пилу. Виготовляють повсть з низькосортної вовни з додаванням рослинних волокон і клейстеру. Повсть має об'ємну масу 320 г/см3, коефіцієнт теплопровідності 0,06 Вт/(
). Використовують як прокладний матеріал гуму, свинець, листову мідь, а для ущільнення трубопроводів, різьбових з'єднань використовують конопляні та лляні волокна, гумові та гумово-тканинні ущільнення, манжети, кільця з гуми та бавовняної тканини тощо.
