Як ми з’ясували, визначення головних цінностей народу та особливостей його ментальності є основою для моделювання як політичної, так і еколого-економічної системи. Ментальність визначає форму політичного правління, а політичне правління - тип еколого-економічної системи. Іґнорування ментальності народу, основних його цінностей та переконань веде до економічної та політичної неефективності держави, її занепаду. Яскравим свідченням цього є історія всіх імперій: чим сильніше панівна нація намагається нав’язати іншим свою систему цінностей та переконань, тим неефективнішими є ці спроби, тим більшим стає бажання пригноблених народів реалізувати систему своїх національних цінностей у власній незалежній державі. Отже, для міцної держави потрібно, щоб народ сприйняв і підтримав основні цілі.
Українська національна ментальність остаточно сформувалась під впливом східного християнства. Вона хоч і близька до кооперативно-групових цінностей характерних для Європи в цілому, проте відрізняється чіткою індивідуалістичною зорієнтованістю. Українець завжди почував себе частинкою громади і не протиставляв себе їй, оскільки демонструвати свої переваги над іншими було не гарно. Проте у власному господарюванні та побуті він виявляв свій цілковитий індивідуалізм. Українські національні цінності було би доречніше назвати індивідуалістсько-кооперативними. Особливості національної ментальності - індивідуалізм у праці та побуті і схильність до співпраці - були вміло використані у розвитку кооперативного руху в Західній Україні у 20-30-ті роки. Цей рух був настільки потужнім, що ми можемо говорити про існування у цей період основ власної економічної системи.[311][311]
Індивідуалістсько-кооперативні цінності передбачають і певну форму політичного правління. Вони несумісні з владою однієї політичної сили чи партії. Така ментальність потребує представництва при владі різних політичних сил у реальних пропорціях їх підтримки суспільством. Представники у парламенті від різних верств населення, що мають різні погляди беруть участь у прийнятті рішень і поділяють відповідальність за їх наслідки. Ця обставина не вимагає чіткого поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Таку співпрацю при владі ми спостерігали, аналізуючи політичні установи Німеччини та Франції.
Описана форма політичного правління визначає і певну еколого-економічну систему, для якої обов’язковою і недоторканою є приватна власність, вільний ринок, здатність держави ефективно впливати на екологічні проблеми, а головним мотивом діяльності є одержання прибутку. Вагомою перевагою такої еколого-економічної системи є можливість досягнення згоди між урядом, підприємцями і робітниками з питань загальнонаціональних цілей та пріоритетів. Для неї нехарактерними є антагонізми між суспільством та природою, робітниками та підприємцями, підприємцями та урядом. Такий тип системи Б.Гаврилишин називає узгодженим вільним підприємництвом і розглядає три її моделі: німецьку, французьку та японську.[312][312] Система цінностей, що сформувалась в Японії є дуже віддаленою від української, а, отже, не має практичного значення для останньої. Серед німецької та французької систем цінностей для українців ближча все ж таки французька, на побудову якої український уряд якраз і орієнтує свої еколого-економічні реформи.
Чи може бути французька модель орієнтиром для формування національної еколого-економічної системи України? Чи буде вона високоефективною? Для цього вона має відповідати двом вимогам:
1) населення повинно зростати повільно, для того, щоб поступово і без обмежень можна було б нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, щоб відбувалась міґрація населення з сільського господарства у промисловість, підвищувалась продуктивність праці у промисловості, а через запровадження нових технологій і у сільському господарстві;
2) країна в економічному розвитку повинна прямувати до стадії масового споживання, на якій найвищим пріоритетом є задоволення індивідуальних потреб споживача в якісних і екологічно чистих продуктах, створення необхідної якості навколишнього середовища, що вимагає великої кількості "вільних підприємств", здатних і зацікавлених у досягненні цієї мети.[313][313]
Такі умови в Україні є. Отже, створення еколого-економічної системи узгодженого вільного підприємництва (близької до французької моделі) є не лише придатним для України, а й обіцяє бути високоефективним. Хоча слід пам’ятати, що жодна із високоефективних економічних систем, які існують в інших країнах, сліпо перенесена на український ґрунт, не обов’язково буде ефективною (а швидше навпаки).
Слід зазначити, що національна еколого-економічна система повинна враховувати насамперед національні особливості. Формування ефективної еколого-економічної системи в Україні можливе лише з урахуванням християнських цінностей, на яких базується національна ментальність, а також загальновизнаних народом цілей та пріоритетів. Воно є невіддільним від становлення політичної системи і опосередковане ним.
* * *
Аналізуючи головні типи сучасних еколого-економічних систем, шукаючи придатного для України прикладу для наслідування, можемо зробити такі висновки:
1. Система цінностей, що сформувалась в Україні є більше індивідуалістсько-кооперативно, ніж індивідуалістсько-конкуренційно зорієнтованою. Ця обставина змушує нас шукати "приклад для наслідування" у Західній Європі. Серед розглянутих європейських систем українці дуже несхожі на високоорганізованих та педантичних німців, ще більше вони відрізняються від "соціалістично" зорієнтованих шведів. Найближчою за системою національних цінностей (можливо спричиненою подібними природно-географічними факторами) є сьогодні для України відносно малоефективна (економічно та екологічно) Франція;
2. Система індивідуалістсько-кооперативних цінностей, яку ми зазначали вище, пов’язана з певною формою політичного правління - колеґіальною, що потребує пропорційного представлення різних політичних сил у парламенті і сильною президентською владою. Тільки таку політичну організацію влади носії індивідуалістсько-кооперативних цінностей можуть вважати справедливою, і тільки вона обіцяє бути політично ефективною;
3. Такі передумови роблять можливою орієнтацію економічних реформ та екологічної політики на еколого-економічну систему узгодженого вільного підприємництва. Така орієнтація, на нашу думку, зможе послабити відмінності в ментальності та системі цінностей, які історично сформувались між Заходом та Сходом України;
4. Еколого-економічну систему узгодженого вільного підприємництва у її французькій моделі Україна може взяти за основу для політико-економічного творення, оскільки, як показує досвід, сліпе запозичення "чужої" еколого-економічної моделі для реформування національної економіки є, як правило, неефективним.
Поняття для засвоєння
автохтонне населення
суцільна національна територія
мішані національні території
номенклатурна система
еґалітарно-колективістські цінності
адміністративно-командна система
чинники національної ментальності
індивідуалістсько-кооперативні цінності
автаркія
Питання для обговорення
1. 1. У 20-30-ті роки у Галичині був надзвичайно добре розвинений кооперативний рух. Можемо навіть стверджувати формування у межах Польщі ефективної української національної економічної системи. Формування української економічної системи велося цілеспрямовано, про що свідчить навіть назва друкованого органу РСУК "Кооперативна республіка". На Ваш погляд, чи відповідав кооперативний ідеал українським національним цінностям? Чи придатна ця ідея для формування національної економічної системи України сьогодні?
2. 2. Яка система цінностей характерна для українців? Яка форма політичного правління відповідає цим цінностям?
3. 3. У 1989 році Україна була на першому місці у світі за видобутком залізних руд (2126 кг) і виплавленням сталі (1060 кг) на душу населення. На другому місці були за видобутком руд - Франція (167 кг), виплавленням сталі - Німеччина (691 кг). У виробництві зернових та зернобобових Україна (1033 кг) поступалась лише Франції (1058 кг). Зважаючи на розташування основної частки чорноземів світу власне в Україні, перспективи виробництва зерна практично не обмежені. Крім цього, в Україні заробітна плата набагато нижча ніж, скажімо, у США чи Канаді. Враховуючи ці цифри, проаналізуйте, чи вигідна економічно стабільна і розвинута Україна для багатьох розвинених держав світу?
4. 4. Чи впливають екологічні чинники на ефективність економічної системи України? Обґрунтуйте свою думку.
Рекомендована література
Баланси кооперативів членів РСУК за 1938 рік.- Львів: РСУК, 1939.- 214 с.
Бей О. Як нам облаштувати "пост-індустріальну" Україну // Вісник НАН України.- 1994.- №9-10.- С.139-150.
Бочковський О. Вступ до націології.- Мюнхен: УТГІ, 1991-1992.- 338 с.
Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні.- Париж: Націоналістичне видавництво в Європі, 1958.- 186 с.
Гаврилишин Б. Аналіз та оцінка ефективності України: (методика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.39-63.
Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.- С.17-18.
Грабинський І. Еколого-економічна система України: порівняльний аналіз.- Львів: НТШ, 1997.- 240 с.
Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.
Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.
Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку.- К.: Абрис, 1994.- 253 с.
Зиґзаґи інвестиційної політики: у зачарованому колі // Діло.- 1996.- №27.- С.13.
Злупко С. Об’єктивні передумови і національні особливості формування української економічної системи // Розбудова держави.- 1996.- №6.- С.43-49.
Кононенко К.С. Україна і Росія: Соціально-економічні підстави української національної ідеї, 1917-1960.- Мюнхен: УТГІ, 1965.- 535 с.
Конституція України.- К.: Просвіта, 1996.
Кубійович В., Жуковський А. Україна: Карта України.- Мюнхен; Париж: [Книга], 1978.- 38 с.
Кульчицький О. Риси характерології українського народу // Енциклопедія Українознавства.- Мюнхен; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1949.- Т.1, кн.2.- С.708-718.
Моргун О. Нарис історії промислової кооперації України.- Мюнхен: Український Вільний Університет, 1966.- 272 с.
Мороз О., Злупко С. Українське селянство першої половини ХХ століття: Трагедія і героїзм.- Львів: Універсум, 1997.- 165 с.
Неофіт О. Інвестиції не завжди пахнуть грішми // Галицькі контракти.- 1996.- №12.- С.9.
Паламарчук М., Маринич О., Шищенко П. Україна // Географічна енциклопедія України.- К.: Українська енциклопедія, 1993.- Т.3.- С.321-323.
Полтава П. Концепція самостійної України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу // Літопис Української Повстанської Армії.- Торонто: Видавництво Літопису УПА, 1982.- Т.9.- С.15-75.
Рудницький С. До основ українського націоналізму // Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? - Львів: Світ, 1994.- С.272-349.
Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії // Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? - Львів: Світ, 1994.- С.94-209.
Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду: Уроки для України.- Київ: Основи, 1996.- 345 с.
Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості / Під ред. М.І.Долішнього та С.М.Злупка.- Ужгород: Карпати, 1997.- 422 с.
Туган-Барановський М. Остання мета кооперації // Злупко С. Михайло Туган-Барановський: Український економіст світової слави.- Львів: Каменяр, 1993.- С.151-176.
Янів В. Нариси до історії української етнопсихології.- Мюнхен: Український Вільний Університет, 1993.- 217 с.
Homo sapiens против homo technocraticus.- К.: Лыбидь, 1991.- 247 с.
Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- 202 p.
Oxenfeldt A.R., Holubnychy V. Economic Systems in Action: The United States, The Soviet Union, and France.- 3rd ed.- N.Y. etc.: Holt, Rinehart & Winston, 1965.- 264 p.
Практикум
