Аналіз національної економіки України переконує нас у тому, що визначальне місце природи України як фактора соціально-економічного розвитку. Вислів Д.Дорошенка, що "вплив природи краю на зародження і розвиток у ньому історичного життя віддавна вже вважається за аксіому історичної науки",[235][235] правдивий не лише для історії, а й національної економіки.
Україна - це "вислід труду і праці багатьох поколінь. Природа не дала українському народові вигідних умов життя, не забезпечила йому легких успіхів і безтурботного існування. Важкими зусиллями доводилося добувати життєвий простір. Довгі сторіччя тривали змагання й боротьба, поки наші предки закріпили за собою свою землю,..., поки опанували і скультуризували дикі поля та зорганізували державу".[236][236] Український народ є автохтоном [237][237] на своїй землі. Свою національну територію він здобув на початках свого розселення на просторах між Центральною Європою та Азією, "...мало уступивши з цієї території чужим народам, а те, що він здобував, було продуктом колонізації порожніх, незаселених просторів, з яких не було потреби когось усувати та проганяти. Отже, український народ був не завойовник, лише мирний колонізатор".[238][238]
Географічне положення України визначається "...Чорним морем, яке служить географічною, політичною й господарською основою української землі. Сюди пливуть всі українські річки, і тільки невеличкий окрайчик української території на північнім заході належить через Сян і Буг до Балтійської системи".[239][239] Як вважає Д.Дорошенко, ця обставина мала великий вплив на формування української народності та держави, оскільки головна водна артерія - Дніпро, з’єднана безпосередньо чи через допливи з усіма річковими басейнами України, а Середнє Подніпров’я було, крім цього, ще й "правітчиною українського народу".[240][240] Не менш важливе значення мав і Дністер, яким можна було добратись до Чорного моря із Західної України. Чорне море як східний басейн Середземного моря дало вихід Україні до європейської середземноморської цивілізації.[241][241]
Вздовж річок, які слугували торговими шляхами, поселялись люди, вони будували міста і села, розвивали торгівлю. Населення, яке жило далі від річок і займалось землеробством, лісництвом, тваринництвом, полюванням тощо, також тяжіло до річок, де воно знаходило збут продуктів своєї праці. Маючи великий "...вплив на народногосподарське життя, річки мали і велике значення політичне. За розміщенням населення по басейнах річок ішов і політичний поділ краю. По річках укладались політичні області землі, і літописець ясно вказує нам гідрографічну основу найстарішого поділу України на племінні землі, позначаючи, понад якою річкою жило кожне з цих племен".[242][242]
Географічне положення України, на думку В’ячеслава Липинського, було основною причиною її недержавності. Це насамперед розташування на (1) "битому шляху між Азією та Європою"; (2) "на географічно несталому пограниччю двох різних культур: Візантійської і Римської"; (3) "без захищених природою кордонів з сусідніми державами".[243][243]
Говорячи про Україну, ми завжди наштовхуватимемось на проблему її меж. Існують два поняття, які зовсім не тотожні. Це насамперед сучасні політичні кордони України та етнографічні межі суцільної української території.
Політичні чи державні кордони України сьогодні охоплюють територію площею 603,7 тисяч кв.км.[244][244] Суцільна українська національна територія становить 720,2 тисячі кв.км, а якщо врахувати національно мішані території, де українці є у меншості, то площа українських земель становитиме 947,3 тисячі кв.км.
Суцільні українські національні території за межами України є у Росії - 114,3 тисячі кв.км (це дорівнює території Австрії та Швейцарії разом узятих), у тому числі (а) Білгородська, Курська (частково) та південь Воронезької областей - 43,9 тис.кв.км; (б) Донщина (західна частина Ростовської області - 23,8 тис.кв.км; (в) Західне Передкавказзя (Кубань) - 46,6 тис.кв.км.[245][245] Бєларусь має 27,0 тисяч кв.кілометрів українських земель (частинно Берестейська та Гомельська області); Словаччина - 3,5 тис.кв.км на сході; Румунія - 1,7 тис.кв.км.[246][246]
За межами України також є території, де українці живуть компактно, проте не становлять більшості серед кількості населення. Це у Брянській області (Північна Чернігівщина) на площі 14,2 тис.кв.км; у Східному Передкавказзі (східна частина Краснодарського краю разом з Адиґейською автономною областю і Ставропільським краєм з частинами Карачаїво-Черкеської автономної області) - 163,4 тис.кв.км; у Польщі - 19,5 тис.кв.км.[247][247] Ці цифри свідчать про те, що Україна практично не має міжнародних, а лише міждержавні кордони, оскільки по обидва боки кордону живуть українці.
Як зазначає І.Крип’якевич, в Україні людина здавна "...жила в тісних зв’язках з природою, і як її господарські заняття, так і весь світогляд єдналися з явищами природи"; дохристиянська релігія українця, за визначенням І.Крип’якевича, "була культом природи. Головні боги - Дажбог-сонце, Перун-грім, Стрибог-вітер, все це образи природи".[248][248] Хрещення України-Руси усунуло поганських божків з життя українців, але залишило в них пошанівок до природи.
Як писав С.Рудницький, "чоловік є частиною земної поверхні".[249][249] Різні природно-кліматичні умови Землі поділили її на чисельні географічні одиниці: степи, пустелі, ліси, вічна мерзлота тощо. Ці відмінності породжують "...тілесні й духовні відмінності між народами Землі. Кожен народ пов’язаний з краєм, у якому живе, безліччю вузлів....Нині допевне знаємо, що природа краю, тобто суцільність географічних чинників його - суші, води, підсоння, рослинні й тваринні - має непереможну силу над людиною".[250][250]
Вплив навколишнього середовища є очевидним не лише у формуванні національних особливостей народу, а й в історичному та культурному розвитку. Але і національна економіка, "...господарський розвиток на кожному кроці залежний від природи краю".[251][251] Взаємозалежність та взаємозумовленість економічних та природних чинників свідчать про справедливість розгляду національної економіки як цілісної еколого-економічної системи.
