Класифікація надзвичайних ситуацій та їх коротка характеристика. 4 страница

Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації і не використовувався в інтересах цієї організації;

2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);

4) виконання донорських функцій;

5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

8) використання газу у побуті;

9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

12) стихійного лиха;

13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах;

14) контакту з тваринами (у тому числі птахами, плазунами, комахами тощо) та рослинами (у тому числі грибами, водоростями тощо), що призвело до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих;

15) споживання (використання) нехарчової продукції.

Нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює потерпілий, у складі:

- голови комісії - посадова особа, яку визначає керівник організації;

- членів комісії - керівника відповідного структурного підрозділу, представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженого трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Рішення щодо розслідування нещасного випадку приймається керівником організації на підставі звернення потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, листка непрацездатності або довідки лікувально-профілактичного закладу.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10-ти календарних днів після утворення комісії. У разі потреби цей термін може бути продовжений керівником органу (організації), який призначив розслідування.

За результатами розслідування нещасного випадку або технічного розслідування причин виникнення аварії, пов'язаної з використанням газу в побуті, складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм), який затверджується керівником органу (організації), що проводив розслідування.

Акт за формою НТ надсилається:

- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

- районній держадміністрації (виконавчому органу міської, районної у місті ради, на території якої стався нещасний випадок);

- організації, де працює або навчається потерпілий;

- організації, яка відповідальна за безпечний стан території чи об'єкта, де стався нещасний випадок.

Копія акта надсилається органам внутрішніх справ, прокуратури та іншим організаціям на їх запит.

Під час розслідування групових нещасних випадків акт за формою НТ складається на кожного потерпілого окремо.

Для складання акта за формою НТ використовуються класифікатори подій, що призвели до нещасного випадку, причин нещасного випадку, місця подій.

Акти за формою НТ, які складаються за результатами розслідування нещасних випадків з працюючими особами, зберігаються в організації разом з матеріалами розслідування протягом 45 років. Акти за формою НТ та матеріали розслідування нещасних випадків з непрацюючими особами зберігаються протягом трьох років у архіві районної держадміністрації (виконавчих органів міських, районних у містах рад).

35. Методи вивчення травматизму.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, які умовно можна поділити на дві основні групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні залежно від того, на чому вони базуються: лише на певній статистичній обробці нещасних випадків, що вже сталися (імовірнісно-статистичні методи), чи на аналізі закономірних зв'язків між умовами праці та нещасними випадками, які не лише сталися, а й могли статися (детерміністичні методи).

36. Статистичний метод аналізу травматизму.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації тощо. Цей метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

37. Класифікація робіт за ступенем важкості та напруженості.

Важкість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується:

- фізичним динамічним навантаженням,

- масою вантажу, що піднімається і переміщується,

- загальним числом стереотипних робочих рухів,

- величиною статичного навантаження,

- формою робочої пози,

- ступенем нахилу корпусу,

- переміщенням в просторі.

Напруженість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться:

- інтелектуальні навантаження,

- сенсорні навантаження,

- емоційні навантаження,

- ступінь монотонності навантажень,

- режим роботи.

За величинами енерговитрат розрізняють три категорії важкості робіт (I – III):

Категорія І – легкі фізичні роботи– всі види діяльності з витратами енергії не більше 150ккал/г (не більше 174 Вт).

Легкі фізичні роботи підрозділяються на дві групи:

- Іа – енерговитрати до 120 ккал/г (до 139 Вт) – роботи, які виконуються сидячі і супроводжуються незначним фізичним навантаженням (наприклад, професії, що відносяться до сфери управління);

- Іб – енерговитрати від 121 до 150 ккал/г (140 – 174 Вт) – роботи, які виконуються сидячі, стоячи або пов’язані з ходінням і супроводжуються деяким фізичним напруженням (наприклад, майстри, контролери).

Категорія ІІ – фізичні роботи середньої важкості– види діяльності з витратами енергії в межах 151 – 250 ккал/г (175 – 290 Вт).

Фізичні роботи середньої важкості підрозділяють на дві групи:

- ІІа – енерговитрати від 151 до 200 ккал/г (175 – 232 Вт) - роботи, що пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують деякого фізичного напруження (наприклад, деякі професії у механоскладальних цехах);

- ІІб – енерговитрати від 201 до 250 ккал/г (233 – 290 Вт) – роботи, що пов’язані з ходінням, переміщенням та перенесенням вантажів масою до 10 кг, що супроводжуються помірним фізичним напруженням (наприклад, деякі професії машинобудування).

Категорія ІІІ – важкі фізичні роботи – види діяльності з витратами енергії більше 250 ккал/г (більше 290 Вт).

До категорії ІІІ відносяться роботи, що пов’язані з постійним переміщенням і перенесенням значних (більш 10 кг) вантажів і які потребують великих фізичних зусиль (деякі професії з виконанням ручних операцій металургійних та інших підприємств).

38. Поняття про виробничу санітарію і гігієну праці.

Гігієна праці — галузь медичних знань, що вивчає взаємозв'язок і взаємодії працівника і виробничого колективу із зовнішнім середовищем і розробляє норми і практичні заходи щодо оздоровлення умов праці.

В основу вивчення зовнішнього середовища гігієни праці встановлений принцип єдності середовища і організму. Гігієна праці з цією метою розробляє наукові санітарно-профілактичні основи, направлені на створення найсприятливіших умов праці і забезпечення високого рівня стану здоров'я і працездатності працюючих. Вона ставить за свою мету не лікування хворого, а попередження захворювань. Тому об'єктом уваги в гігієні є здорова людина.

Виробнича санітарія - це галузь санітарії, спрямована на впровадження комплексу санітарно оздоровчих заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці.Це система організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів та засобів, які попереджують дію шкідливих факторів виробництва на працівника.

Загальним завданням виробничої санітарії є створення здорових та безпечних умов праці на підставі встановлених допустимими концентраціями виробничих шкідливостей.

Основними питаннями виробничої санітарії є:

1.Розробка способів усунення тих елементів технологічного процесу і виробничого устаткування, які можуть робити шкідливий вплив на здоров'я працюючих;

2.Розробка заходів щодо санітарно-технічної охорони праці, особистої гігієни працюючих і здорового режиму праці;

3.Попередження професійних захворювань і отруєнь;

4.Створення наукових передумов для трудового законодавства.

39. Дія мікроклімату виробничого приміщення на організм людини.

Мікроклімат (умови газового та теплового обміну людини з навколишнім середовищем на робочому місці (у робочій зоні) при трудовій діяльності) визначається станом повітряного середовища та температурою оточуючих предметів (виробниче устаткування, матеріали тощо). Це фізична характеристика метеорологічних чинників в обмеженому просторі (приміщення, кабіна, галявина), що забезпечує тепловий обмін між тілом людини і зовнішнім середовищем.

У несприятливих умовах мікроклімату людину турбує відчуття холоду або жару, можливі застудні захворювання, підвищення або зниження температури тіла і наступні тимчасові або стійкі патологічні зміни в організмі. Несприятливий мікроклімат призводить до зниження продуктивності праці та збільшення травматизму.

40. Значення метеорологічних умов на ступінь важкості робіт.

Самопочуття і працездатність людини залежать від метеоро­логічних умов виробничого середовища, в якому вона знаходить­ся і виконує трудові обов'язки.

Сукупність таких показників виробничого середовища, як те­мпература повітря, °С; відносна вологість, %; швидкість руху повітря, м/с; інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м2 (ккал/м2 • год); барометричний тиск, мм рт.ст., називають метео­рологічними умовами, або мікрокліматом.

Вологість повітря значною мірою впливає на самопочуття лю­дини і працездатність. Вологість повітря буває абсолютна і відносна.

Абсолютна вологість - це кількість вологи (г), що міститься в 1 м3 повітря при даній температурі (г/м3).

Відносна вологість - це процентне співвідношення абсолют­ної кількості водяних парів у повітрі до їх максимально можли­вої кількості при даній температурі.

Температура здорової людини підтримується на рівні 36,5-37 °С незалежно від метеорологічних умов навколишнього середови­ща. Вона підтримується на цьому рівні за допомогою підсвідомо діючого механізму терморегуляції. Терморегуляція відбувається такими шляхами: 30% - конвекцією (безпосередньо нагрівання повітря шкірою людини), 45% - випроміненням, 20% випарову­ванням і 5% - диханням.

Якщо температура навколишнього середовища підвищується до 25 °С і вище, а відносна вологість становить більше ніж 75%, тоді теплообмін людини з навколишнім середовищем порушу­ється, підвищується температура тіла. Терморегуляція відбувається на 95% випаровуванням. При перегріві збільшується надходження крові до периферійних кров'яних судин. Внаслідок розширення судин кількість крові і тепловіддача збільшуються. За таких па­раметрів людина втрачає за зміну 5-8 л рідини, 50-80 г солей, тобто порушується водно-сольовий і вітамінний обмін в організмі людини, виникає слабість, головний біль, шум у вухах, нудота. Дихання і пульс стають частішими, артеріальний тиск зростає, а потім падає. У важких випадках настає тепловий удар, який кла­сифікується як нещасний випадок. Можливе виникнення також судомної хвороби; якщо людина втрачає 20% води, настає смерть.

Робота при низьких температурах може призвести до пере­охолодження організму людини. Периферійні кров'яні судини звужуються, надходження крові до них і тепловіддача знижуєть­ся. У людини з'являється бажання інтенсивно рухатись, що по­силює обмін речовин в організмі з утворенням тепла. Якщо тем­пература тіла знижується до 34 °С, людина відчуває слабість, а при температурах 25-26 °С настає смерть. Обмороження теж кла­сифікується як нещасний випадок.

Швидкість руху повітря впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем таким чином: при високій темпера­турі збільшення швидкості руху повітря позитивно впливає на організм людини, а при низькій температурі - негативно. Дуже низькі швидкості повітря, менше 0,2 м/с, негативно впливають на самопочуття людини, особливо при виконанні одноманітної, монотонної роботи. Людина швидко втомлюється, втрачає праце­здатність. Різкі перепади температур зазвичай супроводжуються простудними захворюваннями.

41. Прилади для вимірювання показників мікроклімату.

Прилади для вимірювання температури:

- термометри ртутні та спиртові;

- електротермометри;

- термографи.

Прилади для визначення вологості:

- аспіраційний психрометр Ассмана;

- аспіраційний психрометр Августа;

- гігрометри: волосяний і плівковий;

- гігрографи: волосяний і плівковий.

Прилади для вимірювання швидкості руху повітря:

- анемометри: крильчатий АСО-3, індукційний та чашковий МС-13;

- кататермометри: циліндричний, кульковий.

Прилади для вимірювання щільності променевої теплової енергії:

- актинометр.

Прилади для вимірювання атмосферного тиску:

- барометр.

Допоміжні матеріали та обладнання:

- вентилятор; - секундомір;

- дистильована вода; - піпетка.

42. Гранично – допустимі концентрації шкідливих речовин (приклади ГДК речовин, якими користуються в сільському господарстві).

Гранично - допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин – це такі їх концентрації у повітрі робочої зони, які при щоденній роботі у віддалені строки життя сучасного й наступного поколінь не можуть спричинити захворювань чи змін у стані здоров’я, виявлених сучасними методами досліджень.

Бензин. Гранично допустима концентрація бензину розчинника - 300 мг/м3, паливного - 100 мг/м3.

Ацетон СН3СОСН3. Гранично допустима концентрація - 200 мг/м3.

Аміак NH3. Гранично допустима концентрація - 20 мг/м3.

43. Види виробничого пилу та його дія на організм людини.

Виробничий пил - це тверді частки різних речовин розміром від кількох десятків до часток мікрометра, які здатні тривалий час перебувати в повітрі у зваженому стані. За природою пил поділяють на органічний, неорганічний і змішаний.

Органічний може бути природним (деревний, кістковий, вовняний та ін.) і штучний (аерозолі пластмас, барвників, антибіотиків, гормонів, отрутохімікатів та ін.).

Неорганічний пил може бути мінеральним (цементним, азбестовим тощо) і металевим (залізним, цинковим, свинцевим та ін.).

За розмірами часток пил класифікують на

видимий (понад 10 мкм),

мікроскопічний (0,25-10 мкм) і

ультрамікроскопічний (менше 0,25 мкм).

За пошкоджуючим ефектом виробничі пили поділяють на

фіброгенної (що викликають ураження органів дихання),

загальнотоксичної (пил отруйних речовин, який викликає порушення життєдіяльності організму),

канцерогенної (що сприяє розвитку новоутворень в організмі, в тому числі злоякісних),

подразнюючої,

алергічної,

радіоактивної та іншої дії на організм.

Крім того, пилові частки можуть бути носіями вірусів, бактерій, інших мікроорганізмів і ставати причиною захворювань (туберкульозу, легеневої форми сибірської виразки та ін.).

При вдиханні пилів 30-50% їх затримується у верхніх дихальних шляхах - порожнині носа і носової частини глотки, 10% проникає в бронхіоли і альвеоли, решта затримується слизовою оболонкою трахей і бронхів.

Надходження пилів у дихальну систему може бути причиною гострого запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, особливо порожнини носа, її гіпертрофії, а дія токсичних пилів може призвести до її некротичних змін. При тривалій дії пилів гострий запалювальний процес може перейти в хронічний з ураженням слизових оболонок глотки, гортані і трахеї, її атрофії.

Найбільш характерними хронічними пиловими профзахворюваннями є пневмоконіози і хронічний бронхіт.

При пневмоконіозах відбуваються фіброзні зміни легенів. Виділяють такі основні види пневмоконіозів:

♦ силікоз - розвивається в результаті вдихання пилу, який містить вільний двоокис кремнію;

♦ силікатоз - виникає при вдиханні пилу мінералів, які вміщують двоокис кремнію у зв’язаному стані (азбест, тальк, цемент, скловолокно та ін.);

♦ металоконіози - з’являються від дії пилу металів (берилію, марганцю тощо).

Найважча форма пневмоконіозу - силікоз, при якому, поряд із розростанням фіброзної тканини вздовж бронхів, судин, альвеол та порушенням функції дихання, відзначається розвиток емфіземи, хронічного бронхіту, легеневого серця, реєструються зміни імунної системи, обмінних процесів, порушення діяльності нервової системи.

Постійно зростаючий при силікозі імунний дефіцит спричиняє розвиток туберкульозу, бронхіту, злоякісних новоутворень у легенях.

Пил може несприятливо впливати на органи зору: викликати запалювальні процеси в кон’юнктиві - кон’юнктивіти, помутніння кришталика - катаракту, кератити та ін.

На шкіру пил чинить подразнюючу, сенсибілізуючу і фотодинамічну дію. Подразнення шкірних покривів пилом викликає появу дерматит ів. Тривалий контакт з аерозолями мастильно-охолоджувальних рідин (МОР) спричиняє розвиток масляних фолікулів.

44. Прилади для вимірювання запиленості та загазованості виробничих приміщень. Універсальний газоаналізатор УГ-2 - це повітровідбірний пристрій із трьома штоками, до якого додається набір реактивів із приладдям, до складу якого входять вимірювальні шкали (на кожен газ, що визначається), ампули з індикаторами і фільтрувальними порошками та спецкомплект ЗІП для виготовлення індикаторних трубок і фільтрувальних патронів.

Лабораторна установка для визначення запиленості повітря складається з пилової камери, дозатора пилу, алонжа з фільтром та аспіратора,мікроскоп.

45. Загальне поняття освітленості робочих місць та основні світло – фізичні величини, які характеризують освітленість.

Освітлення виробничих приміщень впливає на стан здоров’я, продуктивність праці, якість продукції і рівень виробничого травматизму. Організація правильного освітлення робочих місць, зон обробки і виробничих приміщень має велике санітарно-гігієнічне значення, сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню травматизму, поліпшенню якості продукції. І навпаки, недостатнє освітлення утруднює виконання технологічного процесу і може бути причиною нещасного випадку та захворювання органів зору

Кількісний показник - освітленість робочої поверхні Е, лк (люкс), оцінюється поверхневою густиною світлового потоку:

де Ф - світловий потік лм, що падає на поверхню;

S - площа поверхні, м2.

Якісний показник - це якість виробничого освітлення, що характеризує гігієнічні вимоги до приміщень.

До гігієнічних вимог належать такі показники:

- рівномірний розподіл яскравості в полі зору та обмеженість тіні;

- обмеженість прямої і відбитої блискості.

Світловий потік - потужність променевої енергії, оцінена за світловим відчуттям органами зору. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) - світловий потік, що випромінюється одиничним

джерелом світла силою в одну канделу, розміщеним у вершині тілесного кута в один стерадіан.

Відношення світлового потоку (Р) до одиниці простору -тілесного кута (V) називається силою світла (І) і визначається:

І = Р/(\у).

46. Вплив освітленості робочих місць, фарбування приміщень та приладів на здоров’я працюючих і продуктивність праці.

Недостатнє освітлення робочих місць негативно позначається на нервовій системі людей, призводить до перевтоми і зниження продуктивності праці, порушення координації дій, захворювань органів зору та виробничих травм тощо.

47. Прилади для вимірювання освітленості, методика проведення вимірів.

У виробничих приміщеннях дляконтролю за освітленістю використовується люксметр Ю-116, що є сполученням селенового фотоелемента й міліамперметра, шкала якого градуйована в люксах.

Принцип дії люксметра ґрунтується на явищі фотоелектричного ефекту. Світловий потік, падаючи на фотоелемент, викликає протікання фотоструму через міліамперметр, який відхиляє стрілку міліамперметра.

Значення струму й, отже, відхилення стрілки міліамперметра є пропорційними освітленості на робочій поверхні фотоелемента. Люксметр Ю-116 має дві основні шкали: 0-100 і 0-30. На кожній із них точками позначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0-100 точка розташована над позначкою 17, на шкалі 0-30 - над позначкою 5.

За необхідності розширити межі вимірювань у 10, 100 і 1000 разів на фотоелемент надівають поглинальні насадки (М, Р, Т).

Порядок роботи:

Необхідно встановити люксметр на поверхню, освітленість якої вимірюється. Площина світлочутливого елемента датчика обов'язково повинна бути паралельна освітлюваної джерелом світла поверхні. Після цього знімаються свідчення зі шкали аналогового приладу або дисплея цифрового - це і буде освітленість даної поверхні в люксах.

Вимірювання проводяться окремо по штучному і природному освітленню. При цьому потрібно стежити, щоб на прилад не падала якась тінь, і поблизу не було джерела електромагнітного випромінювання. Це внесе перешкоди в результати. Після того як зроблені всі необхідні виміри освітленості, на основі отриманих результатів, за спеціальними формулами, розраховуються потрібні параметри.

48. Нормування освітленості виробничих приміщень.

Норми питомої потужності електричного освітлення.

 

І Приміщення	Питома потужність W, Вт/м 2
Корівники для прив'язного і безприв'язного утримання корів	4...4,5
Доїльні відділення	15,5
Родильні відділення	23,0
Телятники та приміщення для молодняку	3.25 3.75
Приміщення пунктів штучного запліднення	25.0
Приміщення для хрякав - плідників, важкопоросних і підсосних маток,	4,5
поросят - відлучених
Приміщення для холостих і легкопоросних маток і ремонтного молодняку:
в проходах	3.3
в приміщеннях для відгодівлі поголів'я	2,6
в приміщеннях для годівлі свиней	5,5
Вівчарики	3,5
Телятники	8.0
Приміщення для стрижки	8,0
Пташники	3,0
Для переробки сільськогосподарських продуктів
Адміністративно - конторські
Жилі кімнати
Гардеробні, туалетні, душові, умивальники, сходи, проходи, коридори
Для відділень: слюсарного, механічного, збиральна монтажного, ремонту
електрообладнання, ремонту паливної апаратури, розбірного, мийки і т.п.

 

Норми штучного освітлення, лк (по НТП - сх)

 

	Загальна освітленість робочої поверхні
Приміщення
	при люмінесцентних	при лампах
	лампах	розжарення
Корівники:
зона доїння
зона годування
Доїльні зони
Приміщення для первинної обробки молока
Телятники(поли)		ЗО
Свинарники - відгодівельники (поли)
Свинарники - маточники
Вівчарники
Пташники (для курей, які несуться)
інкубаторії
Цех для приготування кормів:
у змішувача
у котла
Пульт управління та машинне відділення
Сховища та склади
Гардеробні
Коридори та проходи
Санвузли

49. Види освітлення якими користуються у сільському господарстві.

Освітлення виробничих приміщень і робочих місць буває природним, штучним і комбінованим.

Природне освітлення відповідно до існуючих нормативних документів застосовують у приміщеннях, в яких постійно перебувають люди. Без природного освітлення можуть бути коференц-зали і зали засідань, виставочні зали, роздягальні, санітарно-побутові приміщення, приміщення особистої гігієни жінок, коридори і проходи.

Залежно від напрямку проникнення світла у приміщення природне освітлення буває бокове - через віконні прорізи, верхнє - через спеціальні фонарі або прорізи у стелі та комбіноване - через віконні прорізи і ліхтарі та отвори в стелі. Санітарними правилами передбачається природне освітлення залежно від характеру зорової роботи, розмірів об'єктів розпізнання, контрастності і характеристики фону.

Штучне освітлення — це освітлення будинків, приміщень і споруд, зовнішнього освітлення міст, селищ і сільських населених пунктів, територій підприємств і закладів, установки оздоровчого ультрафіолетового випромінювання тривалої дії, установки світлової реклами, світлові знаки та ілюмінаційні установки за допомогою спеціальних електроосвітлювальних установок — світильників.

50. Організація і розрахунок штучного освітлення. Догляд за освітлювальними приладами.

Розрахунок штучного освітлення

По розрахунковому світловому потоку лампи (ФРЛ), по даним додатку 8 підбираємо найближчу стандартну лампу і визначаємо електричну потужність (Р) всієї освітлювальної установки:

Р = Рл * N * п (8)

де Рл - потужність вибраної лампи, кВт;

N - кількість світильників;

n - кількість ламп в світильнику.

Таким чином освітленість на робочому місці може бути визначена за такою формулою:

Е=Ен*

де Ен - нормована освітленість, лк;

Фл - світловий потік вибраної лапи, лк;

ФРЛ - розрахунковий потік лампи, лк.

Після проектування та монтування освітленості обов'язково потрібно зробити його перевірку. Якщо освітленість відрізняється від розрахункової більш ніж на -10 і +20 %, тоді потрібно змінити схему розташування світильників або потужність ламп.

Інколи для орієнтовних розрахунків штучної освітленості виробничих приміщень застосовується найбільш простий метод питомої потужності (IV), яка залежить від висоти підвішування світильника, площі приміщення та нормованої освітленості в приміщенні: W= ;де S - площа приміщення, м2; Pл - потужність однієї лампи, Вт;n- кількість ламп.

51. Організація і розрахунок природного освітлення виробничих приміщень.

При експериментальному визначенні КПО потрібно виконувати вимірювання освітленості всередині і ззовні приміщення одночасно при небі, закритому хмарами. Точку для вимірювання зовнішньої освітленості вибирають на відкритій ділянці земної поверхні, освітленій усім небосхилом.