Класифікація надзвичайних ситуацій та їх коротка характеристика. 3 страница

У розділі "Вимоги безпеки після закінчення роботи" перелічують порядок безпечного вимикання, зупинки, очищення машин, прибирання робочого місця, задачі на зберігання інструменту та інших засобів, порядок здачі робочого місця, правила додержання вимог особистої безпеки і порядок інформування керівника робіт при виявлені недоліки у роботі машин, механізмів.

У розділі "Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях" розглядають дії працівників при виникненні небезпечних ситуацій і аварій, надання необхідної допомоги потерпілим, порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації.

29. Дайте характеристику психофізіологічним факторам праці.

Психофізіологічну основу праці складає працездатність, тобто здатність організму підтримувати під час трудового процесу відповідне фізичне і нервово - психологічне навантаження та забезпечувати нормальний біг трудової діяльності у визначений час.

Динамічні зміни психофізіологічних функцій, які виникають як безпосередній результат праці та викликають зниження працездатності людини, мають назву виробничого стомлення, а пов'язаний з ним психологічний стан втомою.

Втома - сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості'- суб'єктивним вираженням процесів» які відбуваються в організмі при втомі. Фізіологи оцінюють відчуття стомленості як натуральне попередження про втому, яка починається. Як правило, втома та стомлення проявляються одночасно, але це буває не завжди. Іноді відчуття стомленості може виникнути, коли немає достатніх підстав говорити про втому. Це може бути при монотонній, одноманітній, нецікавій роботі. Варто лише перейти до іншого виду діяльності, як працездатність повністю відновлюється. З іншого боку. можна спостерігати настання явища втоми без відчуття стомленості. Це може мати під час великої зацікавленості роботою.

Перевтома - сукупність стійких несприятливих для здоров'я працівників функціональних порушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Перевтома часто виникає внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи та темпом перебігу відновних процесів. Перевтома знижує опірність організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища, зокрема до токсичних речовин, може призвести до розвитку захворювань центральної нервової системи -неврозів, неврастенії, істерії.

Ритм - основа виробництва, особливо з важкими та шкідливими умовами праці. Змінюванням виробничих операцій декілька разів за час праці, а також чергуванням їх з відпочинком, досягається поступового відновлення працедіяльності внаслідок позачергового вмикання в роботу півкулею головного мозку, які надають одна одній відпочинок.

Пасивний відпочинок (положення сидячи або лежачи) бажано надавати робітникам, які працюють у важких фізичних умовах праці або на працях, пов'язаних з постійними переходами чи виконуваних стоячи.

Активний відпочинок шляхом зміни діяльності або шляхом виконання фізичних вправ надається робітникам, які працюють у сприятливих умовах.

Найважливішими показниками, що визначають зниження стомлення є такі умови:

раціональна організація робочого місця, правильне розташування на ньому обладнання щодо запобігання зайвих рухів.

дотримування загального ритму працедіяльності, тобто чергування праці і відпочинку (пасивного чи активного) в залежності вед умов праці створення максимально сприятливої, комфортної робочої зони.

30. Класифікація причин нещасних випадків.

Із аналізу взамозв’язку людини із елементами системи праці слідує, що безпека і нешкідливість умов праці визначають дві групи факторів: виробничо-технічні і “людські”. При аналізі виробничого травматизму і професійних захворювань потрібно враховувати весь комплекс факторів, що визначають умови праці на виробництві.

Фактори, що є визначальними для виникнення нещасних випадкків поділяються на дві групи: виробничо-технічні та людські (психофізіологічні). До виробничо-технічних належать організаційні, конструкторські, технологічні, незадовільного технічного обслуговування, незадовільного стану виробничого середовища.

Конструкторські причини: невідповідність вимогам безпечності конструкцій технологічного обладнання; недосконалість конструкції технологічного оснащення; відсутність чи недосконалість запобіжних та ін. технічних засобів безпеки;

Організаційні причини: відсутність чи неякісне проведення інструктажа і навчання; відсутність проекту робіт, інструкцій з техніки безпеки; неправильна організація робочого місця.

Технологічні причини: неправильний вибір обладнання, оснащення; відсутність чи недостатня механізація важких чи небезпечних операцій; порушення технологічного процесу.

Причини незадовільного технічного обслуговування: відсутність планових профілактичних оглядів, технічних доглядів і ремонтів обладнання.

Причини незадовільного стану виробничого середовища: несприятливі метеорологічні умови; підвищена концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони; наявність шкідливих опромінень; незадовільна освітленість; великий рівень шуму і вібрації.

Психофізіологічні причини: невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей організму людини умовам праці; незадоволеність роботою і незастосування засобів індивідуального захисту; алкогольне і наркотичне сп’яніння тощо.

31. Поняття про нещасний випадок на виробництві, порядок його розслідування.

Одним з основних завдань у роботі інженера з охорони праці є розслідування нещасних випадків. Треба пам'ятати, що він несе безпосередню відповідальність за якість розслідування, правильність визначення причин нещасного випадку та повноту заходів щодо усунення причин виникнення аналогічних випадків на виробництві. Тому до розслідування нещасного випадку треба підходити з повною відповідальністю.

Відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять», «нещасний випадок на виробництві - це раптове погіршання стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника».

Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві. Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

-терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити проте, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення:

- підприємству, де працює потерпілий;

- робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

- установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (далі - установа державної санітарно-епідеміологічної служби), які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

- робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

- підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

- органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

- установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) ускладі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця. Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

- визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці; - розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком Д у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком Б у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком В, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1, скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком Ж (далі - карта форми П-5).

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець видає наказ.

Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

- виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

- ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

- виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

- ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

- подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

- надання підприємством шефської допомоги;

- перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

- прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

- прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння), пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), а у разі потреби - також висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин. Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) і примірником матеріалів розслідування карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), протягом трьох діб надсилаються роботодавцем керівникові (спеціалістові) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці, підприємства, працівником якого є потерпілий.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб надсилаються роботодавцем:

- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

-робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем:

- керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

- територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;

- первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі відсутності такого органу - місцевій держадміністрації.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 надсилається разом з примірником карти форми П-5 до установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, і веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

32. Поняття о профзахворюванні, порядок його розслідування.

Професійним захворюванням називається захворювання, що розвивається в результаті впливу на працюючого специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів і поза контактом з ними виникнути не може. Частковим випадком професійного захворювання є професійне отруєння, що може бути гострим або хронічним.

Профзахворювання звичайно виникає в результаті більш - менш тривалого періоду роботи в несприятливих умовах, тому на відміну від травми точно установити момент виникнення захворювання не можна. Крім професійних, на виробництві зараз виділяють групу так званих виробничо - обумовлених захворювань. До них відносяться хвороби, що у принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці сприяють виникненню деяких з них і погіршують їхній плин. Наприклад, в осіб, що виконують фізичну роботу в поганих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення вен, виразкова хвороба шлунка і т.п. Якщо ж робта вимагає великої нервово - психічної напруги, то частіше виникають усілякі неврози і хвороби серцево - судинної системи.

Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння (далі - профзахворювання) підлягають розслідуванню, причому віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ та Мінпраці України.

Зв’язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається за запитом керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров’я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників) підприємства. Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати профзахворювання, враховується його попередня робота, пов’язана з дією несприятливих виробничих факторів.

У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактична установа направляє працівника з відповідними документами на консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення остаточного діагнозу і зв’язку захворювання під впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів згідно з переліком, що додається до Положення. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність профзахворювання хворий направляється до інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ), на який покладено функції українського профпатологічного центру.

На кожного потерпілого від профзахворювання клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за встановленою формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення надсилається підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санепідстанції і лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство.

Власник організовує розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування профзахворювання проводиться комісією у складі працівників: санепідстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

Власник зобов’язаний сприяти роботі комісії (забезпечити приміщенням, транспортом, зв’язком) і компенсувати всі витрати, пов’язані з цією роботою. Комісія з розслідування зобов’язана:

- скласти програму розслідування причин профзахворювання;

- розподілити функції між членами комісії;

- розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

- провести розслідування обставин та причин профзахворювання;

- скласти акт розслідування за встановленою формою, в якому намітити заходи щодо запобігання розвитку профзахворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслідування у п’яти примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається власником хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акту надсилається санепідстанії для аналізу і контролю за здійсненням заходів.Власник зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення розслідування причин профзахворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

Контроль за правильним та своєчасним розслідуванням профзахворювань, оформленням документації, а також здійсненням заходів щодо усунення причин, які призвели до профзахворювання, здійснюють органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань охорони праці, а також професійні спілки в особі виборних органів та представників здійснюють громадський контроль за розслідуванням причин профзахворювань.

Реєстрація та облік випадків профзахворювань ведеться у спеціальному журналі за встановленою формою:

- на підприємстві та в установах санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про профзахворювання та актів їх розслідування;

- у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної картки амбулаторного хворого.

Форми державної статистичної звітності про профзахворювання затверджуються МОЗ.

33. Спеціальне розслідування нещасних випадків на виробництві.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

1. Нещасні випадки із смертельними наслідками.

2. Групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше пра-цівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я.

3. Випадки смерті працівників на підприємстві.

4. Випадки зникнення працівників під час виконання трудо вих (посадо-вих) обов'язків.

5. Нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інва-лідністю потерпілого (за рішенням органів Держпромгірнагляд).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку що призначається наказом керівни-ка територіального органу Держпромгірнагляду за місцезнаходжен-ням підприємства.

До складу спеціальної комісії включаються:

1. Посадова особа територіального органу Держпромгірнагляду - голова комісії.

2. Представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезна-ходженням підприємства.

3. Представник органу, до сфери управління якого належить підприємст-во.

4. Керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця.

5. Представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з пи-тань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

6. Представник профспілкового органу вищого рівня.

7. Представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство - у разі розслідування випадку гострого профе-сійного захворювання (отруєння).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

За результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, Н-1, НПВ, П-5 стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші мате-ріали спеціального розслідування.

Роботодавець у п'ятиденний строк після затвердження акта форми Н-5 зобов'язаний: 1. Видати наказ про виконання запропонованих спеціальною комісією заходів та запобігання виникненню подібних випадів. 2. Притягнути згідно із законодавством до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, посадо-вих (робочих) інструкцій. У разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держпромгірнагляду або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеці-ального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціа-льне розслідування. У разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спе-ціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку. 3. Розслідування та облік випадків хронічнихпрофесійних захворювань і отруєнь на віробництві. Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь під-лягають розслідуванню.

34. Розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються згідно "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру" (затв. постановою Кабінету Міністрів України 22.03. 2001 р., змін. і доп. 21.11.2007 р., 19.08 2009 р., 26.12. 2011 р.).

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.