Екологічна експертиза (ст. 1 Закону «Про екологічну експертизу) — це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Мета екологічної експертизи (ст.4 ЗУ «Про екологічну експертизу») - запобігання негативному впливу виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічних ситуацій на окремих об'єктах і територіях.
Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.
Основне завдання цієї діяльності - не допустити, попередити можливий негативний вплив на довкілля, хоча.
Основними завданнями екологічної експертизи є (ст.5):
1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
2) організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;
3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;
4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів;
5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
6) підготовка об’єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи.
Види експертизи
За суб'єктами проведення екологічної експертизи можна розрізняти: державну, громадську, інші види (наукову, міжнародну).
ЗУ «Про екологічну експертизу» в ст. 12 називає їх формами екологічної експертизи.
Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкілля, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.Її висновки носять імперативний (обов'язковий до виконання) характер.
Громадська екологічна експертиза здійснюється з ініціативи громадських організацій (як правило, шляхом укладення договорів з науково-експертними установами) і має рекомендаційний характер.
За об'єктами експертизи розрізняються:
— екологічна експертиза передпланових, передпроектних та проектних матеріалів по об'єктах і заходах, що підлягають реалізації на території України, а саме: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Детальний перелік об'єктів державної екологічної експертизи закріплений в ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу»;
— екологічна експертиза екологічних ситуацій, що склалися на діючих об'єктах і комплексах, які мають значний негативний вплив на навколишнє природне середовище.
Екологічна експертиза таких об'єктів відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» здійснюється за рішенням КМУ, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та їх виконавчих органів.
За необхідністю проведення експертизи розрізняються:
— обов'язкова, яка відповідно до ч. З ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» проводиться щодо видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою КМУ від 27.07.1995 р. (це, наприклад, атомна енергетика, видобування нафти, автозаправочні станції, хімічна промисловість тощо);
— ініціативна, тобто експертиза інших об'єктів, яка може здійснюватись за ініціативою самих замовників або за рішенням КМУ, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи їх виконавчих органів.
За часом і процедурою розгляду розрізняються:
— первинна екологічна експертиза, що здійснюється в загальному порядку;
— вторинна (додаткова), яка може призначатись у випадку оскарження висновків первинної екологічної експертизи за рішенням відповідних рад, органів державної екологічної експертизи, інших органів, що приймали рішення про проведення екологічної експертизи (ст. 44 Закону).
