Працівники сільськогосподарських підприємств мусять неухильно додержувати дисципліни праці, без якої неможливі організована робота і сучасне виробництво. Це їхній важливий конституційний, статутний обов’язок.
Продукція сільського господарства виробляється працівниками, об’єднаними в різні трудові колективи. Спільна праця людей потребує цілеспрямованої і узгодженої поведінки кожного працівника, зайнятого в суспільному виробництві. Саме дисципліна праці забезпечує певну координацію і субординацію в поведінці працівників.
Дисципліна – складне і багатогранне явище. Об’єктивно вона необхідна для функціонування будь-якої соціальної спільності. Дисципліна спрямована на забезпечення єдності дій учасників трудового процесу, виступає необхідною умовою спільної праці.
В юридичній літературі термін “дисципліна” трактується по-різному. З одного боку, – як форма суспільного зв’язку між людьми в процесі спільної праці, з іншого – як підпорядкування всіх працівників загальному порядкові праці, додержання ними встановлених правил поведінки під час трудового процесу. При цьому поняття трудової дисципліни розглядається у вузькому й широкому розумінні. У вузькому – як обов’язок працювати, суворо кожного додержувати Правил внутрішнього трудового розпорядку, які діють на підприємствах, в установах, організаціях. У широкому розумінні дисципліна праці є формою суспільного зв’язку між людьми в процесі спільної праці, який об’єктивно виникає і служить для підтримання необхідного при цьому порядку.
Одні автори вважають за необхідне розглядати дисципліну тільки в суб’єктивному розумінні – як фактичне додержання встановлених правил поведінки, підпорядкування працівника встановленому розпорядкові. На думку інших, поняття дисципліни мусить бути ширшим і охоплювати два взємопов’язані аспекти – об’єктивний і суб’єктивний. В об’єктивному розумінні дисципліна – це передбачений соціальними нормами порядок в організації та діяльності якого-небудь колективу, в суб’єктивному –підкорення цьому порядкові, додержання його всіма членами колективу. Дисципліну праці в об’єктивному розумінні визначають різні юридичні приписи, які в сукупності складають її правову основу.[3]
Трудова дисципліна – це сукупність дій, що становлять зміст трудових прав та обов’язків членів сільськогосподарських підприємств колективної власності, державних, приватних підприємств і господарських товариств. Коло цих правомочностей визначається відповідними специфічними умови виробничо-господарської діяльності й нормами права. Додержання вимог дисципліни праці в сільськогосподарському підприємстві, зумовлюється підпорядкуванням рядових членів і працівників державних, комунальних, приватних підприємств, господарських товариств, підприємств колективної власності керівникам цих підприємств, а також в свою чергу відповідальність цих керівників бригад, фермерських підрозділів за доручену ділянку роботи перед органами самоврядування, перед загальними зборами, правлінням, бригадам зборам.
Дисципліна праці – це, передусім, сукупність певних правил поведінки, встановлених для учасників трудового процесу, і необхідність додержання цих правил, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядкові. Дисципліна праці полягає не тільки в суворому додержанні Правил внутрішнього трудового розпорядку, а й свідомому, творчому ставленні до своєї роботи, забезпеченні її високої якості, продуктивному використанні робочого часу.
Від дисципліни праці слід відрізняти виробничу дисципліну. Ці поняття можна розмежувати не тільки за змістом, а й за суб’єктами. Виробнича дисципліна за змістом значно ширша від трудової. Це – виконання плану виробництва, плану нагромадження, ритмічність роботи підприємства, додержання технологічної дисципліни, правил сівозмін тощо. Її суб’єктами є підприємство, адміністрація, колектив у цілому. Виробнича дисципліна охоплює переважно технічну, а також виробничо-технічну грань суспільного виробництва включно з виконанням встановлених строків роботи. Трудова дисципліна, як уже зазначалося, – це дисципліна працівника як учасника трудового процесу, належне виконання ним своїх трудових обов’язків.
Правове регулювання трудової дисципліни являє собою організований вплив на учасників трудового процесу з метою приведення їх поведінки у відповідність із нормами і правилами, що закріплюють порядок спільної праці.
Під правовим регулюванням у юридичній науці прийнято розуміти спеціальний юридичний вплив об’єктивного і суб’єктивного права, всієї системи юридичних засобів на суспільні відносини з метою досягнення відповідних результатів. Взяті в єдності та взаємодії, ці засоби утворюють механізм правового регулювання. Його складають нормативні акти, правовідносини, акти реалізації права, правосвідомість і правова культура.[4]
Особливе місце серед нормативних актів, які регулюють дисципліну праці в сільськогосподарських підприємствах, належить Правилам внутрішнього (трудового) розпорядку. Вони є головною ланкою нормативної освіти, яка об’єднує в єдину органічну систему всі локальні акти, що регулюють здійснення трудового процесу. Обумовлено це тим, що Правила внутрішнього (трудового) розпорядку ніби акумулюють всі основні положення законодавства, котрі встановлюють трудовий розпорядок у сільськогосподарських підприємствах.
Норми, що складають правовий інститут дисципліни праці, можна класифікувати за способом регулювання на правовстановлювальні, заохочувальні та правоохоронні. Їх можна розділити на такі основні групи: норми, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок через закріплення загальних прав і обов’язків працівників сільськогосподарських підприємств; організаційні норми, які регулюють організацію праці та взаємовідносини учасників трудового процесу; норми, що регулюють здійснення технологічного режиму, порядок використання засобів праці; норми, які передбачають заходи заохочення за сумлінну працю і порядок їх застосування; норми, що встановлюють заходи впливу за порушення трудової дисципліни і порядок їх застосування.
Подальше вдосконалення суспільних відносин на селі має привести до формування комплексного правового інституту трудової дисципліни працівників сільськогосподарських підприємствах.
Трудова дисципліна в сільськогосподарських підприємствах, як і на інших підприємствах, в установах, організаціях, забезпечує створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної праці, свідомим ставленням до неї, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. До окремих несумлінних працівників у разі необхідності застосовуються заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Трудове законодавство і закони “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про фермерське господарство”, “Про господарські товариства”, “Про акціонерні товариства”, ГК України не визначають заходів матеріального стимулювання і морального заохочення сумлінних працівників. Тому до працівників сільськогосподарських підприємств можуть застосовуватися будь-які заходи заохочення, передбачені в Правилах внутрішнього розпорядку конкретного підприємства.
Належний рівень трудової дисципліни в сільськогосподарських підприємствах забезпечується за допомогою комплексного підходу до її зміцнення. Особливу увагу слід приділяти впровадженню прогресивних форм організації та оплати праці, чіткому регулюванню внутрішнього трудового розпорядку, поліпшенню культурно-побутового обслуговування працівників, підвищенню їхньої кваліфікації, поєднанню заходів матеріального і морального заохочення із заходами дисциплінарного впливу тощо.
