Захист права природокористування

Конституція України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти рівні перед законом (ч. 4 ст. 13).

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не перед­бачено законодавством. Органи державної влади та органи місце­вого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Консти­туцією та законами України (ст. 19). Права і свободи людини є не-відчуджуваними та непорушними, вони гарантуються Конституцією і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рів­ними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за озна­ками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переко­нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в України на законних підставах, користуються тими самими правами і свобода­ми, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародни­ми договорами України (ст. 26).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кож­ному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи без­діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захи­стом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55 Конституції).

Екологічне право забезпечує насамперед правове регулювання і захист відносин права користування природними об'єктами в нор­мальних умовах їх використання природокористурачами без пору­шення їх правомочностей. При цьому норми права передбачають по­рядок здійснення права природокористування, прав і обов'язків при-родокористувачів, а також визначають гарантії і захист законних прав і інтересів природокористувачів.

Захист права природокористування в широкому розумінні здійсню­ється усіма нормами екологічного законодавства, що забезпечують нормальний розвиток еколого-економічних відносин в умовах ринку з використання природних об'єктів. Поряд з ним дане поняття у вузь­кому розумінні визначається як сукупність тільки правових засобів або форм, що застосовуються у разі порушень відносин природокористу­вання, тобто суб'єктивних прав та інтересів природокористувачів.

Найпоширенішими видами порушень таких прав та інтересів є: самовільне зайняття (захоплення) природного об'єкта, що належить на законних підставах природокористувачу; його псування або забруднен­ня хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами; його незаконне зменшення або вилучення; перешкод­жання в користуванні ним; заподіяння майнових збитків у наведених випадках, а також у разі знищення або пошкодження сіножатей, пасо­вищ, посівів, насаджень; зняття врожаю; знищення межових знаків; інші дії, що порушують законні права та інтереси природокористувачів.

З метою їх захисту законодавством передбачається, що порушені права та інтереси законних природокористувачів мають бути понов­лені. Поновлення прав природокористувачів здійснюється радами відповідно до їх компетенції, а також судом або третейським судом. Втручання в діяльність природокористувачів, пов'язану з викори­станням природних об'єктів, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком порушення природо-користувачами екологічного законодавства, тобто належних їм обо в'язків. Припинення права користування природними об'єктами або їх частиною може бути лише у випадках, передбачених законодавством.

Закон передбачає такі засоби захисту суб'єктивних прав та інте­ресів природокористувачів: визнання спірних прав за законним приро-докористувачем; поновлення стану, що існував до порушення права, і припинення дій, що його порушують; припинення або зміна право­відносин, що є спеціальним засобом захисту прав природокористу­вачів. Так, судовий орган може встановити факти, які свідчать, що правовідносини відповідно до приписів закону змінилися або при­пинилися¹; стягнення з особи, що порушила законні права та інтереси природокористувача, заподіяної шкоди в повному обсязі без застосу­вання норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за заб­руднення та погіршення якості природного об'єкта. Природокористувачі, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення свого здоров'я в разі його погіршення,а також відновлення якості природного об'єкта, його відтворення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, які володіють джерелами підвищеної екологі­чної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду природоко-ристувачам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Захист права природокористування відбувається шляхом подан­ня в судові органи позовів про поновлення порушених прав і інтересів природокористувачів; про витребування об'єкта природокористуван­ня з чужого незаконного володіння; про усунення перешкод, що за­важають нормальному здійсненню природокористування; про приму­шення інших осіб дотримуватися чинного законодавства; про відшко­дування збитків (шкоди), заподіяних порушенням суб'єктивних прав і інтересів природокористувачів; про повернення безпідставно прид­баного (врожаю тощо).

 

 

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка

Інститут історії,етнології та правознавства

імені О.М.Лазаревського

Реферат на тему:

«Право природокористування в Україні»

Виконав:студент 52 групи

Болтава Сергій

Чернігів 2012

Список використаної літератури:

1. Екологічне право України - Гетьман М.В. – 2005

2. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: Навчальний посібник. - 3-є вид.. Центр навчальної літератури, К.: 2006.

3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122). В редакції Закону України N 552-IV (552-15) від 20.02.2003.

5. Малишко M.I. Екологічне право України: Навч. посіб. — К., 2001.

6. Хіміч О. Адміністративне-екологічне правопорушення: проблемні питання // Право України. –2003. –№4.