В залежності від того, скільки карабінів використовується для переправи, є два способи зачіплення учасників до робочої мотузки.
Спосіб 1. Зачіплення за допомогою карабінів. Вони кріпляться в грудну обв'язку і "бесідку". При цьому способі встановлена така послідовність кріплення до переправи: першим зачіпляють карабін грудної обв'язки, другим - "бесідки". Відчіплення від переправи - в зворотному порядку.
Спосіб 2. Зачіплення одним карабінам. У цьому випадку грудна обв'язка і бесідка з'єднуються між собою основною мотузкою. Таке з'єднання називається блокуванням страхувальної системи. Карабін для переправи кріпиться в місці блокування системи, яке є центром ваги учасника. Блокування вважається правильним, коли при зачіпленні до переправи корпус тіла займає горизонтальне положення і не має очевидного зміщення рівноваги в сторону ніг чи голови.
Способи блокування страхувальних систем залежать від конструкції грудної обв’язки і "бесідки'', довжини блокуючих мотузок, росту учасника та ін. Основна вимога до всіх способів: блокування повинне здійснюватись основною мотузкою (або карабіном), яка зв’язується відповідним правильним вузлом.
Пропонується блокування систем при допомозі таких вузлів:
1. Подвійний булінь (мал. 2) – вузол простий, надійний, не громіздкий. Вільні кінці блокуючої мотузки використовуються як страхувальні "вуса".
2. Комбінування звичайного провідника і зустрічного вузла (мал. 3).
Мал. 2 Мал. 3
Страховка, її різновиди
Страховка - це організація засобів безпеки учасників, що знаходяться в небезпечній зоні етапу або здійснюють переправу за допомогою спеціального спорядження (карабінів, мотузок). Залежно від того, хто забезпечує страховку учасника на берегах чи безпосередньо під час переправи, страховки бувають: а) самостраховка; б) командна страховка; в) суддівська страховка.
Самостраховка застосовується у випадках, коли учасник страхує себе сам, зачепившись за допомогою індивідуальних засобів ("вуса" чи схоплюючі петлі) до перильних мотузок або будь-якого пункту страховки і самостраховки (подвійних суддівських поручнів, локальних петель і т.д.).
До горизонтальних поручнів учасник прикріпляється "вусами" самостраховки ковзаючим карабіном, до похилих - схоплюючою петлею. Довжина "вуса" самостраховки або схоплюючої петлі не повинна перевищувати довжини витягнутої вгору руки, тому що при зриві з повисанням на самостраховці учасник повинен мати змогу дотягнутись до карабіна (вузла) самостраховки, щоб відновити своє попереднє положення і продовжити рух. Зайва ж довжина засобів самостраховки, особливо при роботі на складному рельєфі, може призвести до аварійної ситуації.
При закріпленні до пункту самостраховки (ПСП, ЛП і т.д.) допускається довжина самостраховки до 2-х метрів.
Діаметр мотузки для "вусів" самостраховки - не менше 10 мм, схоплюючої петлі - 6 мм.
Командна страховка. Учасника, який працює в потенційно небезпечній зоні чи переправляється на інший берег, страхує команда (один або два учасники залежно від типу переправи) своєю мотузкою, діаметром не менше 10 мм.
Суддівська страховка. Під час роботи команд на складних технічних етапах судді зобов'язані створити найбільш сприятливі умови для їх безпечного подолання, щоб запобігти будь-якій можливості виникнення травмонебезпечної або аварійної ситуації (зрив учасника, обрив основної командної мотузки, неуважність спортсмена і т.д.). У таких випадках учасника, крім команди, страхують ще й судді своєю мотузкою або забезпечують йому можливість самому зачепитись до суддівської страховки. Діаметр мотузок - не менше 10 мм.
Кріплення страховок і самостраховок здійснюється в перехрестя грудної обв'язки спереду, крім страховок на водних перешкодах, коли вони кріпляться в перехрестя обв'язки на спині.
