Міжнародні організації, які координують туристську діяльність

Самостійна робота

1. Роль міжнародних організацій в регулюванні туристської діяльності.

2. Види, цілі й завдання міжнародних туристських організацій.

3. Сутність міжнародних туристських заходів.

4. Інструменти регулювання міжнародної туристської діяльності.

Мета й основні завдання регулювання туристської діяльності на міжнародному рівні

Постійне розширення міжнародного туристського обміну зумовило потребує його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристських організацій. Туристські обміни пов'язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення нею, з позицій єдиного підходу, повинно регулювати міжнародне право.

Міжнародне регулювання – це міжнародна система впливу і комплекс заходів, спрямованих на ефективне керування певними видами міжнародної діяльності відповідно до визначених міжнародних принципів, норм і стандартів. Міжнародне регулювання має на меті впровадження заходів націлених на підтримку стабільності, упорядкування та розвиток певних явищ і процесів. Міжнародне регулювання туристської діяльності передбачає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою:

– підтримки сталого розвитку туризму;

– упорядкування туристської діяльності;

– ефективного керування окремими секторами туристської індустрії, забезпечення їх взаємодії;

– стандартизації туристського обслуговування.

Із зростанням обсягів надаваних туристських послуг, розширенням географії туризму, а також з розвитком засобів транспорту і включенням до маршрутів туристських подорожей декількох країн одночасно, потребує спрощення правил туристських поїздок, що об’єктивно обумовлює необхідність міжнародного регулювання туристської діяльності.

Міжнародні організації, які координують туристську діяльність

Міжнародні організації – це об'єднання державних і національних організацій неурядового характеру, створених для досягнення загальних цілей у певній сфері людської діяльності (у сферах політики, економіки, соціального і культурного життя, туризму та ін.).

Міжнародні організації є однією з важливих і найбільш ефективних форм багатостороннього співробітництва між державами, які є їх членами. Міжнародні організації поділяються на міжурядові й неурядові (див. рис. 1.).

 

 

Рис. 1. Класифікація міжнародних організацій залежно від організацій, які є їх членами

 

До міжурядових міжнародних об'єднань відносяться Організація Об'єднаних Націй (ООН) і ряд спеціалізованих організацій, що утворюють систему ООН. Організація Об'єднаних Націй є організацією універсального характеру із загальною компетенцією, головна мета якої полягає в підтримці й зміцненні миру, безпеки і розвитку співробітництва між державами.

Багато спеціалізованих утворень системи ООН мають безпосереднє відношення до забезпечення необхідних умов для розвитку міжнародного туризму. До таких організацій відносяться:

– Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС) – здійснює координацію і загальне керівництво діяльністю ООН в економічній і соціальній областях, створює необхідні умови для співпраці в області економічного і соціального розвитку країн і регіонів;

– Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) – міжурядова організація, створена з метою сприяння миру і міжнародній безпеці шляхом розвитку співпраці між країнами в області освіти, наукової і культурної діяльності,

– Міжнародна організація праці (МОП) – спеціалізоване міжнародне об'єднання, метою якого є розробка конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства і поліпшення умов праці, займається також питаннями зайнятості і мобільності робочої сили, у тому числі в індустрії туризму;

– Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) – міжнародна міжурядова організація головним завданням є покращення екологічної обстановки і санітарного стану зовнішнього середовища; розробка міжнародних санітарних норм і правил; профілактика і боротьба з інфекційними захворюваннями; запобігання епідемій і інші. Завдяки діяльності цієї організації визначаються джерела зараження особливо небезпечними хворобами і вимоги по вакцинації при відвіду- ванні туристами небезпечних територій. Дані про це, а також інші рекомендації туристам з охорони здоров'я публікуються в довідниках для туроператорів і турагентів і путівниках для мандрівників;

– Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) – основною функцією цієї організації є надання довгострокових кредитів під цільові програми і проекти розвитку країн. МБРР орієнтується на надання фінансової допомоги державам, що розвиваються. Кошти виділяються під цільові проекти розвитку країн;

– Міжнародний валютний фонд (МВФ) – створений для впорядкування валютно-фінансових операцій між державами – членами міжнародних організацій, підтримка стійкості валютних курсів; надання кредитної допомоги для вирівнювання платіжних балансів і сприяння економічному зростанню країн, а також високому рівню зайнятості в них. Країни, що розвиваються, тільки що починають розвиток туризму і туристської індустрії, напряму залежать від кре- дитної політики Фонду, його фінансової і технічної допомоги;

– Міжнародна організація цивільної авіації (МОЦА) – встановлює політику в області міжнародних цивільних авіаперевезень, вирішує питання ефективності, надійності й безпеки повітряних сполучень, визначає вимоги до міжнародних аеропортів і послуг повітряної навігації, вирішує технічні, управ- лінські і фінансові питання;

– Міжнародна морська організація (ММО) – діяльність цієї організації спрямована на регулювання морських перевезень, розв’язання проблем переоснащення судів, їх вдосконалення, безпеки перевезень, запобігання нещасних випадків і їх наслідків, недопущення забруднення морів і океанів;

– Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) – має на меті підтримку і розвиток співпраці країн – членів в області метеорологічних спостережень, досліджень і обміну інформацією;

– Продовольча й сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй – здійснює збір, вивчення, аналіз даних з питань сільськогосподарського виробництва, продовольства, а також всебічне сприяння поліпшенню виробництва і збуту продовольчої продукції;

– Світова організація торгівлі (СОТ) – об'єднує багато країн з метою спрощення міжнародної торгівлі, зниження митних зборів і інших обмежень в міжнародній торгівлі;

– інші організації.

Процес створення всесвітніх, континентальних і регіональних організацій, покликаний займатися регулюванням туризму та подорожей, почався в 20-ті роки XX ст. За цей період склалася ціла система міжнародних туристських організацій різного рівня і компетенції. Тепер їх нараховується понад 200, більше чверті з них – активні й впливові в міжнародній індустрії туризму. Міжнародні туристські організації можуть мати назви: “організація”, “союз”, “асоціація”, “група асоціацій”, “федерація”, “конфедерація”, “об'єднання”, “асамблея”, “комісія”, “комітет”, “фонд”, “рада”, “центр”, “бюро”, “інститут” і “агентство”. Найпоширенішою міжнародною туристською структурою є асоціація – об'єднання на добровільній основі національних організацій і підприємств туристської індустрії, а також фізичних осіб з метою вирішення конкретних завдань у сфері туризму. Класифікація туристських організацій залежно від масштабів, сфери і спрямованості своєї діяльності наведена на рис. 2.

Рис. 2. Класифікація туристських організацій

 

Місія, мета і завдання туристських організацій визначені в їхніх статутах та інших програмних документах. До світових (міжнародних) туристських організацій загального характеру відносяться:

– Всесвітня туристська організація;

– Всесвітня рада з подорожей і туризму;

– Міжнародна асоціація світового туризму;

– Міжнародний туристський союз;

– Міжнародний туристський альянс;

– Всесвітня асоціація з питань дозвілля і відпочинку та ін.

Цілями і завданнями світових міжнародних туристських організацій загального характеру є представництво і захист інтересів організацій та компаній туристської індустрії; визначення політики у сфері туризму; формування основних напрямів розвитку світового туризму; забезпечення взаємовигідного співробітництва між країнами – членами цих організацій і практичне сприяння їм у вирішенні проблем розвитку туріндустрії та економічного зростання країн. Метою і завданнями світових міжнародних туристських організацій галузевого характеру є:

–представництво і захист інтересів своєї галузі на міжнародному рівні і визначення тенденцій і шляхів її розвитку;

– розвиток і координація співробітництва організацій і компаній галузі між собою і з організаціями та компаніями інших галузей туристської індустрії;

– розробка і впровадження єдиних принципів, норм і стандартів якості обслуговування у своїй галузі, підготовка для неї фахівців, а також вирішення актуальних проблем її розвитку;

–інформаційна, видавнича і маркетингова діяльність.

До світових туристських організацій галузевого характеру належать:

– Міжнародна асоціація повітряного транспорту;

– Міжнародна організація цивільної авіації;

– Міжнародна готельна і ресторанна асоціація та ін.

Регіональні туристські організації створюються з метою та завданнями, аналогічними до вже вказаних. Але їх сфера впливу розповсюджується на певний регіон, до якого можуть входити декілька країн, одна країна або частина країни. Цілями і завданнями регіональних туристських організацій загального характеру є:

– представництво і захист інтересів туристської індустрії свого регіону на міжнародному рівні;

– визначення тенденцій і шляхів розвитку туризму;

– просування в'їзного туризму;

– маркетингова діяльність, сприяння об'єднанню і координації зусиль усіх секторів і компаній туристської індустрії;

– фінансування цільових програм розвитку туризму в регіоні;

– впровадження нових технологій;

– розробка єдиних норм і стандартів туристського обслуговування, інформаційна і видавнича діяльність.

До регіональних туристських організацій загального характеру належать:

– Європейська комісія з туризму;

– Європейська туристська група;

– Бюро організацій – членів ЛІТ у Європейському союзі;

– Асоціація з розвитку і координації європейських туристських обмінів;

– Туристська асоціація країн Азії і Тихого океану;

– Туристська асоціація країн Східної Азії;

– Асоціація туристської індустрії Америки;

– Конфедерація туристських організацій Латинської Америки;

– Карибська туристська організація;

– Арабський туристський союз;

– Панафриканська туристська організація;

– Африканська асоціація подорожей та ін.

Метою і завданнями регіональних туристських організацій галузевого характеру є: представництво і захист інтересів своєї галузі на певному регіоналному рівні і визначення тенденцій і шляхів її розвитку у регіоні; розвиток і координація співробітництва організацій і компаній галузі між собою і з організаціями і компаніями інших галузей туристської індустрії; розробка і впровадження єдиних принципів, норм і стандартів якості обслуговування у своїй галузі на території регіону, підготовка для неї фахівців, а також вирішення актуальних проблем її розвитку; інформаційна, видавнича і маркетингова діяльність.

До регіональних туристських організацій галузевого характеру належать:

– Міжамериканська готельна асоціація;

– Арабський готельний союз;

– Комітет готельної і ресторанної індустрії Європейської спілки;

– Асоціація азіатських авіакомпаній;

– Асоціація європейських авіакомпаній та ін.

Спеціалізовані туристські організації у своїй діяльності орієнтуються, як правило, на певні види туризму.

До спеціалізованих туристських організацій належать:

– Міжнародне бюро соціального туризму;

– Міжнародна асоціація ділового туризму;

– Міжнародна асоціація з конгресів і з’їздів;

– Міжнародне бюро з молодіжного туризму і обміну;

– Асоціація спеціалістів з організації корпоративних поїздок.

Особливі туристські організації мають непряме відношення до туризму, але сприяють суттєвому впливу на його розвиток. До особливих туристських організацій належать:

– Міжнародна федерація журналістів і письменників з питань туризму;

– Всесвітня асоціація з професійної освіти в туризмі;

– Міжнародна асоціація гідів з супроводження;

– Міжнародна асоціація наукових експертів з туризму.

У більшості країн діють урядові некомерційні організації з туризму, які звичайно входять до складу міністерств і відомств, що здійснюють у тому числі й міжнародну діяльність: міністерства і відомства закордонних справ, національної економіки, інформації, торгівлі, транспорту і т. ін.

 

Найбільш впливовою з перелічених організацій є Всесвітня туристська організація (ЮНВТО). Датою “народження” ВТО вважають 2 січня 1975 р. (цього дня набули чинності її статутні норми і правила). ВТО утворилася в результаті реорганізації створеного в 1925 р. Міжнародного Союзу Офіційних Туристських Організацій (МСОТО). Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 р. і починаючи з 1980 р.цей день проголошений як Всесвітній день туризму.

Важливою подією в діяльності ВТО стала Всесвітня конференція з туризму, що відбулася в Манілі (Філіппіни) з 27 вересня до 10 жовтня 1980 р. На конференції були розглянуті питання відповідальності держав за розвиток туризму і ряд актуальних проблем, таких як “Людина – організатор свого відпочинку”, “Регулювання попиту і пропозиції в туристській сфері”, “Науково- технічна співпраця в області туризму”, “Підготовка кадрів для індустрії туризму” та ін. У заключному документі знайшли віддзеркалення спільно вироблені в ході обговорення рекомендації. Цей документ отримав назву Манільської хартії з міжнародного туризму.

На своїй шостій сесії (17–26 вересня 1985 р., м. Софія) ВТО затвердила “Хартію туризму” і “Кодекс туриста”, а також прийняла спеціальні резолюції щодо ролі молодіжного туризму і туризму взагалі. У 2003 р. ВТО одержала статус спеціалізованого агентства Організації Об’єднаних Націй і, таким чином, підтвердила свою провідну роль у сфері міжнародного туризму.

1 грудня 2005 р. в Дакарі (Сенегал) Генеральна асамблея ВТО затвердила нову скорочену назву своєї організації. Тепер Всесвітня туристська організація називається “ЮНВТО” (UNWTO). Таким чином, до скороченої назви цієї провідної міжнародної організації у галузі туризму додалося скорочення ООН (United Nations – Організація Об’єднаних Націй, UN). Співробітництво ООН і UNWTO здійснюється в галузі обміну відповідними рекомендаціями, інформацією і документами, проведення спільних консультацій і зустрічей, координації роботи, двостороннього представництва на засіданнях органів, співробітництва з питань статистики.