Обсяг Звіту – 45-50 сторінок формату А4 (210x297 мм) набраних українською мовою за допомогою комп’ютерної техніки через 1,5 інтервалу 14 шрифтом Times New Roman з розрахунку не більш 30 рядків на сторінці.
Текст роботи необхідно друкувати з одного боку аркуша білого паперу, дотримуючись наступних розмірів полів: верхнє та нижнє –20 мм, ліве – 30 мм, праве – 10 мм.
Звіт має бути написано охайно, без виправлень, чітко, грамотно, професійною мовою без орфографічних та синтаксичних помилок у тексті та арифметичних недокладностей у таблицях, розрахунках та графіках.
Стиль викладання матеріалу має бути строгим та послідовним. При побудові речень слід використовувати дієслова у невизначено-особистій формі, наприклад: "Вважається доцільним запропонувати..." замість "Я пропоную...". Скорочення слів у тексті звіту та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.
Зміст звіту поділяється на структурні частини. Вони повинні мати змістовні заголовки. Заголовки структурних частин звіту друкують великими літерами симетрично до тексту (“ЗМІСТ”,“ВСТУП”, “НАЗВА РОЗДІЛУ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ”). Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапки наприкінці заголовків не ставляться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. В кінці останнього речення заголовку крапку не ставлять.
Відстань між заголовком та наступним текстом повинна дорівнювати 2 інтервали основного тексту.
Кожну структурну частину звіту треба починати з нової сторінки.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Нумерація сторінок звіту має бути наскрізною до додатків.
Першою сторінкою звіту є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші, змісту і першій сторінці вступу номер сторінки не ставлять. На другій сторінці вступу ставлять. На всіх сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Розділи позначаються послідовно арабськими цифрами, наприклад, “2.”, Якщо Звіт містить рисунки та таблиці з цифровою інформацією, що розташовуються на окремих сторінках, їх необхідно включати до загальної нумерації. Великі та громіздкі таблиці рекомендується розміщувати у додатку. В тексті звіту слід залишати таблиці з невеликим обсягом інформації, що органічно пов'язані з текстом.
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
При побудові та оформленні таблиць слід дотримуватися певних правил.
1. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Слово "Таблиця" пишуть праворуч над тематичним заголовком та вказують її порядковий номер (знак "№" перед цифрою не ставиться).
2. Нумерація таблиць є наскрізною, проставляється послідовно в межах кожної структурної частини звіту двома арабськими цифрами, які роз'єднані крапкою. Перша з них вказує номер структурної частини, друга - порядковий номер таблиці у цієї структурної частині, наприклад, "Таблиця 2.2" (друга таблиця другої структурної частини).
3. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, а підзаголовки (якщо вони продовжують заголовки) - з маленьких. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.
4. При переносі частини таблиці на наступну сторінку пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.
5. Колонки (стовпці) слід нумерувати лише тоді, коли таблиця продовжується на наступній сторінці.
6. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають єдину одиницю вимірювання, то її вказують у тематичному заголовку, якщо різні - то в заголовках стовпців або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання має відповідати загальноприйнятим стандартам.
7. Текст, який повторюється у боковику або стовпці таблиці та складається з одного слова, можна замінювати лапками. Якщо даний текст складається з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами "Те ж", а далі - лапками. Замінювати лапками цифри, що повторюються у таблиці, не дозволяється.
8. Числа у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк, наприклад, “-“.
9. Якщо наведені у таблиці дані мають будь-які особливості, то на них необхідно вказати у примітках з позначкою "1)", "2)" і т.д., які розміщують одразу під таблицею.
10. Всі таблиці повинні бути органічно пов'язані з текстом звіту, на них мають бути зроблені посилання в тексті. При першому посиланні пишуть скорочене слово "табл.", при повторних - "див. табл." та вказують її номер (без знака "№"). Кожна таблиця повинна супроводжуватись стислим аналізом та висновками.
11. Таблиці розташовуються в тексті звіту одразу після посилання на них. Розміщувати таблиці слід таким чином, щоб їх можна було читати без повороту рукопису; якщо це неможливо - таблицю слід розташовувати так, щоб рукопис можна було повернути за стрілкою годинника.
12. Таблиці, які виносяться у додаток, мають самостійну назву та нумерацію.
Для конкретизації предмету дослідження в процесі оформлення звіту часто використовують наочні матеріали у вигляді схем, графіків, діаграм, фотографій тощо, наявність яких позитивно впливає на оцінку праці студента. Всі ілюстрації іменуються “рисунками”.
Рисунки розміщують відразу після посилання на них в тексті звіту і таким чином, щоб їх можна було розглянути без повороту роботи або з поворотом за годинною стрілкою.
Кожний рисунок повинен мати підпис, який складається з номера рисунка та чіткої стислої назви, що розкриває зміст ілюстрації, а в разі необхідності - ще й пояснення (підрисунковий текст).
Приклад побудови таблиці:
Таблиця 6.1
Аналіз складу та динаміки зміни активів підприємства
за 2005 - 2007 рр.
| Найменування статті | Код рядка | 2005р. | 2006р. | 2007р. | Відхилення 2007р. від: | 2007 рік у % до: | ||
| 1. Необоротні активи | ||||||||
| Незавершене будівництво | - | - | - | - | - | - | - | |
| Основні засоби | ||||||||
| Інші необоротні активи | - | - | - | - | - | |||
| Усього за розділом 1 | ||||||||
| 2. Оборотні активи | ||||||||
| Запаси | 100-140 | |||||||
| Дебіторська заборгованість | 160-210 | - | - | |||||
| Грошові кошти та їх еквіваленти | 230,240 | - | ||||||
| Інші оборотні активи | - | - | ||||||
| Усього за розділом 2 | ||||||||
| БАЛАНС |
Приклад рисунка:
Витрати,
тис.грн. 20
 |
10 20 Обсяг виробництва, тис.грн.
Рис. 6.1. Змінні витрати виробництва
Порядковий номер рисунка складається з двох цифр, розділених крапкою (номер розділу та номер рисунка у цьому розділі). В кінці номера ставиться крапка. Для всіх ілюстрацій прийняте єдине позначення "Рис.". Наприклад, "Рис. 2.2." (рисунок другий другого розділу). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на ілюстрацію у тексті звіту вказують її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово "дивись" (наприклад, "див. рис. 2.2").
Графічне наведення статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, називається діаграмою. За формою будови діаграми поділяють на лінійні, плоскісні та зображувальні. Найчастіше у Звіті використовують лінійні, а з плоскісних - стовпцеві та секторні діаграми.
Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об'єктів, явищ або процесів, що досліджуються.
У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображаються у вигляді прямокутників - стовпців, які розміщуються вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців повинна бути пропорційна кількісним значенням показників відповідно до встановленого масштабу. Прямокутники можуть розміщуватися горизонтально, і в такому разі це буде стрічкова діаграма.
Секторна діаграма є широко відомою формою порівняння різних частин цілого. Площі, які утворюються секторами кола, є основою для порівняння. Секторна діаграма будується шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.
Приклад стовпцевої діаграми:
Рис. 6.2. Динаміка показників ліквідності
Приклад секторної діаграми:
Рис. 6.3. Структура виробничої собівартості
Зручним та наглядним засобом зображення змін однієї величини залежно від динаміки другої є графік. Найчастіше у звіті використовуються зміни явищ або процесів у часі. Для побудови таких графіків використовується, як правило, прямокутна система координат. На осі абсцис відкладаються відрізки часу, а на осі ординат - значення рівнів ряду динаміки. Позитивна наочність графіків полягає в тому, що на один графік для порівняння можна нанести декілька динамічних рядів.
Схеми у звіті відображають склад, структуру та взаємозв'язок окремих елементів організації та управління підприємством, а також явищ та процесів, що вивчаються, відображають їх послідовність, тощо. Креслення схем та графіків повинно відповідати встановленим вимогам стандартів.
Формули,що наводяться у тексті звіту, нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами, так само, як і таблиці та рисунки. Номер формули складається із номера розділу та порядкового номера формули в даному розділі, розділених крапкою, наприклад, "1.2" (друга формула першого розділу). В кінці номера крапка не ставиться. Номер формули слід давати в круглих дужках та розміщувати у правому полі на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься.
Після формули з нового рядка пишуть слово "де", а потім розшифровують та приводять роз'яснення значень (експлікації) символів та числових коефіцієнтів у тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнту слід давати з нового рядка. Двокрапку після слова "де" не ставлять.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад, "…у формулі (6.1)".
(6.1)
де Да – частка дебіторської заборгованості в поточних активах;
Дз – дебіторська заборгованість;
Па – поточні активи (2+3 розділ активу балансу).
При написанні звіту може з'явитися потреба у примітках до тексту, які містять додаткову чи пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова "Примітка" ставлять крапку. Якщо приміток декілька, то після слова "Примітка" ставлять двокрапку і далі дають пояснення згідно нумерації приміток. Примітки до тексту розміщують наприкінці цієї ж сторінки.
У звіті на інформацію, що запозичена з літературних джерел, та при цитуванні окремих наукових положень, висловів тощо обов'язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Виноски даються відразу після закінчення цитати або посилання на літературні джерела і вказуються безпосередньо в тексті номером джерела в квадратних дужках, взяті зі списку використаної літератури, наприклад “…у працях [1-7]…”. Якщо наводиться посилання на цитати, наприклад, цитата в тексті: “… щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів… [1, с.20]”.
До списку використаних джерел включаються тільки ті літературні джерела, якими студент користувався під час написання звіту та на які в тексті є посилання. Це можуть бути Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України з економічних та господарських питань, методології обліку, наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською, російською або іншими мовами, журнали та газетні статті, інструктивні матеріали підприємств, організацій, установ і таке інше.
Список використаних джерел складається у відповідності з загальними вимогами та правилами складання, наведеними у ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12.-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.
Перелік використаних джерел наводиться в списку одним із таких способів: в порядку появи посилань в тексті; в алфавітному порядку (окремо для вітчизняної та зарубіжної літератури); в хронологічному порядку.
Вихідний фактичний матеріал, громіздкі таблиці, таблиці допоміжних економічних та бухгалтерських розрахунків, журнали та реєстри обліку, ілюстрації допоміжного характеру, форми статистичної та бухгалтерської звітності, розрахунки окремих показників на ЕОМ та інше слід розміщувати у додатку.
Додатки оформлюють як продовження звіту на наступних його сторінках і кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.
Над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток…..» i поряд – велика літера, що позначає додаток наприклад:
Додаток А
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, на кожен з яких є посилання в тексті. Єдиний додаток позначається як додаток А.
Ілюстрації, таблиці i формули, розмiщенi в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад:,,рис. Д.1.2” — другий рисунок першого розділу додатка Д;,,формула (А.1)” — перша формула додатка А.
При оформлені додатків на аркуші, що попереджує їх розміщенню, друкують у центрі великими літерами слово «ДОДАТКИ».
Оформлений відповідно до сформульованих вимог та повністю скомплектований звіт має бути зброшуровано у м′яку обкладинку, обов'язково підписано студентом на останній сторинці висновків звіту з вказівкою числа, місяця та року.
Складові частини звіту
Титульний лист (Додаток А).
Зміст звіту, в якому вказується найменування кожної структурної частини звіту і номер сторінки, на якій кожна структурна частина починається у тексті.
Вступ. Містить загальні відомості про базу практики, цілі та задачі передвипускної практики з фаху.
В основній частині звіту фіксуються основні результати проведення студентами виробничої практики з описанням методики і техніки первинного та зведеного обліку окремих об’єктів дослідження, чітко описати систему документування господарських операцій, обробки документів і групування одержаної інформації. При викладенні методики обліку студент повинен посилатися на документи, що додаються до звіту /таблиці, відомості, машинограми тощо/. В цій частині звіту повинні бути відображені провідні показники бази практики як об’єкту, на якому випробуються теоретичні знання студента. Цю частину звіту необхідно оформляти у вигляді структурних частин, наприклад:
1. Організаційно-економічна характеристика підприємства: повна назва підприємства, особливості діяльності, основні види діяльності, основні види продукції, яка випускається, і послуг; обсяг випуску; організаційно-економічна та фінансова структура підприємства; координація фінансової служби з всіма блоками управління підприємства; фінансові показники роботи підприємства за минулий і поточний роки;
2. Облік активів. В цьому розділі необхідно визначити характеристику облікового процесу активів за його окремими ділянками згідно тематичного плану (див.табл. 3.1).
3. Облік пасивів. В цьому розділі необхідно надати характеристику облікового процесу пасивів за його окремими ділянками згідно тематичного плану (див.табл.3.1).
4. Завершення облікового процесу та формування фінансової звітності. В цьому розділі слід визначити структуру управління бухгалтерською службою підприємства, порядок оформлення і обігу облікової документації, форм бухгалтерського обліку. Потрібно визначити особливості проведення облікової політики, обґрунтованість методів нарахування амортизації, методів обліку запасів, методів обліку реалізації продукції (робіт, послуг), визначення фінансових результатів діяльності підприємства. Також необхідно розглянути порядок закриття облікових регістрів, порядок складання оборотної відомості по синтетичних рахунках, порядок заповнення головної книги підприємства, порядок складання фінансової звітності. В цьому розділі слід також відобразити питання автоматизації обробки бухгалтерської інформації та впровадження комп’ютерних програм з бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві (див.табл.3.1).
5. Аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства (установи, організації): на основі Балансу (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3) та Звіту про власний капітал (форма № 4) виконати аналіз фінансово-економічного стану підприємства та ефективність використання фінансових ресурсів (дод. Б). Визначити вплив чинників на динаміку основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.
6. Організація внутрішньогосподарського контролю: порядок здійснення внутрішньо-господарського контролю та методи контролю за раціональним і ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, проведення інвентаризаційної роботи. Слід розглянути методи забезпечення своєчасності розрахунків з бюджетом та органами державного обов’язкового соціального страхування підприємством. (див.табл. 3.1).
Висновки. В цьому розділі студент має зробити власні висновки про ефективність облікової роботи на підприємстві та надати пропозиції щодо удосконалення організації та ведення системи бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання, його структурних підрозділів, поліпшення контролю за використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збільшенню капіталу, попередженню утворення і ліквідації зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей, підвищенню ліквідності активів, прибутковості підприємства та поліпшення фінансово-економічних показників роботи підприємства.
Список використаної літератури, що використовувалась студентами у процесі написання звіту.
Додатки (зразки, форми, графіки, таблиці та інший матеріал, що ілюструє функціонування підприємства та порядок ведення бухгалтерського обліку).
Додаток А
