Лекции.Орг
 

Категории:


Электрогитара Fender: Эти статьи описывают создание цельнокорпусной, частично-полой и полой электрогитар...


Архитектурное бюро: Доминантами формообразования служат здесь в равной мере как контекст...


Экологические группы птиц Астраханской области: Птицы приспособлены к различным условиям обитания, на чем и основана их экологическая классификация...

Система національних рахунків та принципи її побудови. Сектори та рахунки в системі національних рахунків



Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

1. Система національних рахунків та принципи її побудови. Сектори та рахунки в системі національних рахунків.

2. Сутність ВВП. Методи розрахунку ВВП за виробничим методом, витратами та за доходами.

3. Номінальний та реальний ВВП. Індекси цін. Вимір загального рівня цін. Дефлятор ВВП.

4.Чистий внутрішній продукт і національний дохід.

5. Особистий дохід та дохід кінцевого використання.

 

Результати суспільного виробництва оцінюються в економічній теорії неоднозначно. Існують дві концепції виміру суспільного продукту: звужувальна і розширювальна.

Звужувальна концепція ґрунтується на марксистській теорії, згідно з якою існує продуктивна й непродуктивна праця. Продуктивна праця створює продукт, до якого належать лише матеріальні блага – речовий продукт і матеріальні послуги, а непродуктивна праця продукту не створює. Іншими словами, відповідно до цих поглядів суспільний продукт створюється виключно у сфері, де виробляють матеріальні блага, і не створюється у сфері нематеріальних послуг (саме тут застосовується непродуктивна праця).

За звужувальною концепцією, в економічній системі виділяють дві сфери – виробничу й невиробничу. До виробничої сфери відносять усі галузі виробництва, де виробляються матеріальні блага та послуги (промисловість, будівництво, сільське господарство, частково транспорт і зв’язок, побутове обслуговування населення, торгівля). До невиробничої сфери (де застосовується непродуктивна праця) відносять освіту, охорону здоров’я, культуру, частково транспорт і зв’язок, науку тощо – галузі, де надаються нематеріальні послуги.

За сучасною розширювальною концепцією, до ефекту суспільного виробництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні блага й послуги. Продуктивною вважається будь-яка праця, що створює те чи інше благо (матеріальне й нематеріальне) та приносить прибуток. За цією концепцією, все суспільне виробництво складається із двох сфер – матеріального і нематеріального виробництва. У матеріальному виробництві створюються матеріальні блага й послуги, в нематеріальному виробництві – нематеріальні послуги. Продуктивною є праця в обох сферах.

Обидві концепції створили свої системи макроекономічних показників: звужувальну (система народногосподарського балансу) та розширювальну (система національного рахівництва).

 

Система національних рахунків та принципи її побудови. Сектори та рахунки в системі національних рахунків

Країни з ринковою економікою, а також ті, що переходять до ринкових відносин, послуговуються системою національних рахунків, що затверджена ООН і рекомендована для використання з метою забезпечення міжнародних зіставлень, порівнянь тощо.

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних економічних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні.

Система національних рахунків сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки. Її концепції та визначення передбачають, що економіка функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

СНР – це міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни. Вона є своєрідним вимірювачем стану економіки та основою для розробки економічної політики держави. І подібно до того, як за динамікою витрат і прибутків керівники фірм визначають економічне становище фірми, так за показниками національних рахунків уряд визначає становище економіки держави. Тобто СНР містить дані про кількість вироблених у всьому суспільстві товарів і послуг, про сукупний дохід та сукупні витрати всіх економічних суб’єктів тощо.

СНР зародилася в 30-х рр. та сформувалася у 40 - 50-х рр. ХХ ст.: органи державного управління потребували макроекономічної інформації для розробки економічної політики, програм та заходів з регулювання ринкової економіки.

СНР широко використовується в наукових дослідженнях із проблем макроекономіки, для розробки економетричних моделей, які призначені як для опису закономірностей економічного процесу, так і для його прогнозування.

Система національних рахунків базується на таких методологічних принципах:

– продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить прибуток суб’єктам цієї діяльності. Тобто критерієм продуктивності праці є одержання доходу. До сукупного продукту належать як речові блага й матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

Завдання:Назвіть які ви знаєте матеріальні і нематеріальні блага.

– грошові витрати й доходи в економіці еквівалентні. Це означає, що вартість продукту, з одного боку, це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку, це сума доходів, отриманих власниками факторів виробництва. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників факторів виробництва – прибутками. Тому витрати дорівнюють доходам. Такий стан свідчить про рівновагу в економічній системі. Слід зазначити, що рівність між витратами та прибутками досягається не завжди. Проте ринковий механізм постійно намагається зрівняти витрати з доходами. В окремих випадках для досягнення цієї рівноваги в економічні процеси втручається держава. Досягнення економічної рівноваги – одна з ключових проблем макроекономічної науки;

– виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення (поновлення) суспільного виробництва. СНР виходить із того, що економіка перебуває в постійному кругообігу, а кругообіг – це безперервний потік “витрати – доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а останні є джерелом нових витрат, котрі створюють нові доходи. І цьому потоку нема кінця-краю. Із цього випливає висновок: щоб збільшити доходи, необхідно збільшити витрати, а щоб витрати зросли, потрібно одержати більші прибутки. Це і є однією з головних проблем макроекономіки. Концепція господарського кругообігу розглядає, таким чином, виробництво, розподіл і перерозподіл продукту й доходу, формування національного багатства як різні, але взаємопов’язані аспекти процесу відтворення;

– усі показники в системі національних рахунків обчислюються лише в грошовій формі і без повторного рахунку.

Особливість методології СНР полягає у тому, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених певною галуззю, групою виробників чи економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.

Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації та вартістю матеріальних витрат на виробництво й реалізацію продукції.В СНР додана вартість як внесок кожного окремого виробника розглядається стосовно виробника, а не продукту.

Основними показниками СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід кінцевого використання (ДКВ), рівень цін, процентна ставка, рівень безробіття.

Оцінні показники національної економіки, відображаючи складну органічну систему господарювання, перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності, утворюючи структуру національного рахівництва, що найповніше відповідає розширювальній концепції оцінки макроекономічних показників.

Національне рахівництво – це не лише система національних рахунків, але й один із найважливіших інструментів державного регулювання економіки.

СНР ґрунтується на бухгалтерському принципі подвійного запису та існує у вигляді сукупності балансів, що відображують у формі агрегатів рух товарів, ресурсів, доходів і витрат між суб’єктами національної економіки, тобто в основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу.

Базовою одиницею обліку в СНР є так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійності у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності (домашні господарства, фірми, підприємства і організації). Інституційна одиниця веде повну бухгалтерську звітність і є юридичною особою. Поняття інституційної одиниці використовується в процесі аналізу балансів майна, формування й розподілу доходів та фінансових операцій.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіхінституційних одиниць – резидентів (економічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також входять територіальні анклави (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах) і не входять екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Інституційні одиниці (домашні господарства, фірми, підприємства і організації) є резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економічною територією даної країни.

Усі інституційні одиниці об’єднуються в сектори:

  • підприємства, що виробляють товари та послуги, крім фінансових послуг (нефінансові підприємства);
  • фінансові установи;
  • державні установи;
  • громадські й приватні організації, які обслуговують домашні господарства;
  • домашні господарства;
  • сектор закордон (зовнішньоекономічні зв’язки).

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що дана система містить впорядковану певним чином інформацію про:

– усі господарські суб’єкти, які беруть участь у економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

– усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

– усі економічні активи й пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

В цілому СНР являє собою струнку систему з високим рівнем централізації внутрішньої структури й урахуванням усіх зв’язків між елементами на основі відповідної методології та принципу подвійного запису кожної економічної операції. З огляду на ці особливості у поєднанні з відповідною організацією збору та обробки економічної інформації дана система є важливим підґрунтям для проведення розрахунків основних макроекономічних показників і використання її для регулювання економіки.

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. в Українірозроблено систему національних рахунків, яка включає такі консолідовані рахунки: рахунок товарів та послуг, рахунки виробництва, утворення, розподілу та використання доходу та рахунок капіталу.

Основні потоки в СНР оцінюють у ринкових цінах, тобто в таких, у яких здійснюються операції ( ціни виробників і кінцевих покупців).

Продукти та послуги, які не набувають товарно-грошової форми, оцінюють за ринковими цінами на аналогічні товари, що реалізуються на ринку, або за собівартістю, якщо ринкова ціна відсутня (послуги державних закладів, громадських організацій тощо).

В цілому система національних рахунків дає змогу створити інформаційну базу для вивчення реальних процесів, що відбуваються в ринковій економіці, зокрема розвитку виробництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвості податкової та митної політики тощо.

Показники СНР використовуються в більшості країн світу та розглядаються міжнародними статистичними організаціями як стандарти та умови для порівняльного аналізу динаміки економіки різних країн.





Дата добавления: 2016-03-28; просмотров: 897 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.004 с.