З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Державний бюджет України на 2011 рік

Крива Лаффера

 

Із проблемою, як стягувати податки, пов’язане також питання податкових пільг.

Податкова пільга реалізується в тому, що із об’єкта оподаткування виділяють якусь частину, що не обкладається податком.

Найтиповіші податкові пільги:

1. Неоподатковуваний мінімум заробітної плати.

2. Капітальні знижки – щорічні вилучення як об’єкта оподаткування прибутку, що отриманий на устаткуванні, яке передбачає найновіші прогресивні (енергозберігаючі, екологічно чисті) технології.

3. Податковий кредит – зменшення суми оподаткування прибутку на величину інвестицій та видатків на НДКР (науково-дослідні і конструкторські розробки).

4. Соціальні знижки – зменшення оподаткування прибутку на величину тих витрат, що забезпечують здійснення певних соціальних програм.

5. Прискорена амортизація – швидше, ніж звичайне, списання певного обладнання та устаткування, що дає змогу зменшити суму оподаткованого прибутку в перші роки його використання.

3. Державний бюджет: сутність, структура та збалансованість. Державний бюджет України та його роль у макроекономічному регулюванні.

Фінансова система країни являє собою сукупність фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування. Найважливішою ланкою фінансової системи країни виступає державний бюджет.

Державний бюджет країни представляє собою фінансовий план утворення і використання грошового фонду країни для вирішення проблем економічного розвитку. Це кошторис (грошовий вираз) доходів та витрат держави.

Державний бюджет виконує ряд функцій:

ü перерозподіл національного доходу з метою забезпечення економічного зростання та соціально-економічної стабілізації в суспільстві;

ü спосіб активізації та стимулювання сукупних попиту та пропозиції;

ü засіб впливу на розвиток окремих галузей і сфер економіки;

ü контроль держави за фінансовим забезпеченням програм соціально-економічного розвитку країни тощо.

Державний бюджет складається з двох частин, які повинні балансувати між собою:

1) Доходна

2) Витратна (видатки)

Структура державного бюджету:

Доходи ДБ:

Видатки ДБ:

Податкові надходження: · податок з доходів фізичних осіб; · податок з прибутку підприємств; · непрямі податки(ПДВ, акциз); · податок на майно; · податок на міжнародну торгівлю; · місцеві податки та збори тощо. Неподаткові надходження: · доходи від власності та підприємницької діяльності; · власні надходження бюджетних установ та організацій; · надходження коштів від продажу · держмайна; · кредити та позики міжнародних фінансових установ; · продаж державних цінних паперів населенню тощо.

· зарплата працівникам бюджетної сфери; · соціальний захист населення (допомога безробітним, пенсії, стипендії, виплати багатодітним родинам, малозабезпеченим); · утримання соціально-культурної сфери: на охорону здоров’я, освіту, культуру, науку тощо; · державні інвестиції та утримання галузей народного господарства (дотації різних сфер та галузей економіки); · утримання управлінського апарату, судової системи, армії та міліції; · обслуговування державного боргу (внутрішнього та зовнішнього); · екологічні витрати тощо.

В залежності від співвідношення доходів та видатків державного бюджету він може бути:

ü нормальний (збалансований) – доходи рівні видаткам;

ü дефіцитний – витрати бюджету перевищують доходи;

ü профіцитний – доходи більші за видатки.

Дефіцит державного бюджету є небезпечним для економіки країни, якщо він не перевищує приблизно 5-6 % від ВВП. Якщо ж перевищує 10 %, то держава втрачає економічну незалежність.

Причинами дефіциту державного бюджету виступають:

ü спад виробництва внаслідок циклічних коливань;

ü зменшення податкових надходжень в період економічної кризи:

ü надмірно високі ставки оподаткування. які призводять до приховування доходів і несплати податків;

ü збільшення державних витрат на розвиток ВПК, утримання управлінського апарату;

ü фінансування нерентабельних виробництв та галузей тощо.

Шляхами зменшення дефіциту бюджету є:

ü емісія грошей (найгірший спосіб покриття дефіциту – веде до інфляції);

ü збільшення ставок податків для виведення економіки з тіні;

ü зменшення витрат бюджету;

ü продаж облігацій населенню;

ü скорочення витрат на утримання державного управлінського апарату;

ü зменшення дотацій і субсидій нерентабельним підприємствам і галузям;

ü позики у міжнародних організацій тощо.

 

Постійне нагромадження заборгованостей уряду за декілька років перетворюється у державний борг.

Державний борг може існувати у таких формах:

- внутрішній борг (заборгованість перед фізичними та юридичними особами країни);

- зовнішній борг (заборгованість перед фізичними та юридичними особами інших країн світу та перед міжнародними організаціями).

 

Державний бюджет України.

Бюджетна система в Україні з змішаною. Її вищою ланкою є Державний бюджет України, другою ланкою – місцеві бюджети (бюджет АР Крим, міські бюджети міст Києва та Севастополя, обласні бюджети та районні бюджети), нижчою ланкою – бюджети територіальних громад (міські, районні у містах, селищні та сільські).

Державний бюджет здійснює фінансове забезпечення оборони, управління народним господарством, фінансове державне програмування, фінансування соціального захисту. Функція місцевих бюджетів – фінансування комунального господарства, будівництво на місцях, фінансування охорони здоров’я та освіти, утримання місцевих органів управління.

Роки	доходи	видатки	сальдо доходів та видатків*
всього, млн. грн	% до ВВП	всього, млн. грн	% до ВВП	всього, млн. грн	% до ВВП
	19632,0	24,1	23608,0	29,0	-3976,0	-4,9
	16796,0	18,2	23099,0	25,0	-6303,0	-6,8
	16266,1	15,9	18379,8	17,9	-2113,7	-2,1
	19982,2	15,3	21947,5	16,8	-1965,3	-1,5
	36229,9	21,3	35532,6	20,9	697,3	0,4
	39726,5	19,5	40407,1	19,8	-680,6	-0,3
	45467,6	20,1	44348,2	19,6	1119,4	0,5
	55076,9	20,6	56120,0	21,0	-1043,1	-0,4
	70337,8	20,4	79471,5	23,0	-10216,5	-3,0
	105330,2	23,9	112975,9	25,6	-7945,7	-1,8
	133521,7	24,5	137108,1	25,2	-3776,7	-0,7
	165942,1	23,0	174235,9	24,2	-9812,5	-1,4
	231686,3		241454,5		-12500,7	-1,3
	245309,3	26,9	274156,4		-28847,1	-3,2
	254995,7	23,3	307748,1	28,1	-52752,4	-4,8

Доходи та витрати Державного бюджету України:

Основні тенденції формування та використання бюджетних коштів у 2008 році:

1). Загальні доходи ДБ складали 24 % від ВВП країни (231 686,3 млн. грн.).

З них на податкові надходження припадало 17,4 %(167 883,4 млн. грн.), з них:

- на податок на прибуток підприємств – 4,9 %;

- на податок на додану вартість – 9,5 %;

- на акцизний збір – 1,3 %;

- на податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції – 1,3 %;

Неподаткові надходження складали 5,5 %(52 817,6 млн. грн.), а також інші надходження – 1,1 %(10 985,2 млн. грн.).

2). Загальні видатки ДБ склали у 2008 році 25 % ВВП (241 454,5 млн. грн.).

3). Дефіцит державного бюджету у 2008 році дорівнював 12 500,7 млн. грн., що склало 1,3 % від ВВП. Для його покриття використовувалися запозичення у сумі 17 675,6 млн. грн., або 1,8 % ВВП, з них:

- внутрішні запозичення – 11 648,6 млн. грн.(1,2 % ВВП);

- зовнішні запозичення – 6 027,0 млн. грн. (0,6 % ВВП).

4). На погашення боргових зобов’язань було використано 6 028,2 млн. грн., або 0,6 % ВВП, з них:

- внутрішні погашення – 3 659,7 млн. грн.(0,4 % від ВВП);

-зовнішні погашення – 2 368,4 млн. грн.(0,2 % від ВВП).

 

Державний бюджет на 2009 рік:

 

Доходи Державного бюджету України на 2009 рік – 238.931,4 млн. грн.;

Видатки Державного бюджету України на 2009 рік – 267.320,4 млн. грн.;

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 – 31.105,0 млн. грн.;

Граничний розмір державного боргу України в сумі 192.924,5 млн. грн.

Основні положення державного бюджету на 2009 рік:

· Зростання ВВП заплановане на рівні 0,4 % (спочатку цей показник був передбачений на рівні 6 %)

· Дефіцит ДБ становить 1,4 % ВВП

· Рівень запланованої інфляції – 9,5 %.

· Зміни в прожитковому мінімумі не передбачені (цей показник залишиться на рівні 669 грн., як наприкінці 2008 року), а мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлюється на рівні 605 грн., що на 11 грн. менше за прожитковий мінімум. До кінця 2009 року МЗР зросте до рівня 712 грн.(на 43 грн. більше за прожитковий мінімум)

· Мінімальна пенсія залишиться на рівні 498 грн.

· Зростання стипендій не передбачається – зростатиме тільки стипендії у пільговиків – дітей-сиріт тощо до 1160 грн.

· Малозабезпеченим громадянам бюджетом 2009 передбачені допомоги в розмірі 200 грн. та інвалідам – 270 грн.

· Уряд планує виділити 10 млрд. грн. для повернення вкладів Ощадбанку СРСР(приблизно 1500 грн. на одну особу)

Найгіршим є те, що розподіляються через бюджет 2009 року не реальні грошові ресурси, а позичені, тобто боргові. Головною проблемою ДБ 2009 року критики вважать його нереальність. Так, на думку деяких експертів падіння ВВП складатиме 5 %, а інфляція становитиме 15 %.

За розрахунками МВФ у 2009 році в Україні падіння ВВП становитиме 3%, а темп інфляції – 17%.

Джерелами покриття дефіциту ДБ стануть випуск облігацій внутрішнього займу, іноземні кредити та кошти, вилучені від приватизації. Останні два джерела є нереальними в умовах кризи, а перше джерело можливе тільки за допомогою додаткової емісії, що сприятиме розгортанню інфляції.

Не закладені у бюджеті заходи, що використовуються в усьому світі під час кризи – зниження податків та облікової ставки НБУ. Окрім того відсутні заходи по відродженню сфери національного виробництва. Видатки в Державному бюджеті на розвиток АПК України скорочені на 55,8 %(наприклад на розвиток тваринництва та рослинництва передбачені субсидії, як в 5 разів менші порівняно з 2008 роком)

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Державний бюджет України на 2010 рік
Визначити доходи Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 267.451.994,9 тис. гривень.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 324.016.473,7 тис. гривень.

Установити на 31 грудня 2010 року граничний обсяг державного боргу в сумі 308.315.906,3 тис. гривень. Установити у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 825 гривень, з 1 квітня – 839 гривень, з 1 липня – 843 гривень, з 1 жовтня – 861 гривні, з 1 грудня – 875 гривень. Установити на 2010 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня – 869 гривень, з 1 квітня – 884 гривні, з 1 липня – 888 гривень, з 1 жовтня – 907 гривень, з 1 грудня – 922 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня – 5,2 гривні, з 1 квітня – 5,29 гривні, з 1 липня – 5,32 гривні, з 1 жовтня – 5,43 гривні, з 1 грудня – 5,52 гривні.

 

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Державний бюджет України на 2011 рік

Стаття 1. Визначити доходи Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 281.464.879,4 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України – у сумі 238.581.192,9 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 42.883.686,5 тис. гривень.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 321.920.850,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України – у сумі 279.087.019,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 42.833.830,5 тис. гривень.

Установити граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 38.843.000 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 36.844.427,9 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 1.998.572,1 тис. гривень.

4. Грошово-кредитне регулювання та грошово-кредитна політика держави.

Грошово-кредитна політика є одним із способів реалізації грошово кредитного регулювання економіки.

Грошово-кредитне регулювання – це цілеспрямований вплив держави на грошово-кредитні процеси в країні.

Грошово-кредитна політика – сукупність форм і методів, за допомогою здійснюється управління кредитами, ставкою банківського процента та грошовою масою для ефективного вирішення економічних завдань.

Інструменти грошово-кредитної політики – це методи впливу ЦБ країни та уряду на економічну ситуацію в країні з метою стабілізації економіки. До таких інструментів можна віднести:

1. Зміна резервної норми обов’язкових банківських резервувань.

2. Зміна облікової процентної ставки.

3. Операції на відкритому ринку (купівля/продаж державних облігацій).

Норма обов’язкових резервів – це частина банківських депозитів комерційних банків, які підлягають обов’язковому зберіганню у центральному банку країни.

Облікова процентна ставка – відсоткова ставка, під яку комерційні банки беруть кредити у Національному банку.

Операції на відкритому ринку – це купівля та продаж державною цінних паперів.

Використовуючи названі інструмента держава має на меті вплив на розмір інвестицій в економіці, на обсяги використання ресурсів, на рівень ВВП, на експорті можливості економіки, на валютний курс в країні.

 

Так, якщо в країні відбувається економічний спад чи депресія, то застосовується спеціальна грошово-кредитна політика, яка носить назву експансіоністською (політика “дешевих” грошей). Логіка її проведення така:

Інструменти:

- зниження резервної норми обов’язкових банківських резервувань (в Україні у 2006-2008 рр. – 0,5-5%, у 2009 -2010 рр. – 0-7%);

- зниження облікової процентної ставки (в Україні у 2007 р. – 8%, 2008 р. – 12%, 2009 р. – 10,25% та у 2010 р. – 7,75%);

- закупівля у населення та комерційних банків державних цінних паперів.

Результат:

- збільшується пропозиція грошей в обігу,

- зростає обсяг кредитних можливостей комерційних банків;

- знижується процентна ставка комерційних банків;

- зростають інвестиції в економіці;

- долається спад та обсяг недовикористання ресурсів;

- зростає обсяг ВВП та обсяг сукупного попиту;

- зменшується валютний курс та збільшується експорт.

 

В період економічного підйому при інфляції попиту використовується грошово-кредитна політика рестрективного характеру, яка носить назву політики “дорогих” грошей.

Інструменти:

- збільшення облікової процентна ставка;

- збільшення норми обов’язкових банківських резервувань;

- продаж державних цінних паперів (облігацій) на відкритому ринку.

Результат:

- зменшується пропозиція грошей в обігу,

- зменшується обсяг кредитних можливостей комерційних банків;

- зростає процентна ставка комерційних банків;

- зменшуються інвестиції в економіці;

- стримується інфляція; та вилучається надлишкова маса грошей в обігу;

- обмежується сукупний попит;

- долається “перегрів” економіки.

Кейнсіанський підхід до грошово-кредитного регулювання визначальну роль при зміні процентної ставки віддають розміру інвестицій в економіці та експортним можливостям економіки. Монетаристи, на відміну від кейнсіанців, вважають, що зміна маси грошей в обігу впливає не тільки на розмір інвестицій, але і на весь сукупний попит.

Сутність монетаристського підходу

1. Грошова пропозиція є найважливішим фактором, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни.

2. Нагадаємо, що головна формула монетаристської теорії – це рівняння Фішера, із якого випливають подальші причинно-наслідкові зв’язки:

де – загальні витрати покупців,

– обсяг реалізованого продукту, водночас загальна виручка продавців.

3. Монетаристи стверджують, що V – швидкість обертання грошей – величина відносно стабільна, тому саме кількість грошей є тим фактором, який здійснює вирішальний вплив на обсяг реалізованого продукту.

4. На відміну від кейнсіанців монетаристи вважають, що зміни грошової пропозиції впливають на весь сукупний попит, а не лише на інвестиції.

5. Логіка зв’язків, за монетаристами зображена на рис.:

 

 

Рис. Логіка монетаристської грошової політики

Грошова пропозиція щорічно має зростати так само, як ВВП. Грошова пропозиція визначає сукупний попит, який має зростати відповідно до зростання ВВП, і тоді не виникатиме інфляція, як вважають монетаристи. Якщо суспільство страждає від інфляції і першість у державній політиці надано антиінфляційним заходам, то монетаристська теорія регулювання є найдоцільнішою.

 

Регулюючи економіку через інструментарій монетарної політики, уряд може досягти таких наслідків:

1) зменшення ставки процента за кредити і зростання інвестицій;

2) зміну величини сукупного попиту і ВВП;

3) збільшення ставки процента по капіталовкладеннях і зростання привабливості національної економіки для іноземних інвесторів;

4) зростання або зменшення курсу національної валюти з відповідною зміною експортних можливостей країни.

При розробці концепції грошово-кредитного регулювання повинні бути органічно поєднані бюджетна політика, грошово-кредитна політика й валютна політика.