Питання про економічну оцінку природних ресурсів постає тоді, коли людина вступає у взаємодію з ними в процесі господарської діяльності. Вона має містити результат зіставлення властивостей природного об’єкта з вимогами до нього суспільства. Не існує досі однозначності у визначенні поняття «економічна оцінка», хоча більшість авторів погоджується з підходом, що економічна оцінка природних ресурсів – це грошовий вираз народногосподарської цінності компонентів природно-ресурсного потенціалу. Вона виконує дві функції: 1) облікову, яка дозволяє розглядати ресурси як національне багатство, фактор економії суспільної праці, особливий виробничий фон тощо; і 2) служить критерієм стимулюючої функції, яка проявляється у вигляді платежів за експлуатацію ресурсів, платежів за вилучення ресурсу або відшкодування збитків за їх нераціональне використання. А.К.Гофман під системою економічних оцінок природних ресурсів розуміє систему централізовано встановлених народногосподарських нормативів ефективності експлуатації природних багатств. О.О. Мінц розумів економічну оцінку природних ресурсів як урахування впливу територіальних відмінностей у природних властивостях ресурсів і їх джерел на продуктивність праці.
До 70-х років ХХ століття в Україні економічна оцінка природних ресурсів була відсутня. В умовах планової економіки при державній власності на ресурси платежі за земельні та водні ресурси, наприклад, для колективних господарств та промислових підприємств були відсутні, хоча безперечно, в процесі виробництва це позначалося не тільки на зональній диференціації державних закупівельних цін у сільському господарстві, але і на низькому рівні оплати праці колгоспників.
Перші спроби економічної оцінки природних ресурсів в Україні припадають на період кінець 60 – 70 років ХХ століття. Однак критеріями економічної оцінки в даний час висувалися: 1) затрати праці на освоєння ресурсів; 2) результати від їх використання. На критеріях затрат і сьогодні визначається плата для промислових підприємств за водні ресурси.
В рамках затратного підходу можна враховувати затрати на відновлення втрачених чи з погіршеними якостями ресурсів. Наприклад, якщо, в результаті видобутку корисних копалин вилучається чи руйнується гумусний горизонт, мінімальною економічною оцінкою втраченого чи деградованого грунту будуть затрати на відновлення родючості (рекультивація) чи підвищення родючості іншої ділянки для компенсації попередніх втрат. До цієї ж групи належить і метод «компенсаційних витрати». В такому випадку економічна оцінка природних ресурсів визначається за обсягом передбачуваних додаткових витрат, пов’язаних з ліквідацією ресурсу взагалі. Найбільше протиріччя критерію затрати праці і капіталу на освоєння ресурсів - пов’язане з тим, що на освоєння гіршого за якістю ресурсу часто необхідні більші затрати, і тоді кращий ресурс може розцінюватися за нижчими показниками. А тому затрати – не можуть вважатися об’єктивним критерієм і сприяти раціональному їх використанню.
Різновидом затратного підходу є монопольно-відомчий підхід. Суть його полягає в тому, щоб розмір платежів за використання природних ресурсів відповідав потребам фінансового забезпечення діяльності спеціально уповноважених організацій (відомств), які в даний час здійснюють монопольне управління природними ресурсами. В основу платежів за ресурси покладено дві складові: а) плата за користування; б) плата за відтворення природного ресурсу. Система платежів за ресурси враховує попит і пропозицію на певний ресурс на конкретній території, і вилучається у вигляді орендної плати.
Другий критерій – результати - має також ряд недоліків. Згідно нього, вартість ресурсу визначається грошовим вираженням первинної продукції, яку отримують від експлуатації природного ресурсу, чи різниці між одержаним прибутком і поточними витратами. Однак, не для кожного природного ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. По друге, прибуток від використання ресурсу часто залежить не тільки від природних якостей ресурсу, але і від вкладених в його освоєння капіталу та праці. Крім того, прибуток від використання ресурсу може бути як прямим, так і опосередкованим, особливо коли це стосується рекреаційних чи кліматичних ресурсів. По-третє, при такому підході не враховується фактор часу.
В умовах ринкової економіки об’єктивним критерієм економічної оцінки природних ресурсів виступає диференційна рента. Диференційна рента визначається різницею в затратах за використання гіршої з утягнених в обіг чи конкретної земельної ділянки, чи певних обсягів інших природних ресурсів. Рента відображає диференціацію об’єктивних умов використання природних ресурсів. Вона становить прибуток, обумовлений не зусиллями працівників, а якістю ресурсів, їх вичерпністю чи обмеженістю та близькістю до ринку збуту. А тому в процесі виробництва формується три види ренти як додаткового прибутку:
- Чиста економічна рента, яка виникає незалежно від якості ресурсу, а лише в силу його обмеженості чи вичерпності (наприклад, мінеральна вода, а останнім часом таку ренту стала приносити екологічно чиста питна вода). У такому випадку попит виступає єдиним дійовим фактором, який визначає ренту.
- Диференційна рента, пов’язана із якістю ресурсу. Ресурс кращої якості дозволяє за інших рівних умов отримати кращі економічні результати. Аналогічний ефект дає розташування ресурсу до ринку збуту, до споживача. Саме цей фактор впливає на високі ціни на земельні ділянки поблизу великих міст.
- Інфрамаржинальна рента, (від англійських слів infra – нижній, та marginal – поза категоріями, проміжний), пов’язана з меншими альтернативними витратами у того, хто отримує ренту, за рахунок ефективнішого використання конкретних природних факторів, на відміну від інших, тобто це рента, яка виникає в разі використання можливості одним підприємцем і втратою її – іншим.
Диференційна рента може бути виражена формулою:
ДР = К1К2(З с.н. – З інд.),
де З с.н. - суспільно необхідні затрати на освоєння гіршого за якістю ресурсу;
З інд. - індивідуальні затрати на освоєння конкретного ресурсу;
К1 - коефіцієнт, який враховує динаміку показників в часі (фактор часу). При обмеженості природних ресурсів їх вартість з часом зростає.
К2 - коефіцієнт продуктивності природного ресурсу, який визначається у випадку оцінки земельних ресурсів – врожайністю, при оцінці лісових ресурсів – темпами приросту біомаси).
Порівняно новим у визначенні економічної оцінки природних ресурсів є відтворювальний підхід. Його суть полягає в тому, що сукупність відновлювальних і невідновлювальних природних ресурсів на території певного регіону та екологічна ситуація, наближені до природного рівня, розглядаються як стандарт. А тому використання природних ресурсів повинно супроводжуватися його відновленням. В такому випадку вартість природного ресурсу буде визначатися як сукупність затрат, необхідних для відтворення ресурсу. Даний підхід передбачає потенційну дефіцитність природних ресурсів і в багатьох випадках може призвести до завищення їх оцінок. Однак, при обмежених резервах природних ресурсів і складній екологічній ситуації в багатьох регіонах Землі цей підхід може бути найдоцільнішим.
Економічна оцінка природних ресурсів необхідна для розробки кадастрів природних ресурсів. Кадастри природних ресурсів – це систематизовані зведення даних, які містять якісні та кількісні характеристики ресурсів з їх економічною оцінкою. Кадастр містить дані про якість ресурсів, їх класифікацію, ступінь вивченості, дані про динаміку споживання та економічну оцінку з додатками картографічних і статистичних матеріалів. Може також містити рекомендації по використанню, заходи з питань їх охорони, вказівки на необхідність подальших досліджень та інші. Кадастр земельних р есурсів містить зведені дані реєстрації землекористувачів, облік кількості та природної якості земельних ресурсів, відомості про бонітування грунтів, їх придатності для культивації, будівництва та інших потреб, їх економічної оцінки. Кадастр водних ресурсів – містить дані про поверхневі, грунтові та підземні води регіонів та країни в цілому. Кадастр л ісових ресурсів містить облік лісової площі, ступінь лісистості території, якісний склад лісу, запасів деревини, щорічного її приросту тощо. Кадастр рекреаційних ресурсів містить дані про території, які призначені для відпочинку і відновлення здоров’я людини. Звичайно кадастрові відомості доповнюються естетичними та бальнеологічними характеристиками, віддаленістю від промислових та культурних центрів тощо.
Питання для контролю
1.Чому природокористування виділено в особливу велику сферу матеріального виробництва?
2. Вплив яких законів взаємодії розвитку і суспільства чітко позначилися на розвитку світової економіки на початку ХХ1 століття?
3. Чим відрізняється жорстке управління від пом’якшеного? Наведіть приклади наслідків використання кожного з них.
4.Чим відрізняється позитивний та нормативний підходи до аналізу взаємозв’язків між економікою та довкіллям?
5. Яка різниця між статичною та динамічною ефективністю прийняття управлінських рішень?
6. Що таке екологічні витрати суспільного виробництва та яка особливість їх структури?
7. Назвіть основні принципи екологічної політики розвинутих країн.
8. Що таке економічна оцінка та які критерії економічної оцінки природних ресурсів використовувались в Україні.
9. Диференційна рента як об’єктивний критерій економічної оцінки природних ресурсів. види ренти та причини їх формування.
Проблемні лекції
1. Еколого-економічні принципи екологічної політики в розвинутих країнах.
2. Економічна оцінка та кадастри природних ресурсів.
Міні лекції:
1. Екологічні витрати, їх структура та врахування при визначенні обсягу Валового національного продукту.
2. Принцип субсидіарності та його використання в практиці управління.
Семінар-дискусія:
1. Критерії економічної оцінки природних ресурсів та їх об’єктивність.
2. Жорстке та пом’якшене управління: специфіка та особливості використання.
Мозковий штурм:
1. Які види витрат суспільного виробництва слід віднести до екологічних?
2. Принцип екологічної політики «вартості пропущених можливостей» та специфіка його використання у практиці управління природокористуванням.
Творчі завдання та наукова складова:
а) прослідкувати дію основних законів взаємодію природи і суспільства в умовах України та її регіонів:
- Закон відповідності рівня між рівнем розвитку продуктивних сил та природно-ресурсним потенціалом;
- Закон зменшення доступності природно-ресурсного потенціалу;
- Закон зниження родючості грунтів;
- Закон зменшення енергетичної ефективності природокористування;
- Закон зменшення ресурсомісткості і матеріаломісткості готової продукції.
б) Використавши нормативний та позитивний підходи, проаналізувати взаємозв’язки між розвитком економіки та забрудненням довкілля;
в) провести аналіз структури екологічних витрат.
Тестові завдання:
1. Назвіть об’єктивні критерії економічної ефективності природокористування:
а) затрати праці на освоєння природних ресурсів;
б)результати, отримані від освоєння природних ресурсів;
в) диференційна рента;
г) собівартість освоєння природних ресурсів.
2. Нормативний підхід до аналізу взаємозв’язків між економікою та довкіллям дає можливість:
а) моделювати розвиток економічної системи в поточному та перспективному періоді;
б) проаналізувати антропогенний вплив на компоненти довкілля;
в) використовуючи кількісний аналіз процесів, дослідити конкретну ситуацію, яка склалася в регіоні;
г)використовуючи якісний аналіз, виявити протиріччя всередині економічної системи.
3. Позитивний підхід до аналізу взаємозв’язків між економікою та довкіллям дає можливість:
а) максимізувати цінності довкілля шляхом вибору оптимуму між збереженням та використанням елементів довкілля;
б) виявити оптимальність економічних процесів та оптимальний кількісний рівень антропогенного впливу на довкілля;
в) для вибору оптимального рішення врахувати негативні наслідки вилучення ресурсів чи розміщення відходів в середовищі;
г) моделювати розвиток економічної системи в поточному та перспективному періоді.
4. Який еколого-економічний принцип враховує розмежування повноважень між центральним і місцевими органами влади:
а) принцип вартості пропущених можливостей;
б) принцип субсидіарності;
в)принцип оперативності;
г) принцип взаємозалежності.
5. Еколого-економічний принцип «забруднювач платить» було запропоновано:
а) Стокгольмською міжнародною конференцією з питань довкілля в 1972 році;
б) на Всесвітній Нараді з проблем довкілля у Ріо-де-Жанейро в 1992 році;
б) на Міжнародній зустрічі глав держав та урядів в Кіото в 1997 році;
в) Організацією економічного співробітництва та розвитку в 1972 році.
Навчальні завдання:
1. Проаналізуйте як позначилося на природокористуванні України методи жорсткого управління.
2. Визначте який основний критерій покладено при розрахунках статичної та динамічної ефективності прийняття управлінських рішень.
Термінологічний словник:
Витрати екологічні – включають поточні витрати підприємств, організацій та закладів на охорону довкілля, витрати на капітальний ремонт основних фондів природоохоронного значення; капітальні вкладення на охорону довкілля; у тримання заповідників та інших територій, які особливо охороняються державою; витрати на наукові дослідження в галузі охорони природи; витрати на утримання та діяльність державних органів у сфері охорони довкілля; витрати на екологічну освіту.
Динамічна ефективність прийняття управлінських рішень враховує фактор часу, який міняє реальну оцінку розподілу ресурсів, їх вичерпність та кон’юнктуру на ринку.
Жорстке управління природокористуванням – це безпосереднє, «командне» управління, технічний і техногенний вплив у природні процеси. Це – зміна природних екосистем шляхом прямого втручання в природний хід потоків речовини, енергії та інформації.
Кадастри природних ресурсів – систематизовані зведення даних, що відображають якісний і кількісний опис природних ресурсів з їх економічним оцінюванням. Кадастри природних ресурсів містять їх фізико-географічну характеристику, класифікацію дані про динаміку, ступінь вивчення та еколого-соцільно-економічне оцінювання з додатком картографічних і статистичних матеріалів. Іноді до них включають рекомендації з використанням об’єктів чи явищ, пропозиції заходів щодо їх охорони, вказівки на необхідність досліджень тощо.
Критерії динамічної ефективності прийняття управлінських рішень є: 1)величина чистого прибутку; 2) витрати на його отримання; 3) врахування впливу на них фактору часу.
Нормативний підхід до аналізу взаємозв’язків між економікою та довкіллям дає можливість дослідити конкретну ситуацію в регіоні чи країні. Використовує кількісний аналіз процесів. Дає можливість виявити кількісний оптимальний рівень антропогенного навантаження на довкілля.
Позитивний підхід до аналізу взаємозв’язків між економікою та довкіллям передбачає моделювання розвитку економічної системи в поточному та перспективному періоді. Корисний при аналізі антропогенного впливу на елементи довкілля. Використовує якісний аналіз для виявлення протиріч у розвитку екосистем.
Пом’якшене управління природокористуванням передбачає головним чином посередній, непрямий антропогенний вплив в процеси природокористування, як правило, здебільшого за допомогою використання механізмів саморегуляції.
Статична ефективність прийняття управлінських рішень визначається у фіксованому конкретному періоді розвитку.
Субсидіарність – здійснення управлінських рішень владою, територіально максимально наближеною до громадянина.
Література
1.Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф.,Хвесик М.А. та ін.. Екологія. Підручник для економічних вищих навчальних закладів і факультетів. К.: КНЕУ, 2005, - 371 с.
2. Дубас Р.Г. Економіка природокористування. Навч. посібник. Київ: КНТ, 2009. – 448 с.
3. Кожушко Л.Ф., Скрипчук П.М. Екологічний менеджмент. Київ: Вид. центр «Академія»,2007. – 432 с.
4. Лукьянчиков Н.Н., Потравный И.М. Экономика и организация природопользования. М.:Тройка,2000.- 254 с.
5. Мельник Л.Г. Экономика развития. Монография. –Сумы: ИТД «Университеская книга»,2006.- 662 с.
6. Методи оцінки екологічних витрат. / За ред. Мельника Л.Г., Карінцевої О.І. -Суми, Університ. Книга,2004. – 288 с.
