Чинники, що обумовили посилення антропогенного впливу на біосферу

Досягти високого рівня якості середовища проживання в умовах зростаючого антропогенного впливу на екологічні системи – одна з найголовніших проблем сучасності. Кризова екологічна ситуація в Україні об’єктивно є наслідком загальної несприятливої соціальної та економічної ситуації, яка склалася в попередні роки. Світовий і вітчизняний досвід показує, що неможливо забезпечити стійкий економічний розвиток суспільства за рахунок руйнації природного середовища та виснаження природних ресурсів, так само як неможливо зберегти високу якість середовища проживання без певного рівня розвитку економіки. Події на планеті протягом останніх десятиріч підтвердили той факт, що зв'язок стану довкілля те економіки надзвичайно тісний.

В рамках Програми ООН з питань довкілля фахівці намагалися визначити грошову вартість різних послуг, які надає нам природа. Серед них – очистка води і повітря, захист узбережжя від штормів, підтримка життя диких тварин для розвитку туризму тощо. Стало очевидно, що коли природа Землі не зможе надавати нам ці послуги, саме суспільство змушено буде нести видатки на них.

В ООН підрахували, що збитки від щорічного скорочення лісових масивів перевищують від 2 до 5 млрд. доларів США, а це набагато більше, ніж втрати від глобальної фінансової кризи.

За прогнозами ООН населення нашої планети може збільшитися з шести мільярдів до дев’яти мільярдів у 2050 році. Чим гірше стан екосистем, тим більша ймовірність того,що вони видозміняться і перестануть приносити людям таку ж користь, як і раніше. Наприклад, у водоймах з чистою водою при забруд ненні надмірною кількістю мінеральних добрив, починається інтенсивне розростання водоростей. В результаті – вимирає риба і вода стає непридатною для вживання.

У другій половині ХХ століття недосконалість механізму управління природокористування у розвинутих країнах і недостатня його сформованість або навіть повна відсутність у країнах, які розвиваються, негативно позначився на процесах у масштабі всієї Землі. Глобальність кризових екологічних процесів значною мірою сприяли і економічній кризі. Кризові явища першого десятиріччя ХХ1 століття засвідчили про сповільнення само відновлювальних процесів біосфери під впливом антропогенної діяльності. Обмеження механізмів саморегуляції природних процесів обумовили порушення динамічної рівноваги у розвитку системи суспільство – природа за схемою:

 

Антропогенний вплив

 

Сповільнення механізму самовідновлення біосфери

 

Порушення динамічної рівноваги в екосфері Землі

 

Екологічна та економічна криза

 

Зв’язки між біосферою та суспільством в процесі виробництва на початку ХХ1 століття стали особливо тісними, природні процеси все тісніше переплітаються з антропогенними, здійснюється посилений вплив людини на біосферу. Природні екосистеми все більше замінюються антропогенними, у яких перебудовуються біотичні зв’язки. Специфічних рис набирають процеси боротьби за виживання і природного відбору. Та особливо великі зміни відбуваються в масштабах усієї планети.

В.І.Вернадський у «Размышлениях натуралиста» писав:

«Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може – повинна - мислити й діяти у новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, сім’ї, родини, держави чи їх спілок, а й у планетарному аспекті. Вона, як усе живе, може мислити й діяти у планетарному аспекті тільки в царині життя – в біосфері, в певній земній оболонці, з якою вона нерозривно зв’язана і вийти з якої не може. Її існування є її функція. Вона несе її повсюди. І вона її неминуче, закономірно, безперервно змінює.»

Основними чинниками, які збільшили масштаби впливу на біосферу стали:

1. Різке зростання чисельності населення. Так, за оцінками, до нашої ери населення світу щорічно зростало на 0,04%. В 1900 році населення Землі становило 1,7 млрд. чол., а в 2009 році – 6,6 млрд. Коли чисельність населення перевищила 4 млрд., щорічний приріст становив уже 2% за рік. Якщо 2% приросту будуть зберігатися, то населення Землі через 35 років стане удвічі більше. Слід відзначити, що протягом першого десятиріччя середні темпи приросту населення зменшилися. Зменшення населення спостерігається в промислово розвинутих країнах, а також країнах Східної Європи, Росії, України, тоді як у країнах, які розвиваються, високі темпи приросту ще зберігаються.

2. Зростання чисельності населення значною мірою обумовило збільшення обсягів використання ресурсів. Щорічно з надр Землі видобувається понад 100 млрд. т руд чорних та кольорових металів, використовується для іригації, промислового виробництва, побутового обслуговування близько 15% річкового стоку. При оранці сільськогосподарських угідь, при видобутку корисних копалин переміщується понад 4 тис куб км грунту. Людство скоротило майже удвічі площі лісових масивів.

3. Зростання темпів розвитку усіх сфер економіки і як наслідок, посилення впливу на геосферу: виплавляються сотні мільйонів тонн різних металів, які не зустрічаються у природі в чистому вигляді (залізо, мідь, алюміній тощо), виробляються десятки мільйонів тонн невідомих у природі синтетичних матеріалів, з якими біосфера зможе «впоратися» тільки за досить тривалий час. Справжнім лихом обернулося для людства внесення мінеральних добрив і отрутохімікатів

4. Підвищення рівня споживання, особливо в країнах Північної Америки, Західної Європи і різке збільшення дисбалансу між розвинутими країнами і країнами, які розвиваються. На 20% найбагатшої частки населення планети припадає 83% світових прибутків, а на решту 80% населення – 17%, причому на 20% найбіднішої частини населення припадає всього 1,;4%. Розрив між 20% найбагатшими і 20% найбіднішими зростає. Так, у 1960 році це співвідношення становило 30:1, в 1990 році – 60:1, на початку ХХ1 століття 100:1.

Таблиця 1

Обсяги викидів вуглекислого газу деякими країнами у 2007 році*

Країна	СО2 млн. т	На душу населення млн. т	Світовий рейтинг
Китай		4,8
США		19,9
Росія		11,8
Індія		1,2
Японія		9,9
Німеччина		10,1
Канада
Британія		9,3
Південна Корея		10,6
Італія		7,9
Австралія
Мексика		4,2
ПАР		9,4
Саудівська Аравія		15,8
Франція		6,3
Бразилія		2,1
Індонезія		1,3
Туреччина		3,7
Аргентина		8,7

*За даними Energy Information Administration

 

5. Науково-технічний прогрес не зумів вирішити проблему відходів, які спричинили погіршення екологічної рівноваги на Землі. У водойми планети надходить щороку понад 500 млрд. куб метрів промислових і комунальних стоків. Надходження великих обсягів вуглекислого газу в масштабі всієї Землі послужило однією з причин глобального потепління. Широке використання нафти і газу не позбавило атмосферу забруднення вуглекислим газом. За даними Energy Information у 2008 році викиди в атмосферу Землі від використання нафти становило 11230, 5 млн тон, а від використання вугілля 12897, 9 млн тон (Табл. 2).

Таблиця 2

Викиди вуглекислого газу від споживання нафти і газу
у 2008 році (млн. тон)

Країни та регіони	Викиди СО2 від використання нафти	Викиди СО2 від використання вугілля
США	2435,9	2125,2
Європа	2193,7	1344,7
Росія	373,4	447,7
Середній Схід	939,3	36,6
Саудівська Аравія	308,1	0,2
Африка		391,3
Азія та Океанія	1000,4	7987,6
Всього у світі	11230,5	12897,9

За даними Energy Information Administration

 

Не зважаючи на загострення екологічної ситуації в масштабі всієї планети, викиди вуглекислого газу протягом останніх років зростали (Табл. 3), з незначним їх зменшенням за роки ХХ1 століття, що свідчить про гостру необхідність в об’єднанні зусиль і в прийнятті спільних управлінських важелів усіма країнами для вирішення проблем, які ускладнили життя світової спільноти.

Таблиця 3

Викиди вуглекислого газу в атмосферу Землі від енергетики
та індустрії усіх країн за 1990-2008 роки (млн. тонн)

За видами палива
Нафта	2185,9	2208,4	2461,3	2436,0
Вугілля	1803,4	1899,9	2138,1	2125,2
Природний газ	1024,7	1183,9	1240,6	1241,8
Інші	6,1	10,2	10,4	11,6
Всього	5022,3	5341,5	5686,4	5839,3

За даними Energy Information Administration

 

6. Глобальні зміни на планеті, які мають так званий «космічний» характер, зокрема зміна нахилу земної осі, зміна місцеположення магнітних полюсів тощо. Відомо,що протягом сторіч наша планета охолоджувалась, проте за останні 100 років відбувалося відхилення земної осі. Саме протягом цього часу людство стало збільшувати забруднення атмосфери парниковими газами і температура підвищилася. І це, насамперед, позначилося на Арктиці. В середньому до 1900 року Арктика охолоджувалася на 0,2% за 1000 років. А з початку ХХ століття її температура зросла на 1,2 градуси за Цельсієм. Міжнародна група вчених із Китаю, Великобританії та Данії досліджували ефективність масштабних проектів, покликаних зупинити глобальне потепління. На думку вчених, на цей процес уже вплинути неможливо, і в найближчі 100років середня температура Землі підвищуватиметься, а рівень Світового Океану підніметься на 100 метрів. У вересні 2010 року Президент Російського географічного товариства, Глава Міністерства надзвичайних ситуацій Росії Сергій Шойгу на прес-конференції «Арктика – територія діалогу» заявив, що понад 800 млн чоловік можуть потрапити до територій надзвичайних ситуації через танення льодовиків в Арктиці, викликаних глобальним потеплінням. Крім проблем, викликаних глобальним потеплінням сьогодні на планеті існують і проблеми, зумовлені зміною місцеположення магнітних полюсів. Тільки з 1992 по 2002 роки Північний магнітний полюс змістився на схід на 334 км. А це, у свою чергу, призвело до активізації природних процесів, підвищення вібрацій в атмосфері поблизу Землі, збільшення кількості землетрусів та активізації вулканічної діяльності, до різких перепадів погодних умов, частішою появою катастрофічні паводки, буревії, урагани, смерчі тощо.

7. Відсутність єдиного механізму управління природокористування. Здебільшого країни, у яких загостилися екологічні проблеми, намагалися вирішувати їх власними зусиллями, але планетарні зміни змушують не тільки об’єднати зусилля усі країн, але і принципово змінити напрям роботи його важелів: на початку ХХ1 століття стало очевидно, що управляти потрібно не природними процесами, а діями суспільства, на них спрямованими. Пожежі в Росії, Північному Казахстан та інших країнах влітку 2010 року, з одного боку, а паводки в Європі та Азії, з другого, іще один переконливий доказ того, що некероване використання природи планети обходиться економіці значно більшими витратами на ліквідацію негативних наслідків, ніж на витрати, спрямовані на зменшення викидів вуглекислого газу.

Автори підручника «Екологічний менеджмент» Кожушко Л.Ф., Скрипчук П.М. (2007) виділяють три основні підходи до управління: процесний, системний і ситуаційний або кейсів.

1) Процесний, який сформувався наприкінці 50-х років. Він передбачає послідовність виконання управлінських процесів: планування, організації, мотивації і контролю;

2) Системний, який сформувався в середині 1970-х років, передбачає розглядати всі процеси та явища як цілісні системи, за рахунок чого вони проявляють нові якості, відсутні у тому випадку, якщо розглядати їх відокремлено. У зв’язку з цим в процесі управління у залежності від об’єкту можна виділити три рівні управління: глобальний, тобто в масштабі всієї Землі. Наразі він тільки формується і процес створення механізму управління в масштабі всієї планети протікає дуже повільно; державний або національний – на сьогодні саме на цьому рівні нагромаджено найбільший досвід, особливо в країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії; локальний рівень, який формується в межах підприємства, компанії, організації. На наш погляд, саме на цьому рівні процес управління природокористуванням і є власне екологічним менеджментом. Ці рівні управління сильно впливають один на одного і все більше стає очевидним, що ізольовано жодна система управління існувати не може.

3) Ситуаційний або підхід кейсів до управління почав формуватися у 1980-і роки, який передбачає врахування конкретних ситуацій в конкретному місці на конкретний час. Такий підхід дозволяє врахувати і використати всі можливості кожного регіону, явища, підприємства зокрема.

В Таблиці 4 наведено дані про спроби вироблення єдиної позиції до глобальних світових проблем та створенню єдиного механізму управління природокористування, які розпочалися ще в 1948 році, але різкі відміни у рівні економічного розвитку окремих країн, культурі та стратегії у використанні природних ресурсів стали серйозною перешкодою на шляху до такої мети.

Глобальність і безповоротність змін якості проживання на Землі змушують людство втручатися в окремі антропогенні процеси. Започаткувало таке втручання ще в 1971 році створення Грінпіс, коли невелика група активістів відправилась не невеликому риболовному судні із канадського містечко Ванкувера на острів Амчитка на Алясці, де уряд США збирався проводити підземні ядерні випробовування. Нині відношення до Грінпіс неоднозначне. Деякі аналітики переконані в тому, що на якомусь етапі свого розвитку Грінпіс стала інструментом в руках світового фінансового капіталу і виступила каталізатором витіснення шкідливих виробництв у країни третього світу, насамперед, Китай та Індію. Трагедія на Чорнобильській АЕС підвищила авторитет різних екологічних рухів і призвела до скорочення програми розвитку атомної енергетики в Європі.

Однак у 1992 році світова спільнота почала проявляти активні дії у напрямі вироблення механізмів управління глобальними екологічними проблемами. Це проявилось у роботі Всесвітньої Наради з проблем довкілля в Ріо-де-Жанейро. Рамочна конвенція про зміну клімату була підписана представниками 180 країн і містила заклик до індустріальних країн скоротити викиди оксидів азоту і вуглекислого газу до 2000 року до нижчого рівня порівняно з 1990 роком. Було проголошено прихильність до принципу квот (законодавчо визначених норм обсягів викидів), але основна частина документу становила лиш загальні запевнення учасників про їх прагнення боротися за безпечніше середовище проживання людини.

 

Таблиця 4

Спроби світової спільноти у напрямі створення механізму управління природокористуванням у глобальному масштабі

Рік	Подія	Мета і завдання
	Створено Міжнародний Союз охорони природи і природних ресурсів. Започатковано створення Червоної книги	Збирання відомостей про рослинний і тваринний світ.
	17 Сесія Генеральної Асамблеї ООН	Прийнято резолюцію «Економічний розвиток і охорона природи»
	Перше видання Червоної книги в Лондоні
	Всесвітня конференції з проблем довкілля у Стокгольмі	Привернути увагу до збільшення проблем довкілля, які стосуються міжнародних інтересів. Визначити основні завдання міжнародного природоохоронного співробітництва. Була затверджена програма ООН з питань охорони довкілля (ЮНЕП)
	ЮНЕП стала функціонувати як самостійна організація
	29 сесія Генеральної Асамблеї ООН затвердила Всесвітню стратегію охорони природи	Проголошено принципи взаємодії людини і природи, розроблено рекомендації щодо міжнародного співробітництва
	Генеральна Асамблея ООН прийняла Всесвітню Хартію природи	Проголошено принципи невтручання у перебіг основних природних процесів, вживання природоохоронних заходів для запобігання шкоди у результаті військових дій
	Всесвітня конференція ООН у Ріо-де-Жанейро	Прийнято «Порядок денний на ХХ1 століття», визначена стратегія стійкого розвитку, а екологічний менеджмент проголошено ключовою домінантою стійкого розвитку
	Британський інститут стандартизації розробив стандарти у сфері екологічного менеджменту	Система екологічного менеджменту BS7750
	Європейське Співтовариство розробило «Вимоги до створення Системи екологічного менеджменту й аудитування»
	Міжнародна зустріч глав держав та урядів в м.Кіото	Підписання протоколу про викиди шести основних сполук
	Міжнародне аналітичне управління компанії Merrill Lynch розробило новий світовий індекс викидів вуглекислого газу
	Конференція ООН з проблем глобального клімату в м. Копенгаген	Виробити спільні рішення для протистояння кліматичним змінам на планеті (мета не була досягнута)
	Конференція ООН з проблем глобального клімату в м. Бонн (Німеччина)	Виробити спільні рішення для протистояння кліматичним змінам на планеті (мета не була досягнута)
	Конференція ООН з проблем глобального клімату в м. Канкун (Мексика)	Виробити єдину позицію по відношенню глобальних світових проблем (мета не була досягнута). Було створено Зелений кліматичний фонд

 

В 1997 році відбулася міжнародна зустріч глав держав та урядів у японському місті Кіото, де було підписано Кіотський протокол, у якому ці абстрактні формулювання були дещо конкретизовані. Представники 55 країн, із тих, які підписали його, погодилися з тим, що викиди у промислово розвинутих країнах шести основних сполук, в тому числі вуглекислого газу і оксиду азоту, метану, фтористих сполук з 2008 по 2012 рік повинні бути скорочені на 6-8% по відношенню до рівня 1990 року. Однак, в Кіотському протоколі не було зроблено застереження для країн, які розвиваються, а також для окремих промислово розвинутих країн, наприклад, Австралії дозволялось навіть підвищити емісію на 8%. Саме цей факт вплинув на заяву США про неспроможність ратифікувати Кіотський протокол і в 2001 році президент США Джордж Буш заявив про вихід США із домовленостей по скороченню шкідливих викидів в атмосферу, тоді як на США припадає понад 35 % шкідливих викидів в атмосферу.

У березні 2008 року Міжнародне аналітичне управління компанії Merrill Lynch розробило новий світовий індекс, який дозволяв від слідкувати ситуацію на ринку викидів вуглекислого газу, на якому здійснюється торгівля «правом на викид вуглекислого газу». Передбачається, що найближчим часом на Сінгапурській товарній біржі банкам буде дозволено відігравати основну роль у системі торгівлі викидами вуглекислого газу, щоб допомогти врятувати планету при мінімально можливих витратах. У даному випадку фінансова система буде мати справу з похідними цінними паперами, вартість яких витікає із вартості основного товару – квот викидів вуглекислого газу та інших парникових газів. Восени 2009 року Комітет з питань контролю за фінансовими послугами Палати представників США проголосував на користь установлення нових правил неконтрольованого ринку позабіржових похідних інструментів (деривативів) обсягом 450 трильйонів доларів.

Оскільки термін дії Кіотського протоколу закінчується у 2012 році, у грудні 2009 року в Копенгагені, відбулася чергова кліматична конференція ООН, у якій брали участь представники 192 країн. Результатом її роботи повинна була стати нова угода, яка могла б протистояти кліматичним змінам на планеті і яка б замінила на якісно новому рівні Кіотський протокол. За оцінками фахівців і учасників, Конференція в Копенгагені закінчилася повним провалом. «Нульовий підсумок» конференції з питань глобального клімату наочно продемонструвала, що світ перебуває на початку ХХ1 століття у стані нестійкої рівноваги. На хід конференції сильно вплинули протиріччя між розвинутими країнами і країнами, які розвиваються, тому що останні відмовилися йти на компроміс і знизити викиди парникових газів. У свою чергу, США виступили з ідеєю створення глобального ринку квот викидів, обсягом декілька десятків трильйонів доларів. Угода, яка була прийнята на цій Конференції, ніяких юридичних обов’язків ні на кого не накладає. Тільки п’ять країн – США, Китай, Індія, Бразилія та Південно-Африканська Республіка (BASIC) домовились про спільний моніторинг промислових викидів.

У квітні 2010 року в Бонні відбулася нова кліматичні конференція ООН, яка продемонструвала, що розбіжності і недовіра між країнами настільки великі, що спільні домовленості – це перспектива майбутнього.

Євроспілка у жовтні 2010 року на Третій конференції з питань глобальної політики закликала виробити єдину позицію по відношенню до усіх глобальних світових проблем. На конференції міністр закордонних справ Іспанії М.А. Моратинос відзначив, що «ми живемо уже не в ХХ столітті і не можемо переносити в нові умови стару систему управління. Необхідно сміливо міняти правила управління».

З 29 листопада по 10 грудня 2010 року проходила робота кліматичного саміту ООН в мексиканському місті Канкун. Генеральний Секретар ООН Пан Гі Мун наполегливо закликав світову спільноту поспішати з прийняттям заходів по захисту клімату: «Чим далі зволікає світова спільнота, тим дорожче це обійдеться довкіллю та економіці… Подальше зволікання здатне викликати ще і загибель все більшої кількості людей». Проте про створення пост кіотської угоди, яка б замінила протокол, створений в 1997 році і дія якого закінчується у 2012 році, мова не велася – це завдання, можливо, буде вирішуватися на конференції в південноафриканському місті Дурбан наприкінці 2011 року. На саміті в Канкуні було схвалено документ, присвячений обліку бореальних лісів і різних форм землекористування в рамках так званого LULUCF (land use, land use change and forestry) у Кіотському протоколі. В Канкуні було засновано також Зелений кліматичний фонд, куди будуть надходити значна частна кліматичного фінансування. На 2020 рік кошти фонду повинні складати 100 млрд доларів на рік, а у 2010-2012 роках обсяг виділених коштів повинен дорівнювати 30 млрд доларів.