Механізм управління природокористуванням почав формуватися у промислово розвинутих країнах у 70-х роках ХХ століття, в Україні – з
1990-х. Слід відзначити, що його формували, насамперед, ті країни, які на той час зіткнулися з проблемами виникнення регіонів екологічної напруги із значним погіршенням якості води, повітря грантів і продовольства, що супроводжувалося підвищенням захворювання, скороченням середньої тривалості життя і зменшенням народжуваності, а саме: країни Західної Європи, Північної Америки та Японії. Спроби об’єднати зусилля усіх країн і сформувати механізм управління природокористуванням в планетарному масштабі розпочалися лише в 1992 році на Міжнародній Конференції в Ріо-де-Жанейро.
У загальному вигляді до складу механізму управління природокористуванням входять п’ять важелів, які становлять єдине ціле і доповнюють один одного.
Перший важіль – це, насамперед, державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням і природоохоронною діяльністю. До її складу входять ограни загального та спеціального державного управління, органи місцевого самоврядування та органи громадського управління.
Другий важіль – правове регулювання природокористуванням та природоохоронними процесами. Його функція пов’язана з екологічним законодавством та механізмом його чинності.
Третій важіль – економічний механізм управління, що використовує вплив економічними важелями – заохочувальними, регулюючими та каральними, є найпоширенішим у світовій практиці, однак їх використання в Україні гальмується кризовими явищами.
Четвертий важіль – пов'язаний з превентивною роботою і при належній організації він є найефективнішим. Цей важіль представлений поточним і перспективним плануванням, розробка Територіальних комплексних схем раціонального природокористування та охорони природи, екологічна експертиза та екологічний аудит.
П’ятий важіль – включає наукові дослідження проблем раціонального природокористування та належну роботи освітньої сфери у формуванні екологічного мислення та екологічної свідомості.
Водночас кожен з них має самостійні функції, розв’язує певне коло завдань і залежно від рівня сформованості стимулює або гальмує роботи системи в цілому. У зв’язку з цим можна виділити кілька підсистем з чітко визначеними функціями.
1. Підсистема нагляду і контролю за станом навколишнього середовища. Відповідальність за організацію цієї підсистеми несе Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет природних ресурсів, Держстандарт, Міністерство охорони здоров’я та інші міністерства та відомства України, а також місцеві обласні, міські і районні органи відповідного профілю.
2. Інформативна та техніко-економічна підсистема обробки і аналізу статистичних та інших даних в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Керує цією підсистемою Державний комітет статистики України і його обласні та районні управління, а також Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Ці органи разом формують єдиний банк даних по різним аспектам охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування як в територіальному, так і в галузевому розрізах.
3. Підсистема використання і охорони природних ресурсів. Вона знаходиться в компетенції місцевих Рад, які контролюють і регулюють всю природоохоронну роботу міністерств і відомств. Галузевий і міжгалузевий характер раціонального природокористування визначається специфікою господарської діяльності структурних підрозділів міністерств і відомств і залежить від виробничого профілю підприємств і об’єднань.
4. Підсистема фундаментальних і прикладних досліджень по взаємодії використання ресурсів біосфери і розвитку суспільного виробництва. Ця підсистема базується на діяльності Національної Академії Наук України, Міністерства освіти і науки України. Вони разом з міністерствами і відомствами розробляють і затверджують плани науково-дослідних робіть по науковим основам раціонального природокористування, координують діяльність наукових закладів по розробці найважливіших проблем охорони навколишнього середовища.
5. Підсистема управління і планування в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Це одна з центральних ланок всієї природоохоронної системи. Керівництво і координацію діяльності цієї підсистеми здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. При цьому необхідно враховувати, що в системі планового управління раціональним природокористуванням провідним є територіальний підхід.
