Робота з конфліктною родиною

Робота з конфліктною сім'єю або родиною, емоційний клімат в якій є незадовільним, починається, як правило, з заяви одного з подружжя, хоча іноді приводом для констатації серйозних внутрішньосімейних проблем можуть бути спостереження шкільного чи соціального педагога, дитячого лікаря, констатуючого негативні психосоматичні наслідки сімейної напруженості для здоров'я дітей. Соціальна робота з такою сім'єю починається з ретельного вивчення дійсної сімейної проблеми, про яку подружжя частіше за все мають невірні уявлення, ознайомлення з особливостями особистостей подружжя, їхніх сімейних і шлюбних установок. Виниклі труднощі можуть бути обумовлені кожній із названих причин. Слід зазначити, що зовнішні труднощі - матеріально-економічні обмеження, невпевненість у завтрашньому дні, безробіття і т.д., - як правило, тільки загострюють сімейні конфлікти, виявляють справжні їх причини. Негативні риси особистості, в першу чергу істеричність, псіхастенічность, компенсовані в процесі соціалізації або самовиховання, під впливом зовнішніх причин можуть знову актуалізуватися і стати причиною постійних конфліктів. Серйозне розбіжність в сімейно-шлюбних установках може залишатися невиявленим досить довго, проте в переломні, вузлові моменти розвитку сімейного життя або під впливом зовнішніх труднощів може виявитися, що подружжя дотримуються різних моделей сім'ї (егалітарних або патріархальних), мають неспівпадаючі погляди на виховання дітей, емоційні, побутові, фінансові та інші взаємини. Відповідно сімейна терапія включає в себе знаходження компромісу в культурно-смисловій сфері, корекцію накопичилися соціально-психологічних стереотипів, навчання навичкам неконфліктного спілкування.

3. Рівні технологій роботи з неблагополучною у виховному плані сім’єю…

Особливе місце у роботі з такими сім’ями належить соціальним педагогам, які “педагогізують” сім'ю та її мікросередовище, створюють педагогічні умови для благополуччя сім'ї, що дозволяє їй набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності і організовувати свою життєдіяльність на цій основі.

Виходячи з цього, завданнями соціального педагога у роботі з неблагополучною сім'єю є:

– виявлення випадків порушення прав людини в сім'ї, причин неблагополуччя, інформування про них органів влади;

– профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві, рецидивів порушення прав членів сім'ї у родині та суспільстві;

– пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя;

– правова і психолого-педагогічна просвіта населення з питань сім'ї та шлюбу, прав людини;

– організація предметного спілкування членів неблагополучних сімей між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;

– різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім'ї, створенні умов для її функціонування, самореалізації і розвитку її членів [19, c. 4–5].

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів і форм соціально-педагогічної роботи.

Соціальне обслуговування неблагополучної сім'ї реалізується шляхом надання сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою в законодавчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї в складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх і фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім’ї тощо).

Соціально-реабілітаційна робота з неблагополучною сім'єю спрямована насамперед, на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім’ї. Об'єктами соціальної реабілітації в сім'ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, у яких окремі члени потребують медичної або професійної реабілітації.

Основні форми роботи з соціальної реабілітації неблагополучної сім'ї – це індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям і психотерапевтичним бесідам із батьками, подружжям і дітьми. Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як із подружніми парами, так і окремо з чоловіками та жінками. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків і дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, групи самодопомоги тощо.

Соціально-профілактична робота з неблагополучною сім'єю спрямована на запобігання неконструктивній взаємодії між членами сім'ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному вихованні, формуванню різних видів хімічної залежності в членів сім'ї, на виявлення потенційно неблагополучних сімей. У переважній більшості групові та масові форми роботи є провідними в таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування в населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічне просвітництво подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків і сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна назвати лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальний супровід неблагополучної сім'ї – це робота соціального педагога з сім'єю, яка спрямована на підтримку сім'ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім'ї з метою розв'язання різних проблем.

Соціальний супровід здійснюється шляхом надання сім'ї різних видів матеріальної та психологічної допомоги, соціальних послуг, консультування, захисту інтересів сім'ї в органах державної влади. Тривалість соціального супроводу окремої сім'ї залежить від гостроти проблем, які існують у сім'ї, рівня розвитку адаптаційного потенціалу членів сім'ї, ступеня функціональної спроможності сім'ї щодо самостійного подолання труднощів, рівня розвитку зв'язків сім'ї з мікро- та макросередовищем.

Соціальне інспектування – це складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацією в сім'ї прав її членів, виявленням випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють.

Основними об'єктами соціального інспектування є сім'ї, де дорослі члени сім'ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку в міліції, наркологічному диспансері, в службі у справах неповнолітніх як неблагополучна сім'я. Також об'єктами соціального інспектування є сім'ї, у яких дитина перебуває на обліку в службі у справах неповнолітніх, у наркологічному диспансері, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю, не відвідує школу, схильна до бродяжництва

У процесі соціального інспектування соціальний педагог реалізує такі функції: діагностичну, запобіжно-профілактичну, інформаційну, наглядово-контрольну, охоронно-захисну, комунікативну та кожна неблагополучна сім'я дуже своєрідна, зі своїми конкретними проблемами і відповідно, індивідуальним підходом.