Організація патронажу сім'ї і дітей

Патронаж сім'ї й дітей має інтегративний характер, оскільки будь-які його технології й форми спрямовані як на поліпшення фізичного й матеріального становища клієнтів, зміцнення духовно-моральних засад їхньої особистості, так і на створення психологічного комфорту, підвищення психологічного тонусу й формування атмосфери довіри, взаєморозуміння, зміну мотивації, відволікання від небажаних переживань, а в цілому ряді випадків - на навчання й виховання. Залежно від ситуації різні технології й форми патронажу можуть застосовуватися як у комплексі, так і окремо. У науковій літературі частіше за все використовуються дві класифікації патронажу сім'ї і дітей, на основі яких можна розробляти і впроваджувати спеціалізовані дослідницькі, профілактичні і підтримуючі програми.

Перша класифікація ґрунтується на характері тих дій, що здійснюються по відношенню до сім'ї і дітей групи особливого ризику - клієнтів патронату. Вона містить у собі такі види патронажу, як власне соціальний, медикосо-ціальний, соціально-недагогічний, соціально-психологічний, соціально-економічний.

Друга класифікація ґрунтується на характеристиці об'єктів патронажу. Вони класифікуються за віком (діти, підлітки, старі), за статевою приналежністю (дівчата, хлопці, чоловіки, жінки), за медичними показниками (інваліди, вагітні жінки тощо), за соціальним статусом (бездоглядні діти, жертви насильства тощо), за сімейними проблемами (неблагополучні родини, діти батьків-алкоголіків тощо).

Крім двох основних класифікацій у ряді випадків патронаж систематизується за обставинами, у яких проходять патронажні дії, наприклад, домашній патронаж хворих дітей і старих, патронаж в умовах вуличної роботи з безпритульними дітьми і підлітками, патронаж сімей в умовах тимчасового проживання в них дитини.

Медико-соціальний патронаж застосовується до хворих і фізично неповноцінних членів сім'ї, у тому числі дітей (інвалідів), що потребують систематичного і повсякденного догляду. Він включає доставку медикаментів, надання гігієнічних послуг, доставку продуктів, виконання нескладних фізичних вправ, тобто всього того, до чого людина не здатна у зв'язку з тим станом, в якому вона знаходиться в даний момент.

Соціально-психологічний патронаж реалізується в різних формах довгострокової психологічної і соціальної допомоги клієнтам, що умовно поділяються на кризові, стресові та проблемні групи. Найчастіше соціально-психологічний патронаж у літературі називають соціально-психологічним супроводом. Він включає - поради відносно найкращого способу дій у сформованій ситуації; - надання інформації, що цікавить клієнта; - внесення системних змін: вплив на системи, що викликають у клієнта кризу й емоційну напругу, тобто робота з організаційного прояснення розвитку конфліктної ситуації; - психологічне і психосоціальне консультування; - допомога в розвитку у клієнта соціальних і особистісних навичок, що дозволяють йому справлятися з кризами.

Власне соціальний патронаж передбачає вивчення іпрояснення ситуації з урахуванням соціального і психологічного стану клієнта при використанні засобів, що знижують рівень тривоги і надають емоційну підтримку; надання конкретної (за необхідності - оперативної й екстреної) допомоги, спрямованої на вирішення специфічних кризових проблем, при домінуванні прямого впливу і мобілізації наявних у сім'ї ресурсів для «потрібних» змін у взаємини х і досягнення оптимального функціонування в середовищі; надання послуг профілактичного плану, що мають на меті не тільки задоволення потреб, пов'язаних з актуальною кризовою або критичною ситуацією, але і стабілізацію сприятливих тенденцій і закріплення успіхів, зменшення або усунення факторів ризику (навчання, моделювання, спонукання, посередництво й ін.); об'єднання зусиль учасників патронажу, налагодження їх включеності у вирішення проблем клієнта в залежності від характеру цих проблем і для забезпечення комплексного підходу (наприклад, економічного і культурно-освітнього - з одного боку, психологічного і психосоціального - з другого).

Соціально педагогічний патронаж здійснюється з метою надання всебічної допомоги дітям, що потрапили в особливо скрутний стан, силами спеціалістів, що орієнтуються на власні педагогічні можливості, а також на ресурси соціально-педагогічного простору. Він сприяє залученню дітей до діяльності, що завдяки привертанню уваги, схваленню і повазі з боку оточуючих, а також виключенню покарань і «виправлень» допомагає їм повною мірою виявити свої задатки, якості, інтереси і створює максимальні умови і можливості життєдіяльності.

Головна мета соціально-педагогічного патронажу дітей і підлітків - це зміна їхньої самосвідомості, ставлення до себе і оточуючих, почуття відповідальності, тобто соціальної позиції, що сприяє їх нормальному розвиткові.

Соціально-педагогічний патронаж застосовується і при роботі з сім'ями. Мета соціально-педагогічного патронажу сімей:

- формування у дитини з раннього віку загальнолюдських цінностей;

- надання дитині допомоги та підтримки у гідному самоствердженні та повноцінному житті;

- підвищення рівня готовності сім'ї до планування народження дітей, виконання виховної функції і первинної соціалізації дитини;

- формування педагогічної культури батьків;

- виховання дитини з позиції її інтересів і поваги до батьків;

- створення сприятливого сімейного мікроклімату та зміцнення інституту сім'ї.

Завдання соціально-педагогічного патронажу сім'ї:

- організація цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні її соціальних і психолого-педагогічних проблем;

- допомога сім'ї у створенні доцільних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб вікового і всебічного розвитку;

- формування соціально-педагогічної компетенції сім'ї -набуття членами сім'ї соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя, які виникають під час спілкування з оточенням.

Соціально-педагогічний патронаж базується на таких функціях:

- виховна (що передбачає формування педагогічної компетенції сім'ї) - процес позитивної соціалізації дітей та
батьків, спрямований на вдосконалення, досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях на засадах компетентності, етики і моралі; вміння орієнтуватися у суспільних взаєминах; адаптацію батьків та дітей під час навчання та виховання дітей відповідно до вікових можливостей і соціальних потреб; допомогу в підготовці до школи дітей, на яких не поширюється суспільне дошкільне виховання; здатність до прийняття, розуміння і поваги до інших;

- соціально-правова що виявляється у піклуванні держави про сім'ю, дітей, у їх правовій підтримці та захисті; формуванні авової компетентності та культури сім'ї шляхом ознайомлення із чинним законодавством;

- соціально-реабілітаційна, яка передбачає виховну, освітню й певну опікунську роботу з неблагополучними сім'ями і сім'ями груп ризику.