Поняття соціальних технологій

Поняття «технологія» використовується в різних значеннях. З одного боку, «технологія» - це способи матеріалізації трудових функцій людини, її знань, навичок і досвіду щодо перетворення предмету праці або соціальної діяльності. З другого боку, «технологія» — це практична діяльність, яка характеризується раціональною послідовністю використання обладнання з метою досягнення якісних результатів праці. В широкому розумінні слова, технологія - це спосіб здійснення діяльності на основі її раціонального розчленовування на процедури і операції з їх подальшою координацією і вибором оптимальних засобів і методів їх виконання. Характерними ознаками технологій є: процесуальність як єдність цілей, змісту, форм і результатів діяльності; сукупність методів зміни об'єкта; проектування процесів зміни.

В останні десятиліття використання поняття «технологія» вийшло за межі технічних дисциплін і активно використовується в управлінні, менеджменті, педагогіці та інших галузях. Наразі активно формується поняття «соціальна технологія». Соціальна технологія визначається як розробка методів і методик результативного і раціонального цілеспрямованого соціального впливу, які застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування і соціальними працівниками для вирішення соціальних проблем і забезпечення соціального захисту населення.

Ознаками соціальної технології є:

1. Наявність стратегічної програми, в межах якої вирішується конкретна соціальна проблема;

2. Алгоритм послідовності операції для досягнення конкретного результату;

3. Наявність критеріїв оцінки успішної діяльності спеціаліста;

4. Неперервність контакту з клієнтом соціальної роботи;

5. Динамізм змісту, форм і методів соціальної роботи.

Соціально-педагогічна діяльність як нова галузь інтенсивно розробляє і засвоює власні технології або запозичує їх із суміжних сфер: соціальної роботи, соціології, соціальної психології, педагогіки. В арсеналі роботи соціального педагога дослідники виділяють. технології власне соціальної роботи як ключові: соціальна діагностика, соціальна адаптація, соціальна профілактика, соціальний контроль, соціальна опіка (патронаж), соціальна реабілітація, соціальне забезпечення, соціальна терапія, соціальне консультування.

Соціальна діагностика - комплексний процес дослідження соціальних явищ з метою виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і відносин, які характеризують їх стан і тенденції подальшого розвитку. Соціальна діагностика передбачає аналіз соціальної проблеми шляхом поділу її на окремі елементи, згідно яких здійснюється дослідження.

Соціальна адаптація - система методів і прийомів, метою яких с здійснення соціальної підтримки людей у процесі їх соціалізації чи пристосування до нових соціальних умов.

Соціальна профілактика - сукупність державних, суспільних, соціально-медичних і організаційно-виховних за ходів, які спрямовані на попередження, усунення чи нейтралізацію основних причин і умов, які викликають різноманітні соціальні відхилення негативного характеру та інші соціально небезпечні прояви у поведінці.

Соціальний контроль - механізм, за допомогою якого реалізується сукупність процесів соціально-економічного, адміністративно-правового і організаційно-виховного характеру в соціальній системі.

Соціальна опіка (патронаж) - особлива форма державного захисту прав особистості, майна недієздатних та інших громадян у випадках, передбачених законом.

Соціальна реабілітація - процес, спрямований на відновлення здатності людини до життєдіяльності в соціальному середовищі.

Соціальне забезпечення - система надання різноманітних соціальних послуг у рамках державної системи матеріального забезпечення та обслуговування людей похилого віку і непрацездатних громадян, сімей з дітьми, а також осіб, які потребують соціальної допомоги.

Соціальна терапія - цілеспрямований процес практичних дій державних структур, суспільних і громадських організацій і об'єднань, у тому числі і релігійних, спрямованих на конкретні форми виявлення соціальних відносин чи соціальних дій.

Соціальне консультування - технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованої інформаційної дії на людину чи малу групу з приводу їх соціалізації.

Соціальні технології також розглядаються як сукупність способів професійного впливу на соціальний об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні даної системи впливу.

Соціальні технології характеризуються відповідними ознаками:

1. Суб'єктивний зміст соціальних технологій (процеси соціального розвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються в першу чергу лідерами і відповідно до цього будуються процеси управління, керівництва, зміни окремих мікросоціумів).

2. Соціальні технології побудовані на суб'єкт-суб'єктних стосунках.

3. Соціальні технології і технології соціальної роботи, мають комплексний характер.

4. У більшості випадків зміст соціальних технологій має превентивний характер.

Зважаючи на багатоаспектність соціальних технологій їх класифікація здійснюється на різних основах:

-у залежності від сфери застосування:

- глобальні;

- універсальні;

- регіональні;

- локальні.

- зважаючи на специфіку соціального впливу на об'єкт (залежно від рівня суспільних відносин):

- групові

- общинні

- індивідуальні

- залежно від запозичених методів:

- соціально-педагогічні;

- власне соціальної роботи;

- соціально-психологічні;

- соціально-медичні.

Діяльнісний аспект розуміння соціальних технологій дозволяє визначити такі їх види:

соціальний контроль;

соціальна профілактика;

соціальна терапія;

соціальна реабілітація;

соціальна допомога;

соніально-правовий захист;

-соціальне страхування;

-соціальне обслуговування;

-соціальне опікунство;

- соціальне посередництво;

-соціальний супровід.

Зважаючи на активне впровадження соціальної діяльності у сферу життя людини важливого значення набувають технології, що класифікуються за ступенем новизни.

Інноваційні соціальні технології - це методи і прийоми інноваційної діяльності, спрямовані на створення і матеріалізацію нововведень у суспільстві, реалізацію нового, що приводить до якісних змін у різних сферах соціального життя, до раціонального використання матеріальних та інших ресурсів у суспільстві.

Інформаційні соціальні технології являють собою оптимізацію самого інформаційного процесу, його відтворення і функціонування.

Інтелектуальні соціальні технології спрямовані на розвиток і стимулювання мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей.

Історичні технології передбачають осмислення історичного досвіду за законами соціальної технологізації, тобто технологізацію історичних знань як умови політичного, економічного, духовного і соціального діагностування.

Демографічні технології вивчають розробляють способи механізму відтворення населення, зміни його чисельності, складу і розміщення.

Соціальні технології злагоди являють собою методи досягнення згоди більшості населення відносно розв'язання найбільш актуальних питань суспільного життя, їх взаємної дії. До цього типу технологій можна додати соціальні технології розв'язання конфліктів, зокрема соціально-етнічних.

Політичні технології як вид соціальних технологій являють собою методи розв'язання політичних проблем, ви роблення політики, її реалізації, здійснення політичної діяльності.

Таким чином, під час аналізу технологій у соціальній роботі як системи необхідно враховувати різновиди соціальних систем.