Проблема формування світового;, правопорядку

Світовий правопорядок — це система суспільних плане­тарних відносин, що формуються на основі загальногума-ністичних і природно-правових засад і функціонують від­повідно до загальновизнаних принципів і норм міжнарод­ного і внутрішньодержавного права.

Необхідність створення і зміцнення світового правопо­рядку зумовлена наявністю глобальних проблем, рішення яких можливе тільки при згоді і співпраці різних держав. Право, його загальнолюдські сутнісні якості забезпечують можливість становлення і розвитку світового правопоряд­ку. Властивості права дозволяють взаємодіяти нормам національного і міжнародного права у справі формування світового правопорядку.

Реальний характер світового правопорядку забезпечу­ється наявністю і функціонуванням мережі міжнародних організацій планетарного і регіонального масштабу. Перш за все, це Організація Об'єднаних Націй (ООН) — універ­сальна міжнародна організація, створена в 1945 p., що діє на основі Статуту ООН. її статутні цілі:

1) підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією
метою вживати ефективних колективних заходів для запо­
бігання й усунення загрози миру;

2) розвивати дружні відносини між націями на основі
поваги принципу рівноправ'я і самовизначення народів;

3) здійснювати міжнародну співпрацю у вирішенні між­
народних проблем економічного, соціального, культурного
і гуманітарного характеру і в заохоченні і розвитку поваги
до прав людини і основних свобод для всіх, без відмінності
раси, статі, мови і релігії;

4) бути центром для узгодження дій націй у досягненні
цієї загальної мети.

Важливе значення для встановлення світового правопо­рядку мають міжнародні організації, які примикають до ООН: Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Міжнародна організація цивільної авіації тощо.

Реальний характер міжнародно-правових відносин за­безпечується наявністю міжнародних судів, міжнародно-правових процедур. До розгляду Міжнародним судом ООН (Гаага) приймаються всі справи, які передаються йому

сторонами (державами) — учасниками спору, і справи, які виникають з питань, спеціально передбаченим Статутом 00Н або чинними договорами і конвенціями. Широкі пов­новаження регіонального характеру мають Суд Європей­ських Співтовариств, Європейський Суд з прав людини, Економічний суд СНД.

Світовий правопорядок — це складна і динамічна си­стема взаємин різних держав, міжнародних організацій, соціальних і національних спільнот. Світ постійно зміню­ється, змінюються й уявлення про нього, виникає необхід­ність у вдосконаленні міжнародного і національного зако­нодавства, в рішенні нових проблем глобального характеру (охорона природи, комп'ютерні війни, боротьба з організо­ваною злочинністю, тяжкими хворобами, голодом тощо).

Світовий правопорядок — це результат узгодження інтересів держав і народів. Кожна держава є самостійним суверенним утворенням і будує свої взаємини з іншими учасниками на принципах невтручання у внутрішні справи, територіальної цілісності держав, рівноправ'я і самовизна­чення народів.

Світовий правопорядок — це умова і гарантія успішної міжнародної співпраці в найрізноманітніших сферах жит­тєдіяльності людей.

Питання та завдання до самоконтролю

1. Дайте визначення законності та правозаконності.

2. Складіть таблицю основоположних принципів закон­
ності.

 

Назва принципу	Зміст принципу

3. Назвіть гарантії законності та визначте їх зміст.

4. Складіть схему «Гарантії законності».

5. Визначте співвідношення законності, правопорядку
та громадського порядку.

6. «Щоб бути вільним, необхідно підкорятися законам».
Поясніть цю думку, що належить давньоримськЬму полі­
тичному діячеві, оратору й філософу Марку Туллію Цице­
рону.

 

7. Деякі вчені (Н.Г.Александров, Н.В.Вітрук) вважають, '
що принцип законності поширюється тільки на діяльність
посадових осіб. Порушення законів, яке вчинюють грома­
дяни, є не порушенням законності, а порушенням право­
порядку. Натомість В.В.Лазарев стверджує, що обмеження
суб'єктів законності посадовими особами невиправдане:
законність поширюється на всіх і не містить будь-яких об­
межень. Назвіть правильну, на вашу думку, точку зору та
обґрунтуйте свою відповідь.

8. Назвіть органи та установи, які підтримують світовий
правопорядок.

Додаткова література

Братусь С.Н. Юридическая ответственность и закон­ность: Очерк теории. — М.: Юрид лит., 1976. — 200 с.

Крижанівський А.Ф. Правопорядок як феномен право­вої реальності // Юридический вестник. — 2004. — №1. — С.69-74.

Крижанівський А.Ф. Феноменологія правопорядку: по­няття, виміри, типологія: Монографія. — Одеса: Фенікс, 2007.— 195 с.

Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. — 2004. — №8. — С.25-29.

Евдокимова Е.Г., Ромашов Р.А. Правовой режим за­конности: Теория и история // Правоведение. — 2001. — № 5. — С. 261-271.

Сауляк О.П. Правопорядок в коллективистских и инди­видуалистических обществах: сущность, основные харак­теристики, поиск новой модели // Гос. и право. — 2006. — №4. — С.94-101.

Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. — Екатеринбург: Изд-во УрГЮА; Изд-во Гума­нитарного ун-та, 1996. — 313 с.

Тихомиров Ю.А., Сухарев А.Я., Демидов И.Ф. Закон­ность в Российской Федерации. — М.: Спарк, 1998. — 215 с.

Тарадонов СВ. Правовой порядок и пути его укрепления. Параметры внутригосударственного и международно-право­вого совершенствования // Гос. и право. — 2006. — №5. — С.75-84.

 

376

Розділ 26