Права людини і права громадянина

Ці дві категорії прав звичайно згадуються в одній «зв'яз­ці», проте їх походження та зміст не тотожні, а співвідно-

¹ Головистикова АН., Дмитриев Ю.А. Проблемы теории госу­дарства и права: Учебник. — М.: Эксмо, 2005. — С.633-634.

шення включає не тільки схожість, а й відмінність. Права людини своїм джерелом мають природне, а права громадя­нина — позитивне право.

Права людини — це права, нерозривно пов'язані із са­мим існуванням людини: право на життя, на свободу в усіх її проявах, право на повагу людської гідності, на опір при­гнобленню.

Ці права є невід'ємними, інакше кажучи, заборонене будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені тільки в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини є невідчужуваними, іншими словами, людина сама не має права від них відмо­витися, бо без цих прав вона вже не є людиною. Права людини належать кожному індивіду, незалежно від на­лежності до громадянства тієї або іншої країни, расової або національної належності. Кожна людина є носієм природ­них, породжених самою природою людини прав.

Права громадянина — це права члена державно органі­зованого громадянського суспільства.

Права громадянина є певною дискримінацією негрома-дян певної держави, оскільки вони не володіють цією гру­пою прав. Під правами громадянина розуміють перш за все можливість брати участь в управлінні суспільними та дер­жавними справами: право на об'єднання в партії та громад­ські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам держави.

Цілісність і взаємозв'язок прав людини і громадянина виявляються в тому, що права громадянина є різновидом • прав людини (їх називають політичними правами людини). Звичайно права людини і громадянина фіксуються в одно­му нормативно-правовому акті (наприклад, такою є фран­цузька Декларація прав людини і громадянина, конститу­ції більшості сучасних держав).

Унаслідок того, що всі права людини і громадянина рівноцінні та взаємопов'язані, вони однаковою мірою ма­ють захищатися державою. Неприпустимою є зневага од­ними правами під приводом реалізації інших прав. Ціліс­ність інституту прав людини і громадянина гранично точно виражена у Віденській декларації Всесвітньої конференції з прав людини 1993 p.: «Всі права людини універсальні, неподільні, взаємозалежні і взаємопов'язані. Міжнародне

співтовариство має ставитися до прав людини глобально, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою».