Правова держава: основні ознаки і перспективи

Правова держава виступає як такий тип держави, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах.

Основні ознаки правової держави:

1) пріоритет прав і свобод особи, гарантованих держа­
вою і реалізовуваних громадянами, рівність громадян перед
законом, доступність правового захисту для кожного гро­
мадянина, обмеження втручання держави у сферу приват­
ної ініціативи. Громадяни діють за принципом: «Дозволено
все, що не заборонене законом»;

2) верховенство правового закону в системі норматив­
но-правових актів. Правовим є тільки такий закон, який
містить рівну для всіх міру свободи і справедливості. Інак­
ше кажучи, це справедливий і гуманний закон, перед яким
всі рівні;

3) демократичний легальний спосіб формування вла­
ди. Органи влади правової держави, як правило, форму­
ються шляхом вільних загальних виборів, а призначення
на державні посади здійснюються з дотриманням законної

прозорої процедури. Вибори виступають як найважливіший засіб контролю суспільства над державною владою. У пра­вовій державі неможливі державні перевороти, закулісні угоди щодо формування органів влади;

4) розподіл влади. Кожна з гілок влади (законодавча,
виконавча, судова) формується і діє в певній незалежності
одна від однієї. Розподіл влади передбачає також наявність
чітко окресленого кола повноважень і меж діяльності для
кожної з гілок влади;

5) зв'язаність влади правом. Влада правової держави
.. діє за принципом: «Дозволене лише те, що безпосередньо

передбачене законом»;

6) високий рівень загальної та правової культури
громадян. Тільки в цьому випадку є можливою свідома,
компетентна участь громадян в управлінні державними і
суспільними справами, повага до закону, прав і свобод

співгромадян;

7) взаємна відповідальність держави та особи. Від­повідальність особи перед державою виражається в дотри­манні заборон (наприклад, не створювати незаконних військових формувань) і виконанні обов'язків (наприклад, платити податки), несенні тягаря обмежень у разі право­порушень. У принципі, відповідальність особи перед дер­жавою існує при будь-якому типі держави. Але тільки в правовій державі є можливою відповідальність державної влади перед особою у разі порушення державою прав, сво­бод і законних інтересів людини і громадянина. Вона ре­алізується через пред'явлення позову проти держави та її органів, звернення до суду, у тому числі й до міжнародних судових органів;

8) гідне положення суду в суспільстві і державі. Суд може бути арбітром у взаєминах між громадянами і держа­вою. Діяльність суду повинна базуватися на таких принци­пах, як колегіальність, презумпція невинуватості, змагаль­ність, рівність сторін, право на оскарження ухвалених рі­шень тощо.

Перспективи правової держави по-різному оцінюються ученими і політиками. Одні стверджують, що правова держава як реальність неможлива. Так, Рудольф Ієрінг (XIX ст.), стверджуючи, що «право є розумно усвідомленою політикою влади», в той же час не вимагав педантичного слідування праву. Там, де обставини примушують держав-

ну владу зробити вибір між суспільством і правом, «вона не тільки уповноважена, а й зобов'язана пожертвувати правом і врятувати суспільство». Дослідники, політики і пересічні громадяни одностайно відзначають слабкість основ для такого типу державності, принаймні, на пострадянському просторі, що й породжує песимізм щодо перспектив право­вої держави.

Протилежна точка зору полягає в тому, що правова дер­жава розглядається як єдино можливий варіант взаємодії громадянського суспільства і державної влади в сучасну епоху.

Компромісом є уявлення про правову державу як ідеал, який ще не досягнутий навіть у найбільш розвинених дер­жавах. Практична ж цінність конституційного закріплен­ня цього ідеалу полягає в тому, що воно ставить в обов'язок державної влади законні, справедливі дії заради загально­го добробуту.