Захист прав людини є одним із головних завдань світової спільноти. Тому в галузі прав людини існує безліч декларацій, конвенцій, хартій, у різний час створених і визнаних світовою спільнотою.
Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини — це встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави з прожива-
ючими на її території індивідами (громадянами, іноземцями, апатридами).
Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини різноманітні. За дією у просторі розрізняють універсальні (діють у всьому світі) і регіональні (діють у певному регіоні земної кулі) стандарти.
До універсальних відносять, наприклад, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права і Міжнародний йакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 p.). До регіональних — Європейську Конвенцію про захист прав людини і основних свобод (1950 p.), Американську Конвенцію прав людини (1969 p.), Африканську Хартію прав людини і народів (1981 p.). Як правило, регіональні стандарти є детальнішими за своїм змістом і, що особливо важливо, регламентують порядок захисту прав людини у разі їх порушення державою. Наприклад, важливим гарантом дотримання прав і свобод людини в європейських країнах служить Європейський Суд з прав людини, що розглядає позови індивідів, які постраждали від владного свавілля, до держави.
Залежно від дії за колом осіб розрізняють загальні (стосуються прав усіх людей) і спеціальні (стосуються прав окремих категорій населення) стандарти. Спеціальні міжнародно-правові стандарти регулюють статус осіб, які об'єктивно є найбільш уразливими, незахищеними: дітей, жінок, біженців, національних меншин.
Міжнародні стандарти прав і свобод людини мають такі функції:
1) визначення переліку прав і свобод людини, які в обо
в'язковому порядку повинні бути визнані державами —
учасницями тієї або іншої конвенції;
2) формулювання змісту прав і свобод, які повинні
одержати втілення в конституціях і законах держав-учас-
ниць конвенції. Наприклад, Міжнародний Пакт про еко
номічні, соціальні та культурні права 1966 р. розкриває
поняття достатнього життєвого рівня. Це поняття включає
достатнє харчування, одяг і житло для людини та її сім'ї;
3) встановлення зобов'язань держав із забезпечення
реалізації проголошуваних прав і свобод. Наприклад, при
єднавшись до Європейської Конвенції із захисту прав лю
дини і основних свобод, Україна була зобов'язана скасува
ти смертну кару як вид кримінального покарання;
4) фіксація обмежень і заборон, пов'язаних з реалізацією прав і свобод людини. Наприклад, Міжнародний Пакт про громадянські, і політичні права 1966 р. забороняє пропаганду війни, насильства, національної, расової, релігійної ворожнечі.
Міжнародні стандарти в галузі прав людини до певної міри обмежують державний суверенітет, маючи на увазі, що людина, її прдва і свободи є вищою, в порівнянні з державою, цінністю.
