План
1. Поняття групи та переформування в команду.
2. Типи корпоративних команд. Вплив індивідуумів на динаміку команди.
3. Способи ініціювання адаптації команд до організаційних змін. Етапи змін команд за Б. Такманом.
4. Основні стадії розвитку команд та їх характеристика.
| Питання, що винесені для самостійного опрацювання |
| 1. Типологія учасників команди за Белбіном. 2. Пастки Біона. 3. Проведення оцінювання стану організації та підготування документів, що описують бачення ключових чинників розвитку команди та організації загалом. 4. Розроблення цілей з результатів роботи організації. 5. Вивчення бажаних стандартів поведінки. |
| РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Аблязов Р.А., Пазурець Г.І, Дудаєва І.Б. Командний менеджмент: Навч. посіб./ За редакцією Р.А. Аблязова – К.: «Видавничий дім «Професіонал»», 2008.- С.90-109. 2. Белбин М. Типы ролей в командах менеджеров. Пер. с англ. М.: HIPPO, 2003. – 232 с. 3. Виханский О. С. Менеджмент / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – 3-е изд. – М.: Гардарика, 2010. – 320 с. 4. Киржнер Л. А. Менеджмент: учеб. пособие / Л. А. Киржнер, Л. П. Киенко. – Харьков.: Издательство КНТ, 2006.– 688 с. 5. Менеджмент організацій: підручник / За заг. ред. Федулової Л.І. – К.: «Либідь», 2003 – 448 с. 43. 6. Рульєв В.А. Менеджмент: навч. посібник / В. А. Рульєв, С. О. Гуткевич. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 312 с. Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х томах / ред. кол. Л. В. Губерський та ін. – К.: Знання України, 2004. 7. Урбанович А.А., Психология управления, Минск.:«Харвест», 2005.-С. 276-277; 282-285. 8.http://exlibris.ng.ru/kafedra/2011-09-01/5_bion.html |
Поняття групи та переформування в команду
На певних етапах розвитку особистості однією з провідних була потреба в приналежності до групи. У той же час у процесі розвитку групової згуртованості група вступає в конфлікт з індивідуальністю, виступаючи для неї як гальмуючий момент у розвитку.
Вивчаючи питання про роль групи у розвитку особистості, важливо підкреслити, що на певних етапах група є необхідною умовою розвитку особистості. А. Маслоу й низка інших авторів підкреслюють, що в підлітковому і юнацькому віці потреба в приналежності до групи – одна з провідних у розвитку особистості.
Люди, як правило, входять до складу різних соціальних груп, людина, скажімо, одночасно може займатися туристичною діяльністю, бути членом спортивного клубу, виконувати суспільні функції, брати участь у політичному житті й при цьому ще виконувати функції матері або батька сімейства. У кожній з груп людина займає певне соціальне становище, відповідне тій ролі, якій, за розрахунками інших членів групи, він буде дотримуватися і яка дозволить їм очікувати від нього певної поведінки.
Людина може бути одночасно членом декількох груп, і ступінь його участі в групі різна. Це властивість групи підпорядковувати собі особистість, «поглинати» її, підкреслював відомий польський дослідник Я. Щепаньский. Він вважав, що такі групи, як ордени, деякі політичні групи, військові тощо, майже цілком поглинають особистість членів, залишаючи їм дуже малу особисту сферу, або підпорядковують собі також і їх ролі, виконувані в інших групах. Але найчастіше приналежність до групи охоплює тільки деякі риси особистості, і тільки певний обсяг всієї життєвої активності людини розтрачується в рамках однієї групи.
Група являє собою відносно стійку сукупність людей, пов’язаних системою відносин, регульованих загальними цінностями і нормами.
Обов’язковими елементами будь-якої групи є цілі, загальні норми, санкції, групові ритуали, відносини, спільна діяльність, речових середовище.
Можна виділити кілька основних ознак соціальної групи.
Перша ознака – наявність інтегральних психологічних характеристик, що включають громадську думку, психологічний клімат, групові норми, групові інтереси, установки, які формуються в міру розвитку групи. Інтегральні характеристики обумовлюються особливим станом, які виникають при взаємодії людей. Одностайність членів групи в значній мірі визначається громадською думкою.
Погляди конкретних людей можуть істотно розходитися з громадською думкою. Соціальний контроль існує в кожній групі, і він також обумовлює формування і розвиток інтегральних психологічних рис групи.
Друга ознака соціальної групи – наявність властивостей групи як єдиного цілого. Соціальна група має композицію і структуру, групові процеси, групові норми та санкції, соціальний контроль.
Композиція являє собою сукупність властивостей групи, важливих якостей її цілісності. До них можуть ставитися чисельність групи, її вікової або статевий склад, національність або соціальне становище членів групи. Структура групи розглядається з позиції функцій, які виконують окремі члени групи, а також на основі міжособистісних відносин у ній. При аналізі групи необхідно дати характеристику стану формальних і неформальних відносин її членів. Неформальні відносини визначаються почуттями, які учасники взаємодії відчувають один до одного, а формальні – обов’язками і правами членів групи, зумовленими діяльністю і метою групи.
До групових процесів належать динамічні, мінливі показники групи. У групі важливу роль відіграють психологічні та організаційні процеси згуртування: лідерство та керівництво.
Розрізняються рівні розвитку групи, наприклад, стадії розвитку колективу. Будь-які зміни в соціальній групі, її діяльність, спілкування, відносини членів групи – є груповими процесами. Третьою ознакою соціальної групи виступає здатність людей до узгоджених дій. Це основна ознака, оскільки саме єдність забезпечує необхідну спільність дій членів групи. Ступінь узгодженості дій залежить від рівня розвитку групи, соціальної ситуації, лідера групи.
Ще одна ознака групи – усвідомлення людьми приналежності до групи, який лежить в основі самовизначення особистості.
Важливою ознакою групи є наявність групового тиску, який змушує людину будувати свою поведінку відповідно до очікувань оточуючих. Результатом такого тиску може бути конформізм – усвідомлене зовнішнє згоду з думкою групи при внутрішньому розбіжності з ним. Конформізм як морально-політичне явище є усвідомлене зміна власних оцінок під тиском думки групи. Дослідження американського психолога С. Аша показали, що три чверті людей хоча б один раз показали конформізм, а його стабільне прояв спостерігалося в 37% випадків. Ще однією ознакою групи виступає встановлення певних відносин між її членами. Для побудови типології груп використовують такі ознаки, як кількість осіб в групі, громадський статус, рівень групи. За суспільним статусом групи діляться на формальні і неформальні, за характером взаємозв’язків – на реальні і номінальні, за значимістю – на референтні і групи членства.
За кількістю осіб виділяють великі групи, малі та мікрогрупи.
Мікрогрупи включають в себе три або дві людини. Незважаючи на малу кількість членів, дані групи все-таки мають певними характеристиками соціальної групи. У них переважають неформальні відносини.
До основних ознак цих груп можна віднести почуття дружби, любові, симпатії, спільну справу. Мала група – основна соціальна середовище людини. У ній особисто знають один одного. Всі найважливіші соціальні групи в житті людини – малі групи. Малу групу часто позначають як первинну. Вона найбільшою мірою впливає на потреби, соціальну активність та психологічний стан людини. Значимість малої групи визначається цінностями індивіда. Якщо він орієнтується на норми, цінності та думки членів групи, то вона виступає як референтна, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном, визначальним норми. Група при цьому представляє собою джерело соціальних установок і ціннісних орієнтації суб’єкта. Орієнтуючись на референтну групу, людина оцінює себе, свої вчинки, спосіб життя та ідеали.
Референтна група має дві основні функції: нормативну і порівняльну. Референтна група може виступати лише як уявна спільність. Але вона все одно здатна визначати особливості її поведінки. Деякі соціальні групи можуть мати тимчасової референтної, яка потім проходить. Групи можуть бути також умовними або реальними.
Умовні групи людей об’єднуються за певною ознакою, виділеному дослідником (вік, стать, професія та ін.) Реальні групи – це групи людей, реально існуючі як спільності в певному просторі та часі і пов’язані між собою певними об’єктивними взаємовідносинами.
Одним з найважливіших підстав для класифікації груп виступає характер організації, що регулює взаємодію членів групи. У цій підставі виділяються наступні реальні контактні групи: номінальна, асоціація, кооперація, корпорація, колектив.
Номінальні групи (конгломерати) – це неорганізовані або випадково організовані групи. Сюди відносяться: глядачі в театрі і кіно, випадкові члени екскурсійних груп і т. д. Об'єднання в групи добровільне, тимчасове і визначається подібністю інтересів.
Асоціація – група, в якій взаємини опосередковуються тільки особисто значимими цілями (група друзів, приятелів).
Кооперація – група, що відрізняється реально і успішно діючою організаційною структурою, високим рівнем групової підготовленості та співробітництва. Міжособистісні стосунки і спілкування в ній носять насамперед суто діловий характер, підпорядкований досягненню високого результату в виконання конкретного завдання в тому чи іншому виді діяльності.
Корпорація – це група, об'єднана тільки внутрішніми цілями, не виходять за її рамки. У цьому випадку у групи з'являється корпоративний дух, який проявляється в протиставленні групи іншим групам, у прагненні здійснювати свої групові цілі.
