Стан навколишнього середовища та проблеми охорони довкілля.. Екологічні проблеми початку XXI ст

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

· Характеристика основних причин, що призвели до погіршення екологічної ситуації в країні?Що сприяло відновленню релігійного життя українців?

· Як вирішувати екологічні проблеми?

· Коли з’явилася «Червона книга», з якою метою?

Урбанізація

На початку XXI ст. людство повною мірою відчуло глобальну екологічну кризу. Ймовірно, людина перейшла допустимі межі впливу на природу, що поставило під загрозу існування сучас­ної цивілізації. Один необережний крок — і людство «зірветься» у прірву. Один необдуманий рух — і людство може зникнути з об­личчя землі.

Однією з найбільш серйозних проблем сучасності стала масова урбанізація суспільства. Сьогодні 48 % всього населення світу про­живає в містах. За останні 50 років збільшення кількості великих міст, порівняно з 1900 роком, склало 1000 %! Скупчення промис­ловості та величезної кількості народу у містах призводить до зна­чних екологічних проблем.

Місто з населенням 1 млн осіб витрачає за добу 2 000 т їжі, 625 000 т води, тисячі тонн кам'яного вугілля, нафти, газу та про­дуктів їх переробки.

За одну добу мільйонне місто викидає 500 000 т стічних вод, 2 000 т сміття і сотні тонн газоподібних речовин. Усі міста світу викидають щорічно в навколишнє середовище до 3 млрд т твердих промислових та побутових відходів і близько 1 млрд т різних аеро­золів, понад 500 кмЗ промислових і побутових стоків.

Прилеглі до міст території перетворюються на величезні сміт­ники.

І це проблема не лише наша, а й наступного покоління. Ми зна­ємо, що розкладання різних матеріалів триває різну кількість ча­су. Ось деякі цифри: папір — 2-3 роки; вироби з тканини — 2-3 роки; дерев'яні вироби — кілька десятків років; консервна банка — понад 90 років; поліетиленовий пакет — понад 200 років; пластмаса — 500 років; скло — 1000 років.

Утилізація сміття — одна із найважливіших проблем сучасної цивілізації.

Сьогодні існує три принципово різних шляхи утилізації сміття: організація звалищ, спалювання і вторинне використання відхо­дів. Проте жоден з них не можна визнати абсолютно прийнятним.

Вторинне використання відходів — найбільш ресурсозберігаю­чий шлях, але він не завжди рентабельний як в економічному, так і в екологічному плані.

Спалювання спричиняє низку екологічних проблем. Вивезення сміття на звалища — найдешевший, проте найбільш недалекогляд­ний спосіб його утилізації.

Звалища (особливо навколо великих міст) займають величезні площі. Отруйні речовини потрапляють у підземні води, які часто використовують як джерела питної води, розвіюються вітрами по околицях і тим самим завдають шкоди навколишньому середови­щу. До того ж, у результаті процесів гниття без доступу повітря утворюються гази, які отруюють довкілля і здатні до самозайман­ня, тому на звалищах регулярно виникають пожежі, через які в ат­мосферу викидаються отруйні речовини.

► Шляхи розв 'язання проблеми

1. Вибір оптимального місця для сміттєзвалища (за межами міс­та, не у водоносній зоні).

2. Ліквідація несанкціонованих звалищ у межах міста.

3. Контроль з боку адміністрації за процесом вивезення сміття. Встановлення системи штрафів за порушення.

Ще однією проблемою великих міст є смог.

У грудні 1952 р. інформаційні агентства передавали тривожні повідомлення із Лондона, якого спіткало лихо. Безвітряна й дуже холодна погода призвела до скупчення над містом так званого «чор­ного смогу» — хмари шкідливих, отруйних газів. Це призвело до загибелі в Лондоні близько 4 тис. осіб, десятки тисяч потрапили до лікарень та захворіли на легеневі хвороби.

Над іншим великим містом — Лос-Анджелесом — через велику загазованість території автотранспортом нерідко з'являється так званий «білий смог». Це явище серйозно шкодить здоров'ю жите­лів таких міст, як Нью-Йорк, Чикаго, Бостон, Токіо, Мілан, Мехі­ко. «Білий смог» спостерігають і над українськими містами (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Сімферополь та ін.).

Синюватий прозорий туман, що виникає у сухому, загазовано­му й теплому повітрі, неприємно пахне, подразнює очі, горло, спри­чиняє задуху, бронхіальну астму, емфізему легенів тощо. Листя на деревах в'яне, стає плямистим, жовкне. Набагато прискорюється корозія металу, руйнування мармуру, фарб, гуми, швидко псуєть­ся взуття, одяг, порушується рух транспорту. Що вже казати про організм людини?!

► Шляхи боротьби зі смогом

Система очищення повітря на підприємствах міст; удосконалення двигунів автомобілів й ефективна очистка ви­кидних газів,

попередження пожеж в містах і навколо міст; максимальне озеленення вулиць, дворів; створення парків з водоймищами.

Гідросфера Землі

Гідросфера — водне середовище, яке включає поверхне­ві і підземні води.

Поверхневі води в основному зосереджені у Світовому океані, що містить близько 91 % всієї води на Землі. Поверхня Світового океану становить 361 млн км2. Вона приблизно в 2,04 раза біль­ша за площу суші. Якщо розподілити воду рівним шаром, то вона вкриє Землю завтовшки в 3 км.

Більшість води на планеті солона. Кількість прісної води ста­новить 6 % від загального обсягу води на Землі, причому дуже об­межена її частка — лише 0,36 % — перебуває в легкодоступних місцях.

Кожен житель Землі в середньому споживає 1 780 літрів на до­бу. Проте для задоволення фізіологічних потреб достатньо 2,5 літ­ра на день.

Вода — це не тільки умова життя індивідуального організму. Без неї неможливе існування біосфери, життя на Землі. Та й сама людина на 80 % складається з води.

У результаті діяльності людей гідросфера Землі змінюється: зменшується кількість води, придатної для використання, вода за­бруднюється внаслідок антропогенного впливу.

► Головні чинники забруднення Світового океану

1. Забруднення нафтою і нафтопродуктами.

Щороку у Світовий океан потрапляє більше 10 млн т нафти, тож уже близько 20 % Світового океану вкрито нафтовою плів­кою. Поява нафтових плям ускладнює процеси фотосинтезу у воді через припинення доступу сонячних променів, а також спричиняє загибель рослин і тварин. Кожна тонна нафти ство­рює нафтову плівку на площі до 12 км². Відновлення уражених екосистем триває 10-15 років.

2. Забруднення стічними водами. Це призводить до збагачення води поживними речовинами, надмірного розвитку водоростей і загибелі інших екосистем водойм.

3. Забруднення важкими металами. Порушує життєдіяльність водних організмів і людини.

4. Забруднення кислотними дощами. Призводить до закислення водойм і загибелі екосистем.

5. Бактеріальне та біологічне забруднення. Пов'язане з різними патогенними організмами, грибами і водоростями.

6. Радіоактивне забруднення. Пов'язане зі скиданням радіоактив­них відходів.

7. Теплове забруднення. Зумовлено скиданням у водойми піді­грітих вод ТЕС і АЕС. Призводить до масового розвитку синьо- зелених водоростей, так званого цвітіння води, зменшення кількості кисню і негативно впливає на флору і фауну водойм.

8. Механічне забруднення. Близько 2 млн морських птахів і 100 тис. морських тварин, у тому числі і ЗО тис. тюленів, що­року гине, проковтнувши якийсь пластмасовий виріб чи заплу­тавшись в обривках линв і тросів.

Таке варварське ставлення до води просто вражає. А втім, учені різних країн висунули дивовижну гіпотезу: вода — мисляча суб­станція. Вона здатна відтворювати, копіювати, зберігати і переда­вати інформацію, навіть таку, як людська думка, слово та емоція.

Ще 1956 р. в одній закритій лабораторії з розробки засобів ма­сового знищення в Південно-Східній Азії почалася робота над ство­ренням найсильнішої бактеріологічної зброї нового покоління. Властивості цієї зброї фахівці обговорювали на одній з багатого- динних секретних нарад. Але несподівано вона припинилася. Усіх учасників відвезли до госпіталю із симптомами сильного харчово­го отруєння. Розслідування одразу зайшло в глухий кут, тому що, крім води із графінів на столах, вчені нічого не вживали. Воду пе­ревіряли — жодних шкідливих домішок.

У звіті так і записали: причиною отруєння стала звичайна вода.

Вода увібрала якимось чином «отруйну інформацію» зі слів людей. Її молекули розташувалися так, що, очевидно, повторили структуру отрути, про яку йшлося.

Доктор Емото виявив, що, запам'ятовуючи інформацію, вода здатна набувати нових властивостей, хоча хімічний склад її зали­шається колишнім. Молекули води об'єднуються в кластери. Са­ме вони і стають своєрідними осередками пам'яті, у які вода, як на магнітофонну плівку, записує всю інформацію.

Чорнобиль

Страшною проблемою для України стала Чорнобильська ката­строфа.

26 квітня 1986 стався вибух на 4-му енергоблоці Чорнобиль­ської АЕС. Жодна катастрофа XX ст. не мала таких тяжких еколо­гічних наслідків.

Сильним радіоактивним забрудненням уражено 5 млн га тери­торії України.

Понад 15 тис. людей мешкають в умовах забруднення, яке пере­вищує 45 Кі/км (за цезієм), 46 тис. — за умов забруднення від 15 до 45 Кі/км, а ще 150 тис. — від 5 до 15 Кі/км. Ще близько 1,5 млн осіб проживає на території, де радіоактивний фон у десятки разів пере­вищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська, Івано-Франківська області).

Дезактиваційні роботи, на які було в 1986-1989 рр. витрачено мільйони, бажаних результатів не дали.

Місто Прип'ять та прилеглі території ще тривалий час залиша­тимуться територією відчуження.

Викид радіонуклідів склав 77 кг (Хіросіма — 740). Потерпіли­ми було визнано 9 мільйонів осіб. До складу радіоактивних опадів увійшло близько ЗО радіонуклідів.

Найбільш небезпечним з радіонуклідів виявився йод-131 з не­великим періодом напіврозпаду. Цей елемент потрапляє в організм людини через дихальні шляхи, концентруючись у щитовидній за­лозі. У місцевого населення було виявлено симптоми «чорнобиль­ської хвороби»: головний біль, сухість у роті, збільшення лімфо­вузлів, онкологічні пухлини гортані і щитовидної залози.

Також у районах, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, підвищилася захворюваність на серцево-судинні хвороби, по­частішали спалахи різних інфекцій, значно знизилися показники народжуваності.

Частота мутацій серед дітей збільшилася в 2,5 раза, аномалії спостерігалися у кожного п'ятого новонародженого, приблизно третина дітей народжувалися з порушеннями психіки.

Сліди Чорнобильського лиха — у генному апараті людства, які, за свідченням медиків, зникнуть лише через 40 поколінь.

Ще й досі трапляються мутації серед тварин на забруднених територіях. Можливо, і напівміфічна чупакабра — теж наслідок мутації.

1990 р. експертна комісія при Держплані колишнього СРСР по­передньо оцінила збитки від катастрофи на ЧАЕС в 250 млрд крб. Реальні ж витрати поки що підрахувати складно. Наслідки цього лиха — вічні, глобальні, тож зараз можна лише говорити про при­стосування біосфери.

Міжнародний захист охорони природи - «Червона книга»

Ми так звикли, що поряд з нами живуть ці кумедні створіння. Звикли називати тварин братами нашими меншими. І набагато рідше згадуємо головний закон існування усього живого на Землі: «Ми з тобою однією крові — ти і я». І якщо ми і справді старші бра­ти — більш могутні, розумні, сильні, — кожному з нас треба усві­домити особисту відповідальність за збереження тваринного світу нашої планети. Але для того, щоб охороняти, треба чітко собі уяви­ти: кому і чому загрожує небезпека?

1966 р. з ініціативи Міжнародного союзу охорони природи було створено «Червону книгу». Червоний колір — сигнал небезпеки, адже, за статистикою, щохвилини на Землі зникає один вид живих організмів.

Книга має сторінки різного кольору.

На чорних сторінках — тварини, які вже вимерли: мандрів­ний голуб, тур, дронт, сумчастий тигр, золота жаба, кораловий папуга.

На червоних сторінках — тварини, яким загрожує небезпека та які зникають з обличчя Землі: сніжний барс, кінь Пржевальсько- го, зубр, слонова черепаха, японський журавель, вихухоль.

На жовтих — рідкісні види: їх треба охороняти, щоб вони не опинилися на червоній чи чорній сторінці: панда, білий ведмідь, морж, тушканчик, блакитний тунець.

Є і зелені сторінки, з тваринами, яких вдалося врятувати і від­родити. Але їх не так уже і багато. Серед них — бурий ведмідь, ко­ала, сліпун буковинський.

Людина — цар природи чи дбайливий хазяїн? Здається, відпо­відь очевидна. Лише від нас з вами залежить, чи ми будемо жити на планеті Земля, чи виживатимемо в пустелі.

Сучасна людина дедалі гостріше відчуває свою роз'єднаність із природою. Екологічні проблеми, що так рельєфно окреслились останнім часом, спонукають замислитись над самою можливістю подальшого існування людства.

Домашнє завдання

1) підручник:

Пометун О.І., Гупан Н.М., Історія України, 11 кл. – с. 279-309;

2) опорний конспект

3)підготувати реферат з теми: «Екологічні проблеми сучасної України».