Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.
В якості критерію оцінювання рівня розвитку СТВ використовують показники якості трудового життя. Під якістю трудового життя розуміють систематизовану сукупність властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова – умови виробничого життя – і таких, що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання цого здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських та ін.) основу концепції якість трудового життя (ЯТЖ) складають: положення про забезпеченість в ході самореалізації працівника його задоволеність досягненнями в праці як основному мотиваторі порівняно із зарплатою і кар’єрою, принцип трудової демократії, розвиток працівника передбаяає можливості постійного рпофесійного росту. Злистопада 1980 р. у 24 країнах ОЭСР почала використовуватися система показників трудового життя, в яку включаються показники, що характеризують: розподіл заробітку, використання робочого часу, показники безпеки умов праці.
14. Регулювання соціально-трудових відносин. Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.
Регулювання СТВ здiйснюeться на пiдґрунтi таких Законiв Украiни: Конституцiя Украiни, КЗпП, про зайнятiсть населення, про оплату працi, про пенсii, про вiдпустки, про iндексацiю доходiв, про захист соцiальних та трудових прав окремих категорiй громадян, про банкрутство, про колективнi договори та угод та iн. В сферу програмно-нормативноi регламентацii СТВ входять наступнi основнi напрями:
1) Умови працi (оплата, вiдпочинок, охорона, соцiальнi гарантii).
2) Соцiальна полiтика.
3) Зайнятiсть.
4) Мiграцiйна полiтика.
5) Демографiчна полiтика.
Регламентацiя СТВ маe рiзнi рiвнi: нацiональний (генеральна угода), галузевий (тарифна угода), соцiальний (регiональна угода), пiдприeмства (колективний договiр). На кожному рiвнi вирiшуються специфiчнi проблеми регулювання трудовоi дiяльностi людей
15. Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин.
Держава -особлива сторона і суб’єкт СТВ-може виступати в ролі роботодавця,законодавця, ініціатора соц діалогу, арбітра,посередника, примирювача, гаранта прав і свобод членів суспільства. Держава як суб’єкт СТВ найчастiше виконує такi функцii: 1) законотворчу; 2)гарантія і захисник прав; 3) створення роб місць; 4) арбітраж і регулювання; 5) примирення сторін і забезпечення злагоди. Ступiнь реалiзацii кожної iз цих функцiй держави, характер iх поєднання в кожний конкретний момент часу визначається полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави. Держава забезпечує правове регулювання взаємовiдносин мiж партнерами, органiзовує i координує переговори, встановлює гарантує i контролює дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, вiдпочинку, соц. захисту населення тощо). Держава єдиний політичний і правовий суб’єкт,який володіє всім спектром владних повноважень щодо захисту внутрішнього ринку в контексті зростання відкритості національної економіки та глобалізації світової економіки,підтримки вітчизняних товаровиробників і стимулюв зрост конкурентноспроможності своєї економіки.
