Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (профспілки, підприємства, установи, організації та громадяни) можуть у випадках, передбачених законом, звернутися до суду із заявою на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в передбачених законом випадках, можуть бути залучені судом до участі у процесі або вступити у процес за своєю ініціативою для дачі висновку у справі, з метою здійснення покладених на них повноважень і для захисту прав, свобод громадян, інтересів держави та суспільства (ст. 45 ЦПК України). Участь у таких випадках органів державної влади і місцевого самоврядування є однією з форм здійснення ними компетенції у галузі виконавчо-розпорядчої і правоохоронної діяльності.
Профспілки, які беруть участь у справі, у цій процесуальній формі виконують свою соціальну роль як об'єднання по захисту трудових, інших соціально-економічних прав та інтересів працівників (ст. 243 КЗпП України).
Інші соціальні об'єднання беруть участь у цивільному процесі з метою захисту прав та інтересів окремих громадян — членів своїх колективів або їх сімей.
Підставами участі у процесі зазначених суб'єктів є норми цивільного процесуального права й інших галузей права, які надають їм повноваження захищати права та інтереси інших осіб.
Зазначені суб'єкти захисту прав інших осіб можуть брати участь у цивільному процесі у двох процесуальних формах: зверненням до суду із заявою (відкриття провадження у цивільній справі); вступом у процес розгляду справи для подання висновку за власною ініціативою чи ініціативою суду. Право на порушення процесу у справі надано органам державної влади, органам місцевого самоврядування, профспілкам, підприємствам, установам, організаціям та громадянам (ч. 1 ст. 45 ЦПК України), а право на подання висновку — тільки органам державної влади і органам місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 45 ЦПК України).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни можуть бути суб'єктами захисту прав і охоронюваних інтересів інших осіб за умов: наявності закону, який дає їм повноваження здійснювати захист прав та інтересів інших осіб у конкретних справах; наявності в осіб, захист прав і інтересів яких вони можуть здійснювати, цивільної процесуальної правосуб'єктності (права бути позивачем, заявником у справі), а для подання висновку органами державної влади і органами місцевого самоврядування замість цієї умови — наявність справи у провадженні суду; наявності у них цивільної процесуальної правосуб'єктності (права бути суб'єктом захисту прав інших осіб, набувати цивільні процесуальні права і мати обов'язки).
Зазначені суб'єкти захисту прав інших осіб відповідно до ст. 26 ЦПК України є особами, які беруть участь у справі, тому вони мають права і обов'язки, визначені ст. 27 ЦПК України, незалежно від процесуальної форми участі. Коли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації відкривають провадження у справі в інтересах інших осіб, вони мають права і процесуальні обов'язки сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою (ст. 46 ЦПК України).
У здійсненні своїх процесуальних прав вони незалежні від волі осіб, права і охоронювані інтереси яких вони захищають. У зв'язку з цим вони можуть відмовитися від поданої ними заяви, змінити заявлені вимоги, але такі дії не позбавляють особу, на захист прав і охоронюваних законом інтересів якої подана заява, права вимагати від суду розгляду справи по суті в первісному обсязі (ч. 2 ст. 46 ЦПК України). Укласти мирову угоду суб'єкти захисту прав інших осіб не можуть, оскільки не є учасниками матеріально-правового спору.
