Галузева схожість - список потенційно зіставних компаній завжди належить одній галузі, проте не всі підприємства, що входять в галузь або пропонують свої товари на одному ринку, співставні.
Оцінювач повинен враховувати наступні додаткові фактори:
• рівень диверсифікації виробництва. Якщо підприємство випускає один вид продукту або якийсь товар істотно домінує у виробництві і забезпечує 85% загальному доходу, а порівнювана компанія орієнтована на широке коло товарів і послуг або аналогічний товар дає не більше 20% загальної маси доходу, то такі компанії не є для оцінювача зіставними;
• характер взаємозамінності вироблюваних продуктів. Так, технологічне устаткування одного з підприємств може забезпечувати виробництво тільки конкретного продукту. У разі зміни ситуації на ринку таке підприємство буде потребувати серйозного технічного переоснащення. Аналог випускає аналогічний продукт на устаткуванні, що легко піддається переналагодженню для виробництва нових товарів. Отже, підприємства неоднаково відреагують на зміну ситуації на ринку;
• залежність від одних і тих самих економічних факторів. Вартість капіталу будівельних компаній, працюючих в районах масового будівництва і у віддалених економічних районах, істотно відрізняється при достатній схожості інших критеріїв, наприклад чисельності працюючих, складу парку будівельних машин і механізмів.
• стадія економічного розвитку оцінюваної компанії і аналогів. Досвідчена компанія, що пропрацювала не один рік, має незаперечні переваги і додатковий доход за рахунок стабільного функціонування, доброї клієнтури і постачальників сировини і т. і.
Оцінювач рідко знаходить компанії, абсолютно ідентичні з оцінюваною, тому на основі аналізу критеріїв він може зробити один з наступних висновків:
• компанія може бути співставлена з оцінюваною за низкою характеристик і може бути використана для розрахунку мультиплікаторів;
• компанія не може бути достатньо співставлена з оцінюваною і не може бути використана в процесі оцінки.
Експерт повинен у письмовій формі пояснити, чому він зробив даний висновок.
Отже відбір підприємств-аналогів при застосування методів порівняльного підходу до оцінки вартості підприємства здійснюють за такими основними критеріями:
– одна галузева приналежність із об’єктом оцінки;
– порівнянність якісних і кількісних характеристик аналога з відповідними характеристиками об’єкта оцінки. До таких характеристик відносять: розмір підприємства, диверсифікованість продукції або послуг, стратегія діяльності, цінову політику, стадію життєвого циклу, рівень ризику, якість менеджменту і т. ін.;
– можливість отримання повної та достовірної інформації для порівняння характеристик аналога із характеристиками об'єкта оцінки.
194 У чому суть методу ринку капіталу при оцінці бізнесу порівняльним підходом?
Грунтується на припущенні про рівноцінність ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій ринковій капіталізації з урахуванням прав власності та контролю.
Ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства, що існує або може бути створене на базі оцінюваного цілісного майнового комплексу, на загальну кількість акцій такого товариства.
Ринковий курс однієї акції визначається, виходячи з даних про продаж або про позицію акцій акціонерного товариства на фондових біржах та в позабіржових торговельно-інформаційних системах.
Ринковий курс однієї акції за даними про продаж визначається з використанням інформації про останню угоду, укладену в день, що визначений як дата оцінки, а за умови відсутності укладених угод у цей день – з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс.
Метод ринку капіталу ґрунтується на фінансовому аналізі оцінюваного та порівнянного підприємств. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних у процесі фінансового аналізу залежить від цілей і функцій оцінки. Наприклад, для визначення ступеня впливу системи оподатковування на результати вартісної оцінки підприємства найбільш важливими показниками є: структура майна підприємства та рентабельність активів і продукції; при купівлі-продажу підприємства – платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності; при реорганізації підприємства – ділова активність, структура капіталу.
195 У чому суть методу ринкових угод при оцінці бізнесу порівняльним підходом?
Грунтується на припущенні про еквівалентність ринкової вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних цілісних майнових комплексів.
Як базовий показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропозиції подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропозиції їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю.
Метод угод ґрунтуються на фінансовому аналізі оцінюваного та порівнянного підприємств. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних у процесі фінансового аналізу залежить від цілей і функцій оцінки. Наприклад, для визначення ступеня впливу системи оподатковування на результати вартісної оцінки підприємства найбільш важливими показниками є: структура майна підприємства та рентабельність активів і продукції; при купівлі-продажу підприємства – платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності; при реорганізації підприємства – ділова активність, структура капіталу.
196 У чому суть методу мультиплікаторів при оцінці бізнесу порівняльним підходом?
цінові мультиплікатори являють собою коефіцієнти, які показують співвідношення між вартістю бізнесу та певною фінансово-економічною базою (базовим фінансовим показником):
М = 
,де М – ціновий мультиплікатор; Ц – ціна підприємства-аналога (або його акції); ФП – базовий фінансовий показник підприємства-аналога.
Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку цінових мультиплікаторів, – це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка від реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інші.
Загальна формула для розрахунку вартості за допомогою методів порівняльного підходу має вигляд: ВП = 
, де ФПоц – базовий (той же, що використовувався для розрахунку мультиплікатора) фінансовий показник об'єкта оцінки.
Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за певний відрізок часу), цінові мультиплікатори можуть бути:
– інтервальні;
– моментні.
Оцінка вартості бізнесу за порівняльним підходом вимагає застосування декількох мультиплікаторів одночасно для одержання більш об'єктивних результатів. При цьому діапазон величини того самого мультиплікатора, розрахованого для різних підприємств-аналогів, може значно коливатися. В такому разі зі списку аналогів необхідно виключити підприємства, для яких отримані екстремальні значення мультиплікаторів.
Застосування декількох мультиплікаторів означає, що в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо ступінь довіри до всіх отриманих співвідношень однакова, то для одержання остаточної величини вартості використовується формула середньої арифметичної з можливих варіантів вартості. Як правило, на практиці такий розрахунок викликає сумніви, тому залежно від конкретних умов, цілей оцінки, ступеня довіри до тієї чи іншої інформації для кожного мультиплікатора визначається свій ваговий коефіцієнт і шляхом зважування отримується попередня величина вартості, яка є основою для проведення коректувань.
Вартість, отримана з урахуванням усіх коректувань, є підсумковою (остаточною) вартістю підприємства-об'єкта оцінки.
АБО
Метод мультиплікаторів ("ціна акції до доходу фірми") застосовується для оцінки закритих компаній акціонерного бізнесу, акції яких не котируються на біржі. Для порівняння приймаються дані про прибутки й ціни на акції підприємств бізнесу, аналогічного за галуззю та масштабами, відносно яких є дані щодо вартості акцій (акції котируються на фондовому ринку). Умовою порівняння є можливість проведення фінансового аналізу аналога з визначенням коефіцієнтів рентабельності й ліквідності, структури капіталу, темпів росту компанії. Аналізуються також дані про дохід компаній за останні п'ять років, визначається верхня, нижня й середня ринкова ціна акцій за кожний рік [165].
Застосування цінових мультиплікаторів (коефіцієнтів, що відображують співвідношення між ринковою ціною аналогічного бізнесу і базовими показниками) характерні для всіх методів порівняльного підходу.
Цінові мультиплікатори (табл. 8.4) [105,174] поділяються на інтервальні (базові показники визначаються за період) та одномоментні (показники визначаються на дату аналізу або оцінки).
Застосування декількох мультиплікаторів одночасно (якщо є відмінності по багатьох показниках) потребує визначення їх вагових коефіцієнтів з метою коригування, яке повинно враховувати:
— гнучкість виробництва при переході на нову продукцію;
— необхідність додаткових капітальних вкладень, та поповнення обігових коштів для нормального функціонування бізнесу;
— рівень ліквідності майна;
— рівень можливості контролю бізнесу та залежності від стороннього впливу;
— необхідність формування нових трудових ресурсів включаючи ведучих спеціалістів та менеджерів;
— наявність потенціалу розвитку;
— частка на ринку продукції та ринку нерухомості.
197 Що таке цінові мультиплікатори і які їх види можуть використовуватися в оцінці?
Цінові мультиплікатори являють собою коефіцієнти, які показують співвідношення між вартістю бізнесу та певною фінансово-економічною базою (базовим фінансовим показником): М = , де М – ціновий мультиплікатор; Ц – ціна підприємства-аналога (або його акції); ФП – базовий фінансовий показник підприємства-аналога.
Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку цінових мультиплікаторів, – це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка від реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інші.
Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за певний відрізок часу), цінові мультиплікатори можуть бути:
– інтервальні;
– моментні.
До інтервальних мультиплікаторів належатьспіввідношення:
– ціна/прибуток (як показник прибутку може виступати прибуток до оподаткування (якщо об'єкти порівняння – дрібні підприємства, що використовують різні системи оподаткування) або чистий прибуток (якщо об'єкти порівняння – великі за розміром і масштабом діяльності підприємства);
– ціна/грошовий потік (забезпечує більш достовірні результати під час оцінки підприємств, в активах яких переважає нерухомість, збиткових підприємств або таких об’єктів, що мають відносно низький доход у порівнянні з амортизацією, що нараховується на необоротні активи);
– ціна/ дивідендні виплати (як знаменник можуть використовуватися фактичні дивідендні виплати або потенційні (типові дивідендні виплати для аналогічних підприємств). Розрахунки за даним мультиплікатором доцільні, якщо дивіденди виплачуються стабільно або можливість їх виплачувати достатньо обґрунтована);
– ціна/виручка від реалізації (сферою його застосування є оцінка підприємств сфери послуг або перевірка об'єктивності результатів, отриманих за допомогою інших способів. Розрахунки мультиплікатора не потребують проведення складних коректувань).
Моментними мультиплікаторами вважаються співвідношення:
– ціна/балансова вартість активів (сфера застосування – оцінка холдингових компаній, необхідність швидко реалізувати великий пакет акцій);
– ціна/ чиста вартість активів (сфера застосування – оцінка підприємств, що мають значні вкладення у власність (нерухомість, цінні папери, обладнання), або основною діяльністю яких є збереження, купівля та продаж такої власності.
198 До якого підходу належить метод компанії-аналога?
метод компанії-аналога (ринку капіталу) належить до порівняльного підходу оцінювання вартості бізнесу.
Порівняльний підхід щодо оцінки підприємства (бізнесу) використовується за умов наявності достатньої бази даних про угоди купівлі-продажу. Відповідно до нього цінність підприємства визначається реальними цінами продажів аналогічних підприємств, зафіксованих ринком. Причому, вартість, розрахована з використанням таких цін, найбільшою мірою враховує численні вартісні фактори (співвідношення попиту та пропозиції на даний вид бізнесу, рівень ризику, перспективність бізнесу, його прибутковість і т. ін.).
Метод ринку капіталу(компанії-аналога) заснований на використанні ринкових цін акцій аналогічних підприємств, які котируються на фондовому ринку і є базою для внесення коректувань у вартість акції об'єкта оцінки. Сферою застосування
Отже, базою для порівняння є індивідуальна ціна акції відкритого акціонерного товариства. Інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), має право вкласти свої кошти в аналогічні компанії або в оцінюване підприємство. Тому дані про акціонерне товариство, акцію якого перебувають у вільному продажі на первинному або вторинному фондовому ринку, можуть служити орієнтиром для визначення вартості оцінюваної компанії.
199 Що розуміють під поняттям «розвиток»?
Ро́звиток — необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. Тільки одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін:
· оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної системи функцій);
· відсутність закономірності характерно для випадкових процесів катастрофічного типу;
· при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, і тому процес втрачає характерної для розвитку єдиної, внутрішньо взаємозалежної лінії.
У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів або зв'язків).
Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.
Розвиток не можна вважати простим синонімом зміни або прирівнювати його до прогресу. Розвиток - процес більш складний, ніж зміна або сукупність змін. Сформулювати поняття розвитку можна на основі аналізу різних типів універсальних зв'язків, виражених у законах і категоріях діалектики. Розвиток - це особливий тип зміни.
Встановлення факту які кояться в предметі змін ще не свідчить про їх характер, тенденції. Зміни можуть носити кількісний характер. Розвиток ж передбачає народження нового, зміни якісні. Але й не всякі якісні зміни рівнозначні розвитку.
Поняття розвитку виділяє із загальної маси змін такі, які пов'язані з оновленням системи, з її внутрішнім структурним і функціональним зміною, перетворенням в щось нове, інше. Розвиток - процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великі інтервали часу.
200 Що розуміють під поняттям «функціонування»?
Функціонування — це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, які визначають цілісність організації, якісну визначеність, суттєві характеристики. Функціонування - це процес виконання системою певних функцій, який визначається ресурсним, виробничим, фінансовим, соціальним та іншим потенціалом об'єкта. Функції розподіляються на активні (ті, що реалізуються в даний момент) та пасивні (потенційні), базові та другорядні, загальні та спеціальні, внутрішні та зовнішні. Поява нових функцій веде до появи нових зв'язків між елементами об'єкта, зміни його властивостей.
Функціонування системи представляє собою відтворення функціонального ефекту, який зводиться до здатності системи робити те, що принципово не може зробити будь-який її елемент. Функціонування системи представляє собою досить складний для опису процес, оснований на принципах структурної і функціональної цілісності, відносної автономності елементів і функцій, а також принципу активності систем. Система в процесі функціонування виступає як цілісне утворення, у якому між її структурою і функціями існує взаємозв’язок і взаємообумовленість. Функціонування системи обов’язково базується на її структурних змінах. Функція реалізується структурою і пояснюється за допомогою структури
