Словник особистості і тезаурус особистості

Механізм впливу слова на людину заснований на взаємодії слова зі знанням, зумовленим минулим досвідом людини, закріпленим у її пам’яті. Можна виділити дві форми знання: 1) Знання в неусвідомленій формі і 2) знання усвідомлене, яке в свою чергу складається з чуттєво-емоційного знання (емоції, враження), невербального знання (образне, рухове) і вербального знання (знання слів і їх значень).

Відповідно до форм знання існують різні площини впливу слова на особистість. Слово може здійснювати великий вплив на нашу підсвідомість, визначаючи мовлення і вчинки, хоч це в багатьох випадках і не усвідомлюється (наприклад, навіювання в стані гіпнозу). Слово впливає на почуття й емоції людини як своїм звучанням,так і своїм значенням.

Найбільший вплив слово здійснює на інтелектуальну сферу людини, зокрема на вербальне знання, своїм значенням. Це відбувається в результаті взаємодії значення слова, яке сприймається, з минулим досвідом індивіда, закріпленим у пам’яті. Мовець, відбираючи слова, прагне привернути увагу партнера, заставити його слухати, досягти розуміння і потрібної відповіді-реакції. Реципієнт, зі свого боку, сприймаючи слова, має можливість прогнозувати смисл продовження в повідомленні, відтворюючи його загальний зміст, аналізувати задум автора.

Взаєморозуміння комунікантів передбачає перетин їх знань, зокрема, виражених у вербальній формі. Взаємодія слова й індивіда в площині вербального знання виявляється в тому, що кожне породжуване автором твору слово, а також кожне почуте (прочитане) реципієнтом слово твору активізує в його пам’яті деяку групу слів, семантично пов’язаних з цим словом. Численні групи слів, які зберігаються в пам’яті кожного носія мови, створюють складну систему – тезаурус особистості (ТО).

Основою вербальної комунікації є відповідний словниковий запас, яким повинен володіти кожний з комунікантів. Без цього участь в комунікації неможлива.Словниковий запас чи словник особистості (СО) починає формуватися в ранньому періоді розвитку особистості і, поповнюючись і модифікуючись, зберігається в ДТП протягом усього життя. Використовуючись в численних актах комунікації всередині соціуму, словникові одиниці із СО індивідуальних носіїв мови проходять "природний відбір". Ті з них, які проходять випробування часом, поповнюють лексичний склад мови. Продовжуючи існування після покоління, в якому вони виникли, ці невеликі групи слів, накопичуються з часом, інтегруються в мовну систему, збагачують словниковий склад мови. Ось як описує цей процес А. Моль: "Навколо ядра словника, яке не змінюється впродовж віків, і шару розмовних слів, що постійно змінюється, у чому й виявляється самостійне життя мови, виникає колосальний фонд з кількох десятків тисяч слів, яки набагато перевершує словниковий склад, доступний одній людині" (1973, с. 41).

Скільки слів у тій чи іншій мові? На таке питання важко відповісти. У найбільш відомих словниках різних мов віжд 120 до 600 тис. слів. СО середнього носія мови складає 10⁴‑10⁵ (Величковский, с. 190: А. Моль (1975, с. 166).

У процесі ММД (породження/сприйняття тексту) в кожний момент активно використувується незначна частина СО. Більша його частина знаходиться в ЛС ДТП, це зазвичай не усвідомлюється індивідом. Тривале збереження СО в ДТП, з одного боку, і послідовна активізація необхідних фрагментів СО у процесі ММД, з іншого, є маловивченою функцією індивідуальної свідомості. "Ніхто не знає, ‑ пише Ю.М. Караулов, ‑ ні в якому вигляді існує словник в голові індивіда, У свідомості носія мови: чи слова розподіляються за гніздами, що так чи інакше відповідають вузлам у структурі словника; чи вони, ніби мозаїка, покривають сферу поняття, відтворюючи в цілому "картину світ, чи, насамкінець, спосіб існування словника несхожий ні на те, ні на інше" (1976, с. 247).

Спроби когнітивних психологів експериментально виявити принципи організації семантичної пам’яті показали, що приблизно за секунду учасники експерименту можуть установити правильність речення "Дятел -це птах" чи назвати рослину, назва якої починається з літери "п". Такий короткий час відповіді був би неможливий, якби не високий ступінь ефективності використання тривали компонентів нашого лексичного знання. Ще більш цікавою є та обставина, що ми здатні за той же час визначити відсутність слова "мантінас" серед 10⁴‑10⁵ відомих нам слів рідної мови (с. 190, Б. М. Величковский).

Аналіз цих даних доводить, що словниковий запас зберігається в пам’яті у вигляді упорядкованих структур.Всередині СО ісує розвинена структура і функціональний механізм, без них була б неможлива швидкодія в процесі мовленнєвої діяльності. Структурованість СО дає підстави припустити існування ТО – тезаурусу особистості.

Термін тезаурус використовується в лінгвістиці для позначення спеціального типу словників, які тією чи іншою мірою відображають "картину світу", "мовну модель світу" (Караулов, 1981, с. 190). Аналогічні принципи, напевно, покладені і в основу організації ТО. Існування ТО уможливлює оперативне використання СО.

Отже, якщо термін СО позначає множину слів у ЛС ДТП, то ТО – це деякі структури на цій множині, існування яких зумовлює можливість одночасного активного використання тих чи інших підмножин цієї множини (тобто СО) у процесі ММД.

ТО – це суб’єктивний тезаурус, тезаурус окремої людини, це систематизовані знання цієї людини про світ у словах, інших вербальних символах, знання про значення цих слів, відношення між їх значеннями, знання про правила, формули й алгоритми, які використовуються для маніпулювання цими символами, поняттями і відношеннями (Величковский, с. 184).