Посередництво реалізовується в різноманітних формах

1. Посередництво у вирішенні правових, побутових, медико-реабілітаційних проблем клієнтів: участь в оформленні опіки (опікунства), взаємодія з інстанціями при вирішенні питання про захист майнових прав неповнолітнього, участь у дізнанні і судочинстві з правопорушень, що скоєні непов­нолітніми, і т.ін.

2. Посередництво в пошуці соціальних служб і закладів, здатних надати клієнту необхідну допомогу і підтримку. Логіку діяльності соціального працівника можна подати у такий спосіб:

а) діагностика проблеми, оцінка можливостей її вирішення, співвіднесення з інформацією про характер послуг, котрі надаються населенню різноманітними організаціями і закладами;

б) вибір закладу, здатного найкращим чином вирішити проблему, рекомендація його клієнту;

в) допомога у встановленні контакту, сприяння прийому клієнта у відповідному закладі, організації, у спеціаліста;

г) перевірка результативності контакту, просування у вирішенні проблеми. З цією метою слід організувати зворотний зв'язок з клієнтом і (чи) спеціалістами закладу. Допоки контакт не стане стійким, соціальний працівник повинен тримати ситуацію під контролем.

26.Сутність технологій паблік рилейшнз

Паблік рилейшнз (в докладному переводі, громадські зв’язки) він пояснює соціальну значимість не тільки конкретного продукту або послуги, а необхідність існування той чи іншої компанії або організації. При розробці ПР стратегій треба виходити з того яке враження (імідж), на кого і з ким компанія хоче призвести.

ПР - невід'ємна частина будь-якої роботи з клієнтами; ПР також включають як складову частину управління кризови­ми ситуаціями.

Пр-комунікації полягають у перекодуванні потрібно­го повідомлення у три види: слова, події і візуальної картинки.В основі ПР лежить розвиток зворотного зв'язку..

ПР ґрунтується на певних принципах:

Одним із провідних принципів є принцип демократії.

Суб'єкти суспільних відносин реалізують свої права, у тому числі і шляхом громадянської ініціативи, що опирається на економічну, політичну, духовну свободу. Маючи рівні права (і обо­в'язки), вони будують функціональні взаємозв'язки з партнерами по бізнесу, політиці, культурі як "суспільний договір" і узгодження інтересів.

Інший принцип - принцип альтернативізму.

Багатосуб'єктність суспільних відносин породжує невичерпність управлінських альтернатив: у постановці мети, виборі партнерів по спільній діяльності, у застосуванні технологій управління й т.ін. І навпаки: якщо існує жорстка регламентація, якщо "правила гри" підлаштовані під вулькокорпоративний чи клановий інтерес, якщо енергія думки спрямовується в русло дозволених демонстрацій повної відданості, необхідності в ПР просто не виникає.

В основі паблік рилейшнз лежить також принцип грома­дянського консенсусу чи громадянської згоди. Осмислюючи існуючі протиріччя, навіть вступаючи в зону конфлікту, прогнозуючи їх, ПР-спеціалісти і структури будують свою діяльність як програму згоди, що спирається на максималь­не використання конструктивного потенціалу сторін.

Визначається ще один принцип - принцип технологічності. На відміну від умоглядних побудов, що є характерними для виключно теоретичних пошуків, ПР являють собою досить праг­матичну сферу. Історично вона виникла із систематизації конк­ретних форм, методів, способів і процедур, з допомогою яких на­лагоджуються контакти із громадськістю. Ці специфічні технології не просто примножувались із розвитком суспільства, а за законом зворотного зв'язку впливали на саму природу, предмет і цілі ПР.

Особливості ПР включають в себе:

1. Все, що може ймовірно покращити взаєморозуміння між організацією і тими, з ким вона вступає в контакт всередині неї і поза її межами.

2. Рекомендації по створенню "суспільного обличчя" організації.

3. Заходи, спрямовані на виявлення та знешкодження чу­ток та інших джерел нерозуміння.

4. Заходи, спрямовані на розширення сфери впливу орган­ізації засобами відповідної пропаганди, реклами, виставок, відео- і кінопоказів.

5. Будь-які дії, спрямовані на покращання контактів між людьми чи організаціями.

 

Однією з моделей паблік рилейшнз є пабліситі - прес-посередництво. Головним завданням тих, хто займається такою роботою, є просування організації, створення її сприятливо­го іміджу у будь-який можливий спосіб, насамперед через публікації в пресі.

ПР - це одна із функцій управління, що сприяє встановленню й підтримці спілкування, взаєморозуміння, прихильності і співробітництва між організацією та громадськістю. Вони вклю­чають в себе вирішення різноманітних проблем: забезпечують керівництво організації інформацією про громадську думку і надають йому допомогу у виробленні зворотних заходів; забез­печують діяльність керівництва в інтересах громадськості; підтримують його в стані готовності до різних перемін шляхом завчасного передбачення тенденцій; використовують дослід­ження і відкрите спілкування як основні засоби діяльності.

Можна зробити висновок, що ПР являють собою мистецтво переконувати людей і впливати на їхню думку, підтримува­ти готовність до необхідних змін, запобігати кризовим станам та переборювати їх.

27.Технології зв’язку з громадськістю в практиці соціальної роботи

Зв'язок з громадськістю - метод соціальної роботи, що виник у США і отримав широке поширення в останні десяти­річчя. На відміну від індивідуальної допомоги і створення груп соціальної терапії використання цього методу дозволило розши­рити масштаби соціальної роботи серед населення, бо під громадськістю тут розуміється вулиця, район міста, церковна община, соціум у цілому. Прихильники цього методу акцентують увагу на тому, що, по суті, будь-яка соціальна проблема - не тільки і не стільки особиста, скільки суспільна, а тому для її ефективного вирішення чи попередження необхідна робота із соціумом.

Існують три концептуальні позиції: 1) робота з громадськістю повинна бути засобом координації традиційних методів і кооперації організаторів соціальної роботи; 2) повинна розглядатися як соціально-політичний засіб задоволення інтересів і потреб населення; 3) повинна стимулювати зміну нинішніх потреб, інтересів і очікувань громадян.

У найбільш загальному вигляді соціальний працівник вис­тупає як посередник між конкретним клієнтом і соціумом. Він сприяє, з однієї сторони, ефективній адаптації клієнта до цього соціуму, а з іншої - переборенню відчуженості соціуму від ре­альних турбот людей.

Однією із найбільш важливих контактних аудиторій, якій спеціалісти по зв'язку з громадськістю повинні приділяти особ­ливу увагу, - персонал самої соціальної служби. Кожний її співробітник є передавачем інформації у зовнішнє середовище, тобто створює імідж своєї організації. Ефективною є лише та організація, співробітники якої ототожнюють себе з нею, відчу­вають відповідальність за її діяльність.

Працюючи з персоналом організації як з важливою контакт­ною аудиторією, частиною суспільства, доцільно використати декілька прийомів, одним з яких є проведення соціологічного дослідження стану справ у організації і з'ясування на цій основі необхідності збереження чи зміни здійснюваної до цього часу політики. Таке дослідження попереджує суб'єктивізм у діяльності керівництва. Можливими етапами дослідження можуть бути: 1) з'ясування ступеня ототожнення себе з організацією; 2) вияв­лення конфліктних ситуацій і у випадку необхідності - пропо­зиція заходів щодо їх вирішення; 3) аналіз взаємин співробіт­ників з адміністрацією, громадськими організаціями, вивчення думки персоналу про керівництво; 4) вивчення способів пере­гляду заробітної плати і просування по службі співробітників; 5) вивчення того, наскільки добре знає персонал свою організа­цію, її цілі, місію, як визначає позитивні чи негативні сторони роботи в цьому закладі, чи має достатню інформацію про її діяльність; 6) з'ясування, якою мірою забезпечена зручність ро­бочих місць, що дозволяє працювати з повною віддачею сил; 7) вивчення ситуацій, через які виникає велика кількість про­блем, встановлення їх причин; 8) з'ясування ступеня довіри співробітників у ставленні до своєї організації.

Професіоналізм у роботі з персоналом багато в чому визна­чає і ефективність роботи з громадськістю, бо саме ця діяльність здійснюється співробітниками організації.

Преса - одночасно і засіб передачі інформації, і аудито­рія, що вимагає особливої уваги спеціалістів по зв'язках з громадськістю. Плануючи роботу із ЗМІ, важливо пам'ята­ти, що несвоєчасна інформація, її дефіцит породжують чут­ки, які інколи досить важко контролювати. Необхідним є постійне співробітництво, за якого інформація, що вихо­дить, перетворюється у дані, які не тільки відповідають цілям і політиці соціальної служби, а й цікавлять ЗМІ, їхню аудиторію.

Ф.Ніландер у книзі "Зв'язок з громадськістю" дає ряд реко­мендацій стосовно встановлення ефективного зв'язку з пресою:

1) повідомлення для преси має відповідати прийнятим нормам, бути точним і зрозумілим;

2) передавати інформацію слід завчасно, щоб полегшити роботу журналіста, дати йому час для вивчення і аналізу цієї інформації;

3) повідомлення має бути об'єктивним, висловлювання влас­ної думки допустиме лише у випадку, якщо це відпові­дає цілям статті;

4) не слід дорікати журналістам, якщо передана інформація ними не опублікована;

5) не слід ігнорувати спілкуванням з журналістами;

6) інформація повинна бути передана певному співробітни­кові редакції;

7) на прохання преси бажано повідомляти про незвичайні чи неприємні факти, але попередньо слід продумати ці повідомлення і надати їм потрібного відтінку.

Пресу слід тримати в курсі того, що відбувається в органі­зації, що турбує персонал.

Важливою є реклама діяльності організації. Мета реклами - прагнення переконати споживачів інформації в необхідності певної поведінки: звернення до певного виду соціальних по­слуг, звернення до послуг даного закладу, а не до послуг його конкурентів, спонсорська активність і т.ін.

Існує безліч видів реклами: запрошення, бланк листа, візит­ка, вивіска на будинку, газетна реклама, книжкова закладка, ка­лендарі, рекламна листівка, обкладинка, реклама на транспорті, сувенір-реклама та ін. Реклама є найбільш ефективною при од­ночасному використанні різних її видів.

Інший прийом - з'ясування стійких тем, що цікавлять чи­тачів газет, телеглядачів, клієнтів соціального центру. Для цьо­го деякі спеціалісти щоденно проводять телефонне опитуван­ня жителів міста на предмет наявності новин і таким чином визначають теми, що постійно викликають інтерес, - на них і важливо звернути увагу професіоналу.

Важливою частиною зв'язків з громадськістю є робота з доб­рочинними організаціями, спонсорами. Стимулювання громадсь­кої благочинної організації, активності підприємців, окремих осіб і організацій - кропітка, щоденна робота. ЗМІ - засоби привер­нення уваги громадської думки до соціальних проблем, а також ефективний засіб реклами благочинної діяльності тих чи інших організацій, соціальних груп, окремих осіб, що прагнуть своєчас­ного вирішення певних суспільних проблем.

На різних етапах соціальної служби, суспільного розвитку в цілому реалізовуються різноманітні програми зв'язку з гро­мадськістю.

Своєрідною є технологія роботи з телебаченням. З однієї сторони, це могутній засіб впливу на людей. З іншої - це до­сить дорогий носій інформації. Щоб досягти підтримки зі сто­рони телебачення, важливо представити на телебачення сце­нарій, що детально розповідає про роботу даного закладу, його плани і можливості.

Досягти гарного результату у роботі закладу соціальної сфери неможливо без забезпечення його належного іміджу че­рез зв'язок з громадськістю. Таке завдання здатні вирішити професіонали, які мають гарну репутацію, відомі широкій спільноті, сприймаються найбільш впливовими особами, орган­ізаціями як сила, з якою не можна не рахуватися.

28.Характеристика і специфіка застосування психологічних методів у соціальній роботі.

Основне завдання, яке ставить перед собою психологія, - це допомогти людині зробити її життя більш осмисленим, зна­чущим, розвивати життєві сили, виявляти допомогу і підтрим­ку тим, хто її потребує.

Варіанти психологічної допомоги людині різноманітні. Спеціалісту в галузі соціальної роботи важливо вміти вибрати і використати в практичній діяльності методи, що відповідають індивідуальності конкретної людини і враховують її соціальні потреби й інтереси.

У роботі практичного психолога склались чотири основні напрями: психодіагностика, психокорекція, психологічне кон­сультування і психопрофілактика. Соціальна допомога населен­ню надається за тими самими напрямами практичної психології:

-повідомлення клієнту об'єктивної інформації про його розлади на основі психодіагностики. Клієнт виробляє власне ставлення до отриманої інформації і приймає рішення про її використання;

-психологічна корекція, з допомогою якої для клієнта розробляється індивідуальна програма певного виду діяльності;

-психологічне консультування, мета якого - допомогти індивіду знайти якомога більше варіантів поведінки, ду­мок, почуттів, вчинків для активної взаємодії з людьми і соціальними групами всередині соціуму;

-психопрофілактична робота, спрямована на те, щоб зав­часно попереджувати можливі порушення у розвитку індивіда, створюючи умови для повноцінного психічного розвитку на кожному віковому етапі.

Важливим напрямом діяльності практичного психолога є психотерапія - організований вплив на психіку клієнта з ме­тою її відновлення чи трансформації. Як правило, вона здійснюється соціальними працівниками за сприяння медиків. Соціальний працівник повинен надати первинну соціальну допомогу, спираючись на принципи і норми правильного пси­хологічного спілкування з клієнтом. За всієї своєї ефективності психологічна допомога не вирішує власне соціальних проблем, а лише забезпечує психологічно сприятливий фон, пом'якшує суб'єктивне навантаження існуючого становища.

Аналіз технології роботи психологів дозволяє виділити такі типи взаємодії їх з клієнтами:

1. Вирішення соціальних завдань - орієнтація на певні нор­ми і критерії поведінки. Спроба клієнта усвідомити і прийняти нові соціальні цінності приводить до дискомфорту і навіть до психосоматичних захворювань. У цьому випадкові вимагаєть­ся змінити і ввести нові критерії, оцінки, які допоможуть клієнту побачити свою мету в іншому світі, розширити перспективи, дозволять відійти від шаблонної поведінки і переживань.

2. Вирішення моральних завдань - необхідність орієнтації на критерії добра чи зла, які вимагають морального вибору того чи іншого вчинку. Тут важливо показати обмеженість критеріїв добра і зла, якими користується індивід.

3. Вирішення власне психологічних завдань - допомога клієнту в усвідомленні і зміні системи переживань, у розумінні проблем, оцінок, які сприяють розвиткові інших переживань і цілей діяльності.

Технологія вирішення психологічних завдань передбачає:

-розуміння психологічних особливостей і закономірнос­тей формування основних психологічних станів людини;

-розуміння психологічних механізмів корекції і самокорекції психологічних станів з метою усунення негативних станів (в т.ч. стресових) та цілеспрямованого формуван­ня позитивних, продуктивних станів;

-оволодіння прийомами самоуправління життєвим тону­сом, рівнем працездатності і творчим потенціалом;

-вироблення необхідних навичок психогігієни особистості;

-розуміння прямого впливу морального стану на стійкість нервово-психічної сфери і стан здоров'я людини;

-знання психологічних прийомів і методів, які безпосеред­ньо застосовуються на практиці.

Розрізняють три основні види формування психіки: стих­ійне; цілеспрямоване; саморегулювання.

Стихійне регулювання психіки фактично відбувається на всіх етапах життя людини. Соціальне оточення (сім'я, сусіди, друзі і колеги по роботі, прочитані книги, засоби масової інфор­мації і т.ін.) мимовільно діє на психіку індивіда, здійснюючи об'єктивно його соціалізацію. У даному випадку певну роль відіграє механізм пристосування.

Цілеспрямоване формування психіки відбувається з допо­могою повсякденної і цілеспрямованої просвітницької роботи.

Самоформування психіки - це не спонтанний процес, у ньому є певні технологічні детермінанти у вигляді конкретних методів і способів самопрограмування.

Володіння цими методами і технологією їх застосування безпосередньо в процесі «конкретної практичної діяльності істотно підвищує продуктивність соціальної роботи. Вміння управляти своїми психофізичними реакціями, що виробляють­ся в результаті тривалого психорегулюючого тренування, доз­воляє індивіду в екстремальних ситуаціях активізувати і мобі­лізувати потенційні можливості свого організму, фізіологічні ресурси, закладені самою природою, розкрити і визволити "за­пасні", не задіяні резерви адаптації для більш адекватного реа­гування на вплив зовнішнього соціального середовища.

29.Методи і технології соціального захисту населення в сучасних умовах.

Соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка створює працез­датним громадянам рівні умови для покращання свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціально вразливим верствам насе­лення надає перевагу в користуванні суспільними фондами спожи­вання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності.

Систему органів соціального захисту населения в Україні складають Міністерство праці та соціальної політики; обласні й районні управління праці та соціального захисту населення; фонди соціального забезпечення; органи охорони здоров'я; територіальні центри соціального обслуговування.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування є Міністерство праці та соціальної політики. Спеціальними уповноваженими органами, які здійснюють керівництво та уп­равління окремими видами соціального забезпечення у відповідні фонди. До соціальних страхових фондів належать: пенсійний фонд України; Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності.

Безпосередньо роботу з соціального захисту населення ви­конують спеціально створені для цього обласні та районні уп­равління праці та соціального захисту населення. Діяльність управлінь соціального захисту регламентується Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових поло­жень про головне управління праці та соціального захисту на­селення обласної, Київської міської державної адміністрації та Севастопольської міської державної адміністрації і про управл­іння праці та соціального захисту населення районної, район­ної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації" від 29 вересня 2000 р.

Основними завданнями управління соц..захисту є:

-забезпечення у межах своїх повноважень дотримання за­конодавства про соціальний захист населення та пенсій­не забезпечення;

-удосконалення форм і засад соціального партнерства, організація співробітництва органів виконавчої влади міста з профспілками та організаціями роботодавців й громадськими організаціями соціального спрямування;

-здійснення контролю за правильністю призначення та вип­лати пенсій і допомоги на поховання померлих пенсіонерів міським управлінням Пенсійного фонду України, роз'яс­нення завдань пенсійної реформи;

-призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми;

-призначення і виплата компенсацій та соціальної допомо­ги, встановлених законодавством;

-участь у межах своєї компетенції в здійсненні комплек­сних програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем їх проживання;

-забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння здо­буттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям;

-сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку міста.

Відповідно до визначених завдань управління спрямовує свою діяльність на:

-здійснення державного контролю за додержанням законодавства про соціальний захист населення;

-розроблення та забезпечення разом з іншими структур­ними підрозділами міської ради, об'єднаннями громадян здійснення заходів регіональних соціальних програм;

-забезпечення діяльності комісії з розгляду питань, пов'я­заних з наданням статусу учасника війни;

-призначення і виплата компенсацій, встановлених зако­нодавством;

-надання пільг, встановлених законодавством, інвалідам, ветеранам війни та праці, персоніфікований облік пільго­вих категорій громадян міста;

-призначення і виплата допомоги по вагітності і пологах жінкам, які перебувають на обліку у міському Центрі зайнятості;

-призначення і виплата потерпілим від Чорнобильської ка­тастрофи допомоги та компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, за самостійне санаторно-курортне лікування, на оздоровлення, на продукти харчування, за проїзд міжміським транспортом по території України;

-аналіз стану реалізації комплексних програм, здійснення заходів соціальної підтримки малозабезпечених верств

населення, надання встановлених законодавством пільг соціально незахищеним громадянам та забезпечення цих категорій громадян земельними ділянками;

-забезпечення надання адресної цільової грошової та на­туральней допомоги малозабезпеченим громадянам, а та­кож сім'ям з дітьми;

-здійснення в установленому порядку компенсаційних виплат інвалідам на бензин, технічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне обслуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортного лікування;

--прийом заяв та інших документів, на підставі яких призна­чається допомога, формування банку даних одержувачів соц­іальної допомоги за категоріями сімей та видами допомоги, здійснення перерахунків раніше призначених допомог;

-здійснення контролю за правильністю призначення і вип­лати пенсій та допомоги на поховання померлих пенсіо­нерів міським управлінням Пенсійного фонду України;

-забезпечення цільового використання бюджетних асигну­вань, передбачених на соціальний захист населення;

-організація роботи по встановленню шефства підприємств, установ та організацій усіх форм власності над ветерана­ми війки і праці, інвалідами, сім'ями загиблих воїнів та са­мотніми вдовами померлих учасників війни, визнаних за життя інвалідами, над багатодітними та неповними сім'я­ми,, а також над найбільш незахищеними сім'ями, вжиття заходів до вдосконалення соціального патронажу і підтрим­ки таких родин, включаючи побутове і торговельне об­слуговування, розвиток волонтерського руху;

-оформлення документів по виплаті допомоги на поховання непрацюючим громадянам, які не отримували пенсії та не перебували на облажу у міськрайонному Центрі зайнятості;

-участь у забезпеченні, відповідно до законодавства, соціаль­ного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи;

-організація матеріально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортне, лікування, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення інвалідів транспортними засобами в установ­леному порядку;

-внесення в установленому порядку пропозиції щодо вста­новлення піклування над повнолітніми недієздатними особами, які за станом здоров'я потребують догляду;

-забезпечення у разі потреби влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів допомога в організації роботи зазначених закладів, спри­яння розвиткові їх підсобних господарств і лікувально-виробничих, трудових майстерень (цехів, дільниць тощо) та кооперації з виробничими підприємствами;

-організація консультацій, розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до компетенції управління, вжиття відповідних заходів до усунення причин, що викликають скарги;

-роз'яснення громадянам положення нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції управління;

-інформація населення з питань, що належать до компе­тенції управління, через засоби масової інформації.

Структурними підрозділами управління соціального захи­сту такі:

Відділ по обслуговуванню пенсіонерів, інвалідів та малозабез­печених верств населення. Відділ призначає: компенсацію по дог­ляду за інвалідами І групи або престарілими, яким виповнилось 80 років; компенсації за невикористане санаторно-курортне ліку­вання інвалідам війни І та II групи; компенсації на бензин, ремонт, техобслуговування та транспортне обслуговування інвалідам та малозабезпеченим пенсіонерам за рахунок коштів Київського обласного управління соцзахисту населення. Відділ надає інфор­мацію стосовно навчання інвалідів, а також веде прийом інвалідів та оформлення відповідних документів для постановки на чергу на одержання автомобілів, видає направлення шва/гідам на медич­ну комісію для визначення за медичними показниками здатності до керування автомобілем. Підтримується зв'язок з підприєм­ствами міста, організаціями, приватними підприємцями з питань працевлаштування інвалідів.

У 2004 р. виплачено компенсацію за бензин та транспорт­не обслуговування 145 інвалідам на суму 21 750 грн.; компен­сацію за невикористану санаторно-курортну путівку 29 чол. на суму 2898 грн. Оформлено та виплачено допомогу по догляду за інвалідом 1-ї групи чи престарілим 82-м непрацюючим пра­цездатним громадянам. Зроблено виплату щорічної одноразо­вої допомоги до 9 травня: інвалідам ВВВ І групи - 75 чол. на суму 14 625 грн.; інвалідам ВВВ II групи - 859 чол. на суму 137 440 грн.; інвалідам ВВВ III групи - 74 чол. на суму 9 620 грн.; учасникам бойових дій - 2 372 чол. на суму - 281 160 грн.; сім'ям загиблих ветеранів війни - 1411 чол. на суму 91 715 грн.

Відділ по призначенню та виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми діє згідно з законами України "Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям з дітьми", "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про надання грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає та доглядає інваліда І та II групи внаслідок психіч­ного розладу". Здійснюються такі види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при на­родженні дитини; допомога по догляду за дитиною до трьохрічного віку; допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням; допомога на дітей одиноким матерям; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; допомога на догляд за інвалідом І та II групи внаслідок психі­чного розладу; грошова компенсація потерпілим дітям за не­використану санаторно-курортну путівку. У відділі по призначен­ню та виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми на обліку для отримання державної допомоги сім'ям з дітьми перебуває 8050 чол.

Відділ по призначенню соціальних допомог та компенсацій діє згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно зі ст.20 п.14 та ст.21 п.6 цього Закону проводиться випла­та компенсації на харчування особам І та II категорій. Згідно зі ст.48 проводиться виплата щорічної допомоги на оздоровлення. Згідно зі ст.20 п.4 проводиться виплата компенсації розміру се­редньої вартості путівки, визначеної Кабінетом Міністрів Украї­ни. Згідно зі ст. 20 п.19 та ст.21 п.9 проводиться надання ком­пенсації безоплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.11.1996 р. призначається одноразова ком­пенсація сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесе­них до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Відділ контролю за правильністю призначення та виплати пенсій. Відділом здійснюється контроль за призначенням та виплатою пенсій, призначених Білоцерківським міським управ­лінням Пенсійного фонду України. У ході здійснення контро­лю перевіряється відповідність прийнятого рішення про при­значення (відмову в призначенні) пенсії законодавчим та нормативно-правовим актам, дотримання установленого за­конодавством порядку оформлення документів для призначен­ня пенсій. Створена і працює комісія для розгляду питань, по­в'язаних із встановленням статусу учасника війни.

Відділ комп'ютеризації та персоніфікованого обліку. Відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відділ: створює і за­безпечує функціонування Єдиного державного автоматизовано­го реєстру осіб, які мають право на пільги; організовує збір, опрацювання, систематизацію та зберігання інформації про пільги громадян, передбачені чинним законодавством. Інформація про фізичних осіб - отримувачів пільг, збирається і зберігається у до­кументальній та електронній формі. На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, де зазначається інди­відуальний індифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персо­ніфікований облік створений з метою поліпшення прийому гро­мадян, ліквідації черг при вирішенні питань оплати житлово-ко­мунальних послуг, отримання субсидій, довідок тощо. Дані заносяться до комп'ютера і можуть бути використані всіма заці­кавленими юридичними та фізичними особами.

Відділ державних соціальних інспекторів. В управлінні соціального захисту згідно з штатним розписом працює голов­ний державний соціальний інспектор та два державних соціаль­них інспектори. Соціальні інспектори - посадові особи, наділені повноваженнями щодо здійснення контролю за правильністю надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, державної допомоги сім'ям з дітьми, щомісячної грошо­вої допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за вис­новком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду за ним, інших соціальних та компенсацій­них виплат, за цільовим використанням коштів державного бюджету, спрямованих на цю мету.