• руйнування пейзажу (пейоризацію);
• порушення (деструкцію) ландшафту;
• роз'єднання (взаємну ізоляцію елементів екосистеми);
• знищення, винищування біологічних об'єктів.
352
Враховуючи найбільш усталену в сучасній літературі термінологію, можна сформулювати понятійну основу для характеристики негативних процесів антропогенного впливу на природу.
В ролі узагальнюючих термінів, що характеризують процес негативного впливу на природу, звичайно використовують поняття: екодеструктивна діяльність, порушення природи, погіршення якості (довкілля). Під ними розуміють антропогенні процеси впливу на природу, що погіршують виконання природою своїх функцій. Найчастіше наведені поняття використовуються як рівнозначні, хоча останні два крім вихідного процесу впливу на природу можуть також передавати і вторинні природні зміни, які спричинюються діяльністю людини (зокрема, порушенням природних зв'язків і погіршенням якості компонентів довкілля).
І все-таки треба визнати, що як в українській і російській мовах, так і в англійській не існує універсального терміна, що поєднує всі негативні процеси впливу на природу. Але такий термін існує, наприклад, у японській мові. Слово когай є тим універсальним поняттям, що сконцентрувало в собі всі негативні явища, які відбивають антропогенний вплив на природу. До речі, це слово все частіше стали вживати в англомовній літературі, заповнюючи своєрідний лінгвістичний вакуум.
Щоб охарактеризувати окремі процеси негативного впливу на природне середовище, зазвичай називають різні види забруднення, порушення (руйнування) ландшафтів, винищування флори і фауни тощо (докладно аналізуються далі).
Позитивний вплив на природу звичайно характеризується двома групами понять. Перша передає захисну (пасивну) спрямованість діяльності людини, покликану законсервувати існуючий стан довкілля. Не випадково в англійській мові схожі з цим поняття (зокрема, у розумінні охорони чи захисту природи) дуже часто передаються терміном conservation (консервація). Друга група понять характеризує активні дії, спрямовані на поліпшення властивостей природного середовища, у тому числі й такі, що відновлюють якість компонентів довкілля та ліквідують наслідки екодеструктивних дій.
1. Захисна група дій передається поняттями: охорона, захист, збереження, заощадження (природи та/чи її компонентів) або запобігання/попередження (шкідливому(го) впливу на природу). Як окремі випадки такого виду діяльності виступають
353
очищення, уловлювання (шкідливих речовин) (англ. варіанти: abatement/control of emission, cleaning, purification).
Термінологія захисної групи дій містить у своєму арсеналі й більш узагальнюючі поняття, які менш конкретні за змістом, але мають соціальне забарвлення, наприклад: зниження екологічного пресу чи зменшення навантаження на природу.
2. Активна частина дій позитивної спрямованості характеризується поняттями: відтворення (зокрема, природних ресурсів, земель природи, довкілля), відновлення (рослинності, ландшафтів, лісів, популяції тварин), рекультивація (земель, ландшафтів), поліпшення якості (довкілля, природного середовища, атмосфери, водойм, ін.).
Під відтворенням природних ресурсів розуміють: 1) для невідновних ресурсів - комплекс дій (або систему господарських підрозділів), спрямованих на забезпечення розширеного отримання (можливостей видобутку) природних ресурсів (наприклад, розвідка і підготовка до видобутку корисних копалин); 2) для відновних ресурсів - штучне підтримання природних ресурсів на певному рівні культивації чи продуктивного стану (наприклад, риборозведення, агролісомеліорація тощо).
Під відтворенням природного середовища (природи, довкілля) розуміють комплекс заходів, спрямованих на підтримання параметрів природних систем у межах, сприятливих для здійснення їхніх функцій. Поняття відтворення природи охоплює широкий спектр дій, у якому людина бере на себе або інтенсифікацію чи корегування репродуктивності екосистем, або змінювання для досягнення цих цілей геологічної та/або біологічної систем (наприклад, посадка рослинного покриву, вирощування мальків риб, розселення тварин, розчищення рік, зміна напрямків течії, трансформація (корекція) шляхів міграції птахів і тварин, або поліпшення умов їх існування та ін.).
На відміну від відтворення термін поновлення передбачає не нові процеси конструювання природних екосистем, а повернення колишнього стану порушених властивостей природного середовища.
Об'єктивні передумови класифікації процесів впливу на довкілля. Об'єктивні передумови базуються на існуванні науково обґрунтованих кількісних критеріїв оцінки характеру процесів, що відбуваються. Для подібної класифікації звичайно використовуються теоретичні підходи, що базуються на оцінці зміни основних функцій природних систем.
354
Фізико~біологічний підхід формується на основі оцінки зміни екологічних функцій природи. Як показано в (Мельник, 2003), прогресивний розвиток екосистем відбувається тоді, коли перебіг процесів у природних системах веде до збільшення кількості вільної енергії. Наслідком цього є збільшення різноманіття системи, поява нових ієрархічних рівнів. І навпаки, коли зміни в екосистемах ведуть до зменшення в них вільної енергії, спостерігається їх збідніння, звужується різноманіття, скорочуються трофічні ланцюги тощо. Фактично це означає деградацію природних систем. Зазначені явища можуть бути як прямим результатом втручання людини в природу (наприклад, винищення флори і фауни), так і опосередкованим наслідком зміни певних властивостей природного середовища (що виникли, наприклад, через забруднення компонентів цриродного середовища, руйнування шляхів міграції тварин тощо).
Відповідно позитивними змінами природного середовища слід вважати такі зміни, які сприяють прогресивному розвитку екосистем, а негативними - ті, що ведуть до їх деградації. На практиці такий підхід може бути реалізований не через вимірювання енергетичних значень (вільної енергії) параметрів екосистем (що є лише теоретичною основою методу), а через екологічний моніторинг, основу якого становлять біологічні індикатори, тобто окремі види рослин і тварин, які відіграють роль своєрідних екологічних стандартів. Поява чи зникнення їх в екосистемах свідчать про зміну (зміщення) динамічної рівноваги в той чи інший бік і про характер (прогресивний чи деструктивний) впливу на екосистему (див., наприклад, Злобін та ін., 2003).
З даною концепцією оцінки характеру антропогенного впливу, як бачимо, пов'язані визначення екологічної рівноваги та її порушення.
Під екологічною рівновагою розуміють баланс природних чи змінених людиною компонентів і природних процесів, що створюють середовище та забезпечують тривале (умовно нескінченне) існування даної екосистеми. Відповідно порушення екологічної рівноваги - це зміна в процесах взаємодії та в складі компонентів і елементів екосистеми, що веде в остаточному підсумку до її заміни іншою екосистемою на тривалий чи умовно нескінченний термін (Реймерс, 1990).
Економічний підхід до оцінки антропогенних процесів впливу на природу ґрунтується на зміні корисності використання
355
факторів природного середовища в суспільному виробництві. Таким чином, позитивними змінами можуть вважатися такі, що збільшують інтегральну економічну оцінку компонентів даної екосистеми. Відповідно в розряд негативних попадають зміни, що знижують економічну корисність факторів природного середовища і, отже, їх інтегральну економічну оцінку. Носієм такого підходу можна вважати поняття збільшення/зменшення продуктивності (природних ресурсів, екосистем, компонентів природи) (Долішній та ін., 1998; Балацкий, 1979; Веклич, 2000; Методи, 2004).
Фізіологічний підхід базується на здійсненні фізіологічних функцій природи, що вимагають підтримання параметрів середовища в надзвичайно вузьких інтервалах. Звичайно, застосування даного підходу щодо класифікації змін на позитивні і негативні пов'язане зі значними труднощами, оскільки межа між ними тонка, мов лезо бритви. Адже для організму людини добре тільки те, що перебуває в межах нормальних значень властивостей середовища - що потрапляє у зазначене «лезо бритви». Непродумане «поліпшення» відповідних параметрів може погіршити фізіологічні функції природи. Отже оцінку змін природного середовища за фізіологічним критерієм необхідно проводити з надзвичайною обережністю. Тут переважають поняття: оздоровлення (середовища); оптимізація (властивостей середовища за певним параметром: температурою, вологістю, електромагнітними показниками тощо). Термінами поліпшення, погіршення (якості довкілля) звичайно оперують тільки у випадку відхилення властивостей середовища від оптимальних параметрів.
Соціальні функції природного середовища базуються винятково на використанні інформаційної цінності компонентів природного середовища для розвитку особистості. Хоча останнім часом виникають спроби стандартизувати і ці властивості природного середовища (головним чином на урбанізованих територіях, наприклад, у Японії стандартизується рівень озеленення освоюваних територій, наявність «живності» у місті, ін.), навряд чи найближчим часом можна чекати появи інтегральних якісних показників (не кажучи вже про кількісні), що дали б змогу підвести об'єктивну базу під соціальну (інформаційну) оцінку змін середовища. Поки що соціальний погляд на природу обумовлюють головним чином суб'єктивні оцінки. Зокрема,
356
такі поняття, як облагородження/окультурення (ландшафтів) означають наближення природних систем (у тому числі і зруйнованих раніше людиною) до стану, сприятливого (в інформаційному відношенні) для життя і діяльності людини, її духовного розвитку.
Незалежно від критеріальної основи та функціонального призначення, всі наведені оцінки так чи інакше мають під собою також і економічний «підтекст». Це означає, що будь-які процеси «порушення» чи «поліпшення» якості довкілля безпосередньо чи опосередковано пов'язані з економічними втратами або вигодами, навіть якщо ці економічні показники не «уловлюються» формальною системою економічних розрахунків. Іншою стороною економічного змісту цих процесів є те, що будь-яке цілеспрямоване поліпшення якості середовища передбачає планування конкретних результатів і відповідне вкладання конкретних коштів.
16.3. Характеристика процесів порушення природи
Здійснюючи класифікацію процесів порушення природного середовища, звичайно використовують два основні підходи. В першому застосовується покомпонентний принцип. Це означає, що процеси розглядаються стосовно порушених природних компонентів: атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинного і тваринного світу. Саме такий підхід використав М. Реймерс, проводячи аналіз основних процесів антропогенної зміни природного середовища (Реймерс, 1990).
Однак на практиці найчастіше даний підхід комбінується з функціональним, де екодеструктивні процеси групуються за однорідністю змісту заподіяних змін (наприклад, забруднення, порушення ландшафтів тощо). Такий підхід є більш зручним, оскільки складність процесів екодеструктивного впливу не дає змогу виділити суто компонентні зміни. Так, зміни в гідросфері (забруднення води, зміна режиму стоку рік та ін.) можуть приводити до деградації ґрунтів. Аналогічно і руйнування земельних ресурсів (забруднення, ерозія, створення котлованів, насипів) може різко погіршити якість водних ресурсів. Пам'ятаючи про цю певну умовність, спробуємо дати оцінку основних видів процесів порушення природного середовища.
357
І. Використання природних ресурсів,
1. Вилучення природних ресурсів:
• невідновних;
• відновних;
• території.
2. Виснаження (вичерпання) природних ресурсів.
II. Поруїиення якості компонентів природного середовища.
3. Забруднення:
• механічне;
• хімічне;
• фізичне (теплове, світлове, шумове, електромагнітне та ін.);
• радіоактивне;
• біологічне;
• інформаційне.
4. Порушення ландшафтів,
4.1. Порушення ґрунтів:
• ерозія;
• висушування;
• підтоплення;
• переущільнення;
• забруднення;
• засолення.
4.2. Порушення режиму водних систем:
• зарегулювання стоку рік;
• вилучення води;
• зміна русел рік;
• зміна екосистем, що підтримують водні системи.
4.3. Зміна рельєфу місцевості і вплив на геосистему:
• формування котлованів і заглиблень;
• формування відвалів і насипів;
• руйнування (усунення) природних геологічних об'єктів (гір, скель, пагорбів, ярів);
• пневмовплив на геосферу.
III. Вплив на людину і біоту.
5. Вплив на біоту.
5.1. Прямі процеси впливу на біоту:
• винищування тварин;
• знищення рослин.
5.2. Непрямі процеси впливу на біоту:
• блокування шляхів міграції тварин і рослин;
• ускладнення (блокування) репродуктивних функцій;
• порушення умов існування рослин і тварин;
• спрощення екологічних зв'язків;
• гіпертрофія популяцій деяких біологічних видів;
• порушення екологічної рівноваги привнесенням чужорідних даній екосистемі екологічних видів.
6. Процеси впливу на організм людини.
6.1. Процеси прямого впливу на організм людини (виробничий і побутовий травматизм).
6.2. Процеси непрямого впливу на організм людини:
• погіршення якості умов життя і діяльності людини (склад повітря, температура, вологість, ін.);
• погіршення якості їжі і питної води (забруднення харчових ланцюгів і питної води).
7. Зниження інформаційної цінності природних систем і психологічний вплив на особистість людини.
IV. Вплив на глобальну екосистему Землі.
8. Зміна енергетичної системи Землі:
• зміна клімату Землі;
• зміна електромагнітної системи Землі.
9. Зміна буферних захисних систем Землі (наприклад, зменшення озонового шару).
У представленому переліку подано загальну картину процесів екодеструктивної діяльності людини. Далі докладно характеризується кожний з видів порушення природи.
16.4. Антропогенні проблеми довкілля
16.4.1. Використання природних ресурсів
Негативні сторони використання природних ресурсів зводяться головним чином до двох процесів: вилучення і виснаження (вичерпання) природних ресурсів.
Вилучення природних ресурсів - це такий вид використання природних ресурсів, при якому виключається альтернативне використання тих самих чи інших можливих функцій даного виду ресурсів у даний момент часу або в майбутньому.
Особливістю вилучення невідновних природних ресурсів є повне виключення використання даних ресурсів у майбутньому. Зокрема, лише один раз можуть бути використані паливні копалини: нафта, газ, вугілля. Аналогічно, використавши пісок пляжів у будівництві, ми назавжди позбавляємося його рекреаційних чи берегоукріплюючих функцій.
Вилучення відновних ресурсів викликає тимчасове вилучення їх із можливого альтернативного використання. Зокрема, вода, рослинні ресурси, атмосферні гази мають властивість поповнюватися за рахунок процесів природного відтворення даних ресурсів і, отже, можуть згодом бути використані знову.
Своєрідним видом відновних ресурсів є ресурси простору (територій). їх нове використання можливе після припинення використання попереднього.
Підґрунтям для врахування економічних наслідків вилучення природних ресурсів слід вважати неявні витрати (упущену вигоду). Вони виникають через неможливість одночасного використання даних ресурсів за їхніми альтернативними функціями.
Виснаження (вичерпання) природних ресурсів - це погіршення якісних характеристик природних ресурсів внаслідок їх експлуатації; воно головним чином пов'язане з виконанням природними ресурсами економічних функцій. Зокрема, виснаження землі викликає зменшення вмісту в ґрунті поживних речовин; вичерпання покладів корисних копалин обумовлює необхідність використовувати ресурси зі зниженим вмістом в них корисних мінералів тощо.
16.4.2. Забруднення
Говорити про забруднення можна тільки стосовно певного об'єкта, який сприймає наслідки цього явища, тобто біологічної, матеріальної або соціальної системи. При цьому мова йтиме про окремі визначення, що кваліфікують зміну стану середовища як забруднення, якщо така зміна є негативною для досягнення мети розвитку (функціонування) даної системи (об'єкта). Однак можна і потрібно виділити головний об'єкт, стосовно якого давалося б узагальнююче визначення забруднення.
Дійсно, наше безцінне багатство - найродючіша земля, -залишаючись у полі, є середовищем існування біологічних організмів, а в інших умовах перетворюється на забруднюючу ре-
360
човину, яка порушує роботу комунального господарства. Кисень, обов'язковий агент життя всього тваринного світу, є руйнівником металів. Для одних організмів надходження тепла у водойми є сприятливим фактором, для інших має кваліфікуватися як теплове забруднення, яке згубно впливає на розвиток. Таких прикладів можна навести безліч, оскільки практично всі речовини одночасно мають властивості і сприятливого, і забруднюючого агента стосовно різних об'єктів.
В умовах Землі універсальним еквівалентом усіх цінностей природи, на наше глибоке переконання, є людина. Це положення необхідно трактувати ширше утилітарного розуміння задоволення короткострокових потреб, включаючи в нього і потребу нести відповідальність за долю всього живого на Землі. Саме ж поняття «людина» має означати не окремий індивід чи колектив, а все суспільство в цілому. Таким чином, оцінка впливу змін у довкіллі на окремі об'єкти (наприклад, біологічні системи і матеріальні цінності) повинна розглядатися з урахуванням майбутніх перспектив розвитку суспільства.
Під забрудненням довкілля слід розуміти зміну властивостей середовища (хімічних, механічних, фізичних, біологічних і пов'язаних з ними інформаційних), яка відбувається як наслідок природних чи антропогенних процесів, що спричиняють погіршення функцій природи стосовно певного об'єкта (людини, біологічного організму, об'єктів життєдіяльності людини). Класифікація можливих видів забруднення довкілля та їх характеристика наводиться в табл. 16.2.
Забруднення є соціально-економічним поняттям. Якщо будь-який елемент навколишнього середовища має альтернативні функції, при визначенні його забруднення доцільно застосовувати принцип диз'юнкції. Це означає, що зміну середовища слід вважати забрудненням, якщо погіршилася хоча б одна з його функцій. Наприклад, до розряду забруднюючих речовин слід відносити: мінеральні добрива, що, підвищуючи родючість ґрунту, одночасно забруднюють водойми; пестициди, що несуть поряд із позитивним ефектом небезпеку отруєння людей і тварин, та ін. Людина, намагаючись поліпшити деякі функції навколишнього середовища, здебільшого водночас ушкоджує інші його функції. Тому практично будь-яка антропогенна зміна навколишнього середовища є на сьогоднішньому етапі забрудненням довкілля.
361
Таблиця 16.2. Характеристика основних видів забруднення навколишнього середовища
Вид забруднення
Визначення
Механічне
Хімічне Фізичне
теплове (термальне)
- світлове
- шумове
- електромагнітне
4. Радіаційне
5. Біологічне
- біотичне
- мікробіологічне
6. Інформаційне
Засмічення середовища агентами, що справляють лише механічний вплив без хіміко-фізичних наслідків (наприклад, сміттям)
Зміна хімічних властивостей середовища, що негативно впливає на екосистеми і технологічні пристрої
Зміна фізичних параметрів середовища: температурно-енергетичних (теплове чи термальне), хвильових (світлове, шумове, електромагнітне), радіаційних (радіаційне, чи радіоактивне) тощо.
Підвищення температури середовища, головним чином, внаслідок промислових викидів нагрітого повітря, газів і води; може виникнути і як вторинний результат зміни хімічного складу середовища
Порушення природної освітленості місцевості внаслідок дії штучних джерел світла; може приводити до аномалій у житті рослин і тварин
Збільшення інтенсивності шуму понад природний рівень; у людини викликає підвищену стомлюваність, зниження розумової активності, а при досягненні 90-100 дБ -поступову втрату слуху
Зміна електромагнітних властивостей середовища (спричиняють лінії електропередачі, радіо і телебачення, робота деяких промислових і побутових установок та Ін.); призводить до глобальних і місцевих географічних аномалій і змін у тонких біологічних структурах
Перевищення природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин
Проникнення в екосистеми і технологічні пристрої різних видів тварин І рослин, які порушують екологічну рівновагу чи спричиняють соціально-економічні збитки
Поширення певних, як правило небажаних для людей, біогенних речовин (виділень, мертвих тіл та ін.) або тих, які порушують екологічну рівновагу
а) поява надзвичайно великої кількості мікроорганізмів внаслідок їх масового розмноження на антропогенних субстратах або середовищах, змінених людиною в ході господарської діяльності;
б) набуття раніше нешкідливою формою мікроорганізмів патогенних властивостей чи здатності пригнічувати інші організми в співтовариствах
Зміна властивостей середовища, що погіршує його функцію як носія інформації
Таблиця 16.3. Атмосферні викиди від стаціонарних джерел за основними видами економічної діяльності, тис. тонн за рік» за даними на 01.01.2004 (Національна, 2003; Довкілля, 2004)
| Сектор національної | Інгредієнти | Усього ВИКИДІВ | Частка, | ||||
| економіки | пил | S02 | NOx | СНх | С02 | % | |
| Всі сектори національної економіки | |||||||
| Сільське і лісове господарство | <1 | <1 | |||||
| Добувна промисловість | |||||||
| Переробка | |||||||
| Паливно-енергетичний комплекс | |||||||
| Будівництво | |||||||
| Інші види економічної діяльності | >4 |
Таблиця 16.4. Динаміка скидання зворотних вод у водні об'єкти за основними секторами національної економіки України, млн. м3(Довкілля, 2003; Довкілля, 2004)
Сектор економіки
Роки
Усього в Україні
у т.ч. за напрямками, %
енергетика та промисловість, з них:
- забруднених,
- без очищення
сільське господарство, з них:
- забруднених
- без очищення
житлово-комунальне господарство, з них:
- забруднених
- без очищення
17 026
Виправданими можна вважати такі спричинені людиною забруднення, при яких сума позитивних ефектів у кількісному чи якісному відношенні перевищує сумарний результат негативних наслідків. В іншому разі зміна стану середовища веде до деградації його функції і не може вважатися виправданою. Довгий час
363
у світі переважав саме такий характер використання середовища, що призвело до виникнення так званої екологічної кризи. У табл. 16.3, 16.4 наведені основні показники, що характеризують процеси атмосферного і водного забруднення в Україні.
16.4.3. Порушення грунтів
Порушення (руйнування) ґрунтів є результатом складного комплексу антропогенних і природних впливів на процеси зміни фізико-хімічних і механічних характеристик ґрунту. Як правило, першопричиною порушення (руйнування) ґрунтів є процеси, що ініціюються діяльністю людини (механічна обробка ґрунтів, трансформація шарів землі під час будівництва, переущільнення ґрунтів внаслідок діяльності транспорту, випас худоби, полив земель, інші види зміни режиму ґрунтових чи поверхневих вод, забруднення ґрунтів тощо) (див., наприклад, Сельско-хозяйственная, 2000; Шубравська, 2002; Методи, 2004). Наслідки цих первинних змін можуть багаторазово посилюватися під впливом природних чинників: наприклад, вітру, дощових потоків тощо. Слід підкреслити, що ґрунт є особливим органі-ко-мінеральним природним утворенням, яке виникло внаслідок дії живих організмів, розкладання мертвих організмів, впливу природних вод, атмосфери, гравітаційного поля Землі. Це складна і дуже вразлива система, що створювалася століттями, але може бути зруйнована неправильними діями людини за лічені роки, місяці і навіть дні.
Цифри і факти _____________________________________________
Сьогодні в Україні має місце дуже високий рівень освоєння території: тільки 8% площі країни залишається в некультивованому природному стані (болота, озера, ріки, гори). Сільськогосподарська освоєність земельного фонду за станом на початок 2004 р. досягла 72% території країни, з яких на ріллю припадає 56% (Довкілля, 2004).
Найбільший рівень сільськогосподарського освоєння територій мають землі Запорізької (88%), Миколаївської (87%), Кіровоградської (86%), Дніпропетровської та Одеської (по 83%), Херсонської (82%) областей. Трохи нижчий цей показник у лісостепових областях, у 1,5-2 рази менший у зоні Полісся. Для порівняння: у США розораність території складає 19%, Франції і ФРН -33%, Італії-31%.
Ппоща цілинних земель в Україні становить тільки 0,4% її території, на частку площ під багаторічними насадженнями припадає 2,2%, косовицями -5,8% і пасовищами - 13,2% (Національна, 2003).
Показник сільськогосподарського освоєння земельного фонду, який є одним із найвищих у світі - 72% території країни за порівняно невисокої густоти населення, свідчить про безпрецедентно низьку ефективність сільськогосподарського виробництва в Україні (!).
Можна назвати цілий ряд процесів екодеструктивного антропогенного впливу на ґрунти.
Ерозія ґрунтів - це процес руйнування верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту і порід, що його підстилають.
Як зазначено вище, первинною причиною ерозії ґрунтів є діяльність людини, що потім посилюється впливом природних сил. Залежно від переважання тих чи інших факторів, що впливають на хід ерозійних процесів, виділяють такі форми даного виду порушення ґрунтів:
• механічна (агротехнічна) ерозія - відбувається внаслідок механічної обробки ґрунтів; побічним результатом, зокрема, може бути систематичне зрушення ґрунту вниз по схилу внаслідок роботи сільськогосподарських машин і знарядь під час оранки; надзвичайно небезпечною слід вважати механічну обробку ґрунтів уздовж земельного схилу: після глибокої оранки таких земель дощ, вітер і гравітаційні сили можуть зруйнувати землю (наприклад, вимивши яр) за лічені місяці, а при сильному дощі - навіть за години. Тому заборонено культивацію просапних культур (тобто таких, що потребують, як буряк чи соняшник, багаторазової механічної обробки міжрядь) на схилах, що мають кут нахилу більш 1°, а угіддя, що мають нахил більше 7°, взагалі повинні виводитися із сільськогосподарського виробництва, яке потребує механічної обробки землі;
• будівельна ерозія спричиняється порушенням трав'яного покриву при будівельних роботах будь-якого типу;
• транспортна ерозія є наслідком порушення рослинності транспортними засобами; особливо відчутна в пустелі і тундрі;
• пасовищна ерозія відбувається через ослаблення трав'яного покриву під впливом витоптування чи виїдання тваринами;
• вітрова ерозія (дефляція, видування) відбувається внаслідок перенесення ґрунтових частинок повітряними потоками; при сильній дефляції виникають пилові бурі;
• водна ерозія викликається перенесенням ґрунтових частинок під дією водних потоків; характерним наслідком є утворення ярів;
365
• хімічна ерозія є наслідком нагромадження в ґрунтах окремих хімічних компонентів (мінеральних добрив, ядохіміка-тів, ін.), що руйнують структуру ґрунту.
Цифри і факти _____________________________________________
В Україні на початок 2004 р. ппоща еродованих земель оцінювапася в 49% загального фонду сільськогосподарських угідь, найгірші показники мають Донецька (70%), Луганська (62%) і Одеська (56%) області. Більше половини продуктивних земель еродовано в Кіровоградській, Миколаївській, Харківській областях (Національна, 2003).
