Флора України, що занесена до Червоної книги 2 страница

15.3. Економічні властивості природних факторів

Економічна наука оперує специфічним, властивим тільки їй термінологічним апаратом. При цьому кожне поняття, що використовується, несе певне смислове навантаження, що характеризує властивості розглянутого предмета чи явища, його місце в системі економічних відносин. Найбільш суттєвим моментом є відношення до процесу формування вартості й прибутку. З урахуванням цього можна сформулювати основні економічні властивості природних факторів.

337

Природний капітал. Природні фактори можуть виконувати функції капіталу. Відповідно до енциклопедичного визначення, «капітал - це: а) те, що здатне приносити дохід; б) ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; в) вкладене у справу джерело функціонування у вигляді засобів виробництва» (Зкономическая, 1999).

Природні фактори відповідають основним позиціям наведеного визначення, хоча і з певними зауваженнями. Дійсно, вся сукупність природних факторів, які використовуються у виробничому комплексі (інтегральний природний ресурс), так чи інакше приносить дохід тим економічним суб'єктам, що використовують природу в економічних цілях.

Природа - КАПІТАЛ, бо вона здатна приносити дохід тим, хто її використовує.

У виробництво залучено, як було показано вище, значну кількість матеріальних компонентів планети і практично всі властивості природного середовища: механічні, хімічні, фізичні, які людина навчилася використовувати (зокрема, клімат, гравітаційне поле Землі, її електромагнітне поле та ін.).

Засіб виробництва, предмет праці. Природні фактори можуть виступати у формі ресурсів, створених людьми для виробництва товарів і послуг. Зокрема, саме праця людини часто лежить в основі відтворення лісових угідь, сільськогосподарських земель, зрошувальних чи транспортних каналів, а іноді й інших природних об'єктів (озер, ландшафтних утворень, місць гніздування птахів і мешкання тварин тощо), які можуть виступати засобами виробництва товарів і послуг (у т.ч. транспортних, рекреаційних, туристичних). Говорячи про це, слід, однак, зауважити, що праця лише частково служить джерелом відтворення зазначених природних факторів. Іншим джерелом є сама природа. Згадаємо, що, за влучним визначенням В. Петі, «праця - батько багатства, земля - його мати». І нарешті, немає сумніву, що природні фактори (наприклад, ліс, земля, надра) можуть виступати у вигляді засобів виробництва чи джерел засобів виробництва.

Споживна вартість природних факторів визначається їх здатністю задовольняти будь-які потреби людини, виконувати певні функції. З цією здатністю поєднується поняття «природ-

338

них благ». Під природними благами ми розуміємо фактори природного середовища, які здатні задовольняти фізіологічні, соціальні й економічні потреби людини, а також виконувати екологічні функції. Споживна вартість природних благ лежить в основі бажання (у багатьох випадках воно обумовлене необхідністю) платити за природні фактори.

Природні блага є СПОЖИВНИМИ ВАРТОСТЯМИ, бо вони задовольняють потреби людини.

Властивості товару. Як відомо, товар - це об'єкт купівлі-продажу, а отже, предмет реалізації ринкових відносин між продавцями і покупцями (див., наприклад, Зкономическая, 1999). Факторам природного середовища притаманна здатність задовольняти потреби людини. Завдяки цьому вони можуть ініціювати бажання людини платити за це, отже, ставати об'єктом купівлі-продажу.

15.4. Особливості формування піни на природні блага

Значний вплив на ціну попиту такого специфічного товару, яким є природні фактори, справляє форма і ступінь мотивації потреби в даних природних благах. Саме вони визначають еластичність попиту і, відповідно, впливають на його ціну.

Примітка

Під еластичністю попиту розуміють відносну зміну обсягу попиту під впливом зміни будь-якого фактора (частіше — ціни) на 1% (Зкономическая, 1999). Зокрема, виділяють кілька типів еластичності попиту стосовно зміни ціни товару, у тому числі: абсолютно еластичний попит (попит припиняється при будь-якій зміні ціни); еластичний попит (зміна попиту значно перевищує зміну ціни); попит із пропорційною еластичністю (зміна попиту пропорційна зміні ціни); нееластичний попит (реакція попиту значно менша зміни ціни); абсолютно нееластичний попит (попит практично не реагує на зміну ціни). Факторами, що вппивають на цінову еластичність, є: а) наявність благ-замінників: чим більше в бпага замінників, тим більш еластичним буде попит на дане бпаго; б) питома вага блага в бюджеті споживача: чим вона вища, тим більш еластичний попит; в) розмір доходу: чим заможніший покупець, тим менше він звертає увагу на зміну цін; г) якість товару: чим якісніший товар, тим менш еластичним є попит на нього; д) ступінь необхідності блага:

339

попит на предмети першої необхідності менш еластичний, ніж на предмети розкоші; є) розмір запасу: чим більший запас даного бпага в споживача, тим більш еластичний попит на нього; ж) очікування споживача: передбачуване збільшення дефіцитності блага знижує еластичність попиту (Зкономиче-ская, 1999).

Аналіз факторів еластичності стосовно природних благ дозволяє зробити кілька висновків.

Перше. Більшість природних благ, які виконують фізіологічні функції (наприклад, питна вода, повітря для дихання, необхідні продукти харчування, ін.), практично не мають благ-замінників. Саме вони в обсягах, необхідних для виконання зазначених функцій, становлять (чи мають становити) предмети нееластичного попиту. Без них просто неможливе життя людини. Про що це свідчить? Насамперед про те, що не можна заощаджувати на цьому виді природних благ. Там, де через низьку платоспроможність населення не в змозі забезпечити себе зазначеними благами, про це повинні потурбуватися держава чи органи місцевої адміністрації. Підкреслимо ще раз, що мова йде: по-перше, про природні блага певної якості (склад компонентів, рівень чистоти), по-друге, про певні обсяги даного блага, що покривають фізіологічні потреби. Розв'язання цієї проблеми (з відповідним фінансовим забезпеченням) має бути одним із першочергових завдань. На практиці це означає, що потреби в такому природному ресурсі, як вода, будуть частково задовольнятися (заміщатися) іншими видами ресурсів (капіталу), а саме за рахунок використання додаткового обладнання і електроенергії.

Друге. Незамінність даного виду природних благ для фізіологічних потреб населення не означає їх незамінності в економічних системах. Тут вони можуть вважатися відносно замінними. Наприклад, водоємні технології можуть бути замінені на рециркуляційні технології, а водоємні товари і послуги — на неводоємні. У цьому плані попит на більшість природних благ, які використовуються у виробництві і побуті, є значною мірою еластичним. Це може бути використане з метою зниження при-родоємності економічних систем через застосування цінового інструментарію.

340

Примітка

Щоправда, для реалізації зазначеної мети спід спершу розв'язати проблему диференціації фізіологічних і економічних потреб у природних благах. Наприклад, має бути роздіпене споживання питної і технічної води. Це можна здійснити різними шляхами, у тому чиспі технічними засобами, нормуванням або будь-яким іншим методом.

Третє. Для природних благ, які виконують соціальні функції (тобто формують особистісні якості людини), ступінь нееласти-чності попиту (інакше кажучи, готовність людини платити, навіть незважаючи на підвищення ціни) буде тим вищим, чим глибше усвідомить людина значення цих функцій у її житті чи в розвитку її дітей. У даному випадку мова про предмети і послуги, що забезпечують інформаційний контакт людини з цілісними природними системами. Це, з одноґо боку, відтворені працею людини самі природні об'єкти, «привнесені» у середовище проживання людини: острівці природних ландшафтів, дерева, кущі, газони, квіти, представники фауни (птахи на деревах, риби у фонтанах, звірі в парку, ін.). З іншого боку, це різні види послуг (транспортні, туристичні, сервісні), які дозволяють реалізувати інформаційний контакт із дикими чи наближеними до диких природними ландшафтами.

Побачене

• У Японії, з ЇЇ колосальним рівнем урбанізації, сприйняття нагальної потреби в інформаційному контакті з компонентами живої природи посилюється ще й дефіцитом останніх. Це змушує японців іти на значні витрати заради отримання інформаційного контакту з природними благами. Мрія більшості японців, те, що вони вважають «предметом першої необхідності», - зелений дворик поруч із будинком. Площа дворика відповідає рівню добробуту власника будинку: від кількох квадратних метрів до декількох соток. Незалежно від розміру, характерною рисою такого двору (або дворика) є спрямованість на моделювання всієї природи Японії в мініатюрі: з каменями, скелями, «містками через прірви», джерепа-ми-колодязями і, звичайно, пишною японською зеленню. Але головне багатство зелених садків - це квіти. Вони посаджені з таким розрахунком, щоб цвітіння тривало цілорічно, щоб квіти передавали одна одній естафету навіть протягом доби: одна закривається, інша розпускається. Утримання дворика стає господарю «в копієчку» (якщо можна так сказати стосовно японців). Дуже дорого коштують камені, розсада. Крім того, хоча б раз на місяць необхідно запрошувати садівника, який здійснює аранжування квітів і рослин. Причому зелений двір розміщується так, щоб туди виходило якнайбільше кімнат будинку.

341

Для задоволення цієї ж мети, тобто інформаційного контакту з природою, призначені й інші предмети і послуги, що за своїм значенням наближаються в японців до товарів першої необхідності. Це крихітні дерева (бонсай), які з величезним задоволенням тут культивують. Японці виставляють їх у горщиках прямо на вулицях своїх міст. Це живі кольорові коропи у фонтанах, штучні річки довжиною від кількох десятків до сотень метрів, що біжать (а насправді «прокачуються» по колу підземними насосами) парками і вулицями міст Японії". Нарешті, це свята і церемонії, що дбайливо зберігаються: милування природою, милування снігом (на більшій частині Японії - це надзвичайне явище), милування цвітінням сакури тощо. Все це - джерело життєдайного контакту з природою і... дуже значна стаття витрат сімейного бюджету. Узимку суботніми вечорами вагони метро й автобуси забиті людьми з гірськолижним спорядженням. Ані його вага, ані ціна (яка дорівнює ціні кольорового телевізора чи персонального комп'ютера) не можуть зупинити щасливих власників, що прямують з міста в гори на снігові острівці заради інформаційного контакту з природою. • У Німеччині набуло поширення створення біотопів, тобто ділянок землі, наближених за складом рослинності і представників тваринного світу до ландшафтів дикої природи. Біотопи організуються муніципалітетами (наприклад, міський ставок, максимально наближений до умов дикого озера), установами (зарості «дикої природи» на подвір'ї фірми), готелями (газони, чагарники, гнізда співочих птахів) і навіть приватними власниками будинків (імітація фрагментів «первинного» лугу чи пісу в садибі або поруч із нею). Крім природної інформаційної цінності, біотопи мають свою економічну ціну, яка відзначається досить значними капітальними (одноразовими) і поточними витратами.

Ведучи мову про врахування еколого-економічних оцінок у системі товарно-грошових відносин, ще раз нагадаємо про ті властивості природних благ, що обмежують сферу використання економічних показників для вирішення екологічних проблем.

• Фізіологічні, соціальні й екологічні функції природи безцінні в економічному значенні, тобто не можуть мати вартісної оцінки. Це виключає можливість регулювання їх використання за допомогою економічних показників. Економічно оцінювати, а отже і регулювати, можна лише незначну частку економічних функцій природи, яка непрямо пов'язана з трьома згаданими групами функцій.

• Природні фактори, що забезпечують зазначені функції, в умовах планети не можуть бути штучно відтворені через діяльність економічної системи. Відповідно, економічна система не може повною мірою взяти відповідальність за регулювання їх використання.

• Більшість зазначених функцій не можуть бути заміщені, тобто компенсовані через залучення інших форм капіталу (зокрема, використанням будь-яких матеріальних ресурсів чи додаткової праці).

• Значна частина природних факторів не дозволяє їх відчуження (встановлення форм власності). Такі природні блага, як клімат планети, її захисні (буферні) системи, атмосферне повітря, водна система, біосферні компоненти, електромагнітне поле Землі та інші, - є надбанням світового співтовариства і не можуть бути предметом купівлі-продажу.

Примітка

Усе це, втім, не означає, що екологічні функції зазначених природних благ не можуть використовуватися економічною систембю і навіть частково (у чому ми переконалися вище) продаватися опосередковано за допомогою. інших товарів і послуг. Цей своєрідний статус загальної" (всепланетної) власності на зазначені природні фактори супроводжується і відносною доступністю їх використання будь-якими жителями чи економічними суб'єктами планети. Ця доступність у поєднанні з транскордонним характером зазначених природних благ, їх взаємозв'язком і взаємозумовленістю, а найголовніше, високою вразливістю, обумовлюють високий ступінь виникнення ризику внаслідок господарської діяльності, екодеструктивних явищ, різних за ступенем наслідків (аж до катастрофічних) і за масштабами дій (аж до глобальних). Усе разом змушує створювати глобальну систему екологічної безпеки, мо-білізуючи неекономічні (організаційні, адміністративні, соціальні) методи: встановлення квот природокористування; використання системи обмежень, ліцензій, пільг; введення екологічних стандартів; застосування санкцій до порушників; екологічне виховання й освіта тощо.

Неможливість всеохопного застосування ринкових інструментів до регулювання споживання вищезгаданих природних благ не виключає, що подібні важелі не можуть частково використовуватися в тих сферах господарювання, де це можливо і доцільно. Зокрема, вони успішно «вирішують» проблеми зниження матеріаломісткості й енергоємності (а отже, значною мірою і природоємності) продукції. У деяких країнах ефективно застосовується система продажу «прав на забруднення». Використовуються також інші механізми.

343

Розділ 16

Сутність природних факторів і антропогенних проблем довкілля

16.1. Класифікація природних факторів

Природний фактор - будь-який фактор (предмет, явище, рушійна сила процесів, умови їх перебігу), що діє незалежно від людини та без її участі або пов'язаний з її біологічною сутністю: безпосередня дія природного фактора в певних межах може змінюватися але цілком не знімається впливом соціальних факторів, включаючи техногенну дію (Реймерс, 1990).

Соціальний фактор - фактор, що є результатом функціонування людського суспільства.

Під соціальним середовищем слід розуміти штучне матеріальне і психологічне (інформаційне) оточення людини. Природне середовище в сукупності із соціальним середовищем створюють навколишнє середовище людини. В англійській і українській мовах знайшлися для цього дуже вдалі терміни: відповідно «environment» і «довкілля». Дефініційна основа, пов'язана з трактуванням навколишнього середовища, формувалася головним чином у 1960-1970-ті роки.

Найбільш вдалим здається визначення, сформульоване Р. Лацко (1979): навколишнє середовище - природний і створений людиною матеріальний світ, який оточує людське суспільство і впливає на нього та в якому людина як суспільна істота задовольняє свої потреби і, у свою чергу, впливає на нього своєю діяльністю.

До 1980-х років традиційним підходом до класифікації природних факторів був їх розподіл на природні ресурси і природні умови.

345

Основним критерієм подібної класифікації була економічна роль природних факторів у суспільному виробництві.

Під природними ресурсами традиційно розуміють тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в суспільному виробництві.

Під природними умовами розуміють тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, однак безпосередньо або побічно не залучені до сфери виробничої чи невиробничої діяльності людей (наприклад: клімат, космічні промені, ін.) (див.: Минц, 1972; Блехцин и др., 1981). К.Г. Гофман основним критерієм віднесення природного фактора до природного ресурсу вважав його змінюваність після використання в продуктивній діяльності людини (Гофман, 1977). Відповідно, з кола природних ресурсів виключалися такі природні блага, як сонячна радіація, енергія вітру, морських течій тощо. За певної дискусійності зазначеного підходу (чому, наприклад, енергія вітру не може розглядатися як природний ресурс, у тому числі такий, що оцінюється економічно?) фактор змінюваності можна вважати дуже важливим моментом у формуванні економічного інструментарію природокористування. Зміна властивостей природного ресурсу означає, що змінюється (звичайно погіршується) його здатність виконувати ті чи інші функції, а як наслідок, і цінність ресурсу. Реакцією економічної системи на ці процеси буде збільшення або зменшення витрат: одні економічні суб'єкти зазнаватимуть збитків, інші -заощадять на тому, що, використавши ресурс, не відновили його властивості.

Основна особливість розвитку продуктивних сил на сучасному етапі - поступове стирання межі між природними ресурсами і природними умовами. По-перше, зростають масштаби традиційного використання природних факторів як ресурсів, внаслідок чого фактор, який раніше належав до природних умов, перетворюється в природний ресурс.

По-друге, значно зростає кількість функцій, які може виконувати той самий природний фактор у ролі природного ресурсу. Це добре простежується на прикладі одного з найважливіших елементів природного середовища - атмосфери. Колись її економічна роль визначалася головним чином такими функціями: • ресурс біологічного відтворення робочої сили (дихання людини), середовище існування;

346

• джерело кисню для спалювання органічного палива;

• джерело вітрової енергії.

У наш час економічні функції атмосфери значно розширені: використовуються її електромагнітні, оптичні, акустичні та інші фізичні й хімічні властивості. Атмосфера, несучи інформацію про тіла і сили природи, є також інформаційним ресурсом (рис. 16.1). Як правило, чим ширше та інтенсивніше використовуються у виробництві ті чи інші властивості ресурсу, тим більше вони змінюються.

Принципово новий підхід до класифікації природних ресурсів запропонував М.Ф. Реймерс (1994). Його концепція становить собою комбінацію функціональної та екологічної класифікацій і базується на понятті інтегрального ресурсу, що розглядається як системне утворення, яке експлуатується різними господарськими галузями і підтримує життя на Землі. Більше 76 компонентів, які входять до нього, утворюють інтегральні й комплексні сукупності (табл. 16.1). Слід звернути увагу на той факт, що до складу ресурсів М.Ф. Реймерсом включені різні види порушення (забруднення) середовища. Вони перетворюються у невід'ємні компоненти реальних екосистем. Найчастіше екодеструктивні процеси спричиняють додаткові економічні витрати. Однак нерідко вони можуть бути використані і використовуються як корисний ресурс. Зокрема, теплове забруднення обігріває міста (звичайно температура урбанізованих територій на 1-2 °С вища, ніж за їхніми межами); штучні водоймища значно «пом'якшують» клімат континентальних регіонів; пилове забруднення полів сприяє прискоренню розтавання сніжного покриву, що може сприятливо позначатися на врожаї; збудники хвороб можуть використовуватися для створення вакцин, що підвищують імунітет, тощо.

Сьогодні все довкілля перетворилось на єдиний інтегральний ресурс, який інтенсивно використовується людиною.

За ознаками відновності, відтворюваності, замінності та вичерпності в літературі розрізняють такі пари (Реймерс, 1990):

1. Відновні і невідновні - ті, що здатні й не здатні до самовід-новлювання (через розмноження чи інші природні цикли відновлення) за терміни, які можна зіставити з періодами їх споживання (тому рослинність, вода в річці - відновні ресурси, а ґрунт, мінеральні багатства - невідновні).

2. Вичерпні і невичерпні - ресурси, що вичерпуються (виснажуються) в ході їх економічного використання (ґрунт, ліс,

347

Інформаційний ресурс

Суспільне виробництво

Середовище

електромагнітне,

оптичне, акустичне,

транспортне

Джерело енергії

Сировина

Робоче тіло

Засіб нейтралізації відходів

Забруднення

акустичне

механічне

фізико-хімічне

оптичне

теплове

електромагнітне

інформаційне

Сонячна ен

Рис, 16Л. Роль атмосфери як природного ре

Таблиця 16.1. Склад інтегрального природного ресурсу (Реймерс, 1994)

Група

Види ресурсів

Енергетичні ресурси (разом 16 одиниць)

Газово-атмосферні (6 од.)

Водні (11 од.)

Ґрунтово-геологічні (11 од.)

Біологічні (рослин, тварин, мікроорганізмів) (19 од.)

Сонячна радіація Космічні промені Геотермальна енергія Потенційна і кінетична енергія Атмосферна електрика Біоенергія

Гази атмосфери Гази гідросфери Озоновий екран Газові забруднення

Атмосферна волога

Океанічні і морські води

Озера, водоймища, ставки

Текучі води (річок глибинного стоку)

Гідрогеологічні ресурси

Тимчасові малі замкнені водойми (калюжі, малі озерця І т.ін.)

Ґрунти і підґрунтя

Виходи гірських порід

Ґрунтові забруднення (напр., засолення)

Генетико-видовий склад

Біомаса

Фотосинтетична активність рослин

Біопродуктивність

Системно-динамічні якості

Біологічні забруднення

Земний магнетизм

Енергія атомного розпаду

Енергія хімічних реакцій

Енергія природного палива (5 од.)

Енергія ядерного синтезу

Теплові, радіаційні й електромагнітні забруднення

Фітонциди та інші леткі біогенні речовини

Газові Домішки неатмосферного походження

Ґрунтова волога

Волога, зв'язана в рослинах і тваринах

Хіміко-механічна здатність океанів і морів

Рідкі забруднення (штучно привнесена волога в екосистемах)

Ландшафтні структури (гори, рівнини, захисні гірські бар'єри тощо)

Корисні копалини

Ерозія ґрунтів

Здатність до очищення та інші властивості в природних системах, включаючи виробництво вільного кисню

Роль тварин як санітарів, поглиначів хімічних речовин, запильників та ін.

Господарська продуктивність тварин

Хіміко-фізична активність мікроорганізмів та ін.

Кліматичні (2 од.)

Природні кліматичні ресурси Місцевий (змінений) клімат

Продовження таблиці 16.1

Рекреаційні Умови для життя людей Лікувальні ресурси

ресурси Умови для відпочинку

(З од.)

Антропо-еколо- Соціально-антропологічні Генетичні ресурси

гічні (3 од.) ресурси Епідемії і хвороби

Інформаційні Природні еталони Історична інформація (2 од.)

Ресурси Простору (територіальні, Часу

простору і часу водні, повітряні, включаючи Ресурси загального

(З од.) космос) екологічного балансу

дикі тварини, кормові угіддя, копалини, ін.); і ті ресурси (чи властивості природи), зміни яких прямо не пов'язані з інтенсивністю їх використання (сонячна енергія, атмосфера, енергія припливів і відпливів, ін.).

3. Замінні і незамінні — ті, що можуть бути замінені (наприклад, метали - пластмасами) і не можуть бути замінені іншими ресурсами (атмосферний кисень для дихання, прісна вода для пиття).

4. Відтворювані і невідтворювані — ті, що принципово можна відтворити (прискорити відтворення) за рахунок застосування праці людей, і ті, що до такого відтворення не придатні (наприклад, біологічний вид - невідтворюваний ресурс, екосистема - обмежено відтворюваний ресурс і т.ін.).

Більш повне використання людиною природних факторів, перетворення їх у єдиний інтегральний ресурс змушують по-новому підійти до їх класифікації. Оскільки практично всі елементи природи так чи інакше використовуються чи можуть бути використані людиною (потенційні природні ресурси), вважається більш доцільним розглядати природні фактори за їх відношенням до виконуваних функцій.

• Якщо природні фактори розглядаються при їх використанні в суспільному виробництві, доцільно застосовувати термін «природні ресурси».

• Якщо природні фактори виконують екологічні, фізіологічні і соціальні функції, слід вживати терміни «природні умови», «довкілля» або «навколишнє природне середовище».

350

Для характеристики узагальнюючого поняття, що охоплює природні ресурси і природні умови, на нашу думку, слід вживати термін природне середовище. Таким чином, одні й ті самі елементи природи можуть бути класифіковані в одному випадку як природні ресурси, в іншому - як природні умови.

Класифікація природних факторів, осмислення їх ролі в розвитку людини і суспільства, а також у формуванні економічних структур дає змогу глибше зрозуміти сутність процесів порушення природи. Оскільки усвідомити, що втрачаєш, можна, тільки чітко зрозумівши, що маєш, то для цього необхідно ясно бачити роль і функції природних компонентів, що стають об'єктом антропогенного впливу.

16.2. Класифікація процесів впливу на природу

Як правило, будь-яке свідоме перетворення людиною природи має своєю метою поліпшення умов життя людини. Через це й помітні насамперед саме позитивні, з погляду людини, процеси. Однак кожна з перемог людини над природою має, за словами Ф. Енгельса, «у другу і третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки, що дуже часто знищують значення перших» (Маркс и Енгельс, т. 20). Існування негативних наслідків господарської діяльності людини змушує вчених і господарників приділяти значну увагу їх вивченню, прогнозуванню, врахуванню в управлінських рішеннях.

Антропогенним (від грец. anthropos - людина, genes - народжений) впливом на природу слід вважати будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини. Визнаючи певну умовність поділу процесів антропогенного впливу на «гарні» і «погані» (будь-яке втручання сучасної людини в природу несе більшою чи меншою мірою як творення, так і руйнування), слід усе-таки відзначити, що існують як суб'єктивні, так і об'єктивні передумови подібної класифікації.

Суб'єктивні передумови класифікації процесів впливу на довкілля. Суб'єктивні передумови залежать від позиції конкретної особи або групи осіб, які здійснюють аналіз антропогенного впливу. Часто такі оцінки робляться інтуїтивно. У цьому плані процеси антропогенного впливу на природу можуть бути класифіковані на три групи: нейтральні, негативні та позитивні.

351

Нейтральні терміни-поняття звичайно характеризують тільки напрямки, характер, вид процесів діяльності людини, безпосередньо пов'язаних зі зміною компонентів природи. При цьому поза увагою залишаються можливі наслідки таких змін. Прикладом може служити ціла низка термінів у різному сполученні зі словом «природа»: використання (наприклад, природокористування - використання природи), освоєння, перетворення, зміна, споживання, господарювання. Умовно до групи нейтральних можна віднести терміни підкорення, вторгнення, втручання, які внаслідок властивого їм відтінку агресивності мають дещо негативний підтекст. З 1960-х років цього ж негативного забарвлення (однак з іншої причини) почав набувати колись нейтральний термін вплив (на природу). Причина цього - сам характер діяльності людини, що набирає все більш деструктивної спрямованості. У спеціалізованій літературі можна зустріти й інші терміни, що передають уже «напіввідтінки» або напівтони характеристики процесів антропогенної діяльності. Прикладом можуть бути терміни: приро-дотворчість, природоодухотворення, природ оінтелек ту аліза-ція та ін. (Барякин, 1998).

Негативні терміни-поняття характеризують процеси антропогенної зміни природи, які оцінюються конкретними суб'єктами як негативні для людини, об'єктів її життєдіяльності чи компонентів природного середовища. Як правило, на відміну від попередньої групи, ці терміни передають ставлення людини не до процесів господарської діяльності, а до їх наслідків. Це різні процеси порушення, руйнування, забруднення природного середовища.

Процес погіршення стану довкілля під впливом антропогенної діяльності може бути визначений терміном порушення природного середовища. Цей процес містить у собі такі можливі дії:

• забруднення, у тому числі інтоксикацію (тобто види забруднення, що викликають деградацію біологічних компонентів довкілля) і засмічення (перевантаження природного ландшафту нешкідливими безпосередньо для біологічних об'єктів компонентами);