Організація і здійснення адміністративного процесу засновані на певних принципах', закріплених у Конституції України, чинному національному законодавстві. Проте, перш ніж розглянути сутність принципів адміністративного процесу, варто висвітлити юридичну природу правової категорії "принцип", оскільки в юридичній літературі — і сучасній вітчизняній, і в тій, яку успадкували від радянської правничої науки, існує багато різних дефініцій принципів^.
Слід визнати, що, оскільки концепція адміністративного процесу остаточно не сформувалась, зміст цього явища не отримав достатнього наукового обґрунтування, то, відповідно, пов'язані з цим правовим явищем поняття, зокрема і такі, як принципи, також недостатньо аргументовані і охарактеризовані правовою наукою.
Водночас, вчені-правники одностайні у розумінні поняття "принцип", визнаючи його пріоритетну роль у врегулюванні, у тому числі й адміністративних процесуальних правовідносин, організації системи і процесуальної діяльності адміністративних судів України. Як зроблено висновок, суттєві розбіжності розуміння принципів відсутні, принцип — своєрідний промінь прожектора, який висвітлює певну площину. Можна перебувати з одного боку цього променя, з іншого, зсередини, але не виходити за його межі'.
Зокрема, А. М. Колодій переконаний, що принципи права — це такі відправні ідеї існування права, які виражають найважливіші закономірності і підвалини даного типу держави і права, є однопорядковими із сутністю права і становлять
його головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю і загальною значущістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу. Принципи права спрямовують і надають синхронності усьому механізму правового регулювання суспільних відносин, досконаліше від інших розкривають місце права у суспільному житті і його розвитку. Саме принципи права є критерієм законності й правомірності дій громадян та посадових осіб, адміністративного апарату і органів юстиції, і за певних умов мають велике значення для зростання правосвідомості населення, його культури і освіти'.
Відтак, принципи як правова категорія становлять основу адміністративного процесу, яким властиві такі ознаки: 1) відіграють визначальну роль у формуванні змісту та основних напрямів адміністративного процесу; 2) виражають типові закономірності здійснення адміністративного процесу; 3) містять вимоги, які мають бути враховані суб'єктами адміністративних процесуальних відносин та адміністративним судом під час розгляду публічно-правового спору; 4) відтворені у Конституції та законах України, випливають або з окремих правових норм, або формулюються на основі норм певної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей^; 5) є результатом наукового пізнання, практична дія принципів повністю визначається ставленням до них людини^ 6) важливим для розуміння сутності адміністративного процесу є те, що його принципи комплексно застосовуються у судовій практиці, між собою взаємопов'язані та взаємообумовлені. Вони утворюють структурний конгломерат, що становить ідейну основу діяльності публічної адміністрації та її посадових осіб щодо задоволення публічних інтересів"; 7) принципи є об'єктивними категоріями, вони не залежать від волевиявлення та побажань окремих осіб, спираються на діалектичний закон розвитку; 8) принципи спрямовані до законодавця — при формулюванні правил адміністративного судочинства та до суду — під час застосування цих правил для розв'язання спірних правовідносин'.
Отже, виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що принципи адміністративного процесу — г/е закріплені у статтях Конституції України, законодавчих актах керівні, найголовніші та непорушні правила здійснення адміністративного процесу, які в імперативній формі регламентують поведінку учасників такого процесу та у загальній формі визначають процедури адміністративного судочинства.
Призначення принципів адміністративного процесу полягає у тому, щоб задекларувати, проголосити, визначити, як саме слід та можна чинити адміністративний процес, вони (принципи) закріплюють єдино правильний і дозволений (допустимий) варіант поведінки суб'єктів правовідносин. Відхилення від встановленого у законодавстві правила поведінки, вихід за межі дозволеного діапазону дій означає порушення норм права, нехтування законом, невизнання його приписів.
Наслідок порушення чи недотримання принципів адміністративного процесу лише один — недійсність, незаконність, безпідставність, необґрунтованість процесуальних дій та рішень, вчинених та постановлених під час вирішення публічно-правового спору по суті.
Отже, адміністративний процес у цілому та результати його здійснення слід визнавати правомірними лише у разі дотримання усіх без винятку принципів адміністративного процесу.
Окремі принципи адміністративного процесу мають власне, специфічне призначення, по-різному регламентуючи окремі процесуальні питання, правовий статус учасників публічно-правового спору. Тому залежно від ролі, яку виконують принципи адміністративного процесу, цілого ряду інших факторів їх прийнято класифікувати на певні види.
Класифікація принципів адміністративного процесу дозволяє розкрити їх правову сутність, способи та форми закріплення у чинному законодавстві, межі їх дії.
Принципи адміністративного процесу можна класифікувати за рядом критеріїв:
1) за способом закріплення — на: а) конституційні та законодавчі. Це такі види принципів, які закріплені або у Конституції України, або у законодавчих нормативно-правових актах; б) писані (закріплені у чинному національному законодавстві) та неписані (ті, що реалізуються у судовій практиці і виводяться із положень законодавства про адміністративне судочинство)';
2) за сферою поширення — на: а) загальноправові — тобто принципи, що поширюються на всі без винятку галузі національного права; б) міжгалузеві — діють у межах кількох галузей права; в) галузеві — керівні начала, що функціонують виключно у межах однієї конкретної галузі права;
3) за цільовою спря.мованістю — на: а) організаційні, тобто ті, які сприяють створенню належних умов здійснення адміністративного процесу (наприклад, принцип незалежності суддів), та б) функціональні — основні засади, на яких має здійснюватись адміністративне судочинство (наприклад, принцип гласності і відкритості адміністративного процесу).
