Джерела адміністративного процесуального права

Адміністративні процесуальні норми, які регулюють правовідносини за участю, по-перше, адміністративного суду та, по-друге, фізичних і юридичних осіб, містяться у низці нормативно-правових актів, які, з огляду на положення теорії держави і права, прийнято іменувати джерелами права. Джерела адміністративного процесуального права вказують, де саме містяться норми права, які упорядковують поведінку учасників адміністративного процесу, визначають їх статус та види, вичерпно описують процедуру розгляду та вирішення публічно-правових спорів.

Хоча поняття "джерело права" в юридичній літературі і не отримало свого загальновизнаного тлумачення, але традиційно його розуміють як зовнішню форму вираження правових норм. Відповідно до положень теорії права джерелами права можуть виступати нормативно-правові акти, правові звичаї, судові прецеденти, правові угоди. Разом з тим наведений перелік джерел права не є вичерпним, оскільки тривають дискусії щодо віднесення до них ряду інших форм зовнішнього вираження правових норм. Так, в юридичній літературі спірним є питання щодо віднесення до джерел права рішень Конституційного Суду України'.

Поза формами закріплення і вираження норм права відповідно не існує права. З'ясування поняття і видів джерел права має не лише теоретичне, а й прикладне значення, оскільки такі джерела вказують, де саме закріплені необхідні правові норми та якою юридичною силою вони наділені.

Розпочинаючи аналіз джерел адміністративного процесуального права, насамперед слід назвати Конституцію України від 28 червня 1996 року, яка відповідно до ї"ї ст. 8 має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантоване.

Крім того. Конституція України визначає принципи, засади організації та здійснення адміністративного судочинства в державі (ст.ст. 124-129), гарантує фізичним і юридичним особам право на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів (ст. 55).

У конституційних нормах закріплено правовий статус деяких учасників адміністративного процесу — людини і громадянина, органів державної влади (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, прокуратури, судових органів. Верховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим) та органів місцевого самоврядування.

Відтак Конституція України хоча і не містить адміністративних процесуальних норм, однак закріплює основоположні засади здійснення адміністративного процесу, Основний Закон України є визначальним для національного законодавства, яке безпосередньо регламентує процедуру розгляду та вирішення публічно-правового спору в адміністративному суді.

Кодифікованим нормативно-правовим актом, який вичерпно регулює адміністративні процесуальні відносини, закріплює процедуру судового розгляду та вирішення публічно-правових спорів^ сКАС України.

Цей кодекс містить норми права, які визначають повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів 1 порядок здійснення адміністративного судочинства.

Поряд із кодифікованим нормативно-правовим актом (КАС України) джерелами адміністративного процесуального права є законодавчі акти (закони), які визначають систему, структуру і повноваження адміністративних судів, регулюють окремі процесуальні питання, що виникають під час порушення та вирішення адміністративної справи, постановленая по ній судового рішення.

До таких законодавчих актів належать: 1) Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року'; 2) Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року^; 3) Закон України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" від 18 березня 2004 року^; 4) Закон України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року.

Ще одну групу джерел адміністративного процесуального права утворюють підзаконні нормативно-правові акти 1) Президента України, 2) Кабінету Міністрів України, 3) Державної судової адміністрації.

До актів Президента України, які є джерелами адміністративного процесуального права, належать, зокрема, укази "Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Виший адміністративний суд України"' від 1 жовтня 2002 року; "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" від 16 листопада 2004 року; "Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України"' від 7 листопада 2002 року, "Про Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад"' від 10 грудня 2003 року.

Джерелом адміністративного процесуального права, при- ЙНЯ1ИМ органом виконавчої влади — Кабінетом Міністрів України слід визнати, наприклад, постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень" від 25 травня 2006 року, якою передбачено формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що постановляються також за результатами вирішення адміністративної справи (публічно-правового спору).

Державна судова адміністрація України відповідно до положень Закону України "Про судоустрій України" як суб'єкт, уповноважений здійснювати організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи, приймає обов'язкові до виконання рішення щодо вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів.

Наприклад, Державна судова адміністрація України правомочна визначати порядок підготовки та розгляду на засіданнях кваліфікаційної комісії суддів питань кваліфікаційної атестації професійного судді; Державна судова адміністрація України уповноважена визначати правила формування кадрового резерву на посади суддів місцевих та апеляційних судів.

Отже, норми права, встановлені Державною судовою адміністрацією України, за своїм змістом переважно можуть бути охарактеризовані як організаційні, оскільки вони забезпечують належні умови проведення судового розгляду та вирішення адміністративної справи.

Норми, встановлені Державною судовою адміністрацією України, регулюють також й інші питання організаційного характеру, які так чи інакше пов'язані із забезпеченням належної якості здійснення адміністративного судочинства, зокрема, це: 1) вивчення практики організації діяльності судів; 2) розроблення і внесення у встановленому порядку пропозицій щодо її вдосконалення; 3) вивчення кадрових питань апарату судів; 4) прогнозування необхідної потреби у спеціалістах; 5) здійснення через Міністерство юстиції України та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; 6) ведення статистичного і персонального обліку даних про кадри судів; 7) підготовка матеріалів щодо призначення, обрання та звільнення суддів; 8) забезпечення необхідних умов для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів; 9) створення системи підвищення кваліфікації, організація проходження навчальної практики в судових установах і розроблення відповідних програм; 10) здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів; 11) забезпечення у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та іншими правоохоронними органами незалежності, недоторканності і безпеки суддів; 12) організація впровадження в судах комп'ютеризації для судочинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності; ІЗ) забезпечення судів необхідними технічними засобами фіксування судового процесу; 14) організація діяльності служби судових розпорядників (ст. 126 Закону України '"Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року).

Проаналізовані вище джерела адміністративного процесуального права дозволяють навести такі їх ознаки:

— вони € зовнішнім способом вираження та закріплення норм, які регулюють адміністративний процес, упорядковують правовідносини, що виникають у межах цього процесу;

— джерела адміністративного процесуального права взаємопов'язані між собою та взаємообумовлені, оскільки, по-перше, закріплюють загальнопоширені та загальнообов'язкові у суспільстві правила поведінки (Конституція України), по-друге, доповнюють, розвивають та деталізують положення одне одного (КАС України, законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти);

— відповідно джерела адміністративного процесуального права утворюють певну Ієрархічну систему, тобто акти нижчої юридичної сили відповідають і не суперечать актам вищої юридичної сили. Ієрархічність системи джерел адміністра-тив" го процесуального права може бути представлена та-к послідовністю: Конституція України — закони України — підзаконні нормативно-правові акти;

— за своєю юридичною силою джерела адміністративного процесуального права є різними, це: 1) джерела найвищої юридичної сили, 2) законодавчі джерела; 3) джерела підза-конного нормативно-правового характеру;

— джерел адміністративного процесуального права існує значна кількість і жодне з них, точніше норми, що в них містяться, вичерпно не регулюють усі адміністративні процесуальні правовідносини. Тому неможливо вирішити публічно-правовий спір виключно на підставі лише одного нормативно-правового акта;

— джерело адміністративного процесуального права приймається, як правило, уповноваженим органом державної влади у межах його компетенції. Залежно від суб'єкта, уповноваженого приймати джерела адміністративного процесуального права, вони класифікуються на види: 1) джерела, які приймаються законодавчим органом; 2) джерела, які приймаються Президентом України 2) джерела, які приймаються органом виконавчої влади;

_джерело адміністративного процесуального права приймається та набуває чинності відповідно до встановленої процедури, у відповідній формі та з набором відповідних необхідних реквізитів;

— із часом будь-яке джерело адміністративного процесуального права під впливом політичних, правових, соціальних та інших факторів може бути скасоване, змінене або ж його дія може бути призупинена.

Відтак, джерело адміністративного процесуального права — це спосіб закріплення та зовнішнього вираження адміністративних процесуальніа норм: це система різних за своєю юридичною силою нормативно-правових актів, у яких закріплені ці норми.