Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища

Стандарти якості навколишнього природного середовища скла­даються на основі сучасного стану технологій і є спробою узго­дження екологічних і економічних інтересів суспільства. Існу­ють міжнародні стандарти, державні, відомчі, стандарти підпри­ємств. У них регламентуються гранично допустимі і тимчасово узгоджені викиди забруднюючих речовин у навколишнє середо­вище; гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у природних середовищах (воді, повітрі, ґрунтах, рослинних і тва­ринних організмах); орієнтовно-безпечні рівні впливів техноген­них забруднювачів на природне середовище; правила і методи природокористування, які зводять до мінімуму збитки, що за­вдаються природному середовищу; організація природоохорон­ної служби.

Екологічні стандарти юридично закріплюються в спеціаль­них нормативно-технічних документах, затверджуються держав­ними органами і мають обов'язковий характер.

Уся сфера екологічного нормування і стандартизації вико­ристовує встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) або гранично допустимі дози (ГДЗ) шкідливих агентів. ГДК -це та найбільша концентрація речовини в середовищі і джере­лах біологічного споживання (повітрі, воді, ґрунті, продуктах ха­рчування), яка при більш чи менш тривалому впливі на орга­нізм (контакті, вдихуванні, прийманні всередину) не впливає на здоров'я і не викликає віддалених ефектів.

Розрізняють такі гранично допустимі концентрації:

• ГДК_{р з}. - гранично допустима концентрація речовини в повіт­рі робочої зони, мг/м³;

• ГДК_{м р} - гранично допустима максимальна разова концент­рація речовини в повітрі населених місць, мг/м³;

• ГДК_сд - гранично допустима середньодобова концентрація токсичної речовини в повітрі населених місць, мг/м³;

• ГДК_а - гранично допустима концентрація речовини у воді водойми господарсько-питного і культурно-побутового водо­користування, мг/л;

• ГДК_вр - гранично допустима концентрація речовини у воді водойми, що використовується для рибогосподарських цілей, мг/л;

• ГДК_г - гранично допустима концентрація речовини в орному шарі ґрунту, мг/кг;

• ГДК_пр (ДЗК) - гранично допустима концентрація (допустима залишкова кількість) речовини в продуктах харчування, мг/кг.

Для більш повної оцінки якості середовища використову­ють інший критерій - ГДЕН - гранично допустиме екологіч­не навантаження: для води - це гранично допустимі скиди (ГДС), г/с; для повітря - гранично допустимий викид (ГДВ), г/ с. Ці величини характеризують навантаження, яке спричиняє те чи інше підприємство на навколишнє середовище за одини­цю часу.

При вмісті в середовищі кількох токсичних агентів врахову­ють їх спільну дію, так званий ефект підсумовування негатив­ного впливу.

Встановлюють також гранично допустимі рівні (ГДР) шу­мового та електромагнітного забруднення.

Найбільш дієвим із розроблених стандартів є екологічний паспорт промислового підприємства.

Екологічний паспорт - це нормативно-технічний документ, який містить дані про використання підприємством ресурсів і визна­чення впливу його виробництва на навколишнє середовище.

В екологічному паспорті міститься інформація:

- про підприємство і регіон його розміщення;

- про технології, що використовуються на підприємстві;

- кількісні і якісні характеристики використовуваних ресурсів (сировини, палива, енергії);

- кількісні характеристики продукції, що випускається;

- кількісні і якісні характеристики викидів забруднюючих на­вколишнє середовище речовин (нормативи ГДС і ГДВ), а та­кож відходів виробництва.

На основі інформації, що міститься в екологічному паспорті, вирішуються такі екологічні завдання:

- оцінюється вплив викидів забруднюючих речовин і відходів на природне середовище та здоров'я населення;

- встановлюються нормативи викидів забруднюючих речовин і складування відходів;

- плануються і оцінюються природоохоронні заходи на підпри­ємстві;

- аналізується дотримання підприємством законодавства, стан­дартів і нормативно-технічної документації з охорони навко­лишнього середовища;

- здійснюється експертиза проектів реконструкції підприємства;

- розробляються заходи з підвищення ефективності викорис­тання природних і мінеральних ресурсів, енергії і вторинної сировини.

Основними джерелами інформації для складання екологіч­ного паспорта є показники виробництва, розрахункові і фактичні викиди, дозволи на природокористування, паспорти газо- і водоочисного обладнання і споруд, установок з утилізації і вико­ристання відходів, дані державної статистичної звітності, інвен­таризація джерел забруднення, дані про діяльність підприємст­ва і фонові показники стану природного середовища в регіоні. Щорічно паспорт коригується і уточнюється.

З позицій екологічної безпеки природні системи розгляда­ються у двох станах - у межах норми і за її межами. Нормою вважається відповідність державним стандартам стану різних середовищ біосфери (наприклад, гранично допустимої концент­рації шкідливих речовин у повітрі, воді чи ґрунті). Недолік цьо­го підходу полягає в тому, що не враховується ступінь відхилен­ня від нормативу: в однаковому положенні опиняються системи, у яких норматив перевищений в одиниці, десятки і сотні разів.

Концепція «екологічного ризику» розглядає чотири можли­вих стани природних систем: нормальний, пригнічений (при та­кому зниженні потенціалу, яке піддається самовідновленню), сильно навантажений (коли відбувається істотне зниження про­дуктивності природних систем) і стан екологічного лиха (при якому відбувається прогресивне руйнування природних систем - втрата їх фонового якісного стану).

Межі переходу від одного стану до іншого можна розглядати як стандарти, а межу останнього стану - як граничний держав­ний стандарт. Залежно від виділених ресурсів можуть прийма­тися різні конкретні значення параметрів цілей.