Історія Силіконової Долини

Варто відзначити, що Долина Серцевої Відради могла б так ніколи і не з’явитися, не стати Силіконовою долиною, якби не професор Стенфорда Фредерік Терман (Frederick Terman). Він і сам ніколи не опинився б у Стенфорді, якби не діагноз туберкульоз, поставлений йому, коли він збирався стати доцентом Кембриджа, після докторантури в МІТ. Лікарі рекомендували Фредеріку Терманом пожити в Каліфорнії. З часом, його стан здоров'я покращився, і він почав працювати в Стенфорді. Пізніше він очолив електротехнічний факультет, який став кращим в країні, подав 36 патентів, був обраний президентом Institute of Radio Engineers (IRE, нинішню назву Інститут інженерів з електротехніки та електроніки - IEEE). Фредерік Терман став першим ученим на величезній території, на захід Пітсбурга, удостоєний такої честі.

Після другої світової війни Стендфордський університет, незважаючи на його зростаючу репутацію, все ще сприймався, як університет для середнього класу населення. І навіть найбільш улюблені студенти Фредеріка Термана, такі як Білл Хюлетт і Девід Пекард, покинули Стендфорда заради МІТ і General Electric.

У повоєнний час, час спаду економіки, час виживання і напруженої конкуренції на ринку освіти, для Стенфорда особливо гостро стало питання фінансових ресурсів. Найшвидшим і простим способом міг ба стати продаж землі. Однак, за законом, університет не має права продати ні клаптика землі. І тоді у Термана виникає ідея створити індустріальний парк, здаючи частину землі в довгострокову оренду виключно високотехнологічним компаніям.

Його інтуїтивне відчуття, що пряме співробітництво між університетським середовищем та індустрією буде взаємовигідно для кожної із сторін, його авторитет, вплив у промисловому і науковому середовищі дозволили створити перший у світі університетський промисловий парк, який потім переріс свої кордони і перетворився на найдемократичнішу і найвідомішу науково-технологічну зону світу, Силіконову долину.

Першими, в 1951 році, підписали контракт на довгострокову оренду Varian Associates, яких пов'язували зі Стенфордом і безпосередньо з Терманом давня дружба і співробітництво. За ними послідували Hewlett-Packard, які й залишаються в парку до теперішнього часу. І вже в 1953, найбільш респектабельні компанії, серед них такі як General Electric, Eastman Kodak, Lockheed, Admiral Corporation, Laboratory of Beckman Instruments влаштувалися в першій будівлі Стенфордського Індустріального парку, трансформувавши Valley of Heart's Delight в ультрасучасну Силіконову долину.

Однак, ім'я, Силіконова долина (Silicon Valley), або,в перекладі на українську мову, Кремнієва долина отримала значно пізніше. І отримала його завдяки Вільяму Шоклі (William Shockley) (нобелівська премія за відкриття транзисторного ефекту і дослідження напівпровідників 1956году)

У вересні 1955, Вільям Шоклі був офіційно звільнений з Белл лабораторії з причини свого нестерпної і сварливої вдачі, і в 1956 прибув до Сан-Франциско та заснував Shockley Semiconductor, як підрозділ Beckman Instruments, в Стенфордському індустріальному парку, де продовжив розпочаті ним раніше дослідження стосовно кремнієвих напівпровідників (транзисторів).

У свою компанію він відібрав, на його погляд, кращих молодих фахівців з електроніки. Але вже восени 1957 8 молодих співробітників організовують бунт проти Шоклі з вимогою замінити його професійним менеджером. Вимоги «віроломної вісімки» залишилися всього лише вимогами, і тоді вони звільнилися і заснували свою власну компанію,Fairchild Semiconductor. Fairchild Semiconductor почала виробляти кремнієві (silicon) транзистори. і незабаром стала одним з лідерів електроніки в галузі дослідження і розробки напівпровідникових елементів і напівпровідникових приладів.

Конфлікти між творчими командами та їхніми керівниками були дуже поширені по всій Америці як до, так і після розбіжності в Shockley Semiconductor, і, звичайно ж, існують по теперішній час.

За винятком Каліфорнії, практично у всіх штатах Америки, у Договірному праві існує угода про не конкуренцію (CNC або NCC), згідно з якою, сторона (зазвичай службовець) зобов'язується не конкурувати проти іншої сторони (зазвичай роботодавець). Тобто після завершення роботи або відставки, службовець не може почати працювати на конкурента або створити власну справу.

Але, відповідно до Каліфорнійського Цивільного кодексу від 1872, угоди про не конкуренцію автоматично недійсні в Каліфорнії. Більш того, ці угоди також недійсні для тих, хто переїхав працювати до Каліфорнії з інших штатів, навіть якщо вони і підписали такі угоди раніше.

Саме таке Каліфорнійське законодавство дозволило «віроломної вісімці» організувати Fairchild Semiconductor. І вже протягом наступних 20 років, «зрадлива вісімка» дала старт більше 65 новим підприємствам, в яких службовці створювали свої власні компанії, конкуруючи зі своїми колишніми роботодавцями.

Так, наприклад, засновники Fairchild Semiconductor:

- Jean Hoerni, емігрант зі Швейцарії, разом з Jay Last і Sheldon Roberts, заснували Amelco (відому як Teledyne) в 1961. А вже в 1964 JeanHoerni заснував Union Carbide Electronics і в 1967 Intersil.

-Julius Blank виходець із сім'ї бідних російсько-єврейських емігрантів в 1978 заснував Xicor, який у свою чергу в 2004 році був придбаний Intersil приблизно за $ 529 000 000.

- Eugene Kleiner-емігрував з Відня в 1938, в 1962 покинув Fairchild Semiconductor і став у свою чергу вкладати гроші в перспективні компанії. У 1972 він спільно з Thomas Perkins (один з директорів Hewlett-Packard) заснував венчурну компанію Kleiner-Perkins (http://www.kpcb.com) з початковим фондом в $ 8мілліонов. Ця компанія вже в 1997 оцінювалася більш ніж в $ 100 мілліардів. Вони профінансували і допомогли вийти на ринок таким компаніям, як Sun Microsystems, Symantec, Tandem Computers, Compaq Computer, America Online, Amazon.com, Google, Genentech, і більш ніж 500 іншим. Інвестиції в Genentech в 1976 ($ 250,000) принесла партнерам більше $ 200 000 000. У 1976 Genentech являв собою всього лише ідею виробництва людського інсуліну і нічого більше. (так, наприклад, в травні 1980, 100 акцій Genentech коштували $ 3500 ($ 35 кожна), а вже в 2008 коштували $ 43280, окупність інвестицій - 1137%)

- Robert Noyce і Gordon Moore, покинувши Fairchild Semiconductor в 1968, заснували Intel, а в листопаді 1971 був створений перший мікропроцесор Intel 4004, який поклав початок нової ери, ери персональних комп'ютерів, а надалі Інтернету, бездротових технологій, ери, що характеризується стисненням світу і розширенням контактів, доступністю знань і можливістю самореалізації, ери, в якій можливість кооперації безмежна, а відстань перестає бути визначальним фактором. Тоді ж, Don Hoefler, репортер з газети «Новини електроніки» і охрестив ім'ям «силіконова (кремнієва) долина» цю швидко зростаючу нову технологічну зону.

Засновники Fairchild Semiconductor і всі ті, хто пішов за ними, не були дітьми багатих чи впливових батьків, багато хто був з родин емігрантів або самими емігрантами в першому поколінні, але казка про Попелюшку, народжена в Силіконовій (Кремнієвій) долині створила реальність, яка дозволила розумним, енергійним, ініціативним, безстрашним у боротьбі і конкуренції людям, домагатися успіху ґрунтуючись тільки на власних ресурсах.

«Віроломна вісімка» показала приклад, дала старт, поклала початок золотій лихоманці, охопила спочатку Силіконову долину, а, потім, і весь світ. Компанії виникали, як гриби після дощу, ставали успішними, створювали нові компанії, які в свою чергу породжували наступні компанії. Величезне повернення на вкладені інвестиції успішних венчурних компаній стимулювало створення нових венчурних груп. Капітал зароблений в комп'ютерній індустрії вкладався назад у нові компанії. А успішні підприємці, які заробили гроші в комп'ютерній індустрії, засновували свої венчурні компанії, що дозволяло їм, з одного боку залишатися в швидко зростаючій комп'ютерної індустрії, і, в той же час, експоненціально збільшувати своє багатство. Так наприклад, Paul Allen разом з Bill Gates (засновники Microsoft) організували венчурну компанію Vulcan Ventures. Anne Winblad, продавши свою невелику компанію з виробництва програмного забезпечення, організувала венчурну фірму «Hummer Winblad», яка інвестує виключно у виробництво софта.

1970-1980 роки ознаменувалися новою хвилею технологічного прогресу. Силіконова долина з її високою концентрацією технологічних компаній, грошей, талантів допомогла запалити нову комп'ютерну революцію, яка пізніше охопила весь світ. Всюди, по всій долині створювалися комп'ютерні клуби, проводилися мітинги, організовувалися зустрічі, народжувалися нові компанії. Так, наприклад, тільки Homebrew Computer Club, згаданий у фільмі «Пірати силіконової долини», дав старт більш ніж 20 компаніям включаючи Apple. І, як результат, до 1980 в долині існувало близько 3000 комп'ютерних фірм, 85% яких налічувало менше 100 працівників, а 70% менш ніж 10. Зустрічні ліцензії (обмін ліцензіями) стали загальноприйнятою практикою серед таких компаній.

1990 роки відзначені в історії Силіконової долини, як наступна хвиля технологічного прогресу, що характеризується появою Інтернет і створенням світової Web павутини. І знову, долина, завдяки своїй структурі та організації знаходиться на гребені цієї хвилі, стаючи лідером Інтернет революції, спільно з такими компаніями, як Netscape, Cisco, 3Com, Google, Sun, Yahoo та ін.

Передбачення, що Інтернет буде новим потужним двигуном прогресу, лягло в основу нового етапу розвитку технологій, заснованих на Інтернет, таких як: пошуковики (Search engines), вrowser -based сomputing, web сторінки, online доступ, Інтернет економика та ін..

Такі пошуковики як: Excite (розроблений, студентами Стенфорда в 1993), Alta Vista (розроблена, компанією DEC в 1995, в Стенфордському в дослідницькому парку, який ще в 1970 був перейменований з індустріального в дослідницький); Inktomi, який прийшов на заміну Alta Vista (розроблений проф. університету Берклі Е. Brewer і його аспірантом P. Gauthier в 1996) і згодом, Google (заснований аспірантами Стенфорда, Larry Page і Sergey Brin в 1997), зіграли визначальну роль у розвитку Інтернет індустрії.

Так, наприклад, Yahoo заснована студентами Стенфорда Jerry Yang та David Filo в 1994, вже в квітні 1996, вийшла на біржу й після першої години торгів коштувала близько 1 мільярда, у той час як її річний дохід на той момент складав $ 1.4 млн., а втрати $ 643,000.

Замінивши ранні пошуковими, Google у 1999р. являла собою компанію з 8 співробітників. Їх першим інвестором був Andy Bechtolsheim, один із засновників Sun Microsystems, який ще в 1998р вклав $ 100,000 в проект двох аспірантів Стенфорда. У 1999р. вони отримали $ 25 млн. від венчурних компаній Sequoia Capital і Kleiner-Perkins. Через 5 років в 2004, Google вийшов на біржу або як правильніше сказати здійснив перше публічне розміщення (IPO- Initial Public Offering-перший публічний продаж акцій необмеженому колу осіб). Google, запропонувала до продажу 19605052 акцій за ціною $ 85 за акцію, залишивши за собою 271000000 акцій. Продаж $ 1,67 млрд. дала Google ринкову капіталізацію більш ніж $ 23 млрд. У цей день багато хто з співробітників Google стали мільйонерами.

У силіконовій долині прийнято давати професійним працівникам фондовий опціон службовця (право купити певну кількість акцій за визначеною ціною, як правило, нижче ринкової і згодом продати за ринковою), як частина бонусу або зарплати, що автоматично робить службовців співвласниками компанії, об'єднуючи всіх співробітників бажанням досягти максимального результату і прибутків як для компанії, так і для самих себе, як співвласників компанії. Це правило працює дуже ефективно ще й тому, що на початковому етапі, коли є гарні ідеї, але, як правило, немає грошей, компанія може найняти розробників, інженерів, менеджерів, патентознавців, адвокатів за значно менші гроші, доплачуючи різницю фондовими опціонами, які потім, якщо компанія доб'ється успіху, виростуть у своїй ціні в десятки, а то і в сотні разів. І саме тому багато адвокатів готові патентувати перспективні розробки компаній тільки за «відсоток участі», вкладаючи власні кошти в проект, якщо в майбутньому вони можуть розраховувати на високу прибутковість від продажу своєї частки. Акції, видані компанією своїм співробітникам або іншим найманим працівникам, проходять реєстрацію в податковій інспекції, а співробітники автоматично стають інвесторами.

Інтернет технології змінили світ, повністю поміняли спосіб життя людей так, як свого часу - електрика. І в цьому важливу роль грали browser-based, web-based сomputing технології, такі як, наприклад, Hotmail.

У липні 1996 два колишні Apple інженера, Jack Smith і Sabeer Bhatia, народжений в Індії випускник Стенфорда, профінансовані венчурним капіталістом Tim Draper з Draper Fisher Jurvetson, запустили Hotmail. Hotmail був і є безкоштовним сервісом. Microsoft купила Hotmail в грудні 1997 (приблизно за $ 400 млн.).

Наступне покоління компаній Силіконової долини, таких як Apple, Cisco, SUN або Oracle, незважаючи на свою диверсифікацію, не зародили жодної великої компанії, класу Intel, як свого часу це зробив Fairchild Semiconductor. І вже до 2 000 процес створення і розвитку компаній ставав все більш і більш горизонтальним. Покоління «датком компаній» (у перекладі з англійської дат - це точка, і, отже, інтернет-компанії «.com», прийнято називати Датком) створювало додатки, що покривають собою різнобічні сфери в абсолютно різних областях. Інтернет кардинально змінив Силіконову Долину, як втім, і весь світ, і вже в цьому новому ландшафті Датком компанії намагалися виявити і розробити золоті копальні.

Останнє десятиліття характеризується зародженням кіберсуспільства і кіберкультури, суспільства, де відбувається конвергенція віртуальних спільнот у віртуальній реальності, суспільства, в якому значущу роль відіграють соціальні мережі, блоги, чати, форуми, віртуальні газети і журнали. І в цих радикальних перетвореннях, в трансформації суспільства в товариство з доступними інформаційними ресурсами як частини укладу (як, наприклад, електрика), важливу роль відіграє спільнота «Силіконової Долини».

Джерело:

http://startup.kpi.ua/sikorsky/files/2012/12/Silicon-Valley-A-view-from-the-inside.pdf

 

Питання:

1. Що Силіконова долина «дала» світу, що змінила?

2. Як змінювались технологічні уклади за всю історію?

3. Які інновації з’явились в Силіконовій Долині (технологічні, соціальні, організаційні)?

4. Яке майбутнє у Силіконової долини, якщо Інтернет вже перейшов із категорії інновацій, в категорію повсякденності

5. Вважаєте Ви правильним чи неправильним, доцільним чи недоцільним відсутність в Каліфорнії закону про не конкуренцію

6. Чим відрізняються технопарки від технополісів і від бізнес-інкубаторів?

 

Кейс 2.3. Кращий український стартап 2014 року – Petcube

 

У 2014 році в Україні було зареєстровано 160,9 тис фізичних осіб-підприємців. Але гідно заробляти і стати дійсно успішними, а тим більше відомими змогли далеко не всі. Причому така тенденція характерна не тільки для України, але і для всього світу. Дійсно популярними стали лише ті, хто не побоявся ризику і сміливо заявив про свою ідею на весь світ.

Найуспішнішим стартапом в Україні можна сміливо назвати проект Petcube.

Компанія Petcube Inc. була створена для того, щоб об’єднати власників домашніх тварин і надати їм гаджети, які зроблять життя кращим для них і їхніх вихованців.

Перший продукт компанії - це пристрій, що дозволяє віддалено дивитися і грати зі своїми домашніми тваринами за допомогою смартфона.

Ідея належить киянину Олександру Нескіну через те, що йому не було з ким залишити вдома свою собаку по кличці Роккі.

Першим видатним досягненням Petcube стала перемога в конкурсі стартапів в рамках конференції Macworld, яка щорічно проводиться в Сан-Франциско компанією Apple. Причому Petcube став переможцем як на думку журі, так і за підсумками глядацького голосування.

Команда Petcube зуміла знайти вільну нішу на ринку гаджетів і мобільних додатків і створила своєрідну доглядальницю для домашніх тварин, за допомогою якої можна спостерігати за кішкою або собакою, перебуваючи далеко від дому. Найцікавіша частина історії - те, що Petcube не зупинилися на розробці працюючого прототипу, але задумалися і про соціальну складову, і про приємні деталі, на кшталт чохлів різних забарвлень. Ця політика дала результат - Petcube брали участь у змаганнях стартапів Seedcamp і HY! в Берліні і з'являлися на сторінках Wired і CNET.

Фізично Petcube являє собою куб зі стороною 10 см, всередині якого відеокамера, лазерна указка на рухомій платформі, динаміки, мікрофон і мікрокомп'ютер. Пристрій приєднується до домашньої мережі wifi і живиться від електромережі.

Через мобільний додаток користувач бачить live video з камери Petcube і може грати з твариною за допомогою лазерної указки. Він також може дати доступ до свого Petcube членам сім'ї, друзям або зробити його публічно доступним на короткий час. За допомогою мобільного додатку навіть ті, хто не має ні пристроїв Petcube, ні домашніх тварин, може грати з публічно доступними тваринами.

Стартап Petcube не тільки підняв рекордні $ 250 000 на краудфандінговой платформі Kickstarter, але і вельми успішно залучає на свій бік інвестиції від сторонніх осіб. Один із прикладів вдалого співробітництва Petcube - недавня угода з Almaz Capital. Від цієї компанії команда розробників отримала $ 1.1 мільйон.

Всі кошти наразі йдуть на налагодження дистрибуції і зростання продажів винаходу у всьому світі. У подальших планах Petcube - розширювати компанію і будувати екосистему для людей, які люблять своїх вихованців і піклуються про них. Вже зараз компанія здійснює доставку свого інтерактивного «куба» в найбільші країни світу, ну і, звичайно ж, в Україну.

Джерело:

http://ubr.ua/market/startup-time/petcube-kak-zarabotat-na-domashnih-jivotnyh-istoriia-odnogo-iz-samyh-perspektivnyh-ukrainskih-startapov-219102

http://znaypravdu.com/uspeshnyiy-startap-camyie-interesnyie-ukrainskie-it-proektyi/

http://www.lookatme.ru/mag/people/experience/193371-petcube

 

Питання:

1. Для яких цільових ринків (цільової аудиторії), насамперед, створено даний продукт, чому?

2. Чим відрізняється венчурне підприємство від стартапу, чи це тотожні поняття?

3. Чи бачите ви майбутнє Petcube в серійному або масовому виробництві?

4. Якщо Ви були б розробником/власником технології виробництва Petcube, що б Ви змінили, додали, переробили

5. Що Ви вважаєте кращим, якщо були б підприємцем: знаходити нову незайняту нішу на ринку чи розробляти конкурентоспроможний продукт, який не є новим для ринку? Чому? В яких випадках, яка стратегія є кращою?