30. Правовий статус України і форма її державно-правових зв`язків з Росією за Березневими статтями 1654 р.
31. Суспільний лад Козацько-гетьманської держави.
32. Державний устрій Козацько-гетьманської держави.
33. Ліквідація автономного устрою України.
34. Характеристика джерел права Козацько-гетьманської держави.
35. Характеристика цивільного права Козацько-гетьманської держави.
36. Характеристика кримінального права Козацько-гетьманської держави.
37. Характеристика процесуального права Козацько-гетьманської держави.
для ІІ-го семестру
1. Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу в Україні у складі Російської імперії.
2. Суспільний лад України у складі Російської імперії у 19 ст.
3. Державний устрій України у складі Російської імперії у 19 ст.
4. Характеристика джерел права України у складі Російської імперії 19 ст.
5. Характеристика галузей права України у складі Російської імперії у першій половині 19 ст.
6. Судова реформа України у складі Російської імперії у другій половині 19 ст.
7. Земська, міська і військова реформи України у складі Російської імперії у другій половині 19 ст.
8. Загарбання західноукраїнських земель Австрійською монархією і Угорським королівством і австро-угорська колоніальна політика.
9. Суспільний лад західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії.
10. Державний устрій західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії.
11. Характеристика джерел права західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії.
12. Характеристика цивільного права західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії.
13. Характеристика кримінального права західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії.
14. Утворення Української Центральної Ради.
15. Державний устрій Української Народної Республіки.
16. Законодавча діяльність Української Народної Республіки.
17. Українська держава за гетьманування Павла Скоропадського.
18. Українська Народна Республіка за правління Директорії.
19. Падіння Директорії. Варшавський і Ризький договори.
20. Державний устрій ЗУНР.
21. Законодавча діяльність ЗУНР. Злука УНР і ЗУНР.
22. Передумови утворення і юридичне оформлення СРСР. Конституція УРСР 1919 р.
23. Конституція УРСР 1929 р. і Конституція УРСР 1937 р.
24. Правове становище західноукраїнських земель у складі іноземних держав у період до другої світової війни.
25. Юридичне оформлення входження Західної України і Північної Буковини до складу УРСР.
26. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Розчленування території України і характеристика окупаційного режиму.
27. Державний устрій УРСР у період німецько-радянської війни.
28. Правове становище Закарпаття у складі Чехословаччини.
29. Створення і діяльність органів народної влади у Закарпатті та його входження до складу УРСР.
30. Український націоналістичний і повстанський рух у 30-50-ті рр.
31. Політичний режим у період “відлиги” М. Хрущова у другій половині 1950-х – першій половині 1960-х рр.
32. Політичний режим у період “застою” Л. Брежнєва у середині 1960-х – середині 1980-х рр.
33. Державний устрій УРСР за Конституцією УРСР 1978 р.
34. Соціально-економічний і політичний стан УРСР у період перебудови 1986-1991 рр.
35. Політика гласності у період перебудови 1986-1991 рр.
36. Реформа державного апарату у період перебудови 1986-1991 рр.
37. Розпад СРСР і проголошення незалежності України.
38. Державний устрій, політичний режим і правова система України на сучасному етапі (1991-2010 рр.).
Методичні вказівки по написанню рефератів
Метою написання наукових робіт є закріплення знань з відповідного навчального курсу, що передбачає оволодіння слухачами методів наукового аналізу, самостійного вивчення законодавчих і літературних джерел, оформлення результатів науково-дослідної роботи.
Написання рефератів є складовою частиною навчального процесу та важливою формою самостійної індивідуальної навчальної діяльності слухачів під час вивчення дисципліни «Історія держави і права України» і має своїм завданням допомогти їм набути досвіду в написанні наукових праць, зокрема підвести до написання курсових робіт.
Термін «реферат» походитьвід лат. referrаte – доповідати, повідомляти та означає короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження; доповідь на певну тему, що містить конкретну інформацію і висновки та зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел.
Навчальний реферат з історії держави і права України – це самостійна творча робота слухача, що засвідчує його знання історично-правової літератури з відповідної теми, розуміння основних підходів до вирішення наукової і практичної проблеми, а також відображає власні професійні погляди майбутнього юриста-спеціаліста і демонструє його вміння усвідомлювати історико-правові явища на основі теоретичних знань.
Наукова робота повинна мати дослідницький характер, в ній слухачі самостійно аналізують та викладають вивчений матеріал.
Реферат слухачі, як правило, виконують під керівництвом викладачів, які читають лекції та проводять семінарські заняття з даного курсу, відповідно до затвердженої тематики.
До написання реферату слід приступати заздалегідь до встановленого терміну його здачі, що дасть змогу своєчасно підібрати необхідну літературу, отримати консультації у наукового керівника і виправити його зауваження в остаточному варіанті роботи.
Написання реферату – це творчий процес, до того ж з’являється чудова нагода для наукового самовираження і самоствердження перед однокурсниками і викладачем. Тому, перш ніж братися за реферат, спочатку важливо розібратися, яку справжню мету Ви ставите перед собою (повідомити інших про свої оригінальні ідеї, просто отримати залік, повправлятися в написанні наукових текстів тощо). Варто також пам’ятати, що «читачем» Вашої роботи буде викладач.
Писати серйозні роботи потрібно тоді, коли є про що писати і коли є настрій утаємничувати інших у свої міркування. Найгірше – це «вимучені» тексти, написані без відповідного бажання і настрою. Вони і творяться повільніше (чи абияк), і якість набагато гірша, адже будь-яка правова наука – це творча наука, яка ґрунтується на «натхненні». На жаль, чекати натхнення можна занадто довго, так і не зробивши вчасно потрібну роботу.
Як викликати в собі творчий настрій (знайти «натхнення») під час написання реферату? По-перше, має бути ідея, а для цього треба вчитися критично ставитися до конкретних явищ і наукових фактів (своя ідея як інший погляд на вирішення проблеми) та зацікавлюватися якоюсь відомою ідеєю, що потребує подальшої розробки (своя ідея як оптимістична позиція і спрямованість на вдосконалювання вже відомого). По-друге, важливо вміти виділяти пріоритети у своїй навчально-дослідницькій діяльності (щоб не «загубитися» в повсякденності). По-третє, навчитися організовувати свій час так, щоб його вистачало на справжню творчу діяльність (на жаль, багато часу ми витрачаємо на ін.).
Аналіз рефератів показав, що слухачі найчастіше мають труднощі у формулюванні мети і завдань роботи, складанні плану реферату та ін.
У процесі роботи над рефератом можна виділити чотири етапи:
1. Вступний – вибір теми, складання списку літератури для опрацювання, початок її вивчення, розробка плану і написання вступу.
2. Основний – детальне опрацювання літератури, робота над змістом і висновками реферату.
3. Прикінцевий – оформлення реферату, самокритична оцінка його змісту і виправлення виявлених недоліків.
4. Оцінювання реферату.
Проте не варто намагатися просто «скачати» готовий реферат, який вдалося відшукати в численних колекціях віртуальної мережі. Крім самообману, посилення комплексу меншовартості та ймовірного отримання відмітки про зарахування реферату, така «робота» не принесе ніякої користі для розвитку Вашої особистості як майбутнього фахівця.
Структура реферату
Структура реферату містить такі елементи:
· титульна сторінка,
· план,
· вступ,
· основна частина (розділи, пункти і підпункти),
· висновки,
· список використаних джерел,
· додатки.
Опрацювання літератури
Після вибору теми, узгодження її з науковим керівником доцільно ознайомитися з відповідними літературними джерелами, конспектами лекцій, матеріалами семінарських занять з тим, щоб отримати загальне уявлення про вибрану тему. Після цього вже слід приступати до поглибленого вивчення монографічної літератури, періодики та інших матеріалів. Працюючи над літературою, бажано скласти короткий конспект вивчених джерел та зробити окремі виписки з них. При цьому занотовуються відповідні реквізити: прізвище авторів, назва праці, назва видавництва, рік видання, сторінка. Це необхідно для правильного оформлення посилань на використані джерела в роботі.
Робота над планом
Складання плану реферату необхідно розпочати ще на етапі вивчення літератури. План – це точний і короткий перелік положень у тому порядку, в якому вони розташовуватимуться в рефераті протягом розкриття теми. Чернетка плану під час роботи доповнюватиметься і змінюватиметься.
Існує два основні типи плану: простий і складний (розгорнутий). У простому плані зміст реферату поділяють на пункти, а в складному – на розділи і пункти та підпункти. Грамотно побудований план реферату відповідає сформульованій темі, меті і завданням роботи. Треба уникати такого недоліку, коли назва розділу (пункту) плану повторює назву теми (частина не дорівнює цілому).
При цьому слід звернути увагу на дві обставини: по-перше, запропонований курсантом план повинен забезпечити повне розкриття теми наукової роботи, по-друге, план не може бути надто детальним і включення до нього додаткових питань не повинно призвести до надмірного збільшення обсягу роботи або до відхилення від її теми. Остаточний варіант плану наукової роботи обов'язково узгоджується з науковим керівником.
Що писати у вступі?
Вивчивши необхідну літературу і склавши план, можна приступати до написання роботи, розпочавши зі вступу.
Вступ обсягом 2 сторінки – важлива частина реферату. У ньому обґрунтовують актуальність обраної теми, оцінюють стан дослідження наукової проблеми, формулюють мету і визначають завдання реферату, дають короткий загальний огляд наявної літератури і використаних джерел. Бажано, щоб початок був яскравим і проблемним, який одразу приверне увагу читача.
Обґрунтування актуальності обраної теми – це насамперед відповідь на питання: «Яка актуальність теми в світлі сьогодення?» До того ж важливо пов'язати її з сучасними проблемами навчання і виховання слухачів.
Оцінюючи стан дослідження наукової проблем и, треба коротко висвітлити ту низку відомих авторові наукових уявлень, яка склалася в історично-правовій науці з цієї проблеми.
Можна запропонувати два варіанти формулювання мети:
1. Формулювання мети за допомогою дієслів: дослідити, вивчити, визначити, обґрунтувати, проаналізувати, систематизувати, висвітлити, розглянути, узагальнити тощо.
2. Формулювання мети за допомогою питань.
Завдання роботи – це конкретні сходинки (етапи) досягнення її мети.
У короткому огляді літератури і джерел, з якими автор працював, треба оцінити їхню корисність, доступність, висловити своє ставлення до їхнього змісту.
Вимоги до змісту основної частини реферату
За змістом реферат може бути аналітичним оглядом історії вивчення питання (що нового вніс той чи інший дослідник) або сучасного її стану, критичним аналізом наукової дискусії (зіставлення різних підходів до вирішення наукової проблеми), а також у вигляді розгорнутої рецензії конкретної наукової роботи.
Зміст реферату має відповідати його темі, меті і завданням. Послідовно розкривайте всі передбачені планом питання, обґрунтовуйте, пояснюйте основні положення, підкріплюйте їх конкретними прикладами і фактами, формулюйте думки чітко, просто, правильно і недвозначно (щоб і самому було зрозуміло), а також прагніть логічно структурувати текст. Щоразу треба пам’ятати, що Ваш реферат будуть читати і прагнутиме зорієнтуватися в ньому, щоб швидко знайти відповідь на питання, які цікавлять читача (заодно уявіть себе на місці такої людини). Звичайно, робота, яка написана «суцільним текстом» (без заголовків, без абзаців, без виділення шрифтом найважливішої інформації та ін.) не викликатиме культурного захоплення.
У рефераті треба висловлювати своє ставлення до того, що викладається. Всі міркування потрібно аргументувати. Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів'я. До того ж необхідно дотримуватися таких загальних правил:
· у наукових текстах не рекомендується вести мову від першої особи однини (судження краще висловлювати в безособовій формі);
· при згадуванні в тексті прізвища обов'язково перед ним ставити ініціали;
· кожний розділ (пункт) починати з нової сторінки;
· при викладі різних поглядів і наукових положень, цитат, витягів з літератури, необхідно покликатися на використане джерело.
