Взвод у наступі на противника, що обороняється на підготовленому рубежі

142. Наступ на противника, що обороняється на підготовленому рубежі, взвод (відділення) веде у складі роти (взводу) відразу ж після приземлення або в ході виконання завдання в тилу противника при оволодінні десантом важливим районом на проміжному рубежі оборони, плацдармом на водній перешкоді, завданні удару назустріч військам, що наступають з фронту, і виконанні інших завдань. Наступ, як правило, ведеться на оборону противника з тилу або флангу після нанесення по ній ударів авіації і ракет.

Підготовка наступу у взводі здійснюється з отриманням завдання і включає: організацію наступу; підготовку взводу до виконання бойового завдання; підготовку місця розташування у вихідному районі (на вихідній позиції) роти; практичну роботу командира в підрозділах.

Організація наступу полягає в з'ясуванні завдання, вказівках щодо підготовки взводу до його виконання, оцінці обстановки, прийнятті рішення з оформленням його на карті і проведенні рекогносцировки; відданні бойового наказу, організації взаємодії, всебічного забезпечення дій і управління.

При необхідності командир взводу може проводити (доводити) розрахунок часу щодо виконання основних заходів.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником, а якщо дозволяє обстановка, то і наступу з ходу, вся робота з організації бою проводиться на місцевості. Якщо обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу усвідомлює завдання, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ і організує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості) у вихідному районі, а з виходом взводу на відстань, яка дозволяє спостереження за об'єктом атаки (на вихідну позицію після перегрупування або зміни підрозділів, які обороняються), уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії.

143. Під час з'ясування завдання командир взводу повинен зрозуміти:

мету майбутніх дій і завдання роти: (при наступі з ходу – маршрут висування, вихідний пункт, пункт розгортання в ротні та взводні колони, місця посадки особового складу на бойові машини (бронетранспортери), рубіж безпечного віддалення, рубіж спішування для аеромобільної (парашутно-десантної) роти, яка атакує в пішому порядку, рубіж переходу в атаку і час проходження пунктів; засоби посилення; найближче завдання і напрямок продовження наступу, хто підтримує; при наступі з безпосереднього зіткнення з противником – вихідну позицію і час її зайняття, засоби посилення, найближче завдання і напрямок продовження наступу, хто підтримує);

завдання взводу (місце взводу в бойовому порядку роти, вихідну позицію і час її зайняття (при наступі з безпосереднього зіткнення з противником), рубіж переходу в атаку і спішування (при атаці в пішому порядку), засоби посилення, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу);

об'єкти (цілі) на напрямку наступу взводу, які уражаються засобами старших командирів;

завдання сусідів (рубіж переходу в атаку і спішування (при наступі з безпосереднього зіткнення з противником – вихідну позицію), об'єкт атаки і напрямок продовження наступу) і порядок взаємодії з ними;

час готовності до виконання завдання, доповіді рішення і роботи на місцевості.

У результаті з'ясування завдання командир взводу робить висновки, в яких визначає зміст бойового завдання: на знищенні яких об'єктів і цілей зосередити зусилля взводу і приданих засобів; бойовий порядок під час здійснення атаки переднього краю і наступу в глибині оборони противника; час на підготовку до наступу.

144. Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: противника (склад, положення і можливий характер його дій, місця розташування його вогневих засобів перед фронтом наступу і на флангах і можливий їх маневр), стан, забезпеченість і можливості взводу і приданих підрозділів (вогневих засобів); склад, положення і характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні і маскувальні властивості, вигідні підступи до переднього краю противника, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, доби й їх вплив на підготовку і ведення наступу.

145. У рішенні командир взводу визначає: порядок і способи знищення противника на об’єкті атаки (якого противника, де і коли знищити, із вказанням порядку його ураження вогнем штатного озброєння, приданих вогневих засобів і діями взводу); побудову бойового порядку; завдання відділенням, приданим підрозділам (вогневим засобам), організацію управління.

Рішення командир взводу оформляє на робочій карті, де відображається: нарис траншей і ходів сполучення в районі оборони противника, розташування його вогневих засобів перед фронтом наступу взводу і на його флангах на глибину бойового завдання взводу, можливий характер дій противника; вихідна позиція взводу, об'єкт атаки і цілі, на знищенні яких необхідно зосередити зусилля взводу; цілі, які уражаються засобами старших командирів, місце і номер проходу в мінно-вибуховому загородженні, а під час наступу з ходу – пункт розгортання у взводні колони, рубіж переходу в атаку і рубіж спішування (при проведенні атаки в пішому порядку).

146. Під час рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, орієнтує підлеглих та уточнює: накреслення переднього краю оборони противника і розташування його вогневих засобів, особливо протитанкових, місця і характер загороджень, перешкод, а також цілі, які уражаються засобами старшого командира; бойові завдання відділень і приданих вогневих засобів; рубіж переходу в атаку і безпечного віддалення; місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їх позначення.. Під час наступу з ходу, крім того, уточнює маршрут висування, рубежі розгортання, місця посадки десанту на бойові машини і спішування, а під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником – вихідну позицію (ділянку траншеї, окопи) для наступу, маршрути виходу бойових машин десантних (бронетранспортерів) до взводу (відділення).

У рекогносцировці, як правило, беруть участь командири відділень, а іноді і механіки-водії (водії) бойових машин десантних (бронетранспортерів).

147. У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання роти, взводу і сусідів;

у третьому пункті – після слова „НАКАЗУЮ” – бойові завдання відділенням (створеним групам), приданим підрозділам (вогневим засобам), безпосередньо підлеглому особовому складу;

у четвертому пункті – час готовності до наступу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

у п'ятому пункті – своє місце під час наступу і заступника.

Під час постановки бойових завдань підлеглим командир взводу вказує:

командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу – об'єкт атаки і цілі, на знищенні яких зосередити основні зусилля, напрямок продовження наступу і рубіж переходу в атаку (під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником – вихідну (вичікувальну) позицію);

командир гранатометного взводу – цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з початком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби і порядок переміщення в ході наступу;

командир протитанкового взводу – цілі для ураження, вогневу позицію (рубіж) і напрямок наступу, місце в бойовому порядку і порядок переміщення.

Командири аеромобільного (парашутно-десантного), гранатометного і протитанкового взводів під час атаки в пішому порядку також вказують місця спішування, а командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу під час постановки завдань своєму заступнику – порядок ведення вогню бойовими машинами десантними (бронетранспортерами) та їх місце в бойовому порядку взводу і порядок переміщення; навіднику кулемета – цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку, снайперу – цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку; санітару-стрільцю – завдання і місце перебування.

148. Під час організації взаємодії командир взводу повинен:

під час наступу з ходу – вказати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий порядок, ведення вогню зі стрілецької зброї, бойових машин десантних (бронетранспортерів), порядок висування в атаку, пророблення проходів у загородженнях противника, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування, а також заходи безпеки при нанесенні вогневого ураження противнику;

під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником – вказати порядок зайняття вихідної позиції (ділянки траншеї, окопів) для наступу, виходу і зайняття своїх місць бойовими машинами десантними (бронетранспортерами);

погодити дії відділень, вогневої і маневреної груп (якщо вони створюються), між собою і з приданими вогневими засобами, із сусідами, а командири протитанкового і гранатометного взводів – дії своїх відділень із аеромобільними (парашутно-десантними) підрозділами за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань;

вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях і заходи щодо захисту від високоточної зброї противника;

повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій щодо їх виконання.

Командири аеромобільного (парашутно-десантного), гранатометного і протитанкового взводів, крім того, вказують: під час атаки в пішому порядку – місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин десантних (бронетранспортерів).

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо і сигнальними засобами, сигнали оповіщення і взаємодії.

149. Безпосередня охорона у взводі (відділенні) до початку наступу здійснюється спостерігачами, черговими вогневими засобами і чатовими, які виставляються в місцях відпочинку особового складу і біля бойових машин, а при висуванні і в ході наступу в пішому порядку – спостерігачами.

Під час організації безпосередньої охорони командир взводу вказує: завдання охорони; скільки і де мати спостерігачів, чергових вогневих засобів, чатових і порядок їх зміни при підготовці до наступу; порядок спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу (відділення); сигнали оповіщення і порядок дій взводу (відділення) при раптовому нападі противника; перепустку і відгук.

150. Тактичне маскування організовується командиром взводу (відділення) на підставі отриманого завдання і вказівок щодо маскування командира роти (взводу). Воно здійснюється постійно, як правило, своїми силами, як під час підготовки до наступу, так і під час висування.

Основними заходами щодо тактичного маскування є: використання маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби і інших умов обмеженої видимості при розташуванні у вихідному районі, зайнятті вихідної позиції (зміні) і при висуненні на рубіж переходу в атаку при наступі з ходу; інженерне обладнання місця розташування взводу (вихідної позиції) при наступі з ходу (з безпосереднього зіткнення з противником); застосування табельних засобів маскування і місцевих матеріалів під час підготовки до наступу і аерозолів (димів) під час його ведення; дотримання правил радіодисципліни і радіообміну із збереженням попереднього режиму діяльності підрозділів під час зміни (занятті вихідної позиції) і підготовки до виконання завдання; суворе виконання вимог маскувальної дисципліни; зниження теплової й оптичної контрастності радіолокації техніки шляхом встановлення теплорозсіюючих екранів (козирків) над тепловипромінюючими поверхнями бойових машин десантних (бронетранспортерів), своєчасне виявлення і усунення демаскуючих ознак.

При організації тактичного маскування командир взводу визначає: які табельні засоби і місцеві матеріали необхідно використовувати для маскування, місця і терміни їх отримання і заготівлі, а також терміни її здійснення; порядок виконання заходів маскування при підготовці до наступу, її здійснення і підтримки під час його ведення.

151. Інженерне забезпечення командир взводу організує на підставі отриманого завдання і вказівок командира роти.

Під час організації інженерного забезпечення командир взводу визначає: обсяг і терміни інженерного обладнання місця розташування взводу (вихідної позиції), де, коли, скільки отримати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання; порядок позначення маршруту висування до рубежу розгортання в ротні та взводні колони, колонного шляху (маршруту) взводу; порядок подолання дистанційно встановлених мінних полів і перешкод під час висування до рубежу переходу в атаку, способи подолання інженерних загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування взводу і подолання загороджень; способи і час пророблення проходів у загородженнях противника; при форсуванні водної перешкоди – маршрути виходу до водної перешкоди для кожної бойової машини десантної (бронетранспортера); крім того, вказує місце завантаження на пором і номер порома.

152. Під час організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу вказує: завдання щодо радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і спостереження; порядок організації радіаційного контролю і розподіл дозиметрів; сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості й інших об'єктів під час підготовки і ведення наступу; місце, час і порядок проведення спеціальної обробки; порядок використання термодимової апаратури машин і аерозольних (димових) засобів до і під час наступу; порядок забезпечення озброєнням і засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

153. Підготовка взводу до виконання завдання включає:

розподіл між відділеннями і розставляння за посадами особового складу, який прибув на доукомплектування;

поповнення возимого (носимого) боєкомплекту штатного озброєння, бойових машин десантних (бронетранспортерів) і приданих підрозділів (вогневих засобів), дозаправлення техніки пально-мастильними матеріалами і охолоджувальною рідиною, поповнення запасів води;

технічне обслуговування і підготовку озброєння і військової техніки до бойового застосування;

проведення заходів морально-психологічного забезпечення.

У вказівках щодо поповнення ракетами, боєприпасами, пально-мастильними матеріалами і іншими матеріальними засобами командир взводу визначає: місце, порядок і терміни технічного обслуговування бойових машин десантних (бронетранспортерів, автомобілів), чищення і змащування озброєння, поповнення боєприпасами (ракетами), заправки пально-мастильними матеріалами під час підготовки до наступу і в його ході; до якого терміну буде приготовлена їжа, кількість і від кого виділяються піднощики їжі, порядок її доставки (видачі) у взвод, час і порядок прийому їжі до і під час наступу.

154. Підготовка місця розташування (вихідної позиції) взводу включає: відривання окопів (укрить) для бойових машин десантних (бронетранспортерів); перекритих щілин (бліндажів), позицій, на випадок відбиття раптового нападу противника та їх маскування; очищення місць стоянок машин від хмизу, сухої трави та інших матеріалів, які легко займаються; облаштування польових споруд із використанням інвентарного майна і місцевих матеріалів для забезпечення роботи командирів, відпочинку особового складу і захисту від холоду, жари і негоди, а в зимовий час, крім цього, і обладнання пункту обігріву; визначення і позначення (при необхідності) напрямків переміщення особового складу; доведення порядку поведінки особового складу в районі.

При обладнанні вихідної позиції для наступу з безпосереднього зіткнення з противником широко використовуються фортифікаційні споруди. Додатково можуть обладнуватися: окопи для особового складу, бойових машин десантних (бронетранспортерів), позиції для відділень, спорудження командно-спостережного пункту і відхожого місця; необхідної кількості окопчиків для стрільців, гранатометів і площадок для кулеметів; пристосувань для швидкого вистрибування з траншеї (окопу).

155. Практична робота і контроль готовності в підлеглих підрозділах здійснюється командиром взводу особисто і його заступником під час усього періоду підготовки взводу до виконання завдання.

Командир взводу під час здійснення практичної роботи щодо виконання заходів підготовки наступу і готовності до виконання поставленого завдання перевіряє: знання особовим складом своїх завдань і порядок їх виконання, сигналів оповіщення, управління і взаємодії; екіпірування підлеглих і наявність запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів щодо встановлених норм, засобів індивідуального захисту; виконання заходів щодо підготовки озброєння, військової техніки і засобів зв'язку до бойового застосування.

Виявлені недоліки усуваються на місці. У визначений час командир взводу доповідає командиру роти (батальйону) про готовність до наступу.

У доповіді, як правило, відображається: укомплектованість взводу і приданих підрозділів особовим складом, озброєнням і військовою технікою; морально-психологічний стан особового складу; забезпеченість взводу ракетами, боєприпасами, пальним, медичним майном і засобами індивідуального захисту; готовність особового складу, озброєння і військової техніки до наступу, а при необхідності та інші питання.

156. Для стрільби прямою наводкою можуть залучатись бойові машини десантні (протитанкові комплекси, артилерія), які знаходяться у безпосередньому зіткненні з противником, або аеромобільний (парашутно-десантний, протитанковий) взвод за рішенням старшого командира.

Командир аеромобільного (парашутно-десантного, протитанкового) взводу, який виділений для стрільби прямою наводкою, отримавши завдання, повинен: усвідомити його, поставити завдання щодо підготовки до майбутніх дій, оцінити противника, прийняти рішення і доповісти його старшому командиру, провести рекогносцировку (при необхідності), вивести взвод і зайняти вказані позиції (рубежі), поставити завдання бойовим машинам десантним (протитанковим ракетним комплексам) і доповісти командиру, який вислав про готовність до виконання завдань.

157. Командир аеромобільного (парашутно-десантного, протитанкового) взводу під час з'ясування завдання і оцінки противника повинен усвідомити цілі для ураження під час вогневої підготовки атаки і з початком атаки, час готовності до виконання завдання, а також терміни і порядок висування і заняття вогневих позицій (порядок перегрупування – за необхідності), порядок дій після виконання завдання.

158. У рішенні командир взводу визначає: порядок виконання отриманого завдання і розподіл цілей між вогневими засобами (які цілі, коли, якими засобами знищити (придушити), порядок відкриття і припинення вогню), завдання бойовим машинам десантним (обслугам) щодо знищення (придушення) призначених цілей, які збереглися під час вогневої підготовки атаки і тих, що з’явилися знову на передньому краї та у найближчій глибині оборони противника.

159. Під час постановки завдань відділенням командир взводу вказує:

командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу – основну і запасну (за необхідності) вогневу позицію для бойової машини десантної, основний і додатковий сектор обстрілу з кожної вогневої позиції, цілі для знищення (придушення);

командир гранатометного, протитанкового взводу – вогневий рубіж і вогневі позиції на ньому бойових машин (бронетранспортерів) станкових гранатометів і протитанкових ракетних комплексів та цілі для ураження;

160. Під час організації взаємодії командир взводу крім звичайних питань визначає порядок знищення (придушення) призначених і знову виявлених цілей під час вогневої підготовки атаки, з початком і під час атаки.

Протитанковий взвод і бойові машини десантні, які виділені для стрільби прямою наводкою, у встановлений час (як правило, в ніч перед наступом або в умовах обмеженої видимості чи з початком вогневої підготовки атаки) займають вогневі позиції і знаходяться в готовності до виконання завдання. З початком вогневої підготовки вони знищують зазначені або знову виявлені цілі в опорних пунктах противника на передньому краї, у найближчій глибині оборони і між ними, руйнують його оборонні спорудження. Засоби, що виділені для стрільби прямою наводкою із складу підрозділів, що обороняються, виконують завдання зі своїх вогневих позицій.

Бойові машини десантні зі складу підрозділів першого ешелону переходять у наступ разом зі своїми підрозділами. При підході підрозділів, що наступають, бойові машини десантні, що виділені зі складу другого ешелону, продовжують виконувати завдання до виходу підрозділів, які атакують, на визначеному старшим командиром рубіж.

161. Наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником взвод розпочинає після проведення вогневої підготовки, що здійснюється за наказом старшого командира, під час якої він вогнем своєї зброї знищує виявлені вогневі засоби і живу силу противника в об'єкті атаки і на його флангах. Командир взводу управляє вогнем підлеглих, веде спостереження за діями противника, цілями, які підлягають знищенню і придушенню в ході вогневої підготовки у напрямку наступу взводу, про результати спостереження і ураження противника доповідає командиру роти.

У встановлений час за командою (сигналом) старшого командира аеромобільний (парашутно-десантний) взвод, який займає вихідну (очікувальну) позицію, висувається до рубежу переходу в атаку. Бойові машини десантні (бронетранспортери) виходять до своїх відділень, ведучи вогонь із ходу або з коротких зупинок, управління ними здійснює заступник командира взводу.

Мінне поле, яке раптово встановлене засобами дистанційного мінування противника на напрямку висування (атаки) взводу, як правило, обходиться або, при неможливості, долається проходом у колоні взводу. Бойові машини десантні (бронетранспортери), що знаходилися в бойовій лінії і опинилися на мінному полі, рухаються до проробленого проходу виходами, які розміновуються особовим складом відділень з використанням табельних комплектів розмінування, що перевозяться та іншими способами.

З підходом бойових машин до вихідного положення для наступу командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу командує: „Взвод – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ”.

Отримав сигнал до наступу від командира роти, командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу подає команду „Взвод, в атаку – ВПЕРЕД”, за якою особовий склад покидає траншею (окопи) і прискореним кроком або бігом атакує противника, рухаючись у напрямку проходів у загородженнях. Бойові машини десантні (бронетранспортери), рухаючись за своїми відділеннями (бойові машини десантні зі стабілізованим озброєнням – безпосередньо в бойовій лінії взводу), вогнем підтримують атаку особового складу.

При зближенні із противником, за командою (сигналом) командира взводу, бойові машини десантні (бронетранспортери) приховано підходять до своїх відділень, використовуючи складки місцевості, і роблять зупинку. З виходом їх на вихідну позицію подаються команди: „Взвод – ДО МАШИН”, „ПО МІСЦЯХ”. Особовий склад взводу робить посадку в машини, готується для ведення вогню з ходу. Посадка взводу здійснюється під час вогневої підготовки. Взвод на бойових машинах десантних (бронетранспортерах) на максимальній швидкості висувається до рубежу спішування, ведучи вогонь з ходу. На рубежі спішування взвод діє аналогічно наступу з ходу.

З переходом в атаку командир взводу уточнює положення противника, а за необхідності – бойові завдання відділенням і порядок подолання загороджень.

Командир взводу, група управління і вогневої підтримки діють за бойовою лінією взводу на віддаленні до 50 м.

Гранатометний і протитанковий взводи під час вогневої підготовки і з початком атаки вогнем із зайнятих вогневих позицій знищують живу силу і вогневі засоби на передньому краї оборони противника.

Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і протитанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогнем бойових машин десантних (бронетранспортерів) і стрілецької зброї.

Приданий інженерно-саперний підрозділ та (або) особовий склад відділень за допомогою табельних комплектів розмінування, пророблюють проходи у мінному полі противника, після чого бойові машини десантні і бронетранспортери – долають мінне поле проробленими проходами в бойовому порядку за своїми напрямками. При цьому особовий склад аеромобільного (парашутно-десантного), гранатометного і протитанкового взводів, який атакує противника в пішому порядку, долає мінне поле слідом за бойовими машинами, їх коліями або проробленими проходами. З підходом особового складу до загороджень за командою командира взводу „Взвод, у напрямку предмета, в колону по два (по три), направляюче – перше відділення, у прохід, бігом – МАРШ” відділення під прикриттям вогню групи управління і вогневої підтримки, а під час наступу в дві лінії і вогню відділення, що наступає у другій лінії, у встановленому порядку на ходу займають місця в колоні взводу. Бойові машини десантні (бронетранспортери) під час руху вогнем із коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають взводу (відділенню) долати загородження.

Після подолання загороджень аеромобільний (парашутно-десантний) взвод, який атакує в пішому порядку, за командою командира взводу „Взвод, у напрямку предмета, до бою – ВПЕРЕД” або „Взвод, за мною, до бою – ВПЕРЕД” бігом, у встановленому порядку розгортається в бойову лінію, відкриває вогонь зі своєї зброї і стрімко атакує противника. Наблизившись до траншеї противника на 25-40 м, за командою командира взводу „Взвод, гранатами – ВОГОНЬ” особовий склад закидає противника гранатами і точно у встановлений час („Ч”) з криком „Ура” вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул, оволодіває об'єктом атаки і безупинно продовжує наступ у вказаному напрямку, вогнем піхоту і обслугу протитанкових засобів.

Бойові машини десантні (бронетранспортери), подолавши проходами загородження, виходять на свої напрямки наступу і вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за бойовою лінією свого підрозділу.

Для очищення траншеї і ходу сполучення від противника, що залишився, командир взводу призначає одне відділення (при атаці в одну лінію) або відділення лінії. Виконавши завдання, відділення продовжує наступ у вказаному напрямку або другій лінії взводу. Якщо взвод діє вздовж ходу сполучення, то два відділення наступають праворуч і ліворуч від нього, знищуючи своїм вогнем і багнетами живу силу і вогневі засоби противника, одне з відділень (відділення другої лінії) очищує від противника хід сполучення.

Після знищення противника і оволодіння об’єктом атаки командир взводу терміново доповідає командиру роти про виконання завдання, про склад, положення і характер дій противника на напрямку наступу взводу, втрати в особовому складі, озброєнні і техніці, про використання ракет і боєприпасів, про прийняте рішення, уточнює завдання відділенням і продовжує наступ у глибину.

Командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу з групою управління і вогневої підтримки спішується і просувається за бойовою лінією взводу в такому місці, звідки зручніше спостерігати і управляти за діями взводу. Управління вогнем і рухом бойових машин (бронетранспортерів) командир взводу здійснює через свого заступника.

162. Під час наступу взводу в дві лінії за командою командира взводу особовий склад відділень першої лінії вистрибує з траншеї (окопу) і стрімко атакує противника, рухаючись у напрямку проходів у загородженнях. Командир взводу спостерігає за діями відділень і вогнем бойових машин із вогневих позицій і вогнем групи управління і вогневої підтримки та відділення другої лінії знищує противника на об'єкті атаки. З виходом атакуючих відділень на віддалення до 50 м від вихідного положення за командою командира взводу особовий склад другої лінії швидко вистрибує з траншеї (окопу) і діє за першою лінією на дистанції до 50 м, прикриваючи її вогнем.

З підходом особового складу першої лінії до загороджень за командою командира взводу відділення у встановленому порядку долають загородження, швидко розгортаються в бойову лінію, відкривають вогонь зі своєї зброї і стрімко атакують противника в порядку, викладеному в попередній статті.

Відділення другої лінії, група управління і вогневої підтримки з вогневих позицій, перед загородженнями, прикривають особовий склад і бойові машини в період подолання ними загороджень, знищуючи своїм вогнем противника на передньому краї і в найближчій глибині.

Після подолання відділеннями першої лінії загороджень під прикриттям їх вогню і вогню бойових машин одночасно починають долати загородження група управління і вогневої підтримки і відділення другої лінії. Після подолання загороджень вони своїм вогнем підтримують атаку відділень першої лінії і атакують противника.

Бойові машини, займають своє місце в бойовому порядку взводу і вогнем своєї зброї з ходу або з коротких зупинок підтримують атаку десантників. Управління вогнем і рухом бойових машин у всіх випадках командир взводу здійснює особисто або через свого заступника.

163. Під час атаки на бойових машинах посадка в них особового складу аеромобільного (парашутно-десантного) взводу здійснюється під час вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для наступу. Бойові машини за командою (сигналом) командира взводу приховано висуваються до своїх відділень, використовуючи складки місцевості, і роблять зупинку. Особовий склад за командою командира взводу „Взвод – ДО МАШИН”, „ПО МІСЦЯХ” швидко проводить посадку в машини і здійснює підготовку для ведення вогню з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод під час атаки на бойових машинах, подолавши мінне поле, у точно встановлений час („Ч”) стрімко вривається на передній край оборони противника слідом за розривами снарядів своєї артилерії, знищує його вогневі засоби, в першу чергу протитанкові, і, використовуючи результати вогневого ураження, швидко і безупинно наступає у глибину.

Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для бойових машин десантних (бронетранспортерів) – 300 м; для особового складу, який атакує противника в пішому порядку – 400 м.

Придані взводу вогнеметники наступають у бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах.

Оволодівши об'єктом атаки, взвод продовжує наступати в зазначеному напрямку, знищуючи противника перед фронтом наступу і на флангах. Командир взводу доповідає командиру роти про виконання завдання на досягнутому рубежі, про склад, положення і характер дій противника на напрямку наступу взводу, втрати в особовому складі, озброєнні і техніці, про використання ракет і боєприпасів, своє рішення, уточнює завдання відділенням і продовжує наступ у глибину.

164. Гранатометний взвод після ураження цілей або з підходом аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів до рубежу безпечного віддалення від розривів гранат за командою (сигналом) старшого командира або самостійно переносить вогонь у глибину по цілях, які залишились не ураженими або по знову виявлених. У ході наступу вогневі позиції гранатометного взводу повинні бути не далі 300 м від бойових порядків рот першого ешелону. Взвод із гранатометами, які встановлені на бойових машинах десантних (бронетранспортерах), діє в бойових порядках аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів.

Протитанковий взвод, діючи у бойових порядках аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів або у проміжках між ними з вогневих позицій, які послідовно займає за командою (сигналом) старшого командира або самостійно, знищує (використовуючи цілевказівки підрозділів, що наступають) танки та інші броньовані машини противника, що перешкоджають просуванню аеромобільних (парашутно-десантних) взводів.

Під час ведення вогню із землі обслугами гранатометного і протитанкового взводів їх бойові машини займають укриття поруч із обслугами або на віддаленні до 100 м і своїм вогнем прикривають їх вогневі позиції і підтримують бій аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів. Автомобілі цих взводів, використовуючи складки місцевості та інші укриття, розташовуються на віддаленні до 400 м від вогневих позицій взводів (обслуги).

Переміщення гранатометного і протитанкового взводів здійснюється взводом або відділеннями з метою забезпечення безперервної підтримки аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів.

Командири гранатометного і протитанкового взводів знаходяться в бойових порядках взводів, а якщо взвод відділеннями додається аеромобільним (парашутно-десантним) ротам – при одному з відділень.

165. Під час наступу з ходу аеромобільний (парашутно-десантний) взвод у період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти.

Мінні поля, що встановлені засобами дистанційного мінування противника, в період висування обходять або долають проходами. Під час застосування противником запалювальної зброї взвод швидко виходить із району пожежі, гасить вогнища на озброєнні і військовій техніці і продовжує виконувати поставлене завдання.

Гранатометний і протитанковий взводи можуть заздалегідь висунутися на вогневі позиції для підтримки наступу та атаки аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів у порядку, вказаному командиром батальйону.

Якщо командиром роти призначений пункт розгортання у взводні колони, то взводи після його проходження самостійно, з максимально припустимою швидкістю, виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку, взводи за командою командира роти, розгортаються у бойовий порядок і, знищуючи противника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому аеромобільний (парашутно-десантний) взвод, в першу чергу знищує протитанкові засоби противника.

Під час атаки в пішому порядку командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу з підходом до рубежу спішування подає, а командири відділень дублюють, команду „Взвод (відділення) – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО СПІШУВАННЯ”. За цією командою особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її з бійниць і готується до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу „Взвод – ДО МАШИН” механіки-водії (водії) бойових машин зменшують швидкість руху або, використовуючи наявні укриття, роблять коротку зупинку. Відділення за командою своїх командирів „Відділення – ДО МАШИНИ” швидко залишають машини, а за командою „Відділення, у напрямку …– до бою, ВПЕРЕД” розгортаються в бойову лінію і, ведучи інтенсивний вогонь із ходу, прискореним кроком або бігом продовжують рух до переднього краю оборони противника.

Атаку переднього краю оборони противника взвод здійснює в такому ж порядку, як і при наступі з положення безпосереднього зіткнення з ним.

166. Бій у глибині оборони противника характеризується нерівномірністю просування підрозділів і розвивається у складній і швидкозмінній обстановці. Успішне просування хоча б одного з відділень або сусідів командир взводу негайно використовує для нарощування успіху в наступі.

При відставанні сусідів взвод, не припиняючи наступ, частиною вогневих засобів придушує цілі, які заважають просуванню сусідів. Краща допомога сусідам – просування взводу вперед.

Якщо командир взводу виявить проміжки, що не зайняті противником, або не обстрілюються, він зобов'язаний за власною ініціативою негайно пропустити через них взвод вперед, хоча це тимчасово і відхиляло б його від вказаного напрямку наступу, і прагнути вийти у фланг і тил противнику.

Опорний пункт, у якому противник чинить опір, взвод обходить і атакує його у фланг або тил. Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки в бойових порядках або відкриті фланги противника, з метою приховування маневру застосовуються дими (аерозолі). Маневр, у залежності від умов обстановки і місцевості, може здійснюватися взводом у повному складі або частиною сил, у бойовому або передбойовому порядку.

За неможливості обходу опорного пункту противника командир взводу зосереджує вогонь взводу і приданих засобів і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню, висуває відділення на вигідний для атаки рубіж і одночасно вживає заходів щодо пророблення проходу у виявлених загородженнях. Взвод, використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту завершує його знищення і продовжує рух вперед.

У разі послаблення опору противника аеромобільний (парашутно-десантний) взвод, який наступає в пішому порядку, за командою (сигналом) старшого командира здійснює посадку в машини. Для цього бойові машини за командою командира взводу доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку. Особовий склад за командою командирів відділень „ДО МАШИНИ” бігом висувається до своїх бойових машин десантних (бронетранспортерів), ставить зброю на запобіжник, потім за командою „ПО МІСЦЯХ” здійснює посадку і готується для ведення вогню з ходу. Навідники-оператори бойових машин десантних (навідники кулеметів бронетранспортерів) під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі. Діючи на бойових машинах десантних (бронетранспортерах), взвод продовжує виконувати завдання.

167. Виявивши у глибині оборони противника зброю масового ураження, наземні елементи систем високоточної зброї, взвод, вміло використовуючи приховані підступи, стрімко виходить до них, рішучою атакою знищує живу силу противника і виводить із ладу установки (гармати, міномети).

Загородження і перешкоди, які зустрілися в глибині оборони противника, взвод обходить або долає проробленими проходами.

Зони зараження взвод долає на бойових машинах десантних (бронетранспортерах, автомобілях) із використанням засобів індивідуального і колективного захисту або обходить їх за напрямками, які визначив командир роти.

168. Противника, який контратакує, взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами вогнем і рішучою атакою з ходу, або за вказівкою командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому бойові машини займають вогневі позиції за найближчим укриттям, а особовий склад аеромобільного (парашутно-десантного) взводу спішується і займає вигідні позиції, як правило, попереду них. Після нанесення противнику ураження взвод атакою у взаємодії з сусідами або самостійно завершує його знищення.

Взвод, який противник не контратакує, прискорює своє просування з метою виходу у його фланг і тил.

169. Виявивши відхід противника, командир взводу негайно доповідає про це командиру роти та за його наказом організовує переслідування.

Під час переслідування взвод, вміло використовуючи складки місцевості, діючи в бойовому або похідному порядку, обходить противника паралельними маршрутами, виходить на шляхи його відходу, сковує його дії і знищує рішучою атакою у фланг і тил.

Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод переслідує противника, як правило, на бойових машинах десантних (бронетранспортерах) або автомобілях.

170. Закріплення захопленого рубежу (об'єкта) командир взводу організовує відповідно до положень, що викладені у розділі „Оборона”. У взводі в короткий термін організується система вогню і виконуються інші заходи щодо підготовки до відбиття контратак противника. Особлива увага приділяється організації протитанкової оборони.

171. Виконавши завдання (після бою) взвод за рішенням командира роти виходить у призначене місце (на зазначений рубіж), де розташовується (закріплюється на рубежі). Командир взводу організовує спостереження і безпосередню охорону, визначає заходи маскування і доповідає командиру роти (батальйону) про результати бою. У доповіді вказуються: завдання, що виконане взводом і місце його знаходження; які цілі противника знищені взводом; короткі відомості про противника і його дій; втрати особового складу, озброєння і військової техніки; витрата боєприпасів і пально-мастильних матеріалів; стан озброєння і військової техніки, а також морально-психологічний стан особового складу та інші питання.

172. Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод, що складає резерв батальйону, використовуючи маскуючи властивості місцевості, просувається за ротами першого ешелону на віддалені 1,5-2 км у готовності до виконання завдань, що раптово виникли, а також для виконання завдань, які покладені на другий ешелон батальйону.

Отримавши завдання на ввід в бій з метою розвитку наступу батальйону (підсилення підрозділу, який поніс втрати, тощо), командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу на ходу ставить завдання відділенням. При цьому він вказує на місцевості положення противника і місця розташування його вогневих засобів, рубіж введення в бій, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу, організації взаємодії. Взвод при підході до зазначеного рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.

З отриманням завдання на знищення противника, який залишився в тилу батальйону, взвод висувається на вказаний йому напрямок і, використовуючи результати вогневого ураження, завершує його розгром (блокування).