Асиметричні конфлікти - це конфлікти, в яких додатковим засобом впливу є наявність 3 сторін або взаємозалежність учасників. Міжнародно-терористичні акти - т.зв. асиметрична загроза, яка керується непередбачуваною логікою. Нині тероризм - проблема не лише для країн із політ., нац. чи реліг. розладом - це проблема всієї світової спільноти. Терористичні акти у США 11 вересня 2001 кардинально змінили характер загроз міжнародній безпеці у світі, продемонстрували можливість ураження значної кількості людей та об'єктів без застос. традиційної зброї: викрадений літак, комп'ютерні мережі, банківська або поштова система, засоби масової інформації, тобто те, що не підходить під визначення «зброя» у загальноприйнятому значенні. Гібридна війна - війна із поєднанням принципово різних типів і способів ведення війни, які скоординовано застосовуються задля досягнення спільних цілей. Компоненти гібридної війни: використання класичних прийомів ведення війни (із військовослужбовцями в уніформах, військ. технікою); нерегулярних збройних формувань (повстанців, терористів, партизан); та таких типів війни і прийомів як інформаційна і кібервійна. При цьому сторона-агресор може залишатися публічно непричетною до розв. конфлікту. Роздмухання конфлікту, а потім негласна участь радянських, а потім російських військ у Карабахського конфлікту між Вірменією і Азербайджаном кін. 80х – поч. 90х рр. і надалі. Лівансько-ізраїльський конфлікт 2006 р: Хізбалла боролася із військ. сильнішим противником Ізраїлем із використ. класичних військ. дій, нерегулярних збройних формувань та інформ. методів ведення війни, завдавши Ізраїлю стратегічної поразки. Рос.-грузинська війна 2008 р: Росія, одночасно із застосуванням офіц. армії, вела інформ., кібер- та економічну війну. Різновид асиметричних загроз є кібернетичні атаки.
69. Міжетнічні конфлікти в Югославії і їх вплив на безпеку в Європі і світі. На листопадових виборах 1990 р. у Сербії і Чорногорії, Боснії і Герцеговині, Македонії перемогу здобули прокомуністичні (просерб.) сили. У Словенії і Хорватії, де до влади прийшли націоналісти, прийнято нові конституції і уряди висловили намір вийти з федерації (червень 1991 р.). Споч. в Словенії, а потім у Хорватії поч. бойові дії між загонами самооборони республік і частинами Югославської нар. армії (ЮНА), яким було віддано наказ забезпечити єдність Югославії. Після поразки ЮНА в Словенії основні бойові дії перемістилися в Хорватію, де місцеві серби при підтримці ЮНА виступили зі зброєю в руках і встановили свій контроль над територією компактного проживання сербів. Проголосивши тут Республіку Сербська Країна зі столицею містом Кнін. На початку 1992 р. бойові дії в Хорватії поступово припинилися. Для припинення етнічного конфлікту і розмежування воюючих сторін до країни було введено війська ООН. ЄС в січні 1992 р. визнали всі нові держави, що забажали вийти зі складу Югославії. Проти Сербії введені міжнародні санкції. Сербія вивела свої війська з Хорватії, проте на території останньої продовжувала існувати ніким не визнана Республіка Сербська. 27 квітня 1992 р. Сербія і Чорногорія оголосили про ств. Союзної Республіки Югославії (СРЮ). Усі ін. колишні союзні республіки стали незалежними.
У березні 1992 р. розгорівся етнічний конфлікт у Боснії і Герцеговині. Сербська частина населення на чолі з Р. Караджичем прагнула приєднання Боснії і Герцеговини до СРЮ (15 січня 1992 р. проголосили Сербську Республіку Боснія і Герцеговина). Основні бої точилися в р-і Сараєво. Усі спроби світового співтовариства врегулювати конфлікт мирними засобами наштовхувались на збройний опір сербів. В лютому 1998 р. загострився конфлікт у Косово - автономному краї Сербії, автономія якого була ліквідована в 1988 р. Албанці, що становили більшість населення, розгорнули боротьбу за незалежність. У цьому конфлікті світова громадськість стала на бік албанців. У березні 1999 р. об'єднані сили НАТО розгорнули бойові дії проти СРЮ. Нове загострення конфлікту на Балканах спалахнуло у Македонії (березень 2001 р).
