Причини і механізми фінансово-економ. кризи 2008 р

Причини: саморуйнування фінансової піраміди боргових зобов'язань США; віртуалізація фінанс. о-й (деривативи), що призвела недооцінку фін. ризиків і відрив фін. ринку від реального сектора економіки; знецінення частини капіталу в умовах вичерпання можливостей екон. зростання на основі домінуючого техн. укладу; перевиробництво осн. світової валюти - долара США; нарощування боргових зобов'язань останні 20 рр; невдала політика сформованої фінансової системи й низька якість регулювання; дисбаланс між збільшеним попитом на кредитні ресурси та джерелами їх забезпечення; добробут розподілялося нерівномірно, як всередині країн, так і між різними регіонами світу. Механізми поширення кризи: серія банкрутств банків, страхових компаній, іпотечних компаніях / колосальні збитки банків; неповернення за кредитами; криза ліквідності, який пов'язаний зі швидким вилученням коштів з ризикованих активів і переведенням їх у менш ризиковані сегменти ринку; зростання процентних ставок на ринку міжбанківських кредитів; проблеми рефінансування; уповільнення зростання майже всіх економік світу. Етапи розв. кризи: І (липень 2007-серпень 2008) – розв. америк. іпотечної кризи, списанням величезних коштів позаставних банками і першими банкрутствами. ІІ - криза ліквідності - Іпотечна криза спровокувала у вересні 2008 року криза ліквідності світових банків: банки припинили видачу кредитів, зокрема кредитів на купівлю автомобілів. Як наслідок, обсяги продажів автогігантів почали скорочуватися. ІІІ - параліч кредиту, що випливає із кризи ліквідності і недовіри всередині банківської системи. Чим довше він триває, тим більше шкоди завдає поточної економічної діяльності, але особливо - майбутнім інвестиціям. ІV- фінансової кризи має відношення з політичними, соціальними наслідками та наслідками безпеки фінансової кризи.

66. Наслідки фінансово-екон. кризи 2008 р. для світової економіки:

значне зниження обсягів виробництва, зовн. торгівлі, міжнар. резервів; зменшення нац. та світового обсягів ВВП; різке скорочення потоків прямих іноз. інвестицій (ПП); зрост. безробіття; зниження життєвого рівня населення. Безпосереднім наслідком стало різке кредитне стиснення всієї світової економіки (втрата банківського капіталу). Кредитне стиснення світової економіки призвело до скорочення сукупного попиту і стало причиною циклічного спаду економіки. Криза спричинила до масового виведення грошей з країн іноз. фінансовими інститутами, що спричинило загострення кризи в більшості країн світу. У ряді великих держав (9 серед 25) - суттєве ВВП зростання (в Китаї в Індії, в Індонезії, в Польщі). Серед пострадянських країн не відбулося падіння річного ВВП в Азербайджані, Білорусі, Казахстані та Киргизстані. Розширенні групи лідерів: країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія та Китай), Республіка Корея, Сінгапур, Індонезія, Малайзія, Туреччина. Відображення у зростанні ролі ТНК (Транснаціональні корпорації) країн, що розвиваються, в інвестиційних угодах та масштабах капіталовкладень в абсолютному і відносному вираженнях. У галузі економічної теорії зміцнилися позиції прихильників концепцій активної участі держави в економічному житті. Кризу 2008—2009 рр. та вихід з неї легше пережили країни, в яких держава зберігала або командні, або просто сильні позиції в економіці (Китай, Індія, Бразилія, Білорусь, Польща). Країни, включаючи Росію й Україну, уряди яких надто покладались на саморегулюючі сили ринку, зазнали найбільш тяжких соціально-екон. наслідків кризи. Фінансово-екон. криза призвела до того, що найрозвинутіша частина світового господарства сьогодні увійшла в економічну рецесію, а суттєвий спад економічної активності може перейти в депресію – тривалий період абсолютного скорочення обсягів виробництва, зменшення міжнародної торгівлі, зростання безробіття.

67. Причини арабських революцій поч. ХХІ ст.

«Арабська весна» - серія масових вуличних протестів, революцій та внутр. військових конфліктів у арабських країн Пн Африки, що почалися наприкінці 2010 р. в Тунісі. Внутр. чинники: соціал. проблеми, які вважаються наслідками суч. капіталізму (збільш. нерівності між найбагатшими та найбіднішими, великий рівень бідноти, низька зарплата, зниж. проценту серед. класу серед населення, безробіття та погані житлові умови), економ. (зростання цін на продукцію І необхідності, диспропорція в економіці країн). Найбільших страждань зазнала молодь, що не мала можливостей реалізувати себе. Зростав рівень смертності, а показник рівня повсякденного життя навпаки знижувався. Водночас політична еліта користувалася усіма благами, загрузнувши у корупції та безвідповідальності. З політичної точки зору протести були спричинені дефіцитом реальної демократії. У арабських країнах лідери упродовж десятиріч залишались при владі, передаючи керівництво країною своїм наслідникам. 1 сімейний клан міг знаходитись на верхівці протягом близько 50 років. Авторитарні режими: високий рівень корупції, відсутність свободи слова, ріст розриву між багатим і бідним населенням країн. Зовн. чинник: глобалізаційні процеси, що торкнулися усього світу і не могли не зачепити і арабських країн. Відкрито світове суспільство заявляє про роль США та ЄС в організації переворотів.