Облік лізингових операцій: методика та організація

В процесі організації обліку і контролю для вивчення і узагальнення інформації застосовують різні класифікації. Класифікація повинна забезпечувати виконання основних завдань організації обліку та контролю лізингових операцій, що сприятиме формуванню інформації для прийняття обґрунтованих рішень щодо здійснення орендних операцій.

Побудова правильної класифікації орендних операцій для потреб організації обліку ускладнюється різноманітністю та неподібністю обліку орендних операцій як в зарубіжній, так і у вітчизняній практиці. Це викликано двома основними причинами:

- відсутністю чітких меж поділу орендних операцій. Так, поділ оренди на оперативну та фінансову породив плутанину оренди з лізингом, фінансової оренди з лізингом та інше;

- наявністю проблемного та дискусійного питання щодо відображення в бухгалтерському обліку орендної операції. Так, думки науковців з цього приводу розділилися: 1) оренда відображається в обліку як звичайна операція; 2) відображення оренди в обліку обов'язково повинно враховувати фінансовий характер сторін такої операції [1].

На практиці орендні операції досить різноманітні та характеризуються наявністю всіляких видів класифікацій з різних точок зору, як закріплених в законодавстві, так і тих, що використовуються тільки в навчальній літературі. У зв'язку з цим виникає необхідність систематизації існуючих класифікацій орендних операцій за критеріями їх розподілу.

У вітчизняних працях досить поширеним в працях науковців є порядок організації обліку лізингових операцій в залежності від того, хто є суб'єктом операцій і що є об'єктом оренди:

- оренда державного (комунального) майна: рухомого і нерухомого;

- оренда земельних ділянок;

- оренда майна, право власності на яке належить юридичній особі недержавної форми власності;

- оренда майна громадян [1; 2].

Така класифікація не є вичерпною для потреб організації обліку і контролю, оскільки не може охопити всі зобов'язання, що виникатимуть при здійсненні орендної операції.

Якщо говорити про класифікації орендних операцій, передбачених чинним законодавством, то необхідно розглянути чотири класифікації орендних операцій - за Господарським кодексом України (ГКУ), Цивільним кодексом України (ЦКУ), Податковим кодексом України (ПКУ) та Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».

Господарський кодекс України розрізняє орендні операції в залежності від об'єктів оренди: оренда, оренда державного та комунального майна, оренда землі та лізинг. Аналогічний підхід щодо класифікації наведений в Цивільному кодексі України - залежно від об'єктів оренди. Але в ЦКУ спостерігається більш розширена класифікація орендних операцій: найм (оренда), прокат, найм (оренда) земельної ділянки, найм (оренда) транспортного засобу, найм (оренда) транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує, найм (оренду) житла та лізинг. Податковим кодексом України регулюється два види оренди: оперативний лізинг (оренда) і фінансовий лізинг (оренда).

Класифікація оренди на фінансову та оперативну у світовій практиці, а також критерії капіталізації, що застосовуються до орендарів, містять в собі ряд протиріч. Встановлення критеріїв класифікації операцій фінансової оренди в обліку не завжди призводить до адекватного відображення економічного їх змісту. І в цій ситуації бухгалтерське трактування фінансової оренди має досить істотне значення [3].

Вивчення проблеми класифікації оренди показало, що єдиної, універсальної системи критеріїв для класифікації орендних операцій у світовій бухгалтерській практиці не існує. Взагалі, класифікація видів оренди в зарубіжних країнах здійснюється на основі різних критеріїв, відповідно і вимоги по капіталізації оренди теж різні.

Класифікація повинна правильно та відповідно до вимог обліку відображати всі господарські операції в межах орендної операції. Розроблена класифікація орендних операцій спроможна забезпечити облікове відображення всіх зобов'язань, що виникатимуть при виконанні орендного договору. Застосування наведеної класифікації дозволять посилити контроль за здійсненням орендних операцій, а також надавати управлінському персоналу необхідну інформацію про оренду у розрізі їх видів, що дозволить покращити управління ними.

1. Левченко О.М. Методологічні засади класифікації лізингу / Левченко О.М. // Вісник НУ «Львівська політехніка»: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів, 2010. – № 577. – С. 206-212.

2. Литвиненко І.Ю. Класифікація оренди для потреб бухгалтерського обліку / Литвиненко І.Ю. // Вісник Житомирського державного технологічного університету.Економічні науки. – 2009. – №4. – С.71-74.

3. Лісовська Н. Фінансово-економічна сутність лізингової діяльності / Лісовська Н.// Вісник КНТЕУ. – 2011. - №1. – С.92-98.

УДК 657

Колдун І.П., ст. гр. ОАмз-51

Науковий керівник: Ткачук І.М., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет