Гігієнічні вимоги до дитячого одягу

Основним функціональним призначенням численних різновидів побутового і

спеціального взуття є захист ніг від механічних пошкоджень, охолодження

або перегрівання, забруднення, укусів комах, впливу несприятливих

фізичних, хімічних, біологічних чинників. За призначенням розрізняють

взуття побутове, спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове,

лікувальне (ортопедичне) тощо. У поєднанні з одягом взуття є важливою

частиною туалету, воно має велике естетичне значення, відображаючи

культуру, виховання, формує зовнішній вигляд людини.

 

Взуття повинно відповідати таким вимогам:

 

1. Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат

взуттєвого простору, його вентиляцію.

 

2. Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і

формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під

час ходьби, занять фізичною культурою і трудових процесів.

 

3. Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і

біологічних впливів.

 

4. Не виділяти у взуттєвий простір хімічні речовини в концентраціях,

які здатні в реальних умовах експлуатації несприятливо впливати

(шкірно-подразнююча, резорбтивна, алергічна дія) на шкіру ступні та

організм у цілому.

 

5. Відповідати віковим та іншим фізіологічним властивостям організму.

 

6. Легко чиститись і висушуватись, тривалий час зберігати початкову

конфігурацію та гігієнічні властивості.

 

Взуття відповідає гігієнічним вимогам у тому разі, коли воно не тільки

захищає ноги від зовнішніх механічних дій (ударів тощо) і вибоїн у

грунті, але й забезпечує повну свободу рухів стопи за ходою. Взуття

повинне відповідати розміру стопи, що сприяє рівномірному розподілу

маси тіла, незручне взуття може зумовити потертості, нестійку ходу,

зміну положення хребта і кісток таза. Вузьке і тісне взуття стискує

кровоносні судини і пальці, що зумовлює застій крові у нижніх кінцівках

і підсилену пітливість, спазм кровоносних судин, порушення

живлення м'язової тканини. Від постійного тиску пальці

деформуються, на них з'являються мозолі, ушкодження, можуть виникнути

запалення суглобів.

 

Найзручніше взуття з широкими каблуками висотою 1,5—3 см. Такий каблук

помірно збільшує звід стопи, сприяє більшій витривалості її, забезпечує

рівномірність тиску кістяка та рівномірний кровообіг

 

Тісне взуття погіршує кровообіг, негативно впливає на мікроклімат

взуттєвого простору, сприяючи охолодженню чи перегріванню ступні й

ускладнюючи її рух. Носіння такого взуття сприяє вростанню нігтів, може

призвести до деформації ступні. Різні порушення і патологічні зміни може

викликати взуття, розмір якого значно більший, ніж розмір ступні.

Функції одягу.

 

Одяг служить людині захисту від несприятливих впливів довкілля, охороняє поверхню шкіри від механічних ушкоджень кісткової та забруднень. З допомогою одягу навколо тіла створюється штучнийпододежний мікроклімат, який значно різниться клімату довкілля. Температура його коштує від 28 до 34 °З, відносна вологість становить 20—40 %, швидкість руху повітря дуже незначна, зміст вуглекислоти коливається не більше 0,006—0,097 %. Створюючипододежний мікроклімат, одяг істотно знижує тепловтрати організму, сприяє збереженню сталості температури тіла, полегшуєтерморегуляторную функцію шкіри, забезпечує процеси газообміну через шкірні покрови.

 

Захисні властивості одягу особливо важливими для дітей, оскільки:

 

• у дитячому віці механізми терморегуляції дуже недосконалі, переохолодження і перегрівання організму можуть призвести щодо порушень стану здоров'я;

 

• діти вирізняються великою рухової активністю, коли він рівеньтеплопродукции зростає у 2—4 разу;

 

• шкіра дітей ніжна і легко ранима;

 

• шкірне подих має більший питому вагу в обмінних процесах організму, ніж в дорослих.

 

Одяг дітей з своєї конструкції іфизико-гигиеническим показниками матеріалів має відповідати віковиманатомо-физиологическим особливостям, виду роботи і метеорологічним умовам; не перешкоджати швидкому і легкому надяганню і зняттю, сприяти вихованню естетичного самку дитини.

 

Вимоги, які пред'являються матеріалам, які у виробництві одягу.

 

Оцінюючи дитячої одягу санітарно-гігієнічної експертизі підлягають тканини, використовувані на її виготовлення, пакети тканин — комплекти розміром 1 м2, які з верхньогопокровного шару,теплозащитного шару і підкладки, і навіть готові вироби.

 

>Волокна, у тому числі виготовляються тканини, може бути натуральними (бавовняні, лляні, шовкові, вовняні), штучними чи синтетичними.Нити, вироблені з волокон, бувають крученими і щільними чи аморфними і пухнастими. За структурою тканини поділяються на ткані ітрикотажно-вязание.

 

Використання тих чи інших тканин для дитячої одягу пов'язане з їхнімфизико-гигиеническими показниками: завтовшки, масою, об'ємної масою, пористість,воздухо- іпаропроницаемостью,гигроскопичностью,влагоемкостью, гідро- ілипофильностью, і навітьтеплопроводностью. Ці властивості значною мірою визначаються структурою тканини, кількістю і розміром пір, заповнених повітрям.

 

Товщина тканин вимірюється в міліметрах й безпосередньо впливає на теплозахисні властивості тканини. У матеріалах, які мають велику товщину, міститься більше повітря, який має дуже низькоїтеплопроводностью. Отже, що товща матеріал, тим він тепліше (наприклад, батист — 0,1 мм, драп — 5 мм, його — 30—50 мм).

 

Маса тканини вимірюється в грамах стосовно певної площі матеріалу (1 м2 чи 1 див2).Гигиенически оптимальної є тканину з мінімальним масою і збереженням усіх їй властивостей (наприклад, крепдешин — 25г/м2, драп — 77г/м2, його — 1000,0г/м2).

 

>Объемная маса — маса 1 див3 тканини в грамах, що визначає співвідношення щільних речовин та повітря у кістковій тканині. Чим цей показник менше, тим тканину, навіть якщо вона не має значну товщину.Объемная маса є й критерієм теплозахисних властивостей тканини при одному й тому ж товщині. Матеріал з не меншою об'ємної масою тепліший (наприклад, шерстяний трикотаж — 0,07г/см3, брезент — 0,6— 0,7г/см3).

 

>Пористость визначається ставленням обсягу пір загального обсягу цього матеріалу, вираженим у відсотках, так і безпосередньо пов'язані з об'ємної масою.Пористость матеріалу визначає теплові його властивості (наприклад, драп, діагональ — 50 %, шерстяний трикотаж — 93—95 %, ватин напівшерстяної — 97 %, вата бавовняна — 99 %,ва-тилин бавовняний — 99 %).

 

>Воздухопроницаемость вимірюється в кубічних дециметрах (дм3) і означає здатність матеріалів пропускати повітря через 1 м2 в секунду шляхом фільтрації через пори. Тканина, використовувана для різною одягу, повинна мати різноївоздухопроницаемостью. Приміром, поверхневий пласт зимової і осінньої одягу повинен мати низьку повітропроникність з метою захисту від холодного повітря. Літня одяг повинна мати максимальноївентилируемостью, тобто. великийвоздухопроницаемостью (наприклад,мадаполам бавовняний — 111 дм3/м2 в секунду, шовк натуральний — 341 дм3/м2 в секунду, капрон — 125 дм3/м2 в секунду).

 

>Паропроницаемость вимірюється в грамах водяної пари, який струменіє за 1 год через 1 м2 тканини, яких і визначає здатність матеріалів пропускати через себе водяну пару, постійно які утворюються впододежном просторі, шляхом дифузії їх крізь волокна. Найбільшупаропроницаемость повинен мати одяг, яка у місцевостях спекотного клімату, коли тепловіддача ввозяться значною мірою з допомогою випаровування (наприклад,мадаполам бавовняний — 16,2г/м2 за годину, шовк натуральний — 4,62г/м2 за годину, капрон — 1,09г/м2 за годину).

 

>Гигроскопичность характеризує здатність тканин поглинати водяну пару, виявляється у відсотках. Хороша гігроскопічність позитивного бачиться властивістю матеріалів, що використовуються внутрішніх верств одягу; сприяє видалення поту із поверхні шкіри.Гигроскопичность тканин, що застосовуються верхніх верств зимової ідемисезонной одягу, мусить бути мінімальної, що запобігає її промокання при атмосферних опадах й відповідне зниження теплозахисних властивостей (наприклад, батист, вольта, ситець >90 %,мадаполам бавовняний — 18 %, драп полегшений — 17,2 %, шовк натуральний — 16,5 %, шерсть — 14 %, фер — 7—8 %, фер з водовідштовхувальноїпропиткой — 1,2 %, капрон — 5,7 %, лавсан — 0,5 %).

 

>Влагоемкость визначає здатність тканини вбирати воду після занурення у неї, виявляється у відсотках. Властивість тканини зберігати значну частину пір вільними після зволоження має значення, бо за цьому досягається певний рівеньвоздухопроницаемости і від змінюються теплові властивості цього матеріалу.

 

>Гидрофильность відбиває здатність тканини швидко і повно вбирати вологу, виявляється у відсотках. Висока гідрофільність повинно відбуватися в тканин, безпосередньо стичних з шкірними покривами і поглинаючих водяну пару із поверхні шкіри (наприклад, батист, вольта, ситець >90 %, фер з водовідштовхувальноїпропиткой — близько 0 %).

 

>Гидрофобность («>несмачиваемость») — властивість, протилежнегидрофильности. Високагидрофобность має бути в тканин, їхнім виокремленням верхній шар одягу та захищають його від снігу, дощу, туману.

 

>Липофильность характеризує здатність тканин вбирати у собі жир із поверхні шкіри, виявляється у відсотках. Високі її показники негативним властивістю, властивим переважно синтетичним тканинам, оскільки крапельки жиру заповнюють повітряний простір між волокнами і погіршують цимфизико-гигиенические властивості матеріалів.

 

>Теплопроводность характеризує теплозахисні властивості матеріалів: ніж вона нижче, тим тепліше матеріал.

 

Теплове опір — властивість, протилежне теплопровідності, він визначається часом (в годиннику), протягом якого 1 Ккал тепла пройде через 1 м2 тканини приперепаде температури в 1°С, і є зворотним величиною теплопровідності.

 

Для дитячої одягу дозволяється використання тканин, виготовлених із натуральних волокон, і навіть тканин з добавкою хімічних волокон, але у суворій відповідності з вимогами санітарним нормам і керував Для виготовлення інших дитячих виробів можна використовувати штучний хутро і синтетичні утеплювачі (>клеений, об'ємний іиглопробивной) для дитячої одягу (крім дітей ясельної групи Не допускаються ацетатні тканини з вкладенням ПАН (>нитрон), ПА (капрон) іПЭ (лавсан) волокон. Забороняється використанняаппретов іпропиток в матеріалах білизняного асортименту для дітей раннього, ясельного і дошкільного віку. При виготовленні одягу для дітей ясельного, дошкільного й молодшого шкільного віку (до 40-го розміру) заборонена використання синтетичних швейних ниток.

Білизну

 

>Бельевие тканини прилягають безпосередньо до шкірі й покривають близько 80% її. Основним призначенням білизняних тканин є звільнення шкіри від рідких (піт, у якому дуже багато мінеральних і органічних речовин), твердих (шкірне сало, лусочки епідермісу) і газоподібних (вуглекислота) виділень шкіри. Важливо, щоб білизну було просто,виглаженним і підібраним за величиною. Здатність тканини до очищенню шкіри знижується у процесі забруднення, припиняючи через 5-7 днів.Бельевие тканини потребують легкої, регулярної і скрупульозної очищенні. Чому має сприяти їх структура.Разряженние, пористі тканини полегшують прання. Щоб не дратувати і поранити шкірні покрови, білизняні тканини би мало бути м'якими, гнучкими, еластичними; для вбирання поту-гигроскопичними івлагоемкими. Длявентилирования повітря, безпосередньо прилеглого до шкірі, видалення газоподібних продуктів і яка випаровується поту білизняні тканини повинні мати високоївоздухо- іпаропроницаемостью як і сухому, і у вологому стані. Найкращими тканинами виготовлення дитячої білизни, в т. год. нічних сорочок і піжам, можна припустити бавовняні тканини і бавовняний трикотаж. Тканини з натуральної шовку, деяких випадках вовни, також можуть бути рекомендовані для дитячих білизняних виробів. З синтетичних тканин виготовлення білизни можна використовувати віскозний трикотаж.Бельевие вироби з нейлону, капрону та інших тканин повинні виключатимуться з дитячого асортименту.

 

 

Режим харчування дітей

Нормальна життєдіяльність організму можлива лише тоді, коли всі витрати пластичних матеріалів та енергії, наприклад, за добу, будуть компенсовані речовинами, що потрапляють з їжею за цей же період. Якщо ці умови не виконуються і їжа не достатньо компенсує витрати — організм починає жити за рахунок власних запасів, а також за рахунок речовин власних клітин та органів. Як відомо, джерелом пластичних матеріалів та енергії є основні поживні речовини їжі: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та вода.

 

Серед багатьох систем харчування найбільш привабливою вважається система збалансованого харчування, згідно з якою кількість їжі, що споживається, повинна відповідати енергетичним витратам людини, тобто повинен досягатись якісний та енергетичний баланс.

 

Відомо, що енергетична цінність 1 г білків становить 4,1 ккал, вуглеводів— 4,1 ккал і жирів — 9,3 ккал (1 ккал = 4,187 кДж). Знаючи енергетичну цінність 100 г харчового продукту по складу білків, жирів та вуглеводів (для цього користуються спеціальними таблицями, див. додаток 3), а також фактичні витрати енергії людиною за добу розраховують (складають) раціон харчування із будь — якого набору продуктів.

 

Але раціон, складений лише за енергетичними критеріями, не буде відповідати вимогам повноцінного і збалансованого харчування. Для організму важливо, щоб їжа містила усі необхідні поживні речовини в певному співвідношенні. Останнє у великій мірі залежить від віку людини та від виду її зовнішньої діяльності (важкості праці, наявності шкідливих чинників в оточуючому середовищі та ін.). А. Г. Хрипкова із співавт. (1990) рекомендує дошкільнятам (до 6 років) та школярам молодшого шкільного віку (6-10 років) дотримуватись співвідношення білків, жирів та вуглеводів у складі їжі на рівні 1:2:3 (то б то на кожен грам білків потрібно споживати 2 грами жирів і 3 грами вуглеводів). Для учнів середнього (11-13 років) і старшого шкільного (14-17 років) віку, так як і для дорослих людей, співвідношення основних компонентів їжі рекомендується на рівні 1:1:4. Саме за цих умов білки максимально затримуються в організмі і найкраще засвоюються інші компоненти їжі. Останнім часом деякі дослідники (І. М. Маруненко, 2004, та ін.) рекомендують дотримуватись співвідношення білків, жирів і вуглеводів у збалансованій їжі за добу в харчуванні як дорослих, так і дітей будь-якого віку на рівні 1:1:4. Експерти Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) вважають, що оптимальним є вживання їжі, калорійність якої на 12-15 % складають білки, 30-35 % — жири і 50-55 % — вуглеводи, тобто має місце співвідношення 1:2:3 (цитується за В. Г. Грибан, 2005).

 

Згідно додатку до наказу 272 Міністерства охорони здоров'я України від 18.11.1999 р., встановлені норми фізіологічних потреб дітей шкільного віку в основних харчових речовинах та енергії, які наведені в табл. 7,8.

 

Без задоволення норми фізіологічних потреб організму в білках, жирах, вуглеводах, мінеральних речовинах та вітамінах, порушується нормальний ріст, фізичний та розумовий розвиток дітей. Вміст основних компонентів їжі в складі найбільш поширених харчових продуктів представлений у додатку 3> що дає можливість складати відповідні раціональні раціони харчування.

 

 

Враховуючі особливу роль білків для дитячого організму, слід пам'ятати, що вони повинні бути повноцінними. Повноцінними білками вважаються білки тваринного походження, які містять незамінні амінокислоти. В той же час рослинні білки також дуже корисні для організму людини і вони обов'язково повинні бути в збалансованому раціоні. Це стосується і жирів їжі. Для дітей молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років) як для хлопчиків так і для дівчат (див. табл. 7), рекомендується наступний склад їжі за добу (в грамах): білків 72-78 г (в тому числі тваринного походження 36-39 г); жирів 65-70 г (в тому числі рослинного походження від 10 до 16 г) і вуглеводів 332-365 г.

 

Для дітей 11-13 років рекомендується вводити диференціацію складу їжі в залежності від статі дитини. Для хлопців 11-13 років необхідно споживати за добу: білків до 91 г (в тому числі до 46 г тваринного походження), жирів до 82 г (в тому числі до 19 г рослинного походження) і до 425 г вуглеводів. Дівчатам цього ж віку, у зв'язку з їх меншою фізичною активністю, рекомендується вживати: білків до 83 г (в тому числі до 42 г тваринного походження); жирів до 75 г (в тому числі до 17 г рослинного походження) і вуглеводів до 340 г.

 

Наведені норми споживання білків, жирів і вуглеводів стосуються чистого компоненту, який звично міститься в значно більшій за масою кількості природних харчових продуктів. Вміст білків, жирів та вуглеводів в складі 100 г найбільш поширених харчових продуктів також наведений в додатку 3 та вказується на упаковці більшості сучасних продуктів.

 

Надлишки жирів і вуглеводів у складі їжі можуть приводити (особливо при низькій фізичній активності) до їх накопичення в організмі у вигляді жирів організму. Це може також сприяти порушенням процесів нормального росту і розвитку дітей. Виникаюче при цьому ожиріння може приводити до зменшення витривалості організму, до глибоких порушень обміну речовин, до падіння функціональних можливостей серцево-судинної системи, працездатності та імунної реактивності.

 

Діти, які ведуть фізично активний спосіб життя, займаються спортом, або напружено працюють розумово потребують більшої кількості вуглеводів у складі їжі. Джерелом вуглеводів є в основному їжа рослинного походження: хліб, крупи, картопля, овочі та фрукти, солодощі, мед.

 

Для нормального росту, розвитку і активної життєдіяльності дітей дуже велике значення має забезпечення їх організму фізіологічно необхідною кількістю мікроелементів і мінеральних речовин (табл. 8), які в основному поступають в організм з їжею. Фізіологічними нормами потреб організму школярів молодшого та середнього шкільного віку (6-13 років) в мікроелементах слід вважати (в міліграмах за добу): кальцію (Саl) до 1200 мг; фосфору (Р) до 1200 мг; магнію (Mq*) до 280 мг; заліза (Fei) до 15 мг. Крім того організм дітей потребує за добу 6-8 г кам'яної солі (NaCl). Калі яна сіль використовується в організмі для створення соляної кислоти (складової шлункового соку), а також абсолютно необхідна як джерело іонів Na і Cl для здійснення процесів збудження та нормальної роботи серця, м'язів, нервової діяльності. При нестачі в складі їжі солі у дітей можуть виникати запаморочення, втрата свідомості, порушуються процеси сечоутворення.

 

Кальцій і фосфор використовуються в організмі для росту кісткових тканин, а також ці мікроелементи входять до складу багатьох білків і клітин нервової тканини та клітин інших органів. Кальцій мас вирішальне значення для забезпечення згортання крові.

 

Постачальниками цих мікроелементів є молоко, яйця, мозок, м'ясо, горіхи, крупи, овес та ін.

 

Солі магнію необхідні організму для регуляції багатьох обмінних процесів. Цього мікроелементу багато у хлібі, квасолі, сиру, мигдалю та горіхах.

 

Калій та його солі є найважливішим мікроелементом, який приймає участь (разом з іонами Na) у формуванні потенціалів спокою та дії, які є основними в роботі нервових, м'язових і секреторних клітин. Мікроелемент калій в організмі людини виконує також функцію передачі імпульсів збудження вздовж нервів, приймає участь у роботі м'язів, та в регуляції обміну води. Цей мікроелемент в достатній кількості надходить в організм у складі овочів: картоплі, капусти, буряку, моркви тощо.

 

Залізо — необхідний компонент еритроцитів крові, так як входить до складу гемоглобіну, без якого не можливі процеси транспорту газів і зовнішнього дихання в цілому. При недостачі в їжі заліза, у дітей може розвинутись недокрів'я. На залізо багаті такі продукти, як яйця, картопля, м'ясо, капуста, горох, салат, яблука.

 

Мікроелемент сірка використовується в організмі людей для нейтралізації багатьох токсичних продуктів, які утворюються при обміні речовин. Сірка міститься у квасолі, гороху, бобах, м'ясі.

 

Дуже важливо забезпечувати дитячий організм, що росте, достатньою кількістю вітамінів. Слід пам'ятати, що надлишок вживання вітамінів приводить до гіпервітамінозу, а недостатня його кількість — до авітамінозу. Обидва ці явища негативно впливають на життєдіяльність та розвиток дітей і таким чином їх не слід допускати. Фізіологічні норми потреб організму школярів молодшого і середнього шкільного віку (7-13 років) в основних вітамінах (див. табл. 4) в міліграмах на добу, наступні: вітаміну В{ до 1,0; вітаміну В до 1,2; вітаміну РРпо 15-18; вітаміну В(ло 1,7; вітаміну С 60-70; вітаміну А (міліграм-еквівалентів — мге) 700-1000; вітамін Д (мге) до 2,5. При інтенсивних розумових або фізичних (заняття спортом) навантаженнях потреба організму дітей майже у всіх вітамінах зростає на 10-15 %. У дітей старшого шкільного віку та у дорослих людей потреба в вітамінах зростає на 40-50 % відносно потреб дітей 10-13 років.

Правила гігієни харчування

Скільки хімічних речовин витрачає організм людини в процесі життєдіяльності, стільки ж має надходити їх з продуктами харчування. Однак у процесі обміну одні речовини можуть переходити в інші. При цьому більшість з них може синтезуватися в організмі, тоді як деякі є як би вихідними: вони не можуть синтезуватися і повинні обов'язково надходити з їжею. Звідси всі харчові речовини поділяються на замінні і незамінні. До останніх відносяться незамінні амінокислоти (валін, лізин, метіонін), незамінні жирні кислоти (лінолева), вітаміни і мінеральні речовини.

Харчування знаходиться в тісному зв'язку з процесами обміну речовин. При цьому особлива роль відводиться незамінним чинникам харчування.

Раціональне харчування повинно грунтуватися на теорії збалансованого харчування і передбачати правильний режим споживання їжі. Необхідно знати і дотримуватися трьох правил гігієни харчування: помірність, різноманітність, режим прийому їжі.

Помірність в харчуванні необхідна для дотримання балансу між надходить їжі і витрачається в процесі життєдіяльності енергії.

Витрата енергії в організмі здійснюється трьома шляхами: в результаті так званого основного обміну, специфічної динамічної дії їжі та м'язової діяльності.

Основний обмін - це мінімальна кількість енергії, яка необхідна людині для підтримки життя в стані повного спокою. Такий обмін звичайно буває під час сну в комфортних умовах.

Специфічна динамічна дія їжі обумовлене її переварюванням в шлунково-кишковому тракті людини. Найбільша витрата енергії викликає переварювання білків, що збільшує інтенсивність основного обміну зазвичай на 30-40 відсотків. Прийом з їжею жирів підвищує основний обмін на 4-14 відсотків, вуглеводів на 4-7 відсотків. Навіть чай і кава викликають підвищення основного обміну в межах 8 відсотків.

Фізична діяльність має суттєвий вплив на витрату енергії в організмі людини. Чим більше фізична активність, тим більше енергії витрачає організм людини.

Якщо маса тіла людини більше стандартної, то енерговитрати при зазначених видах діяльності пропорційно збільшуються, якщо менше - знижуються.

Різноманітність - у їжі повинен бути присутнім великий набір біологічно активних речовин, так як кожен продукт містить певну частину речовин, які не зустрічаються в інших продуктах.

Енергетична цінність харчування залежить від входять до його складу білків, жирів і вуглеводів. Вуглеводи постачають переважно енергію, тоді як жири і особливо білки не тільки забезпечують організм енергією, але і є необхідним матеріалом для оновлення клітинних і субклітинних структур.

Яка ж приблизна добова потреба дорослої людини, що займається легким фізичних працею, в енергетичній цінності їжі, в білках, жирах і вуглеводах? Харчовий раціон повинен містити 80-90 г білків, 100-150 г жирів, 360-400 г вуглеводів, енергетична цінність його повинна становити 2750-2800 ккал.

Їжа людини повинна бути різноманітною і включати різні продукти. Час від часу з'являється якесь новомодне уявлення про шкоду то цукру, то солі, то м'яса, то продуктів, що містять велику кількість холестерину (яйця). Якщо звести воєдино всі ці «рекомендації», з'ясується, що шкідливо взагалі є що-небудь, крім чорного хліба, і пити що-небудь, окрім води. Проте багатовіковий досвід людства відібрав усе цінне в їжі, що може бути корисним для організму. Раціон повинен відповідати наступним вимогам:

 

Вроджені вади розвитку.

Вроджені вади привертали увагу лікарів з глибокої давнини і, незважаючи на багатовікову історію, багато питаньетіології та патогенезу вроджених вад у людини і в даний час вивчені недостатньо. Це обумовлено головним чином методичними труднощами, які доводиться долати дослідникам в клінічній тератології. Великих успіхів досягла експериментальна тератологія, дані якої в основному використовуються для визначення тератогенної активності того чи іншого фактора і з'ясування механізмів формування вроджених вад. Однак, оцінюючи можливе пошкодження плоду людини факторами, тератогенний ефект яких доведено в експерименті, слід тування, що практично жоден вид ссавців не тотожний людині щодо чутливості до тератогенним впливів.

Вроджені вади розвитку можуть бути наслідком мутацій, результатом впливу тератогенних факторів або наслідком поєднання тих і інших. Під мутаціями розуміють процес зміни спадкових структур (генів, хромосом), під тератогенних факторами - будь-яку шкідливість, яка, діючи в період вагітності, призводить до розвитку вроджених вад, не викликаючи при цьому порушень спадкових структур.

 

Причини вроджених вад у людини можна представити в наступному схемою.

А. Ендогенні причини

Зміни спадкових структур (мутації)

Ендокринні захворювання

«Перезреваніе» статевих: клітин

Вік батьків

Б. Екзогенні причини

Фізичні фактори:

радіаційні;

механічні.

Хімічні фактори:

лікарські речовини;

хімічні речовини, що застосовуються в побуті та промисловості;

гіпоксія;

неповноцінне харчування.

Біологічні фактори:

 

віруси;

 

мікоплазми;

 

протозойіие інфекції.

 

Умовність наведеної схеми очевидна, так само як умовно поділ на зовнішню і внутрішню середу, однак методично така класифікація виправдана, оскільки вона сприяє систематизації матеріалу.

 

 

Гігієна органів зору

.Гігієна органа зору. Більше як 80 % інформації про навколишній світ людина дістає за допомогою органа зору – ока. Зір необхідний майже в усіх видах діяльності. Значна роль його і для розвитку просторових уявлень, удосконалення рухових реакцій. Правильне функціонування органа зору особливо важливе для нормального розвитку дитини.

Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що містяться на різних відстанях від нього, називається акомодацією. Акомодація – це тонкий нервово-м’язовий механізм. Від його нормального функціонування залежить зорова працездатність. Він може псуватися внаслідок перевантаження органа зору, деяких хвороб (хронічного тонзиліту, ревматизму, частих гострих респіраторних інфекцій), при зниженому кровопостачанні ока, недостатній тренованості, загальному ослабленні захисних сил організму. За умов незрілості акомодації або її ослаблення перевантаження зоровою роботою на близькій відстані призводить до надмірного напруження циліарного м’яза. Око швидко стомлюється. Очне яблуко видовжується, сітківка відсувається назад, і око може виконувати роботу на близькій відстані без напруження циліарного м’яза. Для цього сітківці достатньо переміститися лише на 1 мм. Проте внаслідок видовження очного яблука око стає короткозорим, тобто починає погано розрізняти віддалені предмети. Короткозорість може успадковуватись, особливо якщо обоє батьків страждають такими дефектами зору.

Якщо в дитини з’явилася короткозорість, слід намагатися припинити або сповільнити її розвиток. Насамперед усувають фактори, що спричинюють короткозорість. Допомагають окуляри, що призначаються для постійного носіння. Вони відновлюють на сітківці чіткість зображень віддалених предметів і підвищують гостроту зору, як правило, до нормального. Виконують спеціальні вправи для ока, за допомогою яких тренують акомодаційний апарат.

Для нормального функціонування ока необхідне добре освітлення приміщення, особливо робочого місця. Увечері, навіть при добрій загальній освітленості, користуються настільною лампою, яку ставлять спереду зліва. Бажано, щоб лампа була на гнучкій ніжці: тоді зручно регулювати її положення, залежно від росту й виду виконуваної роботи. Абажур захищає очі від яскравого світла, тому має бути непрозорим. Наш побут неможливо уявити без телевізора. Однак неправильне користування ним може погано позначитися на здоров’ї, і насамперед, на функції зору. Встановлено, що після перегляду телепередач очі стомлюються швидше, ніж після іншої зорової роботи, особливо в дітей. Тому існують вікові норми тривалості перегляду телепередач. Дітям 3–4 років можна дивитися передачу, що триває тільки 15 хв Дошкільники можуть проводити біля екрана не більш ніж 30 хв у день, молодші школярі – не більше години в день і 2–3 рази на тиждень, середні – 1,5 год; старші – 2, але не щодня. Дорослій людині також не рекомендується дивитися телевізор більш як 2–3 год підряд. Короткозорим потрібно робити 10-хвилинні перерви після кожної години, проведеної біля телевізора.

Оптимальна відстань між екраном і оком – не менше 2 м, якщо розмір екрана по діагоналі 35-47 см і 3-5 м при розмірі 50-61 см. Встановлюють телевізор на рівні очей людини, яка сидить, тобто на висоті 80-90 см від підлоги. Не рекомендується дивитися телевізор у повній темряві. Особливо це важливо, коли передача ведеться в кольоровому зображенні. Можна включити бокове джерело світла (настільну лампу, торшер з лампочкою 40-60 Вт). Удень передачі дивляться в незатемненій кімнаті. Не рекомендується дивитися передачі лежачи. Після перегляду телепередач, як і після будь-якої зорової роботи, очам потрібний відпочинок. Добре (хоча б ненадовго) вийти на свіже повітря, провітрити приміщення.

Дітям, і дорослим слід завжди пам’ятати про можливості пошкодження ока і бути обережними. Діти не повинні гратися гострими, колючими та ріжучими предметами, а також предметами, що можуть вибухнути або легко спалахнути, їдкі хімічні речовини потрібно зберігати в недоступних для дітей місцях. Стріляти з духової зброї й луку дозволяється тільки в спеціальних тирах або безлюдних місцях під контролем дорослих. Якщо ж нещастя вже трапилось й око пошкоджено, потрібно як можна швидше звернутися до лікаря-окуліста або до будь-якої медичної установи. Однак, ще до прибуття лікаря потерпілому слід подати першу допомогу. Якщо очі пошкоджені хімічними речовинами, їх відразу промивають протягом 10-15 хв слабким струменем проточної води, широко розкриваючи повіки. У разі пошкодження яскравим світлом, коли виникають відчуття осліплення, болю в очах, потерпілого поміщають у темну кімнату, роблять примочки з води або 2-процентного розчину питної соди. Коли в око потрапляє дрібний сторонній предмет, треба спробувати видалити його або за допомогою ватки, намотаної на сірник і змоченої в кип’яченій воді, або за допомогою чистої носової хусточки, або промити око водою. У разі пошкодження ока твердими предметами накладають чисту легку пов’язку, так щоб вона не перешкоджала відтіканню слізної рідини, і терміново направляють до окуліста, обережно, без поштовхів і тряски, транспортуючи хворого.

Короткозорість - це дефект (аномалія рефракції) зору, при якому зображення падає не на сітківку ока, а перед нею через те, що око занадто сильно фокусує зображення (у співідношенні до передньо-заднього розміру очного яблука). Людина при цьому добре бачить зблизька, але погано бачить вдаль і повинна користуватися окулярами або контактними лінзами з мінусовими діоптріями.

Далекозорість - особливість рефракції ока, яка полягає у тому, що зображення далеких предметів в спокої акомодації фокусуються за сітківкою. У молодому віці при не сильно високій далекозорості за допомогою напруги акомодації можна сфокусувати зображення на сітківці.

 

Для отримання чіткого зображення на сітківці доводиться посилювати рефракцію. Це аномалія зору, яку мають близько чверті населення Землі. Існує помилкова думка, що далекозорі добре бачать вдаль, проте це не завжди так. Часто далекозорі бачать погано і зблизька, і вдаль. Однак люди, які страждають лише віковою далекозорістю, добре бачать вдаль, оскільки у них немає аномалій рефракції, проте кришталик знаходиться в розслабленому стані.